У х в а л а
21 березня 2024 року
м. Київ
Справа № 357/3145/20
Провадження № 61-726ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - відповідач)
на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Білоцерківської міської ради - про виділення в натурі частки будинку і встановлення порядку користування земельною ділянкою та
в с т а н о в и в:
1. У березні 2020 року позивач і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про виділення в натурі частки будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
2. 9 лютого 2023 року позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 і збільшенням його частки у спільній сумісній власності в житловому будинку АДРЕСА_1 (далі - будинок) через успадкування частки дружини. Просив:
- згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи (варіант № 1) виділити йому в натурі в окрему квартиру у рахунок його частки, що складає 452/600 домоволодіння, у будинку загальною площею 73,7 кв. м із надвірними спорудами (далі разом - домоволодіння), з припиненням щодо нього права спільної часткової власності;
- визнати за позивачем право власності відповідно до 452/600 частки у будинку на самостійний об`єкт права власності;
- встановити порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210300000:04:009, яка розташована за адресою будинку, загальною площею 0,0901 га (далі - земельна ділянка), виділивши у користування позивача ділянку згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи (варіант № 1).
3. 15 лютого 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області згідно з ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, виключив зі складу учасників справи позивачку ОСОБА_3 у зв`язку з її смертю; залучив як її правонаступника позивача та прийняв до розгляду заяву останнього про зміну предмета позову.
4. 13 липня 2023 року цей суд ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив:
- провів розподіл домоволодіння між позивачем і відповідачем та визначив порядок користування земельною ділянкою за першим варіантом технічного розподілу та користування земельною ділянкою, який надав експерт за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у висновку від 16 листопада 2022 року № 1919/21-43/26280/22-49;
- виділив у власність позивачеві в натурі 0,48 частин домоволодіння, а саме: вітальню (1-1) площею 16,1 кв. м, житлову кімнату (1-2) площею 10,1 кв. м, житлову кімнату (1-3) площею 8,9 кв. м, кухню (1-4) площею 6,8 кв. м, котельню (1-5) площею 1,1 кв. м, санвузол (1-6) площею 2,2 кв. м, всього у будинку - 45,2 кв. м, а також господарські споруди та будівлі: гараж літ. «Г», сходи літ. «Г1», балкон літ. «А3», вбиральню, огорожу, сарай-прибудову літ. «Б1», частину сараю - літню кухню «Б-1» розміром 4,6х3,3 м, площею 15,2 кв. м, і припинив право спільної часткової власності на домоволодіння;
- стягнув з відповідача на користь позивача 54 700,00 грн різниці вартості ідеальної частки;
- встановив порядок користування земельною ділянкою: виділив у користування позивачеві земельну ділянку площею 0,0679 га (679 кв. м), яка складається із: 1/2 частини земельної ділянки спільного користування, площею 0,0006 га (6 кв. м) і земельної ділянки площею 0,0676 га (676 кв. м);
- стягнув з відповідача на користь позивача 3 363,20 грн судового збору та 17 978,40 грн витрат за проведення експертизи.
5. 21 листопада 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
6. 11 січня 2024 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
7. 2 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тєї ухвали. Відповідач мав зазначити відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету та долучити до копій касаційної скарги для інших учасників справи копії квитанції про сплату судового збору.
8. 10 лютого 2024 року відповідач подав до Верховного Суду клопотання про усунення недоліків, до якого додав касаційну скаргу із зазначенням відомостей про наявність або відсутність у кожного з учасників справи електронного кабінету разом із додатками відповідно до кількості цих учасників. Касаційну скаргу обґрунтував так:
- суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували приписи статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не врахували висновки щодо застосування цих приписів за подібних правовідносин, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
(1) від 16 червня 2021 року у справі № 462/1585/16-ц (провадження № 61-6705св20): оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна за статтею 364 ЦК України право спільної власності припиняється, то при її виділі власнику, який відокремлюється, та власнику (власникам), які залишаються, треба виділяти окремі ізольовані площі, кожна з яких має складати окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України; виділяючи у власність позивачам за зустрічним позовом частини спірної земельної ділянки, апеляційний суд мав зазначити у судовому рішенні, яку частку виділяє відповідачу, чим визначити конкретний окремий об`єкт нерухомості, який залишається у власності відповідача (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 березня 2023 року у справі № 559/1923/17 (провадження № 61-5181св22));
(2) від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19): поняття «поділ» і «виділ» не є тотожними; при поділі майно, що знаходиться у спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються; при виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для того співвласника, частка якого виділяється; винятком із цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна; тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється; суди першої й апеляційної інстанцій на це не звернули увагу, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, з огляду на що виділ частки у цьому майні лише для позивача є неможливим, але можливий поділ майна в натурі між сторонами, внаслідок якого право спільної часткової власності на це майно припиняється;
(3) від 15 травня 2019 року у справі № 278/947/17 (провадження № 61-43363св18): оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно до їхньої частки у ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна; якщо внаслідок поділу (виділу) співвласнику передають частину нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає у рішенні про зміну часток у праві власності на це майно;
- суди першої й апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що позивач просив виділити належну йому частку в праві спільної часткової власності на домоволодіння в натурі за правилами статті 364 ЦК України, та помилково виснували про наявність підстави для задоволення позову про розподіл житлового будинку в натурі між сторонами у порядку статті 367 ЦК України, про що позивач не просив. Також суди визначили порядок користування земельною ділянкою замість поділу цієї ділянки під виділені об`єкти відокремленого права;
- суди попередніх інстанцій не зазначили, яке майно утворилося внаслідок припинення часткової власності для обох співвласників житлового будинку, що унеможливлює виконання рішення суду в частині проведення припинення часткової власності та реєстрації права на утворені об`єкти відокремленого права;
- суди попередніх інстанцій не обґрунтували доцільність саме першого варіанту судової експертизи для виділення частки позивачеві. Цей варіант не відповідає вимогам законодавства. Суди не встановили, хто має провести ремонтно-будівельні роботи та якою є їхня вартість щодо влаштування опалення, електро-, газо-, водопостачання та водовідведення, тобто, як треба поділити інженерні комунікації будинку між утвореними ізольованими приміщеннями;
- суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили та не встановили, які об`єкти утворяться внаслідок поділу житлового будинку садибного типу, тобто житловий будинок із садибного перетвориться у будинок квартирного типу чи утворяться два блоковані житлові будинки. Призначення будівлі має співпадати з призначенням земельної ділянки;
- суд першої інстанції не зазначив, яка частина будинку залишилася відповідачеві, але право спільної часткової власності припинив на все домоволодіння та стягнув з відповідача на користь позивача компенсацію. Останню встановив незаконно за перевищення ідеальної частки;
- суд першої інстанції виснував про можливість виділення позивачеві частки в натурі без урахування площі та вартості прибудови, збудованої без дозвільних документів, через яку позивач влаштував вхід до частини будинку, яку йому виділив суд.
9. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
10. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк (повне судове рішення складене 12 грудня 2023 року) і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.
11. 6 лютого 2024 року відповідач подав до Верховного Суду клопотання про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року та рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Обґрунтував так: суд першої інстанції згідно з оскарженим рішенням стягнув із відповідача на користь позивача 54 700,00 грн різниці вартості ідеальної частки; 3 363,20 грн судового збору та 17 978,40 грн витрат за проведення експертизи, (всього - 76 041,60 грн); 1 лютого 2024 року позивач звернувся із заявою до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області щодо видачі виконавчого листа про стягнення з відповідача цих коштів. Розгляд касаційної скарги у Верховному Суді може тривати довго. За цей час виконавча служба матиме можливість стягнути з відповідача кошти, які складно буде повернути у разі скасування судових рішень. Доказів на підтвердження доводів щодо звернення позивача за отриманням виконавчого документа відповідач не надав.
11.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).
11.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).
11.3. За змістом наведених приписів у клопотанні про зупинення виконання або дії оскаржених рішень суду має бути належне обґрунтування необхідності такого зупинення. Проте відповідач таке обґрунтування не навів. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити. Ця відмова не позбавляє відповідача можливості ще раз звернутися до суду з аналогічною заявою за належного її обґрунтування (наявністю виданого виконавчого листа, відкритого виконавчого провадження, неплатоспроможністю стягувача, внаслідок якої буде ускладненим поворот виконання, тощо).
Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд
у х в а л и в :
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Білоцерківської міської ради - про виділення в натурі частки будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
2. Витребувати з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 357/3145/20.
3. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року та рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року.
4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук
