Ухвала
17 січня 2023 року
м. Київ
справа № 369/12714/19
провадження № 61-584ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйова Тетяна Антонівна, ОСОБА_3 , про визнання договору позики недійсним,
ВСТАНОВИВ:
10 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Тлумачення норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначаються норми права щодо яких відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вимогам закону, оскільки її зміст, викладений на 83 сторінках, містить узагальнені посилання на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Проте не містить чіткого посилання на визначені ЦПК України виключні підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, та відповідного обґрунтування саме підстав касаційного оскарження. Тому зміст такої касаційної скарги не дозволяє суду встановити підстави касаційного оскарження, у зв?язку з якими скаржник вважає оскаржене судове рішення таким, що підлягає перегляду судом касаційної інстанції.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з чітким визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені статтею 393 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков
