Правова позиція
Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 березня 2019 року
у справі № 643/19761/13-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо моменту набрання чинності договором іпотеки після скасування судового рішення першої інстанції, яким цей договір було визнано недійсним
Фабула справи: ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_11, ОСОБА_12, приватний нотаріус, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням суду першої інстанції вказаний договір іпотеки визнано недійсним й запис про іпотеку виключено з Державного реєстру іпотек. Рішенням апеляційного суду заочне рішення суду першої інстанції скасовано й запис про заборону відчуження об'єкта нерухомого майна відновлено.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ АБ «Укргазбанк» посилався на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: ст. 23 Закону України «Про іпотеку».
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься відповідний запис.
П.п. 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.
Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.
Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Висновки: ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.
Ключові слова: застава, забезпечення виконання зобов’язань, іпотекодавець, іпотекодержатель, недійсність правочину
