Дата документу 30.09.2021 Справа № 554/7669/21
Провадження №2/554/2883/2021
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року Октябрський районний суд м.Полтави
в складі: головуючого судді Чуванової А.М.
при секретарі Таран В.І.,
за участю учасників справи:
представник позивача: Євіч В.В.,
представник відповідача: Тищенко А.В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтава справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват-банк» про скасування наказу та поновлення на роботі; третя особа: Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційний банк «Приват-банк»,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 у серпні 2021 року звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват-банк» про скасування наказу та поновлення на роботі, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства комерційний банк «Приват-банк» від 08.07.2021 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на роботі в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приват-банк» на посаді директора Полтавського головного регіонального управління Акціонерного товариства комерційний банк «Приват-банк» та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 11.08.2021 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представником відповідача 02.09.2021 року до суду подано клопотання про передачу справи за підсудністю. Зазначив, що позивач обґрунтовує обрану підсудність тим, що постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надано лише договір оренди квартири. Однак, АТ КБ «Приват-банк» не погоджується із вказаними доводами та вважає, що дана справа не підсудна Октябрському районному суду м.Полтави, оскільки договір оренди не є належним документом, який підтверджує зареєстроване місце проживання чи перебування відповідно до вимог ч.2 ст.27 та ч.1 ст.28 ЦПК України.
Крім того, місцезнаходження позивача на час пред`явлення позову не підтверджує його зареєстроване місце проживання чи перебування, як того вимагає ч.3 ст.110 ЦПК України. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 29.10.2020 року у справі №520/13993/19. Також, аналогічні висновки зазначаються у чисельних ухвалах апеляційних та місцевих судів.
Вказує, що з паспорту позивача вбачається, що останнім зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , що свідчить про підсудність справи Миргородському міськрайонному суду Полтавської області. З огляду на викладене, позовна заява позивача підлягає передачі на розгляд Миргородському міськрайонному суду Полтавської області.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав клопотання, просив вимоги задовольнити повністю.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання згідно обставин, вказаних в письмовому запереченні. Зазначив, що в Октябрському районному суді вже розглядалася справа, де позивач ОСОБА_1 надав той самий договір оренди, по справі є рішення місцевого суду, Полтавського апеляційного суду та Верховного Суду.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання представника відповідача про передачу за підсудністю вказаної цивільної справи до іншого суду задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно ст.3вказаного Закону,місце перебування-адміністративно-територіальнаодиниця,на територіїякої особапроживає строкомменше шестимісяців нарік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; ст.6 визначено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
Отже, фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Право на місце проживання передбачене Конституцією України (ст. 33), Загальною декларацією прав людини (ст. 13), Протоколу N 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ст. 2) та Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ст. 12).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Територіальна юрисдикція (підсудність) регулюється § 3 Глави 2 України.
Відповідно достатті 27 ЦПК України,позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленомузакономпорядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини першої статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів.
Суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.
Справи що виникають з трудових правовідносин є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності, також відповідно до статті 27 ЦПК України, такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України.
На підтвердження місця свого проживання позивачем надано договір оренди житлового приміщення від 10.06.2020 року із зазначенням спірної адреси місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
Доводи позивача про його проживання за спірною адресою належним чином не спростовані.
Оскільки позов виник з трудових правовідносин, позивач працював у відповідача на посаді директора Полтавського головного регіонального управління Акціонерного товариства комерційний банк «Приват-банк» та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку, що вимогиЦПК Українищодо визначення підсудності вказаної цивільної справи позивачем були дотримані.
Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 31 ЦПК Українисуд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Слід також зазначити, що частиною 2ст.31 ЦПК Українивизначено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Таким чином, оскільки дана справа прийнята до провадження Октябрського районного суду м.Полтави, позивачем заявлений трудовий спір за правилами альтернативної підсудності за місцем проживання позивача, що є його правом, тому клопотання представника відповідача про передачу справи на розгляд іншому суду є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, справа позивача ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват-банк» про визнання недійсним результатів конкурсу на посаду керівника макрорегіонального управління АТ КБ «Приват-банк», який проведено з 30.10.2020 року по 15.12.2020 року та про зобов`язання провести конкурс на посаду керівника макрорегіонального управління АТ КБ «Приват-банк», із дотриманням вимог Положення про підбір та відбір персоналу, була предметом розгляду як в Октябрському районному суді м.Полтави, так і в Полтавському апеляційному суді, де місце проживання позивача підтверджено вищевказаним договором оренди житла.
Посилання представника АТ КБ «Приват-банк» на постанову Верховного Суду та рішення апеляційних та місцевих судів, викладені у інших справах, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є відмінними від обставин, встановлених судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність поданого клопотання представника відповідача, тому суд відмовляє у його задоволенні.
Керуючись ст.ст.259,27,28,353 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
В задоволенні клопотання представника відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приват-банк» про передачу справи за підсудністю - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 05.10.2021 року.
Суддя: А.М.Чуванова
