Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 травня 2018 року
у справі № 469/1393/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо надання у приватну власність земельної ділянки прибережної захисної смуги
Фабула справи: прокурор в інтересах держави звернувся з позовом до сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки.
Прокурор зазначив, що прокуратура під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом незаконного вибуття у приватну власність земель прибережної захисної смуги Чорного моря, виявила порушення законодавства під час розпорядження земельними ділянками територіальної громади. Зокрема, прокурор посилався на те, що земельна ділянка, яка передана ОСОБА_3 у власність оспорюваним рішенням сільської ради розташована на відстані 25-30 м від урізу води в рекреаційній зоні Чорного моря, відноситься до земель водного фонду й не може передаватися у власність громадянам.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені позову, було скасовано рішенням апеляційного суду, яким позов було задоволено частково, а саме визнано недійсними п.1,2 рішення сільської ради в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах території сільської ради; визнав недійсним п.1 рішення сільської ради в частині затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на комерційне призначення для будівництва об'єкта інфраструктури та закладів громадського харчування; визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку, витребувано у ОСОБА_4 земельну ділянку в межах території сільської ради та зобов'язав повернути земельну ділянку у комунальну власність територіальної громади.
Ухвалою касаційного суду касаційну скаргу представника ОСОБА_3 було відхилено, а рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Мотивація заяви про перегляд: ОСОБА_3 просив скасувати судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції ст.ст.256,257,261 ЦК України, ст.88 Водного кодексу України (далі - ВК України) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також - невідповідності оскаржуваних судових рішень викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з положенням ч.1 ст.3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.
За ч.2 ст.3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
Відповідно до ч.1 ст.58 ЗК України та ст.4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Відповідно до ст.59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч.4 ст.84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч.2 ст.59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч.2 ст.59 ЗК України).
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч.4 ст.59 ЗК України).
Отже, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Крім того, за положеннями ст.60 ЗК України та ст.88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст.60,62 ЗК України та ст.ст.1,88,90 ВК України.
Так, згідно зі ст.61 ЗК України, ст.89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Відповідно до ст.60 ЗК України, ст.88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.
Крім того, за положеннями ч.4 ст.88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
Згідно з п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст.50, 54 Закону № 858-IV «Про землеустрій».
Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.
Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст.88 ВК України.
Висновки: існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст.60 Земельного кодексу України, ст.88 Водного кодексу України), відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст.59 Земельного кодексу України, суперечить нормам ст.ст.83,84 цього Кодексу.
Ключові слова: рішення про передачу земельної ділянки в приватну власність, земельне законодавство, ведення господарської діяльності в межах водоохоронної зони, дотримання режиму використання територій прибережних захисних смуг
