Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 жовтня 2019 року
у справі № 911/165/18
Господарська юрисдикція
Щодо тлумачення ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах
Фабула справи: компанія «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (далі - Компанія) звернулася до суду з позовом до АТ «Фармак», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - митниця Державної фіскальної служби України (далі - Митниця), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Assia Chemical Industries Ltd, в якому просила заборонити АТ «Фармак» використовувати винахід без дозволу його власника - Компанії, вилучити та знищити товар, заявлений на митне оформлення до Митниці, імпортером якого є АТ «Фармак».
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду розгляд апеляційної скарги Компанії на рішення суду першої інстанції відкладено; задоволено клопотання Компанії про повідомлення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог у справі - компанію нерезидента Assia Chemical Industries Ltd, про дату, час та місце проведення судового розгляду; зупинено апеляційне провадження у справі до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.
Мотивація касаційної скарги: АТ «Фармак» вказує, що ухвалу суду апеляційної інстанції зі справи постановлено з порушенням, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на розгляд справи упродовж розумного строку та із застосуванням ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах (далі - Конвенція), яка в цьому випадку застосуванню не підлягає.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції" від 19.10.2000.
Ст. 10 Конвенції передбачено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.
Відповідно до ст. 15 Конвенції якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесене, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
У випадку, передбаченому ч. 2 ст. 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
Відповідно положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки саме відповідача, а не будь-якого іншого учасника провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі є резидентом України, на якого не поширюються положення ст. 15 Конвенції, в той час як іноземними учасниками у цій справі є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Assia Chemical Industries Ltd.
Отже, колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними АТ «Фармак» у касаційній скарзі щодо безпідставного зупинення провадження у справі та невірного застосування вимог Конвенції у правовідносинах щодо повідомлення третіх осіб, оскільки суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості направити відповідно до ст. 10 Конвенції судовий документ безпосередньо поштою особі, яка перебуває за кордоном та є у цій справі третьою особою і не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Висновки: положення ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах вбачається, що ця норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі (а не позивачем чи третьою особою), про наявність справи, яка розглядається судом, для надання відповідачу можливості вжиття заходів захисту.
Ключові слова: рівність сторін, вручення процесуальних документів нерезидентам, надсилання судових документів, безпідставне зупинення провадження
