Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 червня 2018 року
у справі № 372/1387/13-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо моменту, з якого починається перебіг строку позовної давності за позовом в інтересах іншої особи
Фабула справи: заступник прокурора в інтересах держави в особі районної державної адміністрації, обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства звернувся до суду з окремими позовами, які в подальшому були об'єднані в одне провадження, до селищної ради , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок.
Рішенням районного суду позовні вимоги заступника прокурора задоволено частково.
Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Мотивація заяви щодо перегляду судових рішень: заступник Генерального прокурора України звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення апеляційного суду та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме ст. ст. 256, 257, 261, 267, 268, 388 ЦК України.
Правова позиція Верховного Суду: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (абзац 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи).
Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ст. 46 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи).
Згідно із ч. 1 ст. 46 ЦПК України (у зазначеній редакції) органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Отже, якщо в передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.
На такі позови поширюються положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Висновки: Закон пов’язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв’язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.
Висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій про те, що державі через утворені нею органи, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення, є неправильними.
Ключові слова: перевірка органом контролю, обмежена господарська діяльність, землі водного фонду, цільове призначення земельної ділянки
