Головуючий у І інстанції Шереметьєва Л.А.
Провадження №22-ц/824/5269/2022 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційними скаргами Громадської організації «Захистимо Протасів Яр», ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Громадської організації «Захистимо Протасів Яр», ОСОБА_1 , Громадської організації «Громадське телебачення» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування, посилаючись на те, що з середини 2019 року і до цього часу Громадською організацією «Захистимо Протасів яр» на сторінці «Захистимо Протасів яр» в соціальній мережі Facebook, та керівником Громадської організації ОСОБА_1 в особистому профілі в соціальній мережі Facebook щодо нього систематично поширюється недостовірна інформація.
У позові ОСОБА_2 просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ГО «Захистимо Протасів яр» на сторінці «Захистимо Протасів Яр» у соціальній мережі Facebook, що міститься в наступних публікаціях:
1.у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_16 року за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_13:
1.1.«…представнику громади Протасового яру, голові ГО та ініціативної групи "Захистимо Протасів яр" ОСОБА_1 (ОСОБА_1) сьогодні публічно погрожував один з бенефіціарів забудови ОСОБА_4 »;
2.у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_17 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_52 «…цього разу люди ОСОБА_6 (він разом з ОСОБА_7 є бенефіціаром ТОВ Дайтона Груп і забудови Протасового яру) називають псевдо-активістами та здирниками представника громади Протасового яру ОСОБА_1 та радника міського голови ОСОБА_38…»;
2.2. «…це і багато іншого дуже засмучує двох дніпровських бандитів - ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , адже вони ну дууууже хочуть збудувати три 40-поверхівки замість лісу у Протасовому яру…»;
3.у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_18 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_52 « Забудовник ОСОБА_2 програв суд по Протасовому яру! Сьогодні громада обмежила висотність і зберегла припис на заборону будівництва, тепер чекаємо від Кличка оскарження договору суборенди. Влітку 2019 року ТОВ Дайтона груп звернулась до ОАСКу, а саме до недоброчесного судді ОСОБА_42 який якраз підміняв свого шефа-голову суду ОСОБА_10 (який опинився під слідством НАБУ за втручання у роботу органів державної влади). Звернулась з проханням змінити висотність у містобудівних умовах та обмеженнях (базовий документ для будівництва), оскільки будівельний проект ЖК Турбійон цим умовам та обмеженням не відповідає. Для чого? Бо раніше, 8 травня, забудовник ОСОБА_2 отримав припис від ДАБІ на заборону будівельних робіт через невідповідність проекту містобудівним умовам. Ну і через суддю Келеберду забудовник хотів зняти припис на заборону, змінивши містобуди, а не свій проект…»;
3.2.«…не забуваємо, що ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , який прикриває ОСОБА_2 в Офісі Президента, це звичайні бандит і рєшала…»;
4. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_19 року за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_20
4.1.«Відремонтували банер біля незаконного будівництва ОСОБА_2 , поприбирали сміття і загалом привели до ладу…»;
4.2.«…за 9 днів закінчується третій місяць у ОСОБА_14 обіцяють подати позов про оскарження суборенди ОСОБА_2 . Позов вже написаний.»;
5. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_21 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_52 «…нагадаємо, минулого року ДАБІ України винесла припис ТОВ "Дайтона Груп" (компанія забудовник дніпровського кримінальника ОСОБА_2) на заборону будівельних робіт у Протасовому яру…»;
6. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_22 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_52 «…труднощі з залученням комунальників пов`язані з тим, що земельна ділянка наразі самозахоплена дніпровським бандитом ОСОБА_15 з метою будівництва на ній трьох 40-поверхівок…»;
7.у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_29 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_52 «…пам`ятаєте суддю ОСОБА_16 ? Та сама суддя ОАСК, яка ухвалила перше незаконне рішення по Протасовому яру, а саме задовільнила клопотання ТОВ Дайтона Груп (бенефіціар ОСОБА_12 ) про зупинку дії припису ДАБІ на заборону будівельних робіт…»;
8. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_30 року за посиланням:
ІНФОРМАЦІЯ_52 «…громада Протасового яру вже скасувала дозвіл на будівництво ОСОБА_2 у цій частині нашого парку…»;
9. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_31 року, за посиланням:
ІНФОРМАЦІЯ_52 «… засідання перенесли у зв`язку з тим, що в представника компанії-забудовника ОСОБА_6 "раптово" піднялась температура за годину до засідання і запаморочилась голова…»;
9.2.«…схоже головуючий суддя Беспалов вирішив дотягнути процес до свят і ухвалити рішення на користь дніпровського бандита ОСОБА_2 тоді, коли ми будемо зайняті підготовкою новорічної вечірки громади Протасового яру…»;
9.3.«…так це працюватиме до того моменту, поки ми не повернемо землю вкрадену ОСОБА_2 і ОСОБА_37 місту…»;
10. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_32 року за посиланням:
ІНФОРМАЦІЯ_52 «… ОСОБА_18 тепер допомагає рейдеру ОСОБА_2 відновити дозвіл на будівництво у Протасовому яру. По ряду судових процесів, які були ініційовані представниками громади Протасового яру у 2019 році, відбулась зміна представника сторони компанії-забудовника ОСОБА_2 ТОВ "Дайтона Груп …»;
10.2.«…чим збирається допомагати ОСОБА_18 дніпровському рейдеру ОСОБА_2 по Протасовому яру?...»;
10.3.«…ці рішення були ухвалені влітку 2020 року (ІНФОРМАЦІЯ_57), але ще до голосування компанія-забудовник ОСОБА_6 ТОВ "Дайтона Груп" подала позов про визнання цих рішень недійсними до Дніпропетровського окружного адмінсуду, судді Захарчук-Денисенко…»;
10.4.«…після скарг на порушення принципу підсудності ОСОБА_19 відмовилась від розгляду позову ОСОБА_2…»;
10.5.«…і знаходить ОСОБА_20 , який є партнером по невдачам з власником ТОВ "Бора" (вона надає ОСОБА_2 землю в суборенду) ОСОБА_37…»;
10.6.«…станом на зараз дії ОСОБА_21 і ОСОБА_2 в судах спрямовані також на відновлення дозволу на будівництво, який був незаконно отриманий ТОВ "Дайтона Груп" і видача якого була успішно оскаржена представниками громади Протасового яру у першій інстанції…»;
11. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_33 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_14:
11.1.«Шостий апеляційний адміністративний суд зупинив процес, в якому ОСОБА_2 намагається повернути свій дозвіл на будівництво у Протасовому яру. Судовий процес, за допомогою якого ОСОБА_2 намагається відновити незаконний дозвіл на будівництво у Протасовому яру, зупинений ухвалою колегії суддів під головуванням судді Пилипенко…»;
11.2.«…станом на зараз ОСОБА_2 "рєшать" в судах допомагає ОСОБА_18 , київський забудовник з SAGA Development…».
12. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_34 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_15:
12.1.« ОСОБА_22 знайшов суддю, який допоможе йому забудувати Протасів яр…»;
12.2.«…таким чином ОСОБА_23 розмиває відповідальність за ухвалення завідомо неправосудного рішення на суддю Шулежко, якого і так за людину не вважають, і отримує можливість поживитись з кишені дніпровського бандита ОСОБА_2».
Крім того, позивач просить визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_1 в особистому профілі в соціальній мережі Facebook, а саме:
1. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_35 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_49. «…простенькі плакати з написами "Поліція бездіє" та "Поліція зливає проти забудовника (ОСОБА_2) по Протасовому яру" викликали неабияку реакцію у бенефіціара знищення Протасового яру ОСОБА_2»;
2. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_36 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_51 «…14 серпня, після суду який громада Протасового яру виграла в забудовника ОСОБА_2 ТОВ Дайтона Груп…»;
3. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_37 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_51 «…ОСОБА_40, у нас підпорядкована вам ДАБІ видала дозвіл на будівництво дніпровському забудовнику ТОВ Дайтона Груп (бенефіціари ОСОБА_2 і ОСОБА_39)…»;
3.2.«…зараз всупереч Кодексу адмінсудочинства ОСОБА_2 пішов у дніпропетровський окружний адмінсуд зносити окремі положення містобудівних умов та обмежень, аби прибрати підстави для припису, а дозвіл на будівництво оскаржується мною і моїм сусідом в суді…»;
4. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_37 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_50 «…але громада Протасового яру протистоїть не звичайному жлобу-забудовнику. Вона протистоїть дніпровській мафії, яка славиться викраденнями людей які їй заважають та захопленням чужого майна грубою силою. Їм`я цій мафії ОСОБА_12 і ОСОБА_25 …»;
5. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_39 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_51 «Громада Протасового яру це не тільки про боротьбу з дніпровським бандитом ОСОБА_2 та незаконною забудовою…»;
6. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_21 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_51 «…сьогодні Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Окружного адміністративного суду Києва, за допомогою якого ОСОБА_12 намагався зняти припис ДАБІ на заборону будівельних робіт…»;
7. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_40 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_51 «…пропозиція ОСОБА_2 - знищити 30 гектарів лісу в центрі Києва, Протасів яр, заради свого незаконного будівництва…»;
8. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_41 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_51 «Тим часом суд скасував дозвіл на будівництво у Протасовому яру, виданий ТОВ "Дайтона Груп" ОСОБА_2. http://reyestr.court.gov.ua/Review/НОМЕР_5 »;
9. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_44 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_51 «…пам`ятаєте ми виграли суд, в якому зберегли підстави для припису щодо зупинки будівництва ЖК "Турбійон" ОСОБА_2 у Протасовому яру? Припис ДАБІ видало на підставі того, що проєкт будівництва трьох 40-поверхівок в парку порушує висотність - 73,5 метри. Для того щоб зняти цей припис, юристи ОСОБА_2 зробили експертизу, яка фактично показала що 99,9 метрів (по проєкту) це менше за 73,5 метри. Цю експертизу вони понесли в Окружний адмінсуд Києва до судді ОСОБА_42 і той не вагаючись змінив закони фізики, задовільнивши позов ОСОБА_2 про зміну обмежень по висотності…»;
9.2.«…найвеселіше тут те, що вся ця епопея з висотністю затівалась ОСОБА_2 аби зняти припис ДАБІ про зупинку будівництва. Припис ОСОБА_2 теж оскаржував, а процес з висотністю мав допомогти йому виграти процес про зняття припису…»;
10. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_32 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_51 «… ОСОБА_18 тепер допомагає рейдеру ОСОБА_2 відновити дозвіл на будівництво у Протасовому яру По ряду судових процесів, які були ініційовані представниками громади Протасового яру у 2019 році, відбулась зміна представника сторони компанії-забудовника ОСОБА_2 ТОВ "Дайтона Груп"…»;
10.2.«…ці рішення були ухвалені влітку 2020 року (ІНФОРМАЦІЯ_57), але ще до голосування компанія-забудовник ОСОБА_6 ТОВ "Дайтона Груп" подала позов про визнання цих рішень недійсними до Дніпропетровського окружного адмінсуду, судді ОСОБА_19...»;
10.3.«…за спробу порушити закон і допомогти ОСОБА_2, суддя Дніпропетровського окружного адмінсуду ОСОБА_19 тепер буде відповідати у Вищій раді правосуддя. Після скарг на порушення принципу підсудності ОСОБА_19 відмовилась від розгляду позову ОСОБА_2 , а її колега по дніпропетровському суду передав справу в Окружний адмінсуд Києва - за підсудністю. Схоже, розуміючи провальність свого поточного "рєшали" ОСОБА_2 вирішує шукати того, хто допоможе йому у Києві. А конкретно в Окружному адмінсуді Києва. І знаходить ОСОБА_20 , який є партнером по невдачам з власником ТОВ "Бора" (вона надає ОСОБА_2 землю в суборенду) ОСОБА_37…»;
10.4.«…станом на зараз дії ОСОБА_21 і ОСОБА_2 в судах спрямовані також на відновлення дозволу на будівництво, який був незаконно отриманий ТОВ "Дайтона Груп"…»;
10.5.«…кожен бажаючий може подивитись на юриста Вавриша, який захищає незаконну забудову ОСОБА_2…»;
11. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_58 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_51 « ОСОБА_26 з ОСОБА_2 розганяють брехню що я "намалював свастику", аби помститись за те що їм не дають знищити парк Протасів яр…»;
12. у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_46 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_51 «Договір суборенди по ділянці ОСОБА_2 у Протасовому яру визнаний недійсним! ОСОБА_27 був зайнятий організацією домашнього арешту для мене, я встиг сходити в господарський суд і виграти справу про визнання недійсним договір суборенди ділянки ОСОБА_2…».
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_46 року Громадською організацією «Громадське телебачення» на веб-порталі було опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_60» (ІНФОРМАЦІЯ_53), в якій міститься коментар керівника ГО «Захистимо Протасів Яр» ОСОБА_1 «Це помста за мою діяльність щодо захисту Протасового Яру від незаконної забудови ОСОБА_6 ».
Позивач у позові просив також суд зобов`язати відповідачів ОСОБА_1 та ГО «Захистимо Протасів яр» не пізніше десяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену останніми відносно нього, шляхом опублікування в соціальній мережі Facebook публікацій під назвою «Спростування недостовірної інформації стосовно ОСОБА_2 » з викладенням копії вступної та резолютивної частини рішення у даній цивільній справі.
Крім того, просивзобов`язати ГО «Громадське телебачення» в строк не пізніше десяти календарних днів з дати набрання судовим рішенням законної сили у даній цивільній справі опублікувати на веб-порталі https://hromadske.ua повідомлення про спростування з заголовком: «Спростування недостовірної інформації стосовно ОСОБА_2 » наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_46 року на веб-порталі https://hromadske.ua, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_53 було опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_60», в якій міститься коментар ОСОБА_1 наступного змісту: «Це помста за мою діяльність щодо захисту Протасового Яру від незаконної забудови ОСОБА_6 ». Вказане твердження ОСОБА_1 відповідно до рішення Солом`янського районного суду м. Києва від «___» _____. _____ року у справі №_____ визнано недостовірною інформацією, тобто таким, що не відповідає дійсності».
Такожпозивач просив судстягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ГО «Захистимо Протасів яр» 500 000,00 грн. навідшкодування завданої йомуморальної шкоди.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідачі ОСОБА_1 та ГО«Захистимо Протасів яр» фактично доносять до суспільства недостовірну інформацію про те, що він є орендарем/суборендарем земельної ділянки в Протасовому Яру та бенефіціарним власником компанії-забудовника ТОВ «Дайтона Груп», має безпосереднє відношення до будівництва житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом у Протасовому Яру та намагається відновити будівництво на земельній ділянці у Протасовому Яру в м. Києві.
Крім того, в своїх публікаціях стверджують, що він є бандитом, рейдером, мафією та вчиняє інші кримінально-карані діяння.
Поширена інформація є недостовірною, оскільки він не є власником, орендарем, чи суборендарем земельної ділянки в Протасовому Яру , не є директором (керівником), засновником, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Дайтона Груп», не є учасником судових справ, пов`язаних із земельною ділянкою в Протасовому Яру , не вчиняє жодних дій, спрямованих на відновлення будівництва в Протасовому Яру , не вчиняє дій, спрямованих на забудову Протасового Яру .
Крім того, позивач не є бандитом, мафією, рейдером та не вчиняє будь-яких кримінально-караних діянь.
Вважає, що така інформація є негативною для нього, оскільки створює негативні наслідки у вигляді приниження позитивної соціальної оцінки в очах оточуючих, а також приниження суспільної оцінки його ділових і професійних якостей, здобутих протягом багатьох років.
Наведена у публікаціях інформація не відповідає дійсності, не підтверджена будь-якими доказами, а її поширення призвело до порушення його особистих немайнових прав, зокрема, права на повагу до честі та гідності, недоторканність ділової репутації.
Обгрунтовуючи недостовірність оспорюваної інформації, позивачзазначив та надавдо суду:
- Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з яких вбачається, що станом на дати приведених у позові публікацій відповідачами він не є учасником, директором або кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Дайтона Груп»;
- Рішення Київської міської ради №503/1164 від 26 квітня 2007 року «Про передачу ТОВ «Бора» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом на АДРЕСА_1 », Договір оренди земельної ділянки від 17 січня 2012 року, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Бора», Договір суборенди земельної ділянки №1290 від 06.06.2018, укладений між ТОВ «Бора» та ТОВ «Дайтона Груп», лист Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №0570202/1-7367 від 06.04.2021, лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №0570202/1-7698 від 09.04.2021, з яких вбачається, що він не є власником, орендарем чи суборендарем земельної ділянки в Протасовому Яру ;
- Лист Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві №10/26-24/1504/02/6 від 15 квітня 2021 року, відповідно до якого інформація щодо надання йому дозволу на будівельні роботи для будівництва житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом» по АДРЕСА_1 відсутня;
- Лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №055-8161 від 12 квітня 2021 року, з якого вбачається, що містобудівні умови та обмеження для проектування вищезазначеного об`єкту йому не надавалися;
- Листи Господарського суду м. Києва № 04-11/173/21 від 12 квітня 2021 року, Окружного адміністративного суду м. Києва № 03.2-10/871/21 від 08 квітня 2021року, Шостого апеляційного адміністративного суду № 02.5-11/2286/2021 від 06 квітня 2021 року, Дніпропетровського окружного адміністративного суду №03/20190/21 від 14 квітня 2021року, ухвали Окружного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду, з яких вбачається, що він не є та не був учасником судових справ щодо будівництва на території земельної ділянки в Протасовому Яру ;
- Довідку Департаменту інформатизації МВС України (серії ІІА №2417303), згідно з якою за обліками МВС України станом на 06 квітня 2021 року він до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.
Посилаючись на обґрунтованість та доведеність заявлених ним вимог, позивач ОСОБА_2 просив про задоволення позову.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Визнанонедостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену:
Громадською організацією «Захистимо Протасів Яр» (ЄДРПОУ 43121319) на сторінці«Захистимо Протасів Яр » (ІНФОРМАЦІЯ_55 у соціальній мережі Facebook, а саме:
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_16 року запосиланням https:/ ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- «…. публічно погрожував один з бенефіціарів забудови ОСОБА_4 »;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_17 року за посиланням:
ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- «...він є бенефіціаром ТОВ Дайтона Груп і забудови Протасового яру…»;
- «...двох дніпровських бандитів - ОСОБА_2 ...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_18 року за посиланням:
ІНФОРМАЦІЯ_3 :
- «…забудовник ОСОБА_2 програв суд по Протасовому яру…»;
- «…забудовник ОСОБА_2…»;
- «...ОСОБА_2 бандит...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_19 року за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_20
- «… незаконного будівництва ОСОБА_2...»;
- «... суборенди ОСОБА_2...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_21 року за посиланням : ІНФОРМАЦІЯ_4 :
- «...компанія забудовник дніпровського кримінальника ОСОБА_2..»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_22 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_23
- «... земельна ділянка наразі самозахоплена дніпровським бандитом ОСОБА_2 ...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_29 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_24
- «...ТОВ Дайтона Груп (бенефіціар ОСОБА_2)…;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_30 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 :
- «... будівництво ОСОБА_2 ...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_31 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_25:
- «... компанії-забудовника ОСОБА_2 ...»;
- «...дніпровського бандита ОСОБА_2...»;
- «… землю, вкрадену ОСОБА_2...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_32 року за посиланням: https:/ІНФОРМАЦІЯ_6 :
- «... рейдеру ОСОБА_2...»
- «… компанії-забудовника ОСОБА_6 ТОВ "Дайтона Груп ...»;
- «... дніпровському рейдеру ОСОБА_2...»;
- «... компанія-забудовник ОСОБА_6 ТОВ "Дайтона Груп"…»;
- «...позову ОСОБА_2...»;
- «... ТОВ "Бора" /вона надає ОСОБА_2 землю в суборенду/...»;
- «...дії ОСОБА_2 в судах спрямовані також на відновлення дозволу на будівництво...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_33 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_14:
- «… в якому ОСОБА_2 намагається повернути свій дозвіл на будівництво у Протасовому яру…»;
«… ОСОБА_2 намагається відновити незаконний дозвіл на будівництво у Протасовому яру...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_34 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_15:
- «…бандит ОСОБА_2 ...»;
- «...бандита ОСОБА_2...».
ОСОБА_1 у профілі «ОСОБА_1» (ІНФОРМАЦІЯ_26) у соціальній мережі Facebook, а саме:
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_35 року за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 :
- «... забудовника (ОСОБА_2) по Протасовому яру…";
- «… бенефіціара знищення Протасового яру ОСОБА_2...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_36 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_27:
- «... забудовника ОСОБА_2 ТОВ Дайтона Груп...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_37 року за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_28:
- «... дніпровському забудовнику ТОВ Дайтона Груп /бенефіціари ОСОБА_2/...»;
- «...ОСОБА_2 пішов у Дніпропетровський окружний адмінсуд зносити окремі положення містобудівних умов та обмежень, аби прибрати підстави для припису...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_37 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_38:
- «...ім`я цій мафії ОСОБА_2 ...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_39 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 :
- «… бандитом ОСОБА_2 ...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_21 року за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 :
- «... ОСОБА_12 намагався зняти припис ДАБІ на заборону будівельних робіт...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_40 року за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_42:
- «...заради свого незаконного будівництва...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_41 року за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_43:
- «… ТОВ "Дайтона Груп" ОСОБА_2»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_44 року за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_45
- «... ЖК "Турбійон" ОСОБА_2 у Протасовому яру…»;
- « …позов ОСОБА_2 про зміну обмежень по висотності...»;
- «...припис ОСОБА_2 теж оскаржував...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_32 року за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11 :
- «...рейдеру ОСОБА_2 відновити дозвіл на будівництво у Протасовому яру …»;
- «…компанії-забудовника ОСОБА_6 ТОВ «Дайтона Груп»...»;
- «... компанія-забудовник ОСОБА_6 ТОВ «Дайтона Груп»...»;
- «... позову ОСОБА_2 …»;
- «…ТОВ "Бора" /вона надає ОСОБА_2 землю в суборенду /...»;
- «...дії ОСОБА_2 в судах спрямовані також на відновлення дозволу на будівництво...»;
- «... незаконну забудову ОСОБА_2...»;
у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_46 року запосиланням ІНФОРМАЦІЯ_47:
- «…договір суборенди по ділянці ОСОБА_2 у Протасовому яру …";
- «… договір суборенди ділянки ОСОБА_2...».
Зобов`язаноГромадську організацію «Захистимо Протасів яр» (ЄДРПОУ 43121319) в строк не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування на сторінці в соціальній мережі Facebоок «Захистимо Протасів Яр» (ІНФОРМАЦІЯ_55 повідомлення про спростування з заголовком «Спростування недостовірної інформації стосовно ОСОБА_2 » та з викладенням копії вступної та резолютивної частини рішення, не допускаючи при цьому власних коментарів.
Зобов`язаноОСОБА_1 в строк не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом опублікування в профілі в соціальній мережі Fасеbоок « ОСОБА_32 » (ІНФОРМАЦІЯ_48) повідомлення про спростування з заголовком «Спростування недостовірної інформації стосовно ОСОБА_2 » та з викладенням копії вступної та резолютивної частини рішення, не допускаючи при цьому власних коментарів.
Стягнуто з Громадської організації «Захистимо Протасів яр» (ЄДРПОУ 43121319) на користь ОСОБА_2 / АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 / 25 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 / АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 / на користь ОСОБА_2 / АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 / 25 000,00 грн. навідшкодування моральної шкоди.
В решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат задоволено частково.
Стягнуто в рівних частинах з Громадської організації «Захистимо Протасів яр» (ЄДРПОУ 43121319) та ОСОБА_1 / АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 / на користь ОСОБА_2 / АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 / 100 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 12 948,00 грн.судового збору та 27 000,00 грн. витрат на проведення психологічного дослідження.
В стягненні решти судових витрат відмовлено.
В задоволенні заяв представників відповідачів ОСОБА_1 та ГО «Захистимо Протасів яр» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду, відповідачі ГО «Захистимо Протасів Яр» та ОСОБА_1 подали на них апеляційні скарги, у яких посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та постановити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Обгрунтовуючи скарги на рішення суду, відповідачі посилались на те, що частина поширеної ними інформації є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню, а частина інформації відповідає дійсності. Зокрема, інформація про те, що ОСОБА_2 є бенефіціаром ТОВ «Дайтона Груп» відповідає дійсності, що підтверджується матеріалами журналістського розслідування, згідно якого директор ТОВ «Дайтона Груп» ОСОБА_33 публічно заявляв про те, що ОСОБА_12 є одним з бенефіціарів ТОВ «Дайтона Груп», зазначивши: «Ми ніколи не приховували ситуацію, що ОСОБА_12 також є міноритарним засновником компанії і вкладає в неї кошти». На уточнююче питання журналіста «24 каналу»: «Яка в нього доля в компанії?» ОСОБА_33 відповів: «Двадцять здається відсотків. Двадцять чи двадцять п`ять».
Вищенаведена інформація позивачем під час розгляду справи спростована не була, що, на думку апелянта, свідчить про незаконність висновків суду у цій частині.
Також відповідачі у своїх апеляційних скаргах посилались на те, що під час судового розгляду справи було досліджено численні докази, надані ними суду, які підтверджують зв`язки позивача з юридичними і фізичними особами, пов`язаними з ТОВ «Дайтона Груп». Однак суд не прийняв ці докази до уваги та не надав їм належної оцінки, що призвело до невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.
Щодо публікацій про те, що ОСОБА_2 є орендарем, суборендарем та забудовником, то, на думку апелянтів, ця інформація є правдивою та випливає із зв`язків ОСОБА_2 з ТОВ «Дайтона Груп» та його зацікавленості в реалізації ТОВ «Дайтона Груп» проекту будівництва на території Протасового Яру . При цьому, ОСОБА_2 здійснює вплив на діяльність ТОВ «Дайтона Груп» для забезпечення укладення необхідних договорів (оренди, суборенди), отримання дозвільної документації, захисту прав і інтересів ТОВ «Дайтона Груп» і можливості здійснення будівництва в судах.
Також відповідачі у апеляційних скаргах не погоджуються з висновками суду про обґрунтованість вимог позивача щодо того, що допущені на сторінках висловлювання, які стосуються скоєння ним кримінальних злочинів, за які передбачена відповідальність, порочать його честь, гідність та підлягають спростуванню, оскільки такі висновки суду суперечать позиції Верховного Суду щодо подібної категорії справ. Зокрема, відповідачі під час розгляду справи посилались на те, що епітети «дніпровський бандит», «бандит», «дніпровський рейдер», «бандит ОСОБА_2» використовуються автором дописів як художні засоби для донесення суб`єктивної думки - оціночного судження, щодо згаданих осіб. При чому обирається не найгірше чи найточніше (нормативне) визначення, а найбільш зрозуміле для осіб, не обізнаних з тонкощами кримінального права. Тобто це ті слова, які більшість звичайних людей би використало для опису такого типу осіб, як позивач. Побутове значення слова «бандит» відрізняється від нормативних визначень наведених складів злочину в Кримінальному кодексі. Слово «бандит» походить від італійського «bandito» - вигнаний. Окрім значення «член банди», це слово також вживається, як зневажливе позначення учасника ворожої групи, ворожого війська, шпигуна, диверсанта. І навіть є переносне значення слова «бандит» - «пустун». Синоніми - розбійник, хуліган, опришок. Отже, не всі слова, які мають відповідники в кримінальному кодексі, є юридично значимими визначеннями. Така позиція була викладена відповідачами у відзивах на позовну заяву та озвучувалась у судових засіданнях. Натомість суд не звернув увагу на пояснення відповідачів, контекст оскаржуваних дописів, а взяв до уваги лише позицію позивача, яка ґрунтується виключно на цитуванні кримінального законодавства. Тобто висновки в рішенні суду не відповідають обставинам справи, тому, відповідно до п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Також у рішенні ігнорується факт наявності загальновідомої і неодноразово поширюваної в ЗМІ інформації щодо причетності позивача до злочинних дій (притягнення позивача до кримінальної відповідальності, повідомлення його про підозру і навіть винесення щодо нього обвинувального вироку). Зокрема, суд проігнорував наявні в матеріалах справи та озвучені відповідачами статті ЗМІ, де йдеться про «чорну бухгалтерію» ОСОБА_6 і документи, що підтверджують виплату ним грошей (які очевидно є неправомірною винагородою) народним депутатам України.
На думку апелянтів, суд неправильно витлумачив ст. 30 Закону України «Про інформацію» та не зважив на те, що більшість поширеної інформації є оціночними судженнями, а діючим законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, оскільки вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
Крім того, відповідачі у своїх апеляційних скаргах посилались на те, що під час розгляду справи не було доведено належними та допустимими доказами належність відповідачу ГО «Захистимо Протасів Яр» сторінки https://www.facebook.com/save.protas, а висновки суду з приводу доведеності даної обставини ґрунтуються на припущеннях.
Відповідачі у апеляційних скаргах посилаються також на те, що у рішенні суду жодним чином не згадується і не обґрунтовується, в чому саме полягає приниження честі і гідності позивача, тобто суд навіть не стверджує, що честь і гідність ОСОБА_2 була принижена. При цьому, відповідачі під час судового розгляду справи посилались, зокрема, на те, що статус, який намагається оскаржити позивач - «бенефіціар» не несе негативного забарвлення, оскільки бенефіціар - вигодонабувач, той, хто отримує винагороду за якийсь вклад.
Необгрунтованими, на думку апелянтів, є і висновки суду в частині доведеності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки у рішенні суду взагалі не обґрунтовано, у чому саме полягає ця завдана ОСОБА_2 моральна шкода.
Крім того, відповідачі у апеляційних скаргах посилались на те, що поширена у соціальній мережі Facebook інформація має важливе суспільне значення, а позивач є публічною особою, засновником і обличчям політичних партій, бізнес-партнером мера міста Дніпро, відтак межі допустимої критики щодо позивача суттєво ширші ніж щодо звичайної людини. При цьому, суд, надаючи оцінку допустимості втручання в життя позивача як публічної особи, проігнорував той факт, що всі без виключення оскаржувані публікації стосувалися лише публічної сфери життя позивача і жодного стосунку до його приватного і сімейного життя не мали.
У апеляційних скаргах на додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року відповідачі Громадська організація «Захистимо Протасів Яр» та ОСОБА_1 посилались на необґрунтованість задоволення заяви позивача про відшкодування судових витрат, оскільки представником позивача ОСОБА_34 у наданому нею акті приймання-передачі наданих послуг по Договору надання правової допомоги від 31.12.2020 року вклчені послуги, які не є правничими. Крім того, адвокат не обґрунтувала необхідність складання 10 адвокатських запитів для повного та об`єктивного рогляду справи. Необгрунтованим, на думку апелянтів, є і відшкодування витрат на проведення психологічної експертизи, оскільки це дослідження не встановило фактичні обставини справи, а також необґрунтованими є і витрати, понесені у зв`язку із виготовленням звітів за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок.
При цьому, відповідачі у своїх апеляційних скаргах на додаткове рішення посилались на необґрунтовану відмову суду у задоволенні їхніх заяв про відшкодування судових витрат, оскільки ними на підтвердження факту понесення цих витрат суду були надані належні та допустимі докази.
Враховуючи викладене, відповідачі просили апеляційний суд про скасування додаткового рішення від 26 січня 2022 року та ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про відшкодування судових витрат та задоволення заяв відповідачів про відшкодування понесених ними по справі судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Черній І.В. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року без змін, як законне та обґрунтоване.
ІНФОРМАЦІЯ_59 року відповідач ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (том 9, а.с.109).
В судовому засіданні представники ГО «Захистимо Протасів Яр» - адвокати Михалевич О.В., Дикань А.П. апеляційні скарги на рішення та додаткове рішення підтримали та просили про їх задоволення з викладених у них підстав.
Представники позивача ОСОБА_2 - адвокати Лазаренко Е.О., Черній І.В. в апеляційному суді проти задоволення апеляційних скарг заперечили та просили рішення та додаткове рішення суду залишити без змін, як законні та обґрунтовані.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарг без задоволення, а рішення та додаткового рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту поширення відповідачами відносно позивача недостовірної інформації, яка порушує його особисті немайнові права, що є підставою для її спростування, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
В силу статей 21, 28 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Загальною декларацією прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань (стаття 12).
Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року визначено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).
Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти.
З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
З матеріалів справи вбачається, що приведені в позові висловлювання відповідачів ГО «Захистимо Протасів яр» та ОСОБА_1 щодо позивача ОСОБА_2 були розміщені на сторінці «Захистимо Протасів яр» в соціальній мережі Facebook, та в особистому профілі відповідача ОСОБА_1 в соціальній мережі Facebook, які були протягом тривалого часу відкритими для перегляду та доступні для необмеженого кола осіб.
Факт поширення вказаних вище публікацій підтверджується звітами, виготовленими Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів та адрес» № 130/2021-ЗВ від 02.04.2021, №131/2021-ЗВ від 02.04.2021 та № 129/2021-ЗВ від 02.04.2021. Компетентність Дочірного підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів та адрес» у видачі звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет та довідок з відомостями про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення з використанням онлайн сервісу «WEB-FIX» відповідно до Договору про акредитацію від 08 травня 2019 року підтверджується Свідоцтвом про акредитацію, виданим 11 січня 2021 року (т.1, а.с.84 - 89; 158 - 165; т.2, а.с.183 - 186; т.3, а.с.122 - 129; т.4, а.с.103 - 111).
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 та 5 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Презумпція невинуватості - об`єктивне правоположення.
Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому.
Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, який у рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину.
Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який відповідно до Конституції України є носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.
Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.
Таким чином, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.
Кримінальний кодекс України визначає бандитизм, як організацію озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.
В свою чергу поняття мафії, як зазначено у Великому тлумачному словнику сучасної мови визначено як кримінальне співтовариство, яке сформувалося на Сицилії в другій половині 19 століття і являє собою об`єднання кримінальних груп, які мають спільну організацію, структуру та кодекс поведінки.
В даний час термін «мафія» використовується для позначення любих етичних злочинних угрупувань, які повністю чи частково повторюють організацію та структуру сицилійської мафії.
З довідки Департаменту інформатизації МВС України (серії ІІА №2417303) вбачається, що станом на 06 квітня 2021 року за обліками МВС України позивачОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (т.2, а.с.99).
У справі "Mihaiu проти Румунії" (п.п. 65-67) Європейський суд з прав людини не взяв до уваги аргумент заявника, заснований на його стверджуваній добросовісності під час поширення інформації стосовно третьої особи, та вказав, що у випадках, коли у розповсюдженій інформації називають ім`я особи, її посаду та звинувачують у конкретному злочині, то розповсюджувач інформації повинен надати достатнє фактичне підґрунтя своїх висловлювань, інакше він не може виправдовувати свою поведінку певною мірою перебільшення, яка є допустимою при реалізації свободи вираження поглядів, отже у вказаній справі поширена заявником інформація не була підтверджена жодними доказами.
Враховуючи вищевикладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що допущені відповідачами ГО «Захистимо Протасів яр» та ОСОБА_1 висловлювання, які стосуються скоєння позивачем кримінальних злочинів, за які передбачена кримінальна відповідальність, порочать його честь та гідність та підлягають спростуванню. Це, зокрема, наступні висловлювання:
-викладені ГО «Захистимо Протасів яр» (ІНФОРМАЦІЯ_55 у соціальній мережі Facebook:
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_17 року за посиланням:
ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- «...двох дніпровських бандитів - ОСОБА_2 ...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_18 року за посиланням:
ІНФОРМАЦІЯ_3 :
«...ОСОБА_2 бандит...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_21 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 :
- «...компанія забудовник дніпровського кримінальника ОСОБА_2..»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_31 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_25:
- «...дніпровського бандита ОСОБА_2...»;
- «… землю, вкрадену ОСОБА_2...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_32 року за посиланням: https:/ІНФОРМАЦІЯ_6 :
- «... рейдеру ОСОБА_2...»
- «... дніпровському рейдеру ОСОБА_2...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_34 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_15:
- «…бандит ОСОБА_2 ...»;
- «...бандита ОСОБА_2...».
ОСОБА_1 у профілі «ОСОБА_32» (ІНФОРМАЦІЯ_26) у соціальній мережі Facebook, а саме:
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_37 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_12 :
- «...ім`я цій мафії ОСОБА_2 ...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_39 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 :
- «… бандитом ОСОБА_2 ...»;
- у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_32 року за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11 :
- «...рейдеру ОСОБА_2 відновити дозвіл на будівництво у Протасовому яру …».
Факт поширення вищевказаної інформації відповідачами підтверджується наявними у справі належними та допустимими доказами, обґрунтовано прийнятими до уваги судом.
Щодо доводів відповідачів про те, що вищевказана інформація не підлягає спростуванню, оскільки являється оціночними судженнями, то судом вірно зазначено наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про інформацію» поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.
Інформація може існувати як у формі фактичних тверджень, так і уформі оціночних суджень.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Суд першої інстанціїдійшов обґрунтованого висновку, що поширена відповідачами інформація про вчинення позивачем злочинів та його відношення до злочинної діяльності носить стверджувальний характер та вказує на факти і події, які вже відбулися та які можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності, тобто являє собою фактичні твердження.
З урахуванням цього, суд правильно зазначив у рішенні, що висловлювання відповідачів не можуть бути розцінені як судження, тим більше як художні засоби для донесення їх суб`єктивної думки щодо позивача.При цьому, повторювання відповідачами інформації про позивача з інших джерел також не є підставою для висновку про добросовісність їх дій та відповідність їх вимогам закону.
Щодо допущених висловлювань в контексті причетності позивача ОСОБА_2 до забудови Протасового яру, суд першої інстанції виходив з наступного.
Частиною 2 ст.302 ЦК України передбачено обов`язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.
Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов`язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила.
Отже, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
Відповідно до ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
При цьому, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 14 лютого 2018 року в справі № 522/14156/14, враховуючи зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Судом встановлено і це підтверджується наданими позивачем доказами,що відповідачами здійснено публікації, в яких, серед іншого, міститься інформація про те, що позивач має повноваження щодо управління компанією ТОВ «Дайтона Груп» та/або є вигодонабувачем від діяльності вказаного товариства.
Відповідно до ч.2 ст.97 ГК України органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться, серед іншого, такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:
п. 8) перелік засновників та учасників (крім учасників громадських організацій, акціонерних товариств, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, благодійних фондів та політичних партій) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв`язку з державною реєстрацією;
п. 9) інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім політичних партій, структурних утворень політичних партій, професійних спілок, їх об`єднань, організацій профспілок, передбачених статутом профспілок та їх об`єднань, творчих спілок, місцевих осередків творчих спілок, організацій роботодавців, їх об`єднань, адвокатських об`єднань, торгово-промислових палат, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, релігійних організацій, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, державних та комунальних підприємств, установ, організацій): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу). У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься обґрунтована причина його відсутності;
п. 12) відомості про органи управління юридичної особи;
п. 13) відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння (ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В даному випадку належним доказом приналежності особи до управління юридичною особою є актуальні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З наявних у справі Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданих позивачем на період часу, коли відповідачами викладалися оспорювані ним твердження, вбачається, що позивач не є учасником, директором або кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Дайтона Груп» (т.2, а.с.25 - 72).
Відповідачі, посилаючись у судовому засіданні на те, що позивач є бенефіціарним власником ТОВ «Дайтона Груп» та здійснює контроль над компанією через інших осіб, на підтвердження здійснення вирішального впливу позивачем на діяльність ТОВ «Дайтона Груп» посилались на інтерв`ю директора ТОВ «Дайтона Груп» ОСОБА_41 наданого журналісту каналу «24 канал»: «Ми ніколи не приховували ситуацію, що ОСОБА_12 також є міноритарним засновником компанії і вкладає в неї кошти». На уточнююче питання журналіста «Яка в нього доля в компанії?» ОСОБА_33 відповів: «Двадцять здається відсотків. Двадцять чи двадцять п`ять».
З урахуванням вимог ч.2 ст.78 ЦПК України, належності та допустимості доказів, а також наданих в цій частинідоказів позивачем, суд дійшов правильного висновку, що журналістське розслідування «Протасов Яр раздора: кто из администрации Зеленского засветился в скандальной застройке, ЦРУ», яке міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_56 та в якому наявне інтерв`ю директора ТОВ «Дайтона Груп», не є джерелом офіційної інформації і не може бути доказом причетності позивача до діяльності вказаного товариства.
Свою позицію в цій частині, а саме вплив позивача на діяльність ТОВ «Дайтона груп» через пов`язаних з ним осіб відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ГО «Захистимо Протасів яр» обґрунтовували також приналежністю позивача до політичних партій «Укроп» та «Пропозиція», а також ТОВ «Лессор» та ТОВ «Будінвест-Капітал». На підтвердження цих обставин відповідачі надали суду відповідні докази - виписки з Державного реєстру свідоцтв України на торгові марки відносно Свідоцтв №294690, № 294689 , № 294688 , № 294687 , № 294686 , № 294685 , № 218715 , а також витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.02.2010 року, 15.03.2010 року, 31.03.2010 року, 15.04.2010 року, 16.12.2011 року та 22.12.2011 року.
Разом з тим вищевказані свідоцтва підтверджують лише володіння позивачем свідоцтвами на торговельні марки політичної партії «Пропозиція» та політичної партії «Укроп» та не містять інформації щодо предмета доказування, як і витяги з Єдиного державного реєстру щодо зазначених ними юридичних осіб, які також, окрім їх наявності в самому реєстрі, будь-якої інформації щодо предмету спору не несуть, у зв`язку із чим обґрунтовано визнані судом неналежними доказами.
Будь-яких інших доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачами надано не було, а тому суд дійшов правильного висновку, що інформація, яка міститься в публікаціях відповідачів у цьому контексті, є такою, що не відповідає дійсності, тобто є недостовірною.
З Рішення Київської міської ради №503/1164 від 26 квітня 2007 року «Про передачу ТОВ «Бора» земельної ділянки» вбачається, що земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом на АДРЕСА_1 передавалася ТОВ «Бора».
Договір оренди вказаної земельної ділянки від 17 січня 2012 року також був укладений між Київською міською радою та ТОВ«Бора».
Договір суборенди вказаної земельної ділянки №1290 був укладений 06 червня 2018 року між ТОВ «Бора» та ТОВ «Дайтона Груп».
З листів Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №0570202/1-7367 від 06 квітня 2021року та №0570202/1-7698 від 09 квітня 2021 року вбачається, що позивач ОСОБА_2 не є власником, орендарем чи суборендарем земельної ділянки в Протасовому Яру (т.1, а.с.238 - 251; т.2, а.с.166 - 179).
З листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві №10/26-24/1504/02/6 від 15 квітня 2021 року вбачається, що інформація про надання позивачу дозволу на будівельні роботи для будівництва житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом» по АДРЕСА_1 відсутня.
З листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №055-8161 від 12 квітня 2021 року вбачається, що містобудівні умови та обмеження для проектування вищезазначеного об`єкту позивачу не надавалися (т.2, а.с. 164 - 165; 181).
З листа Шостого апеляційного адміністративного суду № 02.5-11/2286/2021 від 06 квітня 2021 року вбачається, що що в провадженні суду відсутні справи, учасником у яких є позивач.
Така ж інформація надана Окружним адміністративним судом м.Києва в листі № 03.2-10/871/21 від 08 квітня 2021 року(т.2, а.с. 20; 24; 75 - 98).
Відсутність справ у провадженнях Господарського суду м.Києва та Дніпропетровського окружного адміністративного суду, ініційованих позивачем, які стосуються забудови Протасового яру, підтверджується листами Господарського суду м. Києва № 04-11/173/21 від 12 квітня 2021 року та Дніпропетровського окружного адміністративного суду №03/20190/21 від 14 квітня 2021року (т.2, а.с. 20; 24; 75 - 98; 182).
Відповідачі, не заперечуючи передачі земельної ділянки зкадастровим номером 8000000000:72:213:0038 в Протасовому яру в оренду ТОВ «Бора» та в подальшому в суборенду ТОВ «Дайтона Груп», зазначали, що позивач зацікавлений в реалізації ТОВ «Дайтона Груп» будівництва в Протасовому Яру , оскільки є пов`язаною із забудовником особою, який очікує вигоду від реалізації проекту будівництва на даній ділянці, а відтак може контролювати хід судових процесів за участі ТОВ «Дайтона Груп», впливати на процесуальну позицію забудовника, а також здійснювати вплив на суд в позапроцесуальний спосіб.
В той же час, на чому ґрунтується така позиція, не зазначили, обмежившись самим посиланням на це, а також проведеним аналізом впливу позивача на діяльність вказаного товариства через пов`язаних з ним осіб.
Враховуючи вищенаведені обставини, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження інформації, поширеної в публікаціях, а саме: що позивач є власником, орендарем чи суборендарем земельної ділянки в Протасовому Яру , вчиняє дії, спрямовані на забудову Протасового Яру та є учасником судових проваджень, пов`язаних з земельною ділянкою в Протасовому Яру та вчиняє дії, спрямовані на відновлення будівництва в Протасовому Яру .
З урахуванням цього суд дійшов правильного висновку, що інформація, яка міститься в публікаціях відповідачів про те, що позивач є орендарем або суборендарем земельної ділянки у Протасовому Яру , вчиняє дії, спрямовані на забудову Протасового Яру , є учасником судових проваджень та вчиняє дії на відновлення будівництва в Протасовому Яру , є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності.
Заперечуючи проти вимог позивача, відповідачі посилались також на неможливість притягнення їх до відповідальності за добросовісне висловлення критики у бік публічної особи щодо обставин, що становлять суспільний інтерес. Обгрунтовуючи свою позицію в цій частині, відповідачі зазначили, що позивач є публічною особою, займав посаду керівника апарату Дніпропетровської обласної державної адміністрації, був керівником політичної партії «Укроп», кандидатом в народні депутати України, а відтак, в силу свого статусу, піддається вищому ступеню уваги, критики та оцінки з боку громадськості та медіа.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.
Відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
У рішенні Європейського суду від 06 жовтня 2015 року в справі «Карпюк та інші проти України» (Karpyuk and others v. Ukraine) зазначено, що саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства».
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що право на свободу вираження поглядів, встановлене ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним.
В кожному конкретному випадку необхідно розглянути питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи.
Суд вірно зазначив, що позивач є публічною фігурою та його дії підлягають більш ретельному громадському контролю, а відтак може зазнавати більш гострої та сильної критики у зв`язку зі своєю діяльністю. В той же час, відповідачами не було обґрунтовано та доведено, що поширена ними інформація в публікаціях стосувалась виконання позивачем дій як державним службовцем, політичним або громадським діячем.
В цьому контексті Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року в справі № 369/1052/16-ц щодо необхідності перевірки, чи є допущена відповідачем критика критикою з приводу виконання позивачем своїх функцій як політичного діяча, зазначив: «Посилаючись на підтвердження висновків про те, що зазначена інформація є оціночним судженням, на положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи та вказуючи, що позивач є політичним діячем, а тому межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, апеляційний суд взагалі не навів у своєму рішенні аналізу співставлення поширеної інформації з тим, чи являється вона саме критикою з приводу того, як позивач виконував або виконує свої функції як політичний діяч, чи вона стосується фактів з особистого життя позивача, не пов`язаних з політичною діяльністю.»
Відповідно до позиції Верховного суду, висловленої в постанові від 28 липня 2021 року у справі 200/10088/19,публічні особи відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 04 жовтня 2016 року у справі «Дорота Каня проти Польщі № 2» свобода вираження поглядів, захищена статтею 10 Конвенції, не є абсолютною і поширюється на журналістів лише за умови, якщо вони діють відповідально та з дотриманням своїх професійних обов`язків: добросовісно виконують свою роботу, надають точну та достовірну інформацію згідно з вимогами журналістської етики (що також стосується поширення інформації з тем, до яких є значний публічний інтерес). Суд зазначив, що ЗМІ мають обов`язок перевіряти інформацію, що є потенційно дифамаційною стосовно приватних індивідів, для звільнення від якого необхідна наявність особливих підстав.
ЄСПЛ також зазначає,що стаття 10 Конвенції надає гарантії щодо поширення інформації з питань суспільного інтересу за умови, що таке поширення є сумлінним, а інформація є точною та достовірною відповідно до вимог журналістської етики (п. 45 рішення у справі «Ojala and Etukeno Oy проти Фінляндії», п. 65 рішення у справі «Бладет Тромсе і Стенсос проти Норвегії»).
Суд нагадує основне значення захисту приватного життя з точки зору розвитку особистості кожної людини.
Такий захист розширюється за межі приватного сімейного кола та також включає соціальний аспект.
Європейський суд з прав людини у п.69 рішення в справі «Фон Ганновер (принцеса Ганноверська) проти Німеччини (№1)», не торкаючись суті спору, зазначив, що будь-яка особа, навіть добре відома громадськості, має можливість «правомірного очікування» захисту та поваги до свого приватного життя, констатуючи при цьому порушення державою ст.8 Конвенції.
Відповідно до Резолюції Кабінету Міністрів Ради Європи за № 1165, часто через однобічну інтерпретацію права на свободу слова і самовираження, яке гарантоване статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, медіа порушують приватність людей, посилаючись на те, що їхні читачі мають право знати все про публічних осіб. Певні факти,пов`язані з особистим життям публічних осіб, зокрема політиків, справді можуть цікавити громадськість, і тому це законно проінформувати читачів, які також є й виборцями, про такі факти.
Саме тому необхідно знайти баланс здійснення двох основних прав, які гарантовані Європейською конвенцією з прав людини: право на повагу до особистого життя і право на свободу виявлення поглядів.
Виходячи з цього, Асамблея наголошує, що право на приватність, яке закріплене у статті 8 Європейської конвенції з прав людини, повинно захищати приватне життя особи не лише від втручання влади, але й від подібних дій з боку інших осіб чи інститутів, зокрема ЗМІ.
Асамблея закликає уряди країн-членів прийняти закон, якщо такого досі нема, який би гарантував право на приватність і містив наступні принципи, а якщо такий закон уже є, то узгодити його з ними, зокрема: якщо редактори опублікували інформацію, яка є неправдивою, вони повинні, керуючись вимогою зацікавленої сторони, надрукувати належне спростування.
Згідно із Резолюцією № 428 Консультативної асамблеї Ради Європи «Щодо Декларації про засоби масової інформації та права людини», існує область, в якій здійснення права на свободу інформації та свободу вираження своєї думки може вступати в протиріччя з правом на повагу до приватного життя, гарантованим статтею 8 Конвенції про права людини.
Не можна допускати, щоб здійснення першого права завдавало шкоди останньому праву.
Право на повагу до приватного життя є головним чином право вести своє життя на власний розсуд при мінімальному сторонньому втручанні в нього. Воно стосується особистого, сімейного та домашнього життя, фізичної і духовної недоторканності, честі і репутації, необхідність не допускати, щоб людину представляли в хибному світлі, нерозкриття не маючих відношення до справи і несприятливих факторів, несанкціонованої публікації приватних фотографій, захисту від шпигунства і невиправданих або неприпустимих безтактних дій, захисту від неправильного використання матеріалів особистого листування, захисту від розкриття інформації, наданої або отриманої індивідом в конфіденційному порядку.
Особисте життя громадських діячів повинно захищатися, за винятком випадків, коли воно може впливати на суспільно значущі події.
Та обставина, що будь-яка особа фігурує в новинах, не позбавляє його права на повагу до свого приватного життя.
Право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про права людини, має захищати індивіда не тільки від втручання офіційної влади, а й від втручання з боку приватних осіб або установ, включаючи засоби масової інформації. Внутрішньодержавне законодавство повинно включати положення, що гарантують такий захист.
Відтак, поширювачі інформації мають право на гостру критику публічних осіб щодо обставин, що викликають суспільний інтерес, лише у випадку наявності достатнього фактичного підґрунтя для своїх висловлювань.
З урахуванням викладеного вище, правильним є висновок суду про те, що інформація, поширена відповідачами щодо забудови Протасового яру, хоча і викликає певний суспільний інтерес, в той же час поширення такої інформації не відбулося з дотриманням принципу добросовісності, оскільки відповідачами при висловлюванні своєї точки зору з цього приводу, не було здійснено належної перевірки обставин щодо причетності позивача до компанії-забудовника та вчинення протиправних дій, що свідчить про відсутність достатнього фактичного підгрунтя для таких висловлювань.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що позивачем суду надано належні, допустиміта достовірнідокази на підтвердження обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, а відповідачами ці обставини у встановлений законом спосіб не спростовані,законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявністьпідстав для задоволення позовув частині визнання недостовірною та спростування поширеної відносно позивача відповідачами негативної інформації.
Обгрунтованим є і рішення суду в частині вирішення вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, що, зокрема, вбачається з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, в тому числі, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
На підтвердження розміру моральних страждань позивачем було надано суду висновок експерта № 1-23/07 від 23 липня 2021 року за результатами проведеного психологічного дослідження, відповідно до якого поширення публікацій ображаючого змісту стосовно нього в період з 28.08.2019 по 25.03.2021 є психотравмуючим фактором, обумовила появу переживань скривдженої честі, приниженої гідності, порушеної ділової репутації. Публічні численні звинувачення у скоєнні протиправних дій погіршували психологічну якість життя, потягли несприятливі зміни функціонування психоемоційної та соціальної сфер особистості позивача, спричинили фіксацію негативних психологічних переживань (моральних страждань). Орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань становить 72 мінімальні заробітні плати.
Суд у рішенні обґрунтовано погодився з твердженнями позивача щодо того, що поширенням відповідачами в мережі Інтернет недостовірної інформації щодо нього йому завдано моральної шкоди, оскільки його право на повагу до особистої честі та гідності порушено.
Статтею 280 ЦК України передбачено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 20 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
З урахуванням зазначеного,колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача по 25 000 грн. з кожного, оскільки такий розмір визначений судом з урахуванням всіх фактичних обставин справи, на підставі наданого позивачем висновку експерта № 1-23/07 від 23 липня 2021 року за результатами проведеного психологічного дослідження, відповідає критеріям розумності та справедливості та не приводить до безпідставного збагачення позивача.
Постановляючи по справі додаткове рішення про часткове задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат та відмову у задоволенні заяв відповідачів про розподіл судових витрат, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив доводи заяв та постановив додаткове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, що, зокрема, вбачається з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Так, позивачем в порядку виконання вимог ч.3 ст.175 ЦПК України при зверненні до суду у позові було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідачі на виконання вимог п.8 ч.2 ст.177 ЦПК України у відзивах також привели попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідачі понесли і які очікують понести в зв`язку із розглядом справи.
При ухваленні09 грудня 2021 року рішення за позовом ОСОБА_2 питання про стягнення судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу судом вирішено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Таким чином, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2020 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «БАРРІСТЕРС» укладено Договір № 31/12-1 про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 4.1. Договору сторони домовилися, що вартість та порядок оплати послуг визначаються додатковими угодами до даного Договору.
Додатковою угодою № 1 від 01 квітня 2021 року визначено розмір гонорару, що підлягає сплаті за надання правової допомоги, а саме: підготовка та подання позовної заяви до Громадської організації «Захистимо Протасів Яр», ОСОБА_1 та Громадської організації «Громадське телебачення» про захист честі, гідності та ділової репутації та супровід даної цивільної справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Сторонами погоджено сплату позивачем суми гонорару у розмірі 172 160,00 грн.
У пункті 2 Договору зазначено, що позивач здійснює оплату гонорару шляхом 100% передплати на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано платіжне доручення № 9 від 02 квітня 2021 року, відповідно до якого позивачем сплачено 172 160,00 грн. на рахунок Адвокатського об`єднання «БАРРІСТЕРС» за надання правової допомоги згідно рахунку №02/04 від 02 квітня 2021 року (т. 1, а.с.46 - 51).
01 грудня 2021 року представником позивача подано до суду Акт приймання-передачі наданих послуг від 29 листопада 2021 року, в якому приведено перелік послуг, наданих позивачу, пов`язаних з підготовкою та розглядом справи судом (т. 7,а.с.6).
Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до п.п.6, 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно зі ст.19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.
З точки зору ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У клопотанні представника позивача від 01 грудня 2021 року на підтвердження розміру судових витрат приведено остаточний (уточнений) розмір витрат, які позивач поніс у зв`язку з поданням позовної заяви - 220 242,00 грн.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу визначено в розмірі 100 000,00 грн.(т.7, а.с. 6).
При визначенні розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню на користь позивача, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Спростовуючи співмірність понесених позивачем витрат представники відповідачів - ГО «Захистимо Протасів яр» та ОСОБА_1 посилались на те, що приведена позивачем сума є необґрунтованою та значно завищеною.
Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В свою чергу, в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові від 28 грудня 2020 року в справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
До клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу представником позивача були надані документально підтверджені витрати.
Зокрема, Договором про надання правових послуг від 31 грудня 2020 року та Додатковою угодою до нього від 01 квітня 2021 року сторони погодили розмір винагороди за надання адвокатських послуг, який позивачем був сплачений.
Верховний Суд зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Щодо відсутності детального опису робіт Суд звернув увагу на зміст, в даному випадку на ч.3 ст.137 ЦПК України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Представники відповідачів, спростовуючи доцільність витрат, приведених у клопотанні представника позивача від 01 грудня 2021 року, розміру фіксованої суми на правничу допомогу не оспорювали, оцінивши при цьому свої послуги в приблизно такому ж розмірі, тобто визнали її співмірною складності справи та обсягу наданої правничої допомоги.
З урахуванням наведеного суд дійшов правильного висновку, що визначений у договорі між позивачем та адвокатським об`єднанням розмір витрат на професійну правничу допомогу в зафіксованому розмірі 100 000,00 грн. відповідає обсягу наданих позивачу послуг та складності справи, а тому обґрунтовано стягнув вказану суму на користь позивача.
Правильним є і висновок суду про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ГО «Захистимо Протасів яр» понесених позивачем судових витрат, а саме: 12 948,00 грн. судового збору та 27 000,00 грн. витрат на проведення психологічного дослідження, оскільки факт понесення цих витрат позивачем підтверджений належними та допустимими доказами, наявними у справі.
Щодоклопотань представників відповідачів про стягнення витрат на правничу допомогу, то суд виходив з наступного.
24 травня 2021 року між Громадською організацією «Захистимо Протасів яр» та адвокатом Михалевич О.В. укладено договір про надання правничої допомоги №05/01.
Згідно з п. 3.1. даного Договору вартість та порядок оплати за надані послуги проводиться відповідно до додаткових угод до цього Договору.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 24 травня 2021 року сторони визначили, що надання правничої допомоги оплачується виходячи з розрахунку 2 000,00 грн. за годину.
Представник відповідача надав суду докази понесених витрат у розмірі 76 460,69 грн., а також детальний опис наданих послуг та їх вартість (т. 5, а.с.32 - 36; т.7 а.с. 28 - 32).
11 травня 2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Закревською Є.О. було укладено договір про надання правничої допомоги.
Згідно з п. 3.1. даного Договору вартість та порядок оплати за надані послуги проводиться відповідно до додатків до цього Договору.
Відповідно до п. 1.1. Додатку № 1 від 11 травня 2021 року сторони визначили, що надання правничої допомоги оплачується виходячи з розрахунку 5 000,00 грн. за годину.
17 грудня 2021 року представник відповідача подала до суду остаточний розмір судових витрат, понесених відповідачем-2, у розмірі 126 526,00 грн., з них: 125 000,00 грн. - на оплату професійної правничої допомоги та 1 526,00 грн. за оплату послуг з отримання витягів з Єдиного реєстру речових прав та Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На підтвердження понесених витрат надано довідку про оплату вартості наданих послуг, а також їх детальний опис та вартість (т. 4 а.с. 8 - 11; т.7, а.с. 91 - 113).
Тобто, відповідачами суду були надані належні та допустимі докази понесення ними витрат на правничу допомогу, однак судом відмовлено у задоволенні клопотань відповідачів про відшкодування понесених ними витрат, зважаючи на задоволення позову ОСОБА_2 , що згідно вимог процесуального закону виключає можливість відшкодування відповідачам понесених ними по справі судових витрат.
Доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що частина поширеної інформації відповідає дійсності, а більша частина є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню, були предметом перевірки суду першої інстанції, який детально проаналізувавши ці доводи відповідачів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав до задоволення позову та спростування інформації, яка є недостовірною та негативною для позивача.
При цьому, судом було проаналізовано та досліджено докази, надані позивачем, які підтверджують ту обставину, що поширена щодо нього відповідачами інформація, є недостовірною та висловлена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.
Доводи апеляційних скарг відповідачів вищенаведених висновків суду не спростовують і зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.
Необгрунтованими є і доводи скарги про те, що судом не встановлено факту порушення поширеною інформацією прав позивача, оскільки в період 2014-2015 років ОСОБА_2 займав посаду керівника апарату Дніпропетровської обласної державної адміністрації, обіймаючи яку, в цей період де-факто здійснював оперативне керівництво областю. Пріоритетною діяльністю була нормалізація ситуації в регіоні на тлі збройного конфлікту в Донецькій та Луганській областях, зокрема боротьба з сепаратизмом. Так, за активної участі ОСОБА_2 були створені основні рубежі для артилерії і важкої техніки, які прикривали Дніпропетровську і Запорізьку області, на території регіону встановили 100 блокпостів, обладнаних системою відеоспостереження. Були підготовлені 5000 резервістів з повними бойовими комплектами. Завдяки готовності розгорнути систему оборони в найкоротший час було попереджено розповсюдження збройного конфлікту зі Сходу України на території Запорізької та Дніпропетровської області.
Тобто, за час минулої активної діяльності ОСОБА_2 була набута певна позитивна соціальна оцінка в очах оточуючих, а також суспільна оцінка його ділових і професійних якостей, що наразі принижуються поширенням про нього недостовірної інформації, оскільки твердження відповідачів про нього формують негативну громадську думку, руйнують набуті позитивний імідж та репутацію ОСОБА_2 , відтак є такими, що порушують право ОСОБА_2 на повагу до його честі, гідності і ділової репутації.
Доводи апеляційних скарг відповідачів, що позивач є публічною особою, відтак межі допустимої критики щодо нього є більш ширшими, апеляційним судом відхиляються, оскільки про ОСОБА_2 в публікаціях відповідачів йдеться як про фізичну особу, будь-які питання, що стосувались би виконання позивачем функцій чи повноважень державного, політичного або суспільного діяча, відповідачами не порушувались, при цьому поширена ними інформація за своїм змістом є не критикою, а прямим звинуваченням позивача у вчиненні протиправних дій.
При цьому, колегія суддів зауважує, що право на свободу вираження поглядів, встановлене ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, і в кожному конкретному випадку необхідно розглянути питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи.
У справі «Egill Einarsson v. Iceland» відома особа у Ісландії, яка роками публікувала статті, публікувала блоги та книги, а також знімалася у фільмах, на телебаченні та в інших ЗМІ під псевдонімами, стала об`єктом образливого коментаря у Instagram, он-лайн додатку для обміну фотографіями, у якому його під фотографією назвали ґвалтівником. Суд постановив, що подібний коментар здатен становити втручання у право заявника на приватне життя, оскільки він досяг певного рівня серйозності:
«39. Релевантними критеріями для встановлення балансу між правом на повагу до приватного життя та правом на свободу вираження поглядів можуть бути: внесок у дискусію загального інтересу; наскільки відома відповідна особа та яка тема звіту; його чи її попередню поведінку; спосіб отримання інформації та її достовірність; зміст, форма та наслідки публікації; і суворість накладених санкцій (див., наприклад, Axel Springer Ag v. Germany, згадане вище, § 89-95, і Von Hannover v. Germany (Ns 2), згадане вище, § 108-113).
43... Національні суди у своїх рішеннях надали детальну інформацію про те, що заявник був відомою особою, та про його попередню поведінку.
44. У світлі висновків національних судів Суд погоджується, що межі прийнятної критики мають бути ширшими у цій справі, ніж у випадку маловідомої особи (див., зокрема, Erla Hlynsdottir проти Ісландії, № 43380/10, § 65, 10 липня 2012 p., з подальшими посиланнями). Проте, «хоча повідомлення про правдиві факти про приватне життя політиків або інших публічних осіб може бути прийнятним за певних обставин, навіть люди, відомі громадськості, мають законні сподівання щодо захисту та поваги до свого приватного життя» (див. Standard Verlags GmbH v. Austria (№ 2), № 21277/05, § 53, 4 червня 2009 p.).
52. У світлі вищевикладеного, і зокрема об`єктивної та фактичної природи терміна «ґвалтівник», якщо розглядати його ззовні, Суд вважає, що контекстуальна оцінка, здійснена Верховним Судом, не врахувала належним чином відповідні та достатні елементи, щоб обґрунтувати висновок про те, що твердження є оціночним судженням. Однак, навіть якщо припустити, що Суд повинен був прийняти класифікацію Верховного Суду твердження «ґвалтівник» як оціночне судження, Суд нагадує, що відповідно до його усталеної практики (див. пункт 40 вище), навіть якщо твердження становить значення судження має існувати достатню фактичну основу для його підтвердження, в іншому випадку воно буде надмірним. У світлі припинення кримінального провадження проти заявника безпосередньо перед публікацією газетного інтерв`ю заявника, Верховний Суд не зміг достатньо пояснити фактичну основу, яка могла б виправдати оцінку використання терміну «ґвалтівник» як значення У своєму рішенні Верховний суд лише посилався, як згадувалося раніше, на участь заявника в «безжальних публічних дебатах», які він «розпалив», коли давав відповідне інтерв`ю. Коротше кажучи, статтю 8 Конвенції слід тлумачити так, що особи, навіть суперечливі публічні особи, які спровокували бурхливі дебати через свою поведінку та публічні коментарі, не повинні терпіти публічних звинувачень у насильницьких злочинних діях без таких заяв, підтверджених фактами. Тому Суд вважає, що заява мала серйозний характер і могла зашкодити репутації заявника. Воно досягло такого рівня серйозності, що завдало шкоди здійсненню заявником права на повагу до приватного життя, щоб стаття 8 вступила в дію (див., зокрема, Av. Norway, згадане вище, § 64).»
Крім того, достовірність і точність подання інформаціїє одними з основоположних критеріїв під час вирішення даної категорії справ.
Так. в п.45 рішення у справі «Ojala and Etukeno Оу проти Фінляндії» ЄСПЛ вказав, що «cт. 10 Конвенції надає гарантії поширення інформації з питань громадського інтересу за умови, що таке поширення є сумлінним, а інформація є точною та достовірною відповідно до вимог журналістської етики».
А у рішенні «Mihaiu проти Румунії» ЄСПЛ наголосив на тому, що зазначення про факт причетності конкретної особи до певних подій, із назвою її імені, передбачає для журналіста обов`язок надати достатню фактичну основу в рамках відкритого проти нього провадження:
«65. Тоді доречно згадати нині усталену прецедентну практику Суду, згідно з якою необхідно, щоб оцінити існування «нагальної соціальної потреби», здатної виправдати втручання у здійснення свободи вираз, уважно розрізняйте факти та оцінні судження. Якщо суттєвість першого може бути доведена, то останні не підходять для демонстрації їх точності (див., серед іншого, цитоване вище рішення у справі De Haes і Gijsels, стор. 235, § 42; і Harlanovav. Latvia( груд.), №57313/00, 3 квітня 2003 p.). Звичайно, коли справа доходить до звинувачень у поведінці третьої сторони, іноді буває важко відрізнити фактичні претензії та оціночні судження. Факт залишається фактом, що навіть оціночне судження може виявитися надмірним, якщо воно повністю позбавлене фактичної основи (Єрусалим проти Австрії, № 26958/95, § 43, ECHR 2001-11).
66. У цій справі, розглядаючи статтю, про яку йдеться в цілому, Суд вважає, що вона містить фактичні доводи щодо D.T. Таким чином, у статті згадується, що DT отримав годинник за дуже високою ціною від Balli groupпід час конференції, організованої останнім, що поставило під сумнів етику журналіста. Отже, факт прямої причетності конкретної особи, вказавши її ім`я та посаду, передбачав для заявника обов`язок надати достатню фактичну основу в рамках відкритого проти нього провадження (Lesnik, цит. вище, § 57 in fine, ЄКПЛ2003-IV; Vides AizsardzJbas Klubs v. Latvia, №57829/00, § 44, 27 травня 2004 p.).
67. З цього приводу Суд зазначає, що заявник повторив у своїй статті твердження іншого журналіста, S.R.S. які брали участь у конференції, організованій групою Баллі (див. пункт 9 вище). Однак у своїх показаннях перед судом першої інстанції S.R.S. рішуче заперечував, що інформував Заявника про те, що ОСОБА_35 дійсно був присутній на зазначеній конференції. Оскільки коментарі щодо участі D . T . у конференції та отримання останнім годинника не підтверджуються жодними доказами. Суд не переконаний аргументом заявника, заснованим на його стверджуваній добросовісності (див. Stangu and Scutelnicu v. Romania, Ns .53899 / 00, § 53, 31 січня 2006 року). Навпаки, він вважає, що, повторюючи заяви, приписувані третім особам, він повинен був проявити більшу суворість і особливу обережність перед публікацією статті (див., mutatis mutandis, Stangu проти Румунії (грудень), № 57551/00, 9 листопад 2004p.).»
Крім того, у рішенні «Dorota Kania v. Poland» (№ 2) ЄСПЛ наголосив, що навіть наявність серйозного суспільного інтересу не може виправдати дії журналіста щодо розповсюдження недостовірної інформації, якщо журналіст при цьому не керувався достатньою фактичною основою:
«63. Тим не менш, стаття 10 Конвенції не гарантує абсолютно необмеженої свободи вираження поглядів навіть щодо висвітлення в пресі питань, що становлять серйозний суспільний інтерес. Відповідно до положень пункту 2 цього положення, свобода вираження поглядів тягне за собою обов`язки та відповідальність, які також застосовуються до засобів масової інформації навіть стосовно питань, що становлять серйозний суспільний інтерес. Захист, наданий статтею 10 Конвенції журналістам, залежить від того, що вони діють сумлінно, щоб надати точну та достовірну інформацію відповідно до принципів відповідальної журналістики (див., mutatis mutandis, BladetTromso and Stensaas v. Norway [GC], Ns 21980/93, § 65, ECHR 1999-111; FressozandRoire проти Франції [GC], № 29183/95, § 54, ECHR 1999-1; Kasabovaпроти Болгарії, № 29183/95, § 54, ECHR 1999-1; 22385/03, §§ 61 і 63-68, 19 квітня 2011 p.; Rusu проти Румунії, № 25721/04, § 24, 8 березня 2016 p.; і Times Newspapers Ltdпроти Сполученого Королівства (№ 1 і 2) , № 3002/03 та 23676/03, § 42, ECHR 2009).
Поняття відповідальної журналістики, як професійної діяльності, що користується захистом статті 10 Конвенції, не обмежується змістом інформації, яка збирається та/або поширюється журналістськими засобами. Ця концепція також охоплює, серед іншого, законність поведінки журналіста, у тому числі й, що має відношення до цієї справи, його чи її публічну взаємодію з владою під час виконання журналістських функцій. Той факт, що журналіст порушив закон у зв`язку з цим, є найбільш релевантним, хоча й не вирішальним, міркуванням при визначенні того, чи він чи вона діяв відповідально (див. Pentikainen v. Finland [GC], № 11882/10, § 90, ЄСПЛ 2015 p.).
64. Крім того, стаття 10 Конвенції не гарантує абсолютно необмеженої свободи вираження поглядів навіть щодо висвітлення в пресі питань, що становлять серйозний суспільний інтерес. Згідно з пунктом 2 цього положення, свобода вираження поглядів тягне за собою «обов`язки та відповідальність», які також застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань, що становлять серйозний суспільний інтерес. З огляду на ці «обов`язки та відповідальність», гарантія, передбачена статтею 10 для журналістів у зв 'язку з висвітленням питань, що становлять загальний інтерес, регулюється застереженням, що вони діють сумлінно з метою надання точної та достовірної інформації відповідно до етики журналістики (див., наприклад, «Гудвін проти Сполученого Королівства», 27 березня 1996 p., § 39, Звіти 1996-11; Fressoz and Roire[GC], цит. вище, § 54; Pedersen and Baadsgaardv. Denmark[GC] ], № 49017/99, § 78, ECHR 2004-XI і Lindon, Otchakovsky-Laurens and July v. France [GC], № 21279/02 і 36448/02, § 67, ECHR 2007-IV).
65. Більше того, ці «обов`язки та відповідальність» можуть набувати значення, коли йдеться про замах на репутацію названої особи та порушення «прав інших». Таким чином, необхідні спеціальні підстави, щоб ЗМІ могли бути звільнені від їх звичайного обов`язку перевіряти фактичні заяви, які є наклепницькими щодо приватних осіб. Чи існують такі підстави, залежить, зокрема, від природи та ступеня наклепу, про який йдеться, і від того, наскільки ЗМІ можуть обґрунтовано вважати свої джерела надійними щодо звинувачень (див. Бладет Тромсе і Стенсаас [GC], цит. 66). Ці фактори, у свою чергу, вимагають врахування інших елементів, таких як авторитет джерела, чи проводила газета достатню кількість досліджень перед публікацією (див. Prager and Oberschlick v. Austria, 26 квітня 1995 p., § 37, серія А № . 313), чи газета виклала історію в розумно збалансований спосіб (Bergens Tidendeта інші проти Норвегії, № 26132/95, §57, ECHR 2000 IV) і чи дала газета можливість захищатися особам, які наклепніли. (Бергене Тіденде та інші, цит. вище, §58).
66. У зв`язку з цим Суд повторює, що згадані вище зобов`язання журналістів вимагають, щоб ЗМІ мали можливість обґрунтовано вважати свої джерела надійними щодо звинувачень, які вони висловлюють, і що чим серйозніше звинувачення, тим більше фактична основа має бути міцною (див. Pedersenand Baadsgaard, згадане вище, § 78; McVicar v. the UnitedKingdom, № 46311/99, § 84, ECHR 2002-III; Bladet Tromso andStensaas [GC], цит. вище , § 66 і Wolek, Kasprow and Lqski v. Poland (dec.), № 20953/06, 21 жовтня 2008 р.).»
Слід зазначити, що відповідачі під час розгляду даної справи не навели будь-яких належних доказів на підтвердження здійснення попередньої перевірки поширеної інформації на її достовірність та наявності у них фактичної основи на дату поширення інформації вважати таку інформацію достовірною.
З урахуванням викладеного, посилання відповідачів на наявність у позивача статусу публічної особи, за відсутності їх «добросовісності» (за відсутності доказової бази для поширення інформації про певні факти та нездійснення належної перевірки фактів) не може призводити до автоматичного позбавлення права публічної особи на захист своїх особистих немайнових прав.
Інші доводи апеляційних скарг відповідачів зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; законності та обґрунтованості рішення суду ці доводи не спростовують.
Щодо апеляційних скарг ОСОБА_1 та ГО «Захистимо Протасів Яр» на додаткове рішення суду про розподіл судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення в частині розподілу судових витрат, дотримався норм матеріального та процесуального права та, зважаючи на ухвалення рішення про задоволення позову, обґрунтовано задовольнив заяву позивача про розподіл судових витрат, відмовивши при цьому у задоволенні аналогічних заяв відповідачів, зважаючи на відсутність для цього передбачених процесуальним законом підстав.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судовірішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення та додаткове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційних скарг відповідачів цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення та додаткового рішення суду першої інстанції без змін, а скарг ГО «Захистимо Протасів Яр» та ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційні скарги Громадської організації «Захистимо Протасів Яр» та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді:
