Ухвала
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 199/3152/20
провадження № 61-15179св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянувши клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розгляд за участю його представників справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення трьох відсотків річних та пені за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, який уточнили в процесі розгляду справи, до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення трьох відсотків річних та пені, посилаючись на те, що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), яке змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», в особі Кримської філії було укладено два договори строкового банківського вкладу, а саме: 26 липня 2013 року - договір № SAMDN25000736773359 «Стандарт, 12 місяців» з депозитним вкладом у розмірі 90 000 доларів США зі сплатою 8,5 % річних; 21 серпня 2013 року - договір № SAMDN25000737224020 «Стандарт, 12 місяців» з депозитним вкладом у розмірі 1 106 748,65 російських рублів зі сплатою 9 % річних. В свою чергу 16 вересня 2013 року ОСОБА_2 уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Кримської філії один договір строкового банківського вкладу № SAMDN25000737673323 «Стандарт, 12 місяців», за яким вона внесла депозитний вклад у розмірі 110 000 доларів США зі сплатою 8 % річних. Усі вищезгадані договори містять положення про автоматичну пролонгацію їх дії на тих самих умовах. 28 травня 2015 року ОСОБА_1 , а 13 листопада 2015 року ОСОБА_2 зверталися до відповідача із заявами про повернення вкладів, однак протягом двох банківських днів, як це передбачено типовими умовами депозитних договорів, грошові кошти їм не повернули. Таким чином, починаючи з 30 травня та 15 листопада 2015 року (після спливу двох днів з часу звернення) відповідач ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань, чим порушує їх права як вкладників та споживачів банківських послуг. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили стягнути з АТ КБ «ПриватБанк»:
- на користь ОСОБА_1 : за депозитним договором від 26 липня 2013 року № SAMDN25000736773359 з основною карткою № НОМЕР_1: 3 % річних у валюті договору за порушення грошового зобов`язання в межах позовної давності за періоди з 19 травня 2016 року по 19 травня 2019 року включно та з 25 грудня 2019 року до дня ухвалення судом рішення у справі; пеню в межах позовної давності в сумі 2 698 835,63 грн (94 845,41 доларів США (сума протиправно утримуваних коштів) х 28,4551 (курс Національного банку України (далі - НБУ) станом на 24 грудня 2020 року)); за депозитним договором від 21 серпня 2013 року № SAMDN25000737224020 з основною карткою № НОМЕР_2: 3 % річних у валюті договору за порушення грошового зобов`язання в межах позовної давності за періоди з 19 травня 2016 року по 19 травня 2019 року включно та з 25 грудня 2019 року до дня ухвалення судом рішення в цій справі; пеню в межах позовної давності в сумі 418 671,04 грн (1 107 185,28 російських рублів (сума протиправно утримуваних коштів) х 0,37814 (курс НБУ станом на 24 грудня 2020 року));
- на користь ОСОБА_2 за депозитним договором від 16 вересня 2013 року № SAMDN25000737673323 з основною карткою № НОМЕР_3: 3 % річних у валюті договору за порушення грошового зобов`язання в межах позовної давності за періоди з 19 травня 2016 року по 19 травня 2019 року включно та з 25 грудня 2019 року до дня ухвалення судом рішення в цій справі; пеню в межах позовної давності в сумі 3 251 315,01 грн (114 261,24 доларів США (сума протиправно утримуваних коштів) х 28,4551 (курс НБУ станом на 24 грудня 2020 року)).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором від 26 липня 2013 року № SAMDN25000736773359: 3 % річних в сумі 8 808,93 доларів США та пеню в розмірі 2 628 080,95 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором від 21 серпня 2013 року № SAMDN25000737224020: 3 % річних в сумі 102 831,73 російських рублів та пеню в розмірі 411 706,84 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 за депозитним договором від 16 вересня 2013 року № SAMDN25000737673323: 3 % річних в сумі 10 612,21 доларів США та пеню в розмірі 3 166 076,12 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 березня 2021 року - без змін.
У вересні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подалодо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Крім того АТ КБ «ПриватБанк» просило змінити мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень, виключивши з них фрази: договір про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «ФК «Фінілон» шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банку, є нікчемним в силу положень частини першої статті 520, частини першої статті 654, частини другої статті 1059 ЦК України, адже будь-які усні чи мовчазні зміни до письмового договору банківського вкладу є нікчемними. Крім того, договір про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року також є нікчемним відповідно до положень статті 228 ЦК України, адже він порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина і на незаконне заволодіння вкладами громадян України.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
11 жовтня 2021 року справа № 199/3152/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
13 грудня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду клопотання, в якому просить здійснити розгляд касаційної скарги в цій справі за участю його представників. Клопотання мотивоване тим, що наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 520, частини першої статті 654, частини другої статті 1059 ЦК України у подібних правовідносинах в частині визнання/встановлення факту нікчемності договору переведення боргу, а також в частині можливого переведення боргу за договором банківського вкладу за мовчазної згоди вкладника, що свідчить про необхідність надання банком пояснень в судовому засіданні задля належного обґрунтування доводів касаційної скарги.
Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи у судове засідання суд вирішує з урахуванням конкретних обставин справи та встановленої необхідності надання пояснень учасниками справи. Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, виходячи з частини першої статті 400 ЦПК України, згідно з якою переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
При обговоренні доповіді судді-доповідача про проведені підготовчі дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні). Копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України. Оскільки розгляд справи Верховним Судом здійснюється у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, а характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, підстав для задоволення клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи в судовому засіданні за участю його представника немає.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розгляд касаційної скарги в цій справі за участю його представників.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук
