ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2022 року м.Дніпро Справа № 904/10560/17
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Вечірка І.О., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного малого підприємства "Бізнес - Трейдінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021 (повне рішення складено 03.08.2021, суддя Соловйова А.Є.) у справі
за позовом ОСОБА_1 , м.Київ
до відповідача -1 STOUT AGRO & OIL LP
відповідача - 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз", м. Київ
відповідача - 3 приватного малого підприємства "Бізнес - Трейдінг", м. Київ
відповідача - 4 товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ", м. Дніпро
про визнання недійсними договорів №№1, 2 від 20.01.2016 про переведення боргу
в межах справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ", м. Дніпро
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 STOUT AGRO & OIL LP, відповідача - 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз", відповідача - 3 приватного малого підприємства "Бізнес - Трейдінг" та відповідача - 4 товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ" про визнання договорів переведення боргу недійсними, в якому просив: визнати недійсним договір про переведення боргу №1 від 20 січня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGRO& OIL LP (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" (новий боржник); визнати недійсним договір про переведення боргу №2 від 20 січня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGRO& OIL LP (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" (новий боржник).
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ", укладаючи оспорювані правочини та беручи на себе додаткові зобов`язання вже мав прострочену заборгованість за договором позики (термін оплати не пізніше 10.12.2015) перед ОСОБА_1 у розмірі 4 770 000 основного боргу; оспорювані договори переведення боргу були безкоштовними; розмір боргу, який був переведений на товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" за оспорюваними договорами про переведення боргу складав більше 75 млн. грн; розмір боргу, утворений за допомогою оспорюваних правочинів фактично перевищує загальний розмір заборгованості боржника в 1,5 рази, що дозволяє самостійно приймати будь-які рішення на зборах та комітеті кредиторів; відсутність рішення органу управління, товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" на укладення правочинів про переведення боргу.
Як на правову підставу для визнання спірних правочинів недійсними позивач посилається на приписи ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ст.234 Цивільного кодексу України, ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.
ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021 у даній справі позов задоволено. Визнано недійсним договір про переведення боргу №1 від 20 січня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGRO& OIL LP (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" (новий боржник). Визнано недійсним договір про переведення боргу №2 від 20 січня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGRO& OIL LP (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" (новий боржник). Стягнуто з ТОВ "Фруктовий світ" на користь ОСОБА_1 3 842,00 грн судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що уклавши оспорювані договори, ТОВ "Фруктовий світ" не тільки не отримало жодного прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам набуло зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу у розмірі, що перевищує його активи, що свідчить про відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети, а наявність лише неправомірної мети направленої на ухилення від виконання наявних зобов`язань та погіршення становища інших кредиторів.
ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Приватне мале підприємство "Бізнес - Трейдінг", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник вказує, що як вбачається з Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ним не передбачено надання зворотної дії в часі положенням ст.42 цього кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу. З огляду на таке, до договорів, які укладені до моменту набрання чинності КУзПБ застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину).
Таким чином, на думку скаржника, при оспорюванні правочинів в банкрутстві із спеціальних підстав, визначених законодавством про банкрутство слід застосовувати конституційну норму ч.1 ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів та відповідну норму Кодексу чи Закону щодо визначення підстав, за якими оспорюваний правочин може визнаватися недійсним, яка існувала на час укладення та виконання цього правочину (договору).
Заявник апеляційної скарги акцентує увагу, що оспорювані правочини укладені 20.01.2016, тобто, майже за два роки до порушення провадження у справі про банкрутство відносно боржника - ТОВ «Фруктовий світ», а отже на момент укладення зазначених договору діяв Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що в свою чергу, вказує на необхідність застосування норм ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Скаржник вважає, що суд першої інстанції не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійною та широкою дискрецією (зокрема, при укладанні правочинів та взятті на себе додаткових зобов`язань), а отже посилання суду першої інстанції на те, що при укладені договорів була відсутні будь-яка ділова чи підприємницька мета є необґрунтованими.
3.2 Доводи інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу учасниками справи не надано.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).
ІV. Апеляційне провадження.
4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Згідно до протоколу передачі раніше визначеному складу суду від 30.08.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Вечірко І.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021 апеляційну скаргу приватного малого підприємства "Бізнес - Трейдінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 залишено без руху; надано приватному малому підприємству "Бізнес - Трейдінг" строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 5 763,00 грн та доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу, відповідачам-1,-2,-4 листом з описом вкладення, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
На виконання вимог ухвали суду від 06.09.2021 скаржником надано докази усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 20.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного малого підприємства "Бізнес - Трейдінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021; призначено справу до розгляду на 09.11.2021 на 10 годин 00 хвилин.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 09.11.2021 розгляд справи відкладено до 21.12.2021 на 10:00 годин.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 21.12.2021 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного малого підприємства "Бізнес - Трейдінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021 у справі до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарськогосуду у складі Верховного Суду справи №905/2030/19 (905/2445/19) та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 10.01.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Вечірка І.О. (для вирішення питання про поновлення провадження у справі тощо).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.01.2022 для вирішення питання про поновлення провадження у справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Коваль Л.А.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 10.01.2022 поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою приватного малого підприємства "Бізнес - Трейдінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021; призначено справу до розгляду на 03.02.2022 на 11 годин 30 хвилин.
У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Кузнецова В.О. на лікарняному, відповідно до п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, розгляд справи, призначеної на 03 лютого 2022 року не відбувся.
Розпорядженнями керівника апарату суду від 07.02.2022 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Вечірка І.О. та перебуванням на лікарняному судді Чередко А.Є.
Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.01.2022 для вирішення питання для призначення справи до розгляду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Мороз В.Ф., Вечірко І.О.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 10.01.2022 призначено справу до розгляду на 24.02.2022 на 10 годин 00 хвилин.
Розпорядженням керівника апарату суду від 23.02.2022 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з лікарняного судді Чередко А.Є.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Вечірко І.О.
24.02.2022 у судове засідання з`явився представник позивача, який надав відповідні пояснення.
Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Приватне мале підприємство "Бізнес-Трейдінг" у поданому клопотанні просить розгляд справи відкласти з посиланням на участь його представника в іншому судовому засіданні.
Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Частинами 11,12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Приймаючи до уваги, що чинне процесуальне законодавство не визначає пріоритетності одних судових процесів перед іншими, тому викладені у клопотанні причини неявки представника позивача у судове засідання, є неповажними, у зв`язку з чим клопотання скаржника про відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції залишається без задоволення.
При цьому колегія суддів зазначає, що у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
24.02.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови
4.2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
20 січня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGRO& OIL LP (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" (новий боржник) укладено договір про переведення боргу №1, відповідно до п.1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених договором, первісний боржник переводить, а новий боржник бере на себе борг у вигляді грошового зобов`язання в сумі 568 346,61 доларів СІНА, що виник на підставі контракту №ES-CRN 131015/TIS від 13.10.2015, укладеним між первісним боржником і кредитором.
Договір укладено сторонами на підставі письмової згоди кредитора на переведення боргу, що підтверджується його повідомленням від 20.01.2016, яке передане новому кредитору (п.1.2. договору про переведення боргу №1).
Згідно п.2.1. цього договору первісний боржник зобов`язаний протягом п`яти календарних днів з моменту укладення договору передати новому боржнику всі документи, з яких випливають обов`язки первісного боржника, і повідомити всю інформацію, що має значення для виконання переведеного зобов`язання.
Новий боржник зобов`язаний виконати на користь кредитора грошове зобов`язання в сумі 568 346,61 доларів США, а також усі інші обов`язки згідно умов контракту.
Договір про переведення боргу №1 має безоплатний характер (п.2.4 договору).
20 січня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGRO& OIL LP (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" (новий боржник) укладено договір про переведення боргу №2, відповідно до п.1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених договором, первісний боржник переводить, а новий боржник бере на себе борг у вигляді грошового зобов`язання в сумі 1 683 402,84 долари США, що виник на підставі контракту №ES-CRN220915/TS від 22.09.2015, укладеним між первісним боржником і кредитором.
Договір укладено сторонами на підставі письмової згоди кредитора на переведення боргу, що підтверджується його повідомленням від 20.01.2016, яке передане новому кредитору (п.1.2 договору про переведення боргу №2).
Згідно п.2.1 цього договору первісний боржник зобов`язаний протягом п`яти календарних днів з моменту укладення договору передати новому боржнику всі документи, з яких випливають обов`язки первісного боржника, і повідомити всю інформацію, що має значення для виконання переведеного зобов`язання.
Новий боржник зобов`язаний виконати на користь кредитора грошове зобов`язання в сумі 1 683 402,84 доларів США, а також усі інші обов`язки згідно умов контракту.
Договір про переведення боргу №2 має безоплатний характер (п.2.4. договору).
03 жовтня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз" (цедент) та приватним малим підприємством "Бізнес-Трейдінг" (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії).
Відповідно до п.1.1 цього договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові і стає кредитором у грошовому зобов`язанні в сумі 1 683 402,84 доларів США, що виник на підставі контракту №ES-CRN220915/TS від 22.09.2015, боржником за яким виступає товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ".
Загальна сума, що підлягає сплаті цесіонарієм цеденту, за відступлене право вимоги за контрактом поставки, складає 1 683 402,84 доларів США, що еквівалентно станом на момент укладення договору 43 662 251,12 грн (п.3. договору про відступлення права вимоги).
03 жовтня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз" (цедент) та приватним малим підприємством "Бізнес-Трейдінг" (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії).
Відповідно до п.1.1 цього договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові і стає кредитором у грошовому зобов`язанні в сумі 568 346,61 доларів США, що виник на підставі контракту №ES-CRN131015/TIS від 13.10.2015, боржником за яким виступає товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ".
Загальна сума, що підлягає сплаті цесіонарієм цеденту, за відступлене право вимоги за контрактом поставки, складає 568 346,61 доларів США, що еквівалентно станом на момент укладення договору 14 741 149,19 грн (п.3. договору про відступлення права вимоги).
4.3. Позиція апеляційного господарського суду у справі
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом судового розгляду є позовна заява про визнання недійсними договорів про переведення боргу, стороною яких є боржник, щодо якого відкрито справу про банкрутство.
Відповідно до частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.
Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу та Господарського кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
Законодавство про банкрутство (як стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній з 19.01.2013, так і стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.
Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 28 жовтня 2021 року у справі № 911/1012/13 зазначив, що критерієм для застосування норм статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.
Матеріали справи свідчать про те, що з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до господарського суду у січні 2019 року (тобто до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства), спірні договори були укладені сторонами 20.01.2016.
Провадження у цій справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній з 19.01.2013), умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано статтею 20 цього Закону.
Так, згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у зазначеній вище редакції) правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Виходячи з аналізу статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» наведена норма, у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника підлягає застосуванню у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито під час дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та до правочинів (договорів) або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.
У зв`язку з викладеним, враховуючи, що провадження у цій справі про банкрутство порушено на підставі норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній з 19.01.2013), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування при розгляді заяви кредитора про визнання недійсним договору підстав недійсності правочину, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, на що посилався позивач.
Водночас, апеляційний господарським суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки оспорювані договори вчинені поза межами «підозрілого періоду» (у даному випадку - одного року), встановленого в статті 20 цього Закону.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що спірні правочини, укладені до відкриття провадження у справі про банкрутство - 20.01.2016, не можуть оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам спеціального закону про банкрутство.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28 жовтня 2021 року у справі № 911/1012/13, що укладення боржником договору поза межами «підозрілого періоду» визначеного статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, чи інших законів.
У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постановах від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 та від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19).
Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Між тим, за змістом частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на 20.01.2016) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).
У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся з позовом у цій справі про визнання недійсним договорів про переведення боргу, стороною яких він не є, акцентував на тому, що ТОВ «Фруктовий Світ», укладаючи безкоштовно оспорювані правочини та беручи на себе додаткові зобов`язання у розмірі більше 75 млн грн, вже мало прострочену заборгованість за договором позики (термін оплати не пізніше 10.12.2015) перед ним у розмірі 4770000 грн основного боргу.
Тобто у цій справі позов про визнання недійсними договорів про переведення боргу подала особа, яка не була стороною цих кредитних договорів - заінтересована особа.
У постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду вказала на те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Об`єднана палата звертає увагу, що як порушення розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2018 у справі №904/10560/17 визнано грошові вимоги гр. ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ" в розмірі 3524,00 грн (1 черга), 4896764,36 грн (4 черга), з посиланням на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №686/9793/16-ц від 11.05.2017, яким позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий світ» про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Фруктовий світ» на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 4770000 грн та 123319,36 грн пені, а всього 4893319,36 грн. Стягнуто з ТОВ «Фруктовий світ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3445,00 грн.
За умовами п.2.4 оспорюваних договорів про переведення боргу №1 та №2 від 20.01.2016, сторони погодили, що договір має безоплатний характер.
Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (стаття 522 Цивільного кодексу України).
Правова природа договору про переведення боргу полягає в тому, що первісний боржник переводить обов`язок щодо погашення свого боргу на третю особу - нового боржника. При цьому зобов`язання у первісного боржника припиняється, а до нового боржника переходять права й обов`язки первісного боржника в повному обсязі на тих самих умовах.
Відтак укладання договору про переведення боргу призводить до автоматичного збільшення розміру зобов`язань нового боржника, який приймає на себе зобов`язання, якщо договором не погоджено умов щодо відплатності переведення боргу.
Положення оспорюваних договорів містять умови лише щодо виплати боргу кредитору, натомість, здійснення будь-якої форми оплати, майнових дій зі сторони первісного боржника на користь нового боржника внаслідок переведення на нього боргу в змісті договорів не передбачені.
Таким чином, внаслідок укладення товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктовий світ» оспорюваних договорів про переведення боргу від 20.01.2016, останнє стало зобов`язаною стороною та безоплатно прийняло на себе зобов`язання з виплати боргу в сумі більше 75 млн. грн.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про порушення оспорюваними договорами майнових прав позивача та, як наслідок, наявність у ОСОБА_1 правових підстав для пред`явлення даного позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №360/11268/16-ц погодилась з висновком, зробленим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18), в якому що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).
Тому у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.
У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
У даній справі звернення зацікавленої особи - ОСОБА_1 до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.
Недійсність договору, як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів наголошує, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Таким чином, ТОВ «Фруктовий Світ», яке стало боржником у зв`язку з невиконанням свого обов`язку перед ОСОБА_1 за договором позики, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.
Боржник вчинив дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, тому діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.
Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).
Згідно з частинами першою, другою статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.
Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, і з метою приховання майна від конфіскації чи звернення стягнення на таке майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що умовами договорів від 20.01.2016 не передбачено надання новому боржнику (ТОВ «Фруктовий світ») будь-якої компенсації за прийняття на себе боргу у загальному розмірі 2 269 749,45 доларів США перед кредитором. Тобто фактично новий боржник безоплатно прийняв на себе зобов`язання третьої особи, без відповідних майнових дій іншої сторони.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки договір поруки є безоплатним, тому він не має очевидної економічної мети.
Розпорядником майна боржника до матеріалів справи додані фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2015, 31.12.2016, 30.09.2017, 30.09.2018.
Відповідно до фінансового звіту за 2015 рік станом на 31.12.2015 вартість основних засобів склало 7 545 тис. грн, запаси склали 4 486 тис. грн, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги склала 3 967,7 тис.грн дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом складала 2 695,9 дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, інша поточна дебіторська заборгованість 35 316,8 тис.грн, гроші та їх еквівалент склали 1 513,1 тис.грн.
Отже, станом на 01.01.2016 активи підприємства склали 57 192,6 тис.грн, а активи що можуть розглядатись як ліквідні склали 36 829,9 тис.грн (основні засоби, запаси дебіторська заборгованість, гроші).
Станом на 01.01.2016 заборгованість ТОВ "Фруктовий світ" за короткостроковими кредитами банків склала 4 523,2 тис.грн, за товари, роботи, послуги 1 505,9 тис.грн, а інші поточні зобов`язання склали 19211,3 тис.грн, довгострокові зобов`язання склали 25223,1 тис.грн та інша заборгованість, а отже сукупна заборгованість скала 51 519,4 тис. грн.
При цьому, за 2015 рік приріст пасивів за рахунок збільшення заборгованості склав за довгостроковими зобов`язаннями на 7 141,4 тис.грн (з 18 081,7 тис.грн до 26 223,1 тис.грн) а короткостроковими на 21 803 тис.грн (з 3 493,3 тис.грн до 25 296,3 тис.грн), приріст дебіторської заборгованості відбувся на 24 782,1 тис.грн (з 10 534,7 тис.грн до 35 316,8 тис. грн), що відповідно до п.3.2. Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості.
Основна сума заборгованості за договором про переведення боргу №2 від 20 січня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGROIL LP (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" складала 1 683 402,84 доларів США.
Згідно до умов основних контрактів а також договорів відступлення боргу, банкрут прийняв на себе вже прострочене зобов`язання, а також штрафні санкції, які розраховувались з 16.11.2015.
Основна сума заборгованості за договором про переведення боргу №1 від 20 січня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Ерса Союз" (кредитор), STOUT AGRO& OIL LP (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" складала 568 346,61 доларів США.
Основна сума боргу, що була прийнята на себе банкрутом відповідно до рішення суду від 20.09.2017 по справі № 904/7560/17 склала 45 432 854,23 грн (договір переведення боргу №2) та 15 338 936,15 грн (договір переведення боргу №1).
Отже банкрут прийняв основне зобов`язання у розмірі 60 771 790,38 грн, що перевищує розмір балансу станом на 01.01.2016 (57 192 600 грн).
Поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу, (п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання" Затверджено Наказ Міністерства фінансів України 31.01.2000 N 20). З урахуванням того, що заборгованість за договорами переведення боргу була вже простроченою, та передбачала строки погашення менше року, то вона повинна була бути відображена в балансі в пункті "інші поточні зобов`язання". Згідно до балансу за 2016 рік та 2017 рік інші поточні зобов`язання склали 9 681,1 тис. грн. 15 319,9 тис. гри. відповідно.
Ані баланс за 2016 рік ані баланс за 2017 рік та й в подальшому не містив даних або містив викривлені дані (9 681,1 тис грн чи 15 319,9 тис грн замість 60 771,79) про заборгованість ТОВ "Фруктовий світ" перед ТОВ "Ерса Союз", а в подальшому й перед ПМП "Бізнес- трейдинг".
В свою чергу, коефіцієнт покриття (ОА/ПЗ) станом на 01.01.2016 розрахований за методичними рекомендаціями складав 1,9 (нормальне значення більше 1). Якщо розрахувати математично зміну покриття з урахуванням взяття на себе зобов`язань за договорами переведення боргу, то його показник на дату переведення приблизно складе 0,559 (точно розрахувати неможливо через викривлення даних балансів).
Відповідно до абзацу 4 п.3.4 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце в разі, коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно.
Враховуючи, що на час укладення оспорюваних правочинів товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктовий світ» знаходилося в стані надкритичної неплатоспроможності, тому безоплатний характер вказаних договорів свідчить про те, що внаслідок його укладення збільшилась поточна неплатоспроможність боржника та в співвідношенні із загальною сумою грошових зобов`язань та збільшилась частка, в якій виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку взяття на себе зобов`язань в розмірі, що перевищує загальний баланс боржника, та який в рази погіршує його економічне становище, за відсутності характеру платності та відсутності будь-якої ділової мети свідчить про очевидний фраудоторний характер оспорюваних угод.
Укладення ТОВ "Фруктовий світ" договорів переведення боргу не відповідає меті здійснення господарської діяльності цього товариства, оскільки розмір боргу, який був переведений на товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" за оспорюваними договорами про переведення боргу складав більше 75 млн. грн, що в декілька разів перевищує актив балансу товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" за 2016 рік.
Беручи до уваги, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу України), а однією з основ підприємницької діяльності відповідно до статті 44 Господарського кодексу України є його здійснення на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, однак, уклавши договори про переведення боргу від 20.01.2016 при недостатності коштів для виконання вимог власного кредитора і знаходячись в стані надкритичної неплатоспроможності, в противагу меті здійснення підприємницької діяльності, ТОВ "Фруктовий світ" не тільки не отримало прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набуло зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу.
Апеляційний господарський суд зауважує, що хоча чинним законодавством не встановлено заборон на укладення договору про переведення боргу в залежності від фінансового стану сторони договору, однак платоспроможність боржника та наявність у нього майна, на яке може бути звернене стягнення, відіграють істотну роль при укладенні такого виду договору, як договір про переведення боргу.
Крім того, розмір боргу, утворений за допомогою оспорюваних правочинів фактично перевищує загальний розмір заборгованості боржника в 1,5 рази, що дозволяє самостійно приймати будь-які рішення на зборах та комітеті кредиторів.
В матеріалах справи відсутнє рішення органу управління товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" на укладення правочинів про переведення боргу.
На момент укладення договорів переведення боргу учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" з часткою 80% був ОСОБА_2 .
Водночас на момент укладення договору цесії між ТОВ Ерса Союз" та приватним малим підприємством "Бізнес- Трейдінг" (цесіонарій), єдиним учасником ПМП "Бізнес-Трейдінг" був ОСОБА_2 .
На даний час керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ" є ОСОБА_3 , а керівником приватного малого підприємства "Бізнес-Трейдінг" є ОСОБА_4 , які зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий Світ", укладаючи оспорювані правочини та беручи на себе додаткові зобов`язання вже мав прострочену заборгованість за договором позики (термін оплати не пізніше 10.12.2015) перед ОСОБА_1 у розмірі 4770000 основного боргу.
Отже, збільшення загального розміру зобов`язань ТОВ "Фруктовий світ" при укладанні оспорюваних договорів, унеможливлює погашення вимог інших кредиторів у повному обсязі за рахунок майна боржника.
З огляду на викладені вище обставини суд першої інстанції дійшов аргументованого зазначив, що оспорювані договори укладено відповідачами не для настання його реальних наслідків, які полягають у забезпеченні належного виконання зобов`язань. Уклавши оспорювані договори, ТОВ "Фруктовий світ" не тільки не отримало жодного прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам набуло зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу у розмірі, що перевищує його активи, що свідчить про відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети, а наявність лише неправомірної мети направленої на ухилення від виконання наявних зобов`язань та погіршення становища інших кредиторів.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Аргументи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні апеляційної скарги приватного малого підприємства "Бізнес - Трейдінг" відмовити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021 у справі №904/10560/17 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова складена у повному обсязі 09.03.2022.
Головуючий В.О.Кузнецов
Судді І.О.Вечірко
А.Є.Чередко
