КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №363/1304/23 Головуючий у І інстанції - Рудюк О.Д.
апеляційне провадження №22-ц/824/7059/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
08 вересня 2023 року до суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, в якому остання просила зупинити провадження у справі до припинення проходження відповідачем військової служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, посилаючись на те, що на даний час відповідач ОСОБА_1 був призваний та проходить службу в Державній службі України на строк до закінчення воєнного стану та оголошення рішення про демобілізацію, відповідно до витягу з наказу голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 09 березня 2023 року №31-ос.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27 грудня 2023 року провадження у справі зупинено до припинення проходження відповідачем ОСОБА_3 військової служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Не погоджуючись з указаною ухвалою, представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Уважає оскаржувану ухвалу такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
У мотивування скарги зазначає, що сторона відповідача вдруге звертається до суду із заявою про зупинення провадження на тих самих підставах і обґрунтуваннях, оскільки питання про зупинення провадження у справі №363/1304/23 вже розглядалось судом і було вирішено відмовити у його задоволенні.
Зауважує, що матеріали заяви про зупинення провадження не містять достовірних та належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки відповідачем не надано ніяких підтверджень та доказів достовірності викладеного у заяві.
Посилається на те, що копія витягу з наказу Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 09 березня 2023 року №31-ос «Про особовий склад» не була додана до матеріалів заяви про зупинення провадження, поданої 08 вересня 2023 року.
Наголошує, що спосіб життя відповідача абсолютно не відповідає проходженню особою військової служби, тобто відповідач не перебуває у гарячій точці, виконуючи бойові завдання, а постійно знаходиться у місті Києві, має безперервний вихідний день тривалістю 24 години, може виконувати завдання як по місцю знаходження ДЦКЗ, так і поза межами, що підтверджується наданою Державним центром кіберзахисту державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації відповіддю від 24 листопада 2023 року на адвокатський запит ОСОБА_2 .
Вказує, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зупинення провадження, не врахував негативні наслідки від вжиття такого зупинення та безпосередній вплив на права та охоронювані законом інтереси позивача ОСОБА_1
12 лютого 2024 року на електронну адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , в якому остання просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Зокрема зазначає, що представники відповідача наполягали на зупиненні провадження у справі, оскільки відповідач ОСОБА_3 у зв`язку з проходженням військової служби не в змозі своєчасно надавати як суду, так і адвокатам запитувані документи та взагалі готувати у строки заяви по суті, які також обмежені строками подання, він не може своєчасно надавати докази у справі, тобто користуватись своїми процесуальними правами та обов`язками, що передбачені статтею 43 ЦПК України.
01 березня 2024 року на електронну адресу та 04 березня 2024 року засобами поштового зв`язку до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в яких остання підтримує свою апеляційну скаргу та зауважує, що суд першої інстанції безпідставно розглянув вдруге подану відповідачем заяву про зупинення провадження з тих самих підстав, що і першу заяву, а відповідач, у свою чергу, зловживає своїми правами, звертаючись до суду з тією ж самою заявою про зупинення провадження.
Звертає увагу суду, що відповідач 25 грудня 2023 року у межах даної справи звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про поділ майна подружжя та визнання права особистою приватної власності, тобто у останнього є можливість й час користуватись своїми процесуальними правами.
Посилається на те, що відповідач, заявляючи в суді про зупинення провадження, має пряме бажання виключно безпідставно затягнути судовий процес, сподіваючись на те, що позивач сама відмовиться від такого в суді, методом погроз, принижень й знущань над нею.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, проходить військову службу у складі Державного центру кіберзахисту Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, що залучена та бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави-окупанта, що підтверджується також поданими до суду довідками з місця проходження військової служби відповідача.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частинами першою, четвертою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Вони покликані забезпечити об`єктивний розгляд справи (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 174/760/21).
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Сторона у справі може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі №6-1957цс16 висловлено позицію, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
В ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 вказано, що: «22 серпня 2022 року позивач звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі №461/3554/21 у зв`язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини від 08 серпня 2022 року №2/762 та №2/761. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява про зупинення провадження у справі №461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».
Аналогічні правові висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №753/19628/17.
Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічні за змістом висновки викладені у судових рішеннях Верховного суду від 14 грудня 2022 року у справі №757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року №501/1699/17.
Таким чином, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, у матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, приймають участь у виконанні бойових завдань.
Обґрунтовуючи своє клопотання про зупинення провадження заявник вказував, що відповідач старший лейтенант запасу ОСОБА_3 згідно копії витягу з наказу Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 09 березня 2023 року № 31-ос «Про особовий склад» призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 та уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній службі України на посадах осіб офіцерського складу на строк до закінчення воєнного стану та оголошення рішення про демобілізацію, помічником начальника центру.
Відповідно до Довідки від 15 серпня 2023 року №1/65 Державного центру кіберзахисту Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, капітан ОСОБА_3 проходить військову службу з 09 березня 2022 року в Державному центрі кіберзахисту Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Враховуючи Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №66 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року, Державний центр кіберзахисту Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України переведений на воєнний стан та під час воєнного стану застосовується для відсічі збройній агресії проти України.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» прийнято рішення Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» визначено, що призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про оборону України» участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Згідно пункту 32 частини першої статті 14 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» на Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України відповідно до визначених завдань покладаються такі обов`язки, участь у виконанні завдань із територіальної оборони, а також у заходах, спрямованих на підтримання правового режиму воєнного та надзвичайного стану відповідно до закону.
Пунктом 2-1 Прикінцевих та перехідні положення Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» установлено, що під час дії воєнного стану, а також протягом 12 місяців після його припинення чи скасування повноваження уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури України, передбачені Законом України «Про критичну інфраструктуру», здійснюються Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Отже, з долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за контрактом на посадах осіб офіцерського складу на строк до закінчення воєнного стану та оголошення рішення про демобілізацію, помічником начальника центру у Державному центрі кіберзахисту Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, який переведений на воєнний стан та під час воєнного стану застосовується для відсічі збройної агресії проти України.
На підставі викладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України до припинення проходження відповідачем ОСОБА_3 військової служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що сторона відповідача вдруге звертається до суду із заявою про зупинення провадження на тих самих підставах і обґрунтуваннях, у зв`язку з чим суд першої інстанції не мав правових підстав розглядати дане клопотання, є необґрунтованими, оскільки вдруге із заявою про зупинення провадження сторона відповідача звернулася на підставі, зокрема, довідки від 15 серпня 2023 року №1/65 щодо переведення установи на воєнний стан, якої станом на час звернення з першим клопотанням про зупинення провадження не існувало.
Так, ухвалою Вишгородський районний суд Київської області від 29 червня 2023 року у клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено на підставі того, що стороною відповідача не надано доказів про те, що установа, де проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан чи залучена до проведення антитерористичної операції.
Сторона позивача безпідставно посилається на відсутність у матеріалах справи достовірних та належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки відповідачем не надано ніяких підтверджень та доказів достовірності викладеного у заяві з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Таким чином, на підтвердження проходження військової служби за контрактом у Державному центрі кіберзахисту Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України стороною відповідача долучено до матеріалів справи витяг з наказу від 09 березня 2023 року №31-ос, який є належним доказом.
Окрім того, представником відповідача також надано суду довідку від 15 серпня 2023 року №1/65 Державного центру кіберзахисту Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, зі змісту якої вбачається, що Державний центр кіберзахисту Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України переведений на воєнний стан та під час воєнного стану застосовується для відсічі збройній агресії проти України.
Доводи апелянта про те, що копія витягу з наказу Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 09 березня 2023 року №31-ос «Про особовий склад» не була додана до матеріалів заяви про зупинення провадження, поданої 08 вересня 2023 року, не заслуговують на увагу суду, оскільки вказаний витяг з наказу міститься у матеріалах справи, з огляду на що у відповідача відсутній обов`язок надавати такий доказ повторно.
Посилання представника позивача на те, що спосіб життя відповідача абсолютно не відповідає проходженню особою військової служби, тобто відповідач не перебуває у гарячій точці, виконуючи бойові завдання, а постійно знаходиться у місті Києві, має безперервний вихідний день тривалістю 24 години, може виконувати завдання як по місцю знаходження ДЦКЗ, так і поза межами, що підтверджується наданою Державним центром кіберзахисту державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації відповіддю від 24 листопада 2023 року на адвокатський запит ОСОБА_2 , не мають правового значення при вирішенні питання про зупинення провадження у справі у розумінні пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, який є імперативною нормою і підлягає обов`язковому застосуванню.
Інші аргументи апеляційної скарги позивача не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі, не спростовують правильних висновків суду щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі, а також не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування ухвали суду.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник
