Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 квітня 2019 року
у справі № 162/760/17
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про встановлення факту постійного проживання у визначеному місці
Фабула справи: ОСОБА_13, заінтересовані особи: об`єднане управління Пенсійного фонду України, сільська рада, звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання у с. АДРЕСА_1 Волинської області в період з 30 грудня 1989 року по 05 лютого 1990 року, посилаючись на те, що встановлення цього факту впливатиме на створення умов для здійснення його прав на пенсію.
Рішенням суду першої інстанції заяву задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що заявник надав докази, які підтверджують факт його постійного проживання у період з 30 грудня 1989 року по 05 лютого 1990 року на території зони гарантованого добровільного відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі ч. 1 ст. 377, п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_13 вказує на юридичну можливість установлення факту постійного проживання особи у визначеному місці, яка породжує для неї певні юридичні наслідки, закріплена положеннями ч. 2 ст. 256 ЦПК України, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про необхідність захисту права заявника на пенсійне забезпечення у порядку адміністративного судочинства.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, наведений у ч. 1 ст. 256 ЦПК України у редакції, що діяла на момент звернення до суду із заявою. Встановлення факту проживання особи на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, до цього переліку не віднесено.
Разом з тим згідно із ч. 2 ст. 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Висновки: не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Законом передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту, про який просить заявник. Тому ОСОБА_13 має можливість одержати документ, що засвідчує цей факт, звернувшись до вищевказаних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Ключові слова: адміністративна юрисдикція, цивільна юрисдикція, призначення пенсії та пільг, способи встановлення юридичних фактів
