Єдиний державний реєстр судових рішень
справа № 761/40240/21
головуючий у суді І інстанції Притула Н.Г.
провадження № 22-ц/824/5940/2022
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 листопада 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року про відмову у забезпеченні позову
у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування, -
в с т а н о в и в :
У листопаді 2021 року Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк») звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 , у якому просив суд:
визнати недійсним договір дарування ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 23 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Першої Київської нотаріальної контори Ревою І.М. та зареєстровано у реєстрі за № 8-983.
Одночасно, представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 23 вересня 2014 року подарувала своєму сину ОСОБА_1 ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Указаний договір укладений під час розгляду Дарницьким районним судом міста Києва справи № 753/15547/14-ц за позовом АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу, провадження у якій було відкрито 02 вересня 2014 року, про що було відомо відповідачу.
АТ «Укрексімбанк» вважає, що указана угода дарування містить ознаки фраудаторності, тобто вчинена не з метою настання реальних наслідків, а з метою унеможливлення звернення стягнення на майно, яке виступило дарунком під час виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва.
У зв`язку з відсутністю на теперішній час будь-яких обтяжень нерухомого майна, існують ризики його подальшого відчуження, що значно ускладнить виконання рішення суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року заяву АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову відхилено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у разі задоволення позову і визнання недійсним договору дарування квартири, - таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, тому може бути виконане без будь-яких перешкод так само незалежно від подальшої поведінки відповідачів і незалежно від подальшої долі спірного майна.
Заявником не обґрунтовано необхідність забезпечення позову, не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі невжиття таких заходів.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, АТ «Державний експортно-імпортний банк України» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час відмови у застосуванні заходів забезпеченні позову керувався лише тією обставиною, що можливе рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню.
Однак, частина 2 статті 149 ЦПК України не містить виключної категорії справ, у яких можливе застосування заходів забезпечення позову.
У результаті накладення арешту на житлову квартиру, ефективний захист позивача полягатиме у гарантії неможливості подальшого відчуження житлової квартири відповідачем під час розгляду справи. Тим більш, що ризик такої поведінки відповідачів підтверджується фактом попереднього відчуження нерухомості під час розгляду в Дарницькому районному суді міста Києва справи про стягнення боргу.
Подальше відчуження нерухомості призведе до виникнення у третіх осіб (нових власників) матеріальних та процесуальних прав пов`язаних з правом власності, що значно ускладнить позивачу поновлення порушених прав.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, тощо.
Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору за позовними вимогами позивача є визнання недійсним договору дарування ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 23 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли наслідком невжиття заходів забезпечення позову є неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає інтереси як позивача, так і відповідача.
Тому вжиті заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За наявності права власності відповідача на спірне нерухоме майно існує реальна загроза подальшого відчуження останнім спірного майна та перехід права власності на це майно до інших осіб, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та захисту порушених на думку позивача прав.
Крім того, накладення арешту на частину указаної квартири не перешкоджає відповідачу користуватись цією квартирою, оскільки власник майна не позбавлений можливості володіти та користуватись цим нерухомим майном, а лише обмежений в праві його відчуження до вирішення справи по суті.
Висновки суду першої інстанції про те, що предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру, а саме: про визнання недійсним договору дарування, а в разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, є помилковими з огляду на таке.
Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 638/20248/19 (провадження № 61-19696ск21) за позовом про визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними дійшов висновку, що предметом позову у справі є позовні вимоги немайнового характеру, забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами у справі. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
Водночас можливість застосування зазначеної правової позиції залежить від встановлення конкретних фактичних обставин справи.
Так, у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 658/485/21 (провадження № 61-10140св21) за позовом про визнання недійсним договору емфітевзису та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, суд, погоджуючись із застосуванням заходу забезпечення позову у виді арешту у справі, предмет позову у якій були вимоги немайнового характеру, дійшов висновку про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене, у суду першої інстанції не було правових підстав відмовляти у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року постановлена з порушенням норм процесуального права відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про застосування заходів забезпечення позову.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на ѕ частини квартири АДРЕСА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 06 грудня 2022 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська
