УХВАЛА
05 грудня 2023 року Справа № 580/3881/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи №580/3881/20 за позовом ПП «Олестас» (ЄДРПОУ 30146931, бульвар Шевченка 190, м.Черкаси, 18001) до Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації в особі Комісії з припинення про визнання протиправним і скасування наказу у частині, постановив ухвалу.
05.12.2023 за результатом автоматизованого розподілу справа передана після касаційного перегляду (ЄДРСР 115178014) на розгляд судді Л.В.Трофімовій.
Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
15.09.2020 вх.24017/20 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Олестас» (далі - позивач, ПП «Олестас» ЄДРПОУ 30146931) з позовом до Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації в особі Комісії з припинення (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (далі - третя особа 1), Міністерство культури та інформаційної політики України (далі - третя особа 2), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації № 10/03-21 від 23.11.2010 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині включення до нововиявлених об`єктів пам`яток архітектури «Будинок ХХ століття», що за адресом: місто Черкаси, бульвар Шевченка 190 (№ 104 в додатку до наказу).
Додатково просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору за вимогу немайнового характеру у сумі 2102 грн.
Верховний Суд у справі № 580/3881/20 ЄДРСР 115178014 зазначає: п.4.4 - позивач отримав оскаржений наказ 08.10.2019; п.12 - про порушення строку звернення до суду позивачу стало відомо з дня отримання копії оскарженого наказу 04.11.2019; п.23 - суд першої інстанції не встановив дату початку перебігу строку звернення позивача з цим позовом до суду та дату закінчення цього строку, не вирішив питання поновлення чи продовження (як про це зазначав позивач) строку звернення до суду. Також цей суд не дослідив і не надав оцінки наданим з цього приводу доказам. Суд апеляційної інстанції у межах норм статті 308 КАС України доводи апеляційної скарги з цього приводу не перевірив; п.40 - суди попередніх інстанцій повинні були перевірити дотримання Службою охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації під час прийняття наказу №10/03-21 в частині занесення до переліку «Будинку ХХ століття», що розміщений за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка 190, вимог Інструкції «Про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам`ятників історії та культури», затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 №203 із змінами, що внесені наказом Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 №295/104 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.06.2004 за №693/9292) «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини». При цьому визначити перелік необхідних для цього документів та дослідити їх на предмет достовірності та достатності як доказів для вирішення спору по суті; п. 42 - дотримання процедури надання будівлі статусу об`єкта культурної спадщини має важливе значення для правильного вирішення спору по суті з огляду на висловлення Верховним Судом правових позицій, зокрема, у постановах від 02.05.2023 у справі №460/1864/20, від 08.05.2023 у справі №640/28045/20.
Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Згідно з п.9 частини 5 статті 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, інтересів позивача.
Представник позивача, обирає спосіб захисту порушеного права відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України та стверджує: наказ від 23.11.2010 № 10/03-21 протиправний - прийнятий з порушенням норм законодавства, порушує право власності ПП «Олестас» на розпорядження майном.
Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
В обгрунтуванні позовної заяви немає тверджень про наказ (додаток до наказу) як акт індивідуальної дії у контексті порушеного права позивача з покликанням на індивідуалізований приписи щодо виконання конкретній юридичній особі з огляду на обраний спосіб захисту.
Особливістю адміністративного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною і врегульованою нормами адміністративного права.
Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2008 року у справі № 21-1169во08 зазначив: норми права, що зазнавали змін, мають застосовуватися виключно у межах дії кожної з їх редакцій і не можуть бути застосовані за аналогією права.
Адвокат і позивач мають врахувати: якщо орган державної влади припинив свою діяльність, то суд має залучити до участі в справі правонаступників; якщо відсутні правонаступники до участі потрібно залучити орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушених прав чи інтересів.
Верховний Суд у справі № 160/9717/21 висновує про акт, який відповідає ознакам нормативно-правового: перевіряючи законність рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання управлінських функцій необхідно розмежовувати поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт». До нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовуються неодноразово (п.62). Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі (п.64). Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини). В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію». У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 зазначено, що під час визначення природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Під порушенням права розуміється позбавлення його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України передбачений обов`язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Верховний Суд у справі № 804/2428/16 у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 2 ст. 47 КАС України). Зміна предмета або підстав позову під час нового розгляді справи допускається у строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання під час первісного розгляду справи (ч. 3 ст. 47 КАС України). З аналізу ст. 47 КАС України вбачається, що зміна предмета або підстав позову після направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції можлива лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи (п.16). Предмет позову становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, характер позовної вимоги визначається характером спірних матеріальних правовідносин, з якого випливає вимога позивача (п.19). Під підставами позову, що може змінити лише позивач, варто розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, що тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними (п.20).
За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246 та від 30.03.2016 у справі № 814/3015/14, судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд під час визначення його прав і обов`язків.
Правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.2, 5, 123, 160, 161, 169, 241-243, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву приватного підприємства «Олестас» (ЄДРПОУ 30146931) залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дати отримання копії ухвали.
Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем з наданням актуальної інформації про реєстрацію в ЄДР суб`єкта владних повноважень (правонаступника); надання доказів на підтвердження протиправності індивідуального акта відповідача та письмової позиції про обрання способу захисту порушеного права; обґрунтованого клопотання про залучення третіх осіб; повідомлення про наявність/відсутність електронного кабінета у позивача та представника позивача на виконання вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України; доказів у зв`язку із висловленою позицією Верховного Суду (ЄДРСР 115178014) у п.4.4, п.23 та обгрунтованого клопотання; доказів для доведеності позивачем порушення його прав наказом у частині.
У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не оскаржується.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА