Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 травня 2019 року
у справі № 925/916/17
Господарська юрисдикція
Щодо обов’язковості дотримання форми договорів експлуатації, господарського відання та користування газорозподільної системи
Фабула справи: ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (далі - ПАТ "Черкасигаз") з позовом про визнання укладеним договору на експлуатацію газорозподільної системи (далі - ГРС) та її об`єктів на запропонованих позивачем, як власником об`єктів газорозподільних систем, умовах, викладених у прохальній частині позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до п. 2.7. рішення Правління ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Філію "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" покладено здійснення функцій із забезпечення ефективного користування об`єктами газорозподільних систем, в тому числі забезпечення належного використання, експлуатації та контролю за майном (об`єктами) газорозподільних систем як таких, що належать державі та передані Компанії в користування згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747, так і тих, що належать Компанії та обліковуються на її балансі. Філія "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" направила на адресу відповідача - ПАТ "Черкасигаз" прошитий, пронумерований та скріплений печаткою договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів, додаток 1 Перелік та балансова вартість майна, яке передається в експлуатацію користувачу (відповідачу), додаток 2 звіт про виконання договору в 2-х примірниках та документи, що підтверджують повноваження особи на їх підписання; на адресу позивача надійшов лист ПАТ "Черкасигаз" з підписаним та скріпленим печаткою договором на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів та протоколом розбіжностей до нього, з яким позивач частково не погодився, так як запропоновані ПАТ "Черкасигаз" умови договору не містять таких істотних умов, як ціна та строк дії договору, а відповідачем не враховано, що укладення спірного договору на запропонованих позивачем умовах є способом управління окремим індивідуально визначеним майном Компанії, яке буде закріплено за відповідачем, як оператором ГРС, на договірних засадах; позивач доводив, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не має можливості самостійно забезпечувати експлуатацію ГРС та її об`єктів, оскільки не має ліцензії на провадження господарської діяльності на ринку природного газу, а також відповідних служб для фактичного здійснення ремонту ГРС, тому зобов`язаний передати спірні об`єкти ГРС відповідачу, як спеціалізованому підприємству-ліценціату; зважаючи на те, що за змістом п. 5 Статуту ПАТ НАК "Нафтогаз України" метою діяльності Компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, то передання відповідачу в користування належного позивачу майна (ГРС) на безоплатних умовах суперечитиме статутній діяльності позивача. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів укладеним у запропонованій позивачем редакції.
Господарський суд вирішив позов задовольнити. Апеляційний господарський суд рішення господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вказує, що умови договорів, які затверджено додатками 3-5 до Кодексу газорозподільних систем, для ПАТ НАК "Нафтогаз України" не є прийнятними як типові, оскільки передбачають умови щодо передачі майна на баланс оператора ГРС, що не є можливим в силу ч. 6 ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", а також умови щодо внесення власником газопроводу плати оператору ГРС за її експлуатацію та обслуговування позбавляють позивача, як власника майна та особи, що здійснює комерційну діяльність, права на одержання прибутку від експлуатації його майна третіми особами (оператором ГРС) та порушує вимоги ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України про непорушність права власності та заборону державі втручатися у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном на власний розсуд.
Правова позиція Верховного Суду: ч.ч. 4 та 5 ст. 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт" визначено імперативну вимогу про те, що взаємовідносини суб`єктів, яким передано в управління об`єкти трубопровідного транспорту, що проходять в одному технічному коридорі або перетинаються, здійснюються на основі договорів; підприємства, установи та організації, що експлуатують трубопроводи, які підпорядковані різним відомствам, але розташовані в одному технічному коридорі, повинні узгодити умови їх експлуатації. Отже, законодавцем передбачено вимогу щодо обов`язковості укладення договору при будь-яких різновидах експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту.
П. 2 розділу ІІІ "Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи" Кодексу газорозподільних систем передбачено таке: власники газової мережі, яка згідно з розділом ІІ цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є операторами газорозподільної системи (далі - ГРМ), та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов`язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу). Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у Додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).
Отже, зазначеним нормативним актом передбачено виключний перелік трьох видів договорів, які є обов`язкові для укладення між власником газорозподільної системи та оператором газорозподільної системи, або договір відчуження газопроводу шляхом купівлі-продажу. Також, є обов`язковим дотримання форми таких договорів, яка визначена у Додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).
Висновки: відповідно до п. 2 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 компетентний державний орган передбачив обов`язок укладення оператором ГРС одного з чотирьох договорів з власниками газової мережі: договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу). Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у Додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном). Таке нормативне регулювання, застосоване з ч.ч. 4-5 ст. 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт", дозволяє захист стороною своїх прав та інтересів у судовому порядку шляхом заявлення вимог про укладення договору згідно з приписами ст.ст. 179, 181 ГК України.
Свобода сторін даного спору в укладенні інших видів договорів щодо використання трубопроводів особами приватного права обмежена спеціальним законодавством з метою забезпечення суспільного інтересу, яке переважає у застосуванні над загальними нормами цивільного права про свободу договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України).
Ключові слова: господарське зобов’язання, істотні умови договору, свобода договору
