Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 вересня 2019 року
у справі № 826/6879/16
Адміністративна юрисдикція
Щодо скасування судового рішення з мотивів порушення юрисдикції всупереч волі особи, яка була учасником провадження
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Надра», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила:
- визнати протиправним і неправомірним включення відповідачами належних позивачу та заявлених позивачем до ПАТ "КБ "Надра" кредиторських вимог другої черги до кредиторських вимог ПАТ "КБ "Надра" 7 черги;
- зобов`язати відповідачів змінити черговість належних позивачу кредиторських вимог до ПАТ "КБ "Надра" та віднести їх до кредиторських вимог ПАТ "КБ "Надра" 2 черги.
Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково:
- визнано протиправним включення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" кредиторських вимог ОСОБА_1 до ПАТ "КБ "Надра" до кредиторських вимог 7 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра";
- зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" змінити черговість кредиторських вимог ОСОБА_1 до ПАТ "КБ "Надра" та віднести їх до кредиторських вимог 2 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра";
- відмовлено у задоволенні інших позовних вимог.
Мотивація касаційної скарги: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Надра» вказує, що відповідно до чинного законодавства, в другу чергу можуть бути включені виключно вимоги щодо заробітної плати, в які не включаються вимоги щодо компенсації середнього заробітку за час затримки рахунку.
Правова позиція Верховного Суду: ухвалою окружного адміністративного суду позивачу було відмовлено у відкритті провадження з мотивів непідсудності справи адміністративному суду.
Ухвалою апеляційного адміністративного суду ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено для продовження розгляду. Юрисдикційний спір було вирішено на користь адміністративної юрисдикції. Касаційному оскарженню ухвала суду апеляційної інстанції не підлягала.
Ухвала набрала законної сили, а отже була обов`язковою як для учасників справи, так і для суду, що розглядав справу. Суд першої інстанції, а згодом і апеляційний, зобов`язаний був розглянути справу по суті, як адміністративну.
Отже, виникає конкуренція правових норм: з одного боку, щодо обов`язковості до виконання судового рішення, що набрало законної сили (ч. 2 ст. 14 КАС України) і, з другого боку, щодо обов`язковості скасування судового рішення, що ухвалено з порушенням предметної юрисдикції (абз. 2 ч. 1 ст. 354 КАС України).
З огляду на пріоритет прав людини та необхідність забезпечення їх ефективного захисту, Суд вважає, що під час розв`язання конкуренції правових норм ч. 2 ст. 14 і абз. 2 ч. 1 ст. 354 КАС України, перевагу слід надавати конституційному принципу обов`язковості судового рішення. Суспільний інтерес, що полягає у дотриманні судової юрисдикції, не може превалювати над інтересом забезпечення обов`язковості судового рішення.
Висновки: скасування судового рішення з мотивів порушення юрисдикції всупереч волі особи, яка була учасником провадження, не забезпечує право людини на справедливий суд. Цей висновок стає очевидним, якщо юрисдикційний спір попередньо було вирішено судом і сторони не скаржаться на вирішення справи неповноважним судом.
Ключові слова: обов’язковість рішення суду, предметна юрисдикція, виконання рішення суду
