АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/4630/16 Головуючий 1 інст. - Матвієвська Г.В.
Справа № 2029/4978/12
Категорія: житлові Доповідач - Котелевець А.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Піддубного Р.М., Кругової С.С.,
за участю секретаря - Огар І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, до ОСОБА_3, за участю третьої особи - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, за участю третіх осіб - Орджонікідзевського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області, Комунального підприємства «Жилкомсервіс», про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням; за позовом ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського райнного суду м. Харкова від 02 червня 2016 року,
у с т а н о в и л а:
В травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся у суд в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення.
На обґрунтування позивач вказав, що зареєстрований в двокімнатній житловою площею 26,4 кв. м. квартирі АДРЕСА_3
На даній житловій площі прописані, окрім нього, його сестра ОСОБА_3, два сини сестри ОСОБА_4 та ОСОБА_7, його син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та онука сестри ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Після повернення зі строкової служби в 1991 році він проживав разом з матір'ю в кімнаті площею 8.0 кв. м.
Однак з 1996 року у них з сестрою виникли неприязні стосунки, у зв'язку з чим він вимушений був тимчасово залишати квартиру та на декілька місяців оселятися з його майбутньою дружиною ОСОБА_8 у знайомих. А після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, ОСОБА_3 змінила замки на вхідних дверях.
Посилаючись на те, що він тривалий час не міг проживати в цій квартирі з поважних причин, просив вселити його разом з сином ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_3 та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити йому та його сину перешкоди у користуванні цим житлом, для чого надати йому ключі від вхідних дверей та не змінювати замки без узгодження з ним.
ОСОБА_3 позов не визнала. В зустрічному позові зазначила, що після одруження ОСОБА_9 не проживає в даній квартирі з 1996 року.
За життя батьки сторін домовились переоформити лицевий рахунок по спірній квартирі на доньку ОСОБА_3, а сину залишити житловий будинок з надвірними будівлями в м. Умань. Після смерті батька, який помер в1996 році, спадщину прийняла мати, а ОСОБА_9 продав домоволодіння за 5 000 доларів США та повинен був знятися з реєстрації за адресою спірної квартири.
Однак на порушення домовленості, ОСОБА_9 з реєстрації за адресою спірної квартири не знявся, з 1996 року не проживає в АДРЕСА_3, а з 2010 року прописав в цьому житлі свого сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Посилаючись на підстави, передбачені статтями 71, 72 ЖК України, ОСОБА_3 просила визнати ОСОБА_9 та його сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_3; зобов'язати паспортну службу Орджонікідзевського РО ХГУ в Харківській області зняти ОСОБА_9 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за даною адресою.
В квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся у суд із позовом в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Посилаючись на те, що відповідач без поважних причин не проживає в спірному житлі з 1996 року, просив визнати ОСОБА_9 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_3.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 червня 2016 року, уточненим ухвалою цього ж суду від 02 серпня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Позов ОСОБА_4 задоволено.
ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3.
В задоволенні позову ОСОБА_3 в іншій частині відмовлено.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2016 року з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп. - на користь ОСОБА_3 та в розмірі 229 грн. 20 коп. - на користь ОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі та відмову в задоволенні позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Зокрема зазначає, що судом не досліджено обставин заміни замків, у зв'язку з чим в рішенні відсутній висновок суду про неправомірність дій ОСОБА_3; висновок суду про відсутність поважних причин його непроживання в спірному житлі не є законним; висновок суду про те, що дитина не набула права користування квартирою, не підтверджено нормативно-правовими актами; судом необгрунтовано взято до уваги пояснення свідків з боку ОСОБА_3
ОСОБА_3, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_3, Орджонікідзевський РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області, Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» рішення суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами статей 71, 72 ЖК України наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.
У пункті 10 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Матеріали справи свідчать, що наймачем двокімнатної житловою площею 26,4 кв. м. квартири АДРЕСА_3 був ОСОБА_10 - батько ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який виписався 06 січня 1988 року та вибув до села Кочубеєвка Уманського району Черкаської області.
На підставі рішення Виконавчого комітету Орджонікідзевської районної Ради народних депутатів від 05 квітня 1988 року № 103/31 основним квартиронаймачем є ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла ОСОБА_12 - мати ОСОБА_1 та ОСОБА_3
На даний час, окрім ОСОБА_1, на спірній житловій площі прописані його сестра ОСОБА_3, два сини сестри ОСОБА_4 та ОСОБА_4, його син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та онука сестри ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Однак фактично відповідач не проживає у спірній квартирі з 1996 року. Після несення служби в лавах збройних сил, утворив нову сім'ю і в добровільному порядку перейшов на постійне проживання в інше житло і на даний час поживає за адресою: АДРЕСА_2. Основним квартиронаймачем цього житла є його дружина - ОСОБА_8 (а. с. 8, 137, 202 т. 1).
Сплата комунальних послуг та за житло саме ОСОБА_1 підтверджується лише квитанціями від 26 червня 2012 року та 29 серпня 2012 року (а. с. 50-53 т. 1).
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що після того, як сестра змінила замки на вхідних дверях, він перестав сплачував комунальні послуги.
Доказів того, що відповідач не втратив інтересу до спірної квартири, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловими приміщенням - квартирою АДРЕСА_3.
Справа розглянута в межах заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо обставин заміни замків не можуть бути прийняті до уваги.
Постановою старшого дільничного інспектора міліції Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області капітана міліції Зарецького Ю.В. від 14 квітня 2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину, передбаченого статтею 296 КК України.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснила, що замки ніхто не міняв. Під час виклику міліції вона знаходилась на роботі.
Із даної постанови вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив факт свого не проживання в АДРЕСА_3 на протязі останніх 16 років та, викликаючи міліцію вказав адресу свого проживання: АДРЕСА_4 (а. с. 138, 141 т. 3).
Посилання на те, що дитина набула право користування квартирою, не ґрунтується на законі.
Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювача) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому він проживає (частини 1, 2, 4 статті 29 ЦК України).
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином, який за своїм правовим статусом не може вільно обирати місце проживання.
За правилами вказаних норм права таким особам визначено необхідне їм «легальне» місце проживання.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1, п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді С.С.Кругова
Р.М.Піддубний
