Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 липня 2019 року
у справі № 639/9642/14-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо застосування позовної давності стосовно вимог про стягнення нарахованих процентів після закінчення строку кредитування
Фабула справи: ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ТОВ «Харків Техноткань» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 83 270, 00 дол. США зі сплатою відсотків у порядку та розмірах, встановлених цим договором.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Харків Техноткань» укладено договори поруки, відповідно до умов яких поручитель зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником зобов`язань перед кредитором в повному обсязі.
Між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, згідно з умовами якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права банку щодо права вимоги до боржника за кредитним договором.
У зв`язку з порушенням умов кредитного договору ОСОБА_1, який не вносив грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, утворилась заборгованість, яка з урахуванням пені складає 5 825 231, 61 грн, яку позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів.
ТОВ «Харків Техноткань» звернулося до суду із зустрічним позовом про визнання договору поруки, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Харків Техноткань», припиненим.
На обґрунтування позову посилалося на те, що кредитор змінив строки виконання зобов`язання, вимагаючи дострокового повернення частини кредиту, що залишилась, сплату процентів, пред`явивши до суду позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. При цьому, до моменту пред`явлення первісного позову у цій справі будь-яких вимог до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором не заявлялось, а тому позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду з вимогою до поручителя, отже договір поруки є припиненим на підставі правил ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено. Зустрічний позов ТОВ «Харків Техноткань» задоволено.
Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено, в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ТОВ «Харків Техноткань» про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині задоволення зустрічного позову ТОВ «Харків Техноткань» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання договору поруки припиненим скасовано.
Провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ТОВ «Харків Техноткань» про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ТОВ «Харків Техноткань» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання договору поруки припиненим закрито. Роз`яснено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Харків Техноткань» їх право на звернення з такими вимогами до суду у порядку господарського судочинства.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначає, що період знаходження первинного позову в судах першої та апеляційної інстанцій включно до 09 березня 2016 року неможливо включати до перебігу позовної давності, оскільки лише 09 березня 2016 року набрала законної сили ухвала апеляційного суду про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду позову, поданого 22 квітня 2010 року. Зважаючи на наведене, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стверджує, що висновки про зміну строку виконання основного зобов`язання на 22 квітня 2010 року є необґрунтованими. Також зазначає, що ОСОБА_1 04 липня 2013 року та 10 квітня 2014 року вчиняв дії, що свідчать про визнання боргу, що є підставою для переривання перебігу позовної давності.
Правова позиція Верховного Суду: значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Тобто позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки на момент спливу строку кредитування у позичальника існувала поточна заборгованість, банк мав право пред`явити позичальнику вимоги про стягнення цієї заборгованості, проте в межах позовної давності.
Відмовляючи у позові у зв`язку із застосуванням позовної давності в частині позовних вимог про стягнення заборгованості після спливу строку кредитування, суди першої та апеляційної інстанцій насамперед повинні були встановити наявність факту порушення суб`єктивного цивільного права особи, яка звернулась за його захистом, проте таке право не підлягало б захисту у зв`язку із припиненням права на позов у матеріально-правовому розумінні.
Висновки: позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, тому вимоги позивача про стягнення таких процентів є необґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Ключові слова: перебіг позовної давності, договірні зобов’язання, кредитні правовідносини, обчислення строку позовної давності
