УХВАЛА
20 січня 2025 року
м. Київ
справа № 357/3145/20
провадження № 61-726сво24
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Білоцерківська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року
у складі судді Бондаренко О. В. та постанову Київського апеляційного суду
від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П., і виходив з такого.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Білоцерківська міська рада, про виділення в натурі частки будинку і встановлення порядку користування земельною ділянкою.
ОСОБА_1 остаточно просив:
- згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи (варіант № 1) виділити йому в натурі в окрему квартиру у рахунок його частки, що складає 452/600 домоволодіння, у будинку загальною площею 73,7 кв. м з надвірними спорудами з припиненням щодо нього права спільної часткової власності;
- визнати за ним право власності на самостійний об`єкт відповідно до його 452/600 частки у будинку;
- встановити порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210300000:04:009, яка розташована за адресою будинку, загальною площею 0,0901 га, виділивши у його користування ділянку згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи (варіант № 1).
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Проведено розподіл домоволодіння між позивачем і відповідачем та визначено порядок користування земельною ділянкою за першим варіантом технічного розподілу та користування земельною ділянкою, який у висновку
від 16 листопада 2022 року № 1919/21-43/26280/22-49 надав експерт за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
Виділено у власність позивачеві в натурі 0,48 частин домоволодіння, а саме: вітальню (1-1) площею 16,1 кв. м, житлову кімнату (1-2) площею 10,1 кв. м, житлову кімнату (1-3) площею 8,9 кв. м, кухню (1-4) площею 6,8 кв. м,
котельню (1-5) площею 1,1 кв. м, санвузол (1-6) площею 2,2 кв. м, всього у будинку - 45,2 кв. м, а також господарські споруди та будівлі: гараж літ. «Г», сходи літ. «Г1», балкон літ. «А3», вбиральню, огорожу, сарай-прибудову літ. «Б1», частину сараю - літню кухню «Б-1» розміром 4,6х3,3 м, площею 15,2 кв. м, а також припинено право спільної часткової власності на домоволодіння.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 54 700 грн різниці вартості ідеальної частки.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою: виділено у користування позивачеві земельну ділянку площею 0,0679 га (679 кв. м), яка складається з 1/2 частини земельної ділянки спільного користування площею 0,0006 га (6 кв. м) і земельної ділянки площею 0,0676 га (676 кв. м).
Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 363, 20 грн судового збору та 17 978, 40 грн витрат за проведення експертизи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог щодо розподілу домоволодіння, виділення у власність ОСОБА_1 в натурі 402/600 частини домоволодіння і встановлення порядку користування земельною ділянкою з виділенням ОСОБА_1 у користування земельної ділянки площею 0, 0679 га.
Враховуючи, що кожній стороні у справі може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом з урахуванням усталеного фактичного порядку користування спільним будинком, що склався та існував протягом тривалого періоду часу, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, на користь ОСОБА_1 , як співвласника, частка якого при поділі спільного майна є меншою, стягнуто з відповідача грошову компенсацію у розмірі 54 700 грн.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки для здійснення запропонованого варіанту поділу не потрібні переобладнання, адже домоволодіння вже має дві квартири із самостійними виходами, і саме таке співвідношення має бути враховано під час обрахунку грошової компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Запропонований за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи варіант № 1 користування земельною ділянкою визнано найбільш наближеним до пропорційності часток осіб у праві власності на домоволодіння. Він відповідає фактичному користуванню земельною ділянкою. Розмір земельних ділянок, які залишаються у спільному користуванні, є меншим та конфігурація земельних ділянок є більш правильної форми. Цей варіант не завдає шкоди раціональному використанню земельної ділянки, в тому числі з урахуванням використання земельної ділянки, відповідає інтересам кожної із сторін, не позбавляє можливості кожного з співвласників користуватися своєю частиною домоволодіння, враховуючи проходи до будинку, споруд та на вулицю.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 рокута постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування приписів статті 364 Цивільного кодексу України та не врахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування цих приписів за подібних правовідносин, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 278/947/17 (провадження № 61-43363св18), від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 16 червня 2021 року у справі № 462/1585/16-ц провадження № 61-6705св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Згідно з доводами касаційної скарги, суди першої й апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що позивач просив виділити належну йому частку у праві спільної часткової власності на домоволодіння в натурі за правилами статті 364 ЦК України, та помилково виснували про наявність підстави для задоволення позову про розподіл житлового будинку в натурі між сторонами у порядку статті 367 ЦК України, про що позивач не просив. Також суди визначили порядок користування земельною ділянкою замість поділу цієї ділянки під виділені об`єкти права власності.
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не зазначили, яке майно утворилося внаслідок припинення спільної часткової власності для обох співвласників житлового будинку, що унеможливлює виконання рішення суду в частині проведення припинення часткової власності та реєстрації права на утворені об`єкти відокремленого права.
Суди попередніх інстанцій не обґрунтували доцільність саме першого варіанту судової експертизи для виділення частки позивачеві. Цей варіант не відповідає вимогам законодавства. Суди не встановили, хто має провести ремонтно-будівельні роботи та якою є їхня вартість для влаштування опалення, електро-, газо-, водопостачання та водовідведення, тобто, як треба поділити інженерні комунікації будинку між утвореними ізольованими приміщеннями.
Касаційна скарга містить доводи про те, що суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили та не встановили, які об`єкти утворяться внаслідок поділу житлового будинку садибного типу, тобто житловий будинок із садибного перетвориться у будинок квартирного типу чи утворяться два житлові будинки. Призначення будівлі має співпадати з призначенням земельної ділянки.
Суд першої інстанції не зазначив, яка частина будинку залишилася відповідачеві, але право спільної часткової власності припинив на все домоволодіння та стягнув з відповідача на користь позивача компенсацію. Останню встановив незаконно за перевищення ідеальної частки.
Також заявник звертає увагу на те, що суд першої інстанції дійшов висновку про можливість виділення позивачеві частки в натурі без урахування площі та вартості прибудови, збудованої без дозвільних документів, через яку позивач влаштував вхід до частини будинку, яку йому виділив суд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2024 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2024 року справу передано на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
09 грудня 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 357/3145/20 призначено судді-доповідачеві.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
18 квітня 2024 року позивач подав відзив на касаційну скаргу. Просить залишити оскаржені судові рішення без змін.
Посилається на те, що необґрунтованим є довід відповідача про відсутність дозвільних документів на будівництво прибудови (тимчасової веранди) до будинку. Згідно з довідкою КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» № 1939 від 08 вересня 2015 року та копією інвентаризаційної справи, яку дослідив судовий експерт під час проведення судової будівельно-технічної експертизи, під час останньої технічної інвентаризації будинку 10 серпня 2015 року його загальна площа змінилася з 74,1 кв. м на 73,7 кв. м, а житлова - з 46,4 кв. м на 46,8 кв. м за рахунок внутрішнього перепланування та оздоблювальних робіт, які згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна від 24 січня 2001 року № 127 не є самочинними та не потребували відповідних доказів.
Вивчення переліку об`єктів будівництва, які самочинно збудовані на земельній ділянці, не входить до компетенції судових експертів з будівельно-технічних досліджень, про що експерт вказав у висновку. Згідно з останнім за даними візуально-інструментального обстеженням засклена веранда літ «а-4», прибудована з боку дворового фасаду будинку до квартири, у загальну площу будинку не включена, а тому не включена під час поділу будинку.
Отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування будинку потрібне лише у випадку втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, в іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.
Сутність правової проблеми і висновки Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодо застосування норм права (статей 364 та 367 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 березня 2023 року у справі
№ 559/1923/17 (провадження № 61-5181св22).
Передаючи справу на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів виходила з того, що колегії суддів Касаційного цивільного суду неоднаково тлумачать і застосовують приписи статей 364 та 367 ЦК України щодо понять «виділ» і «поділ», що не сприяє передбачуваності у вирішенні судами першої й апеляційної інстанцій за подібних спірних правовідносин питання про виділ/поділ спільної часткової власності між двома співвласниками майна.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша - третя статті 364 ЦК України).
Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (частини перша та друга статті 367 ЦК України).
Сторони у цій справі на час подання позову володіли частинами будинку на праві спільної часткової власності. Згідно з технічним паспортом на будинок вони утворили у ньому дві квартири. Позивач звернувся до суду з метою виділення йому в натурі його частки у будинку з припиненням права спільної часткової власності, визнанням за ним права власності на частину майна та для встановлення порядку користування земельною ділянкою. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що позов слід задовольнити. Зокрема, розподілили домоволодіння між позивачем і відповідачем, визначили порядок користування земельною ділянкою, виділили у власність позивача в натурі частини домоволодіння, стягнули з відповідача на користь позивача різницю вартості ідеальної частки.
Відповідач із судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі стверджує, зокрема, що позивач просив виділити належну йому частку у праві спільної часткової власності на домоволодіння в натурі за правилами статті 364 ЦК України, а суди попередніх інстанцій помилково задовольнили позов про розподіл житлового будинку в натурі між сторонами у порядку статті 367 ЦК України, про що позивач не просив. Крім того, суди визначили порядок користування земельною ділянкою замість її поділу під виділені об`єкти відокремленого права, а також не зазначили, яке майно утворилося внаслідок припинення часткової власності для обох співвласників житлового будинку. Внаслідок цього неможливе виконання рішення суду в частині припинення часткової власності та реєстрації права на утворені об`єкти відокремленого права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 сформулював такі висновки:
- відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється;
- поняття «поділ» і «виділ» не є тотожними: при поділі майно, яке перебуває у спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються; при виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється; винятком із цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, бо тоді має місце поділ спільного майна;
- поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється;
- суди першої й апеляційної інстанцій не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, тому виділ частки з цього майна лише для позивача є неможливим; можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на таке майно припиниться.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17. У ній Верховний Суд звернув увагу на те, що домоволодіння належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, а тому апеляційний суд мав врахувати, що виділ частки з цього майна лише для позивачки є неможливим, тому висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову про виділ в натурі частки в спільній частковій власності є помилковим.
У постанові від 08 березня 2023 року у справі № 559/1923/17, на яку звернув увагу відповідач у касаційній скарзі, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював інший підхід.
За обставинами тієї справи після смерті батька його діти (сестра та брат) успадкували житловий будинок з надвірними будівлями, з якого сестра за позовом до спадкоємниці її брата (його дружини) просила виділити в натурі 2/3 частини. Верховний Суд судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій про задоволення позову змінив у резолютивній частині, доповнивши останню рішеннями про те, яке майно суд виділяє відповідачці, тобто дружині покійного брата позивачки, і яке залишає у їхньому спільному користуванні. Виснував, що «після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від площі іншого (інших) співвласників, тобто має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.
Аналогічного висновку у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі № 462/1585/16-ц (провадження № 61-6705св20).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає помилковим застосування приписів статті 364 ЦК України для виділу в натурі часток у праві спільної часткової власності на майно двом співвласникам фактично за правилами статті 367 ЦК України про поділ майна між такими співвласниками.
Передання справи № 357/3145/20 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду мотивовано необхідністю забезпечення єдності судової практики щодо застосування приписів статей 364 і 367 ЦК України шляхом відступу від висновків про застосування приписів статті 364 ЦК України, які Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 559/1923/17 про те, що:
- після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється; при виділі власнику частки зі спільного нерухомого майна, власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від площі іншого (інших) співвласників, тобто має складати окремий об`єкт нерухомого майна;
- при виділі у власність позивачеві частини майна суд повинен у рішенні зазначити, яка частка виділяється відповідачу;
- якщо нерухоме майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, один із яких заявив вимогу про виділ йому частки з цього майна, то, задовольняючи цю вимогу, суд має виділити частку також іншому співвласнику-відповідачеві.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що, відступаючи від зазначених висновків, слід сформулювати такі:
- виділ частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України за загальним правилом не припиняє право спільної часткової власності на це майно для інших співвласників, ніж той, який просив про виділ; таке припинення завжди має місце внаслідок поділу спільного нерухомого майна між співвласниками;
- якщо нерухоме майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, то кожен з них може просити про поділ відповідного майна, а не про виділ частки;
- лише вирішуючи питання про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, суд, задовольняючи позов, зобов`язаний визначити у судовому рішенні окремі об`єкти, які отримає як позивач, так й інші співвласники-відповідачі.
У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду бере до уваги, що однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Разом з тим Верховний Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду звертає увагуна висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц (провадження № 14-302цс19) правову позицію щодо застосування статей 181, 364, 370 ЦК України.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, отже при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України.
Подібних висновків, щодо застосування положень статей 364 та 367 ЦК України дійшов іВерховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 559/1923/17 (провадження № 61-5181св22).
Питання застосування норм статей 183, 358, 364 ЦК України було предметом розгляду Верховного Суду України у постановах від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16. Зокрема, зазначено, оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
З урахуванням наведеного, визначені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, передбачені частиною другою статті 403 ЦПК України, не підтвердилися.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цій справі відсутній предмет для розгляду справи об`єднаною палатою, палати, враховуючи наявність висновків у спірних правовідносинах Верховного Суду України у постановах від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справа № 344/8200/14-ц (провадження № 14-302цс19).
Враховуючи наведене, справа підлягає поверненню на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Керуючись 260, 402, 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Повернути справу № 357/3145/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Білоцерківська міська рада, про виділення в натурі частки будинку і встановлення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 рокута постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 рокуна розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Є. В. Синельников
Судді: Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
