Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №:755/21823/21
Провадження №: 2/755/5268/22
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"29" листопада 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є.І.,
представника позивача - ОСОБА_3.,
представника відповідача АТ «Альфа-Банк» - Лавошник Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві питання про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру, -
у с т а н о в и в:
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру.
У судовому засіданні на вирішення учасників справи судом поставлене питання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у цивільній справі №759/5454/19 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрації нерухомості» Макарова Олега Вячеславовича про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності.
Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що на момент звернення до суду із відповідним позовом судова практика була однозначною та вимога про скасування рішення державного реєстратора визнавалась належним способом захисту. У даній справі всі обставини з`ясовані, а тому її розгляд можна завершувати і відповідно представник проти зупинення провадження у справі.
Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» в судовому засіданні вважає, що слід дочекатись висновку Великої Палати Верховного Суду.
Відповідач ПН КМНО Юдін М.А. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що провадження у справі слід зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у цивільній справі №759/5454/19, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить скасувати рішення державного реєстратора про проведення реєстрації права власності на квартиру за банком та визнати за позивачем право власності на квартиру.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перереєстрація права власності здійснена: під час встановленого мораторію на примусове стягнення майна, яке є предметом іпотеки; під час дії арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження; без нотаріально посвідченої згоди боржника; без надання заявником повного комплекту документів, зокрема без оцінки предмету іпотеки, без письмової вимоги банку, направленої на адресу іпотекодавця, без доказів отримання вимоги та за відсутності у банку права на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
Поряд із цим, 13.07.2022 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу №199/8324/19 у якій позивач просив визнати протиправними рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасувати записи про державну реєстрацію права власності посилаючись на те, що зазначені рішення державного реєстратора прийнято з грубими порушенням та всупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між іпотекодержателем та іпотекодавцем не укладався, а іпотечний договір не містить відповідного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, держаним реєстратором порушено вимоги пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, згідно з яким державний реєстратор повинен був пересвідчитися у тому, що подані документи дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, що іпотекодавцю була направлена вимога про усунення порушення, що така вимога була отримана іпотекодавцем та з моменту її отримання пройшло не менше 30 днів, а також що відсутні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:
«Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).
Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).
Такий позов ОСОБА_1 не був заявлений, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено у пункті 5 частини третьої статті 2 та статті 13 ЦПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV право власності підлягає державній реєстрації.
Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.
Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).
У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача права володіння майном; відсутність або наявність в особи права володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
Підстави припинення іпотеки передбачені у статті 17 Закону № 898-IV. Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач вимог про визнання іпотеки припиненою не заявляє, не спростовує невиконання ним умов кредитного договору та наявності кредитної заборгованості. Відповідно до умов укладеного ним іпотечного договору, який ним не оспорено ні в цілому, ні в частині, передбачено, зокрема, можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтю 37 Закону № 898-IV.
ОСОБА_1 у своєму позові заявляє, що його права порушено державною реєстрацією права власності на нерухоме майно за банком та внесення записів за останнім про державну реєстрацію права власності, не заперечуючи права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з неналежним виконанням основного зобов`язання, що спричинило наявність заборгованості.
Державна реєстрація права власності за іпотекодержателем не свідчить про суперечність зареєстрованому обтяженню - арешту майна на користь самого іпотекодержателя та не є порушенням пункту 6 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV у сукупності з пунктом 5 цієї ж частини».
Двоє суддів Великої Палати Верховного Суду Ткач І.В. та Пількова К.М. виклали окремі думки від 13.07.2022 року щодо зазначеної постанови, які фактично зводяться до того, що оскільки право позивача не порушене і не потребує захисту, ВП ВС не мала вирішувати питання щодо належного способу захисту, адже належний спосіб захисту порушеного права визначається, якщо має місце порушення права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
У подальшому Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв ухвалу від 17.08.2022 року у справі №759/5454/19 за позовом ОСОБА_2 в якому остання просила визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора, скасувати державну реєстрацію права власності посилаючись на те, що державна реєстрація проведена всупереч вимогам законодавства України та під час дії встановленого Законом України «Про мораторій стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторію на примусове відчуження предмета іпотеки, окрім того, обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність саме доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеному у ньому.
Вказаною ухвалою Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу №759/5454/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначивши таке:
- для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права;
- якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню;
- предметом касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 199/8324/19 були судові рішення в частині задоволення позовних вимог про скасування записів про державну реєстрацію права власності, у правовідносинах подібних до справи, яка переглядається. Спірні правовідносини виникли з приводу того, що у зв`язку з неналежним виконанням позивачем укладеного з банком кредитного договору утворилася заборгованість. Для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором банк звернув стягнення на предмет іпотеки, право власності на яке за банком зареєстроване державним реєстратором;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) зроблено висновок, що «відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права;
- в судовій практиці, до постанови у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) щодо оскарження рішень (записів) про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), як в практиці самої Великої Палати Верховного Суду, так і касаційних судів, існувала усталена практика по застосуванню статті 37 Закону України «Про іпотеку» та оспорення рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки;
- відсутні будь-які дотринальні та законодавчі передумови для кардинальної і непередбачуваної зміни усталеної судової практики по застосуванню статті 37 Закону України «Про іпотеку» та оспорення рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки;
- відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оспорено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Тому належним та ефективним способом захисту позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.
У зв`язку із наведеним колегія суддів Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21), та вказати, що:
- для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, так і тлумачення приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів;
- відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оспорено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Тому належним та ефективним способом захисту позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі №759/5454/19 прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_2 до АТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрації нерухомості» Макарова О.В. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 18 січня 2023 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 (30.01.2019 року) зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
У даному випадку остання практика Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 13 липня 2022 року в справі №199/8324/19 вказує на те, що належним способом захисту прав позивача у разі його незгоди зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом перереєстрації права власності за іпотекодержателем є витребування майна з чужого незаконного володіння.
Невірно обраний спосіб захисту є підставою для відмови у задоволенні позову, поряд із цим, судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.08.2022 року передано справу №759/5454/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду із посиланням на необхідність відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 щодо належного способу захисту у вигляді витребування майна з чужого незаконного володіння, вказавши, що належним способом захисту є скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.
Вказана справа №759/5454/19 ухвалою від 02.11.2022 року прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Згідно ст. 254 ЦПК України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.
У даному випадку суд дійшов висновку про необхідність зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у цивільній справі №759/5454/19, оскільки у цій справі має бути вирішене питання належного/вірного способу захисту, що має влив на результат розгляду цивільної справи №755/21823/21.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 252-254, 259-261, 263, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» суд, -
п о с т а н о в и в :
Зупинити провадження у цивільній справі №755/21823/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у цивільній справі №759/5454/19 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрації нерухомості» Макарова Олега Вячеславовича про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 30.11.2022 року.
Суддя -
