Справа № 761/40240/21
Провадження № 2-з/761/2465/2021
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.,
при секретарі: Бондар О.Д.,
розглянувши заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову, -
В С Т А Н О В И В:
До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.
В позовних вимогах позивач просить: визнати недійсним договір дарування ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 23.09.2014 року між відповідачами - ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , який посвідчено державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Ревою І.М. та зареєстровано в реєстрі за №8-983.
Одночасно з пред`явленням позову позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 13.02.2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №28807С27, за умовами якого банк надав боржнику кредит у сумі 153740,98 грн. швейцарських франків, строком до 13.02.2028 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 8,24 % річних.
В якості забезпечення виконання умов кредитного договору боржником, між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки 2881086 від 02.06.2020 року, згідно якого ОСОБА_1 зобов`язалася нести солідарну відповідальність з боржником за фінансовим зобов`язанням.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником обов`язку по сплаті заборгованості за кредитним договором, АТ «Укрексімбанк» звернулось за захистом своїх майнових інтересів до Дарницького районного суду м. Києва.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.12.2015 року (справа № 753/15547/14-ц) позов Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було задоволено та солідарно стягнуто заборгованість за кредитом у загальному розмірі 126 368,74 швейцарських франків та 1 079 239,38 грн.
Як зазначив заявник, враховуючи відсутність на даний час будь-яких обтяжень нерухомого майна, існує ризик його подальшого відчуження, що значно ускладнить виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі за позовом АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, в разі його задоволення.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступних висновків.
У частинах першій, другій статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір відносно визнання недійсним договору дарування квартири.
Разом із тим, захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. При цьому арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При розгляді вказаної заяви про забезпечення позову суд виходить із того, що у разі задоволення позову і визнання недійсним договору дарування квартири, - таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, тому може бути виконане без будь-яких перешкод так само незалежно від подальшої поведінки відповідачів і незалежно від подальшої долі спірного майна.
Враховуючи наведене вище, оскільки заявником не обґрунтовано необхідність забезпечення позову, не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову - відхилити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: Н.Г.Притула
