У Х В А Л А
09 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 357/3145/20
провадження № 14-36цс25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаТкачука О. С.,
суддів: Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Білоцерківської міської ради, про виділення в натурі частки будинку і встановлення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року,
УСТАНОВИЛА:
23 березня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про виділення в натурі частки будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що вони спільно, як подружжя, володіють 452/600 частками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (далі - будинок, домоволодіння). Власником іншої частини домоволодіння (148/600 частин) є ОСОБА_2 , який у будинку не проживає більше 20 років, майном фактично не користуються, перешкоджає в приватизації земельної ділянки, відмовляється погодити межі земельної ділянки, добровільно здійснити поділ домоволодіння не погоджується, як наслідок позивачі, як власники, обмежені у повному володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2020 року відкрито провадження у справі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
9 лютого 2023 року позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову у зв`язку зі смертю дружини та відповідним збільшенням його частки будинку в наслідок спадкування частки яка належала дружині.
15 лютого 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протокольною ухвалою прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову та виключив зі складу учасників справи померлу ОСОБА_3 .
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено, проведено розподіл домоволодіння між позивачем і відповідачем та визначено порядок користування земельною ділянкою за варіантом № 1 технічного розподілу за висновком експерта від 16 листопада 2022 року № 1919/21-43/26280/22-49. Виділено у власність позивачеві в натурі 0,48 частин домоволодіння, а саме: вітальню (1-1) площею 16,1 кв. м, житлову кімнату (1-2) площею 10,1 кв. м, житлову кімнату (1-3) площею 8,9 кв. м, кухню (1-4) площею 6,8 кв. м, котельню (1-5) площею 1,1 кв. м, санвузол (1-6) площею 2,2 кв. м, всього у будинку - 45,2 кв. м, а також господарські споруди та будівлі: гараж літ. «Г», сходи літ. «Г1», балкон літ. «А3», вбиральню, огорожу, сарай-прибудову літ. «Б1», частину сараю - літню кухню «Б-1» розміром 4,6х3,3 м і площею 15,2 кв. м, а також припинив право спільної часткової власності на домоволодіння. Стягнуто з відповідача на користь позивача 54 700 грн різниці вартості ідеальної частки. Встановлено порядок користування земельною ділянкою: виділено у користування позивачеві земельну ділянку площею 0,0679 га (679 кв. м), яка складається із 1/2 частини земельної ділянки спільного користування площею 0,0006 га (6 кв. м) і земельної ділянки площею 0,0676 га (676 кв. м).
11 січня 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. Мотивував касаційну скаргу так:
- суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували приписи статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не врахували висновки щодо застосування цих приписів за подібних правовідносин, викладені у постановах Верховного Суду.
- суди першої й апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що позивач просив виділити належну йому частку в праві спільної часткової власності на домоволодіння в натурі за правилами статті 364 ЦК України, та помилково виснували про наявність підстави для задоволення позову про розподіл житлового будинку в натурі між сторонами у порядку статті 367 ЦК України, про що позивач не просив. Також суди визначили порядок користування земельною ділянкою замість поділу цієї ділянки під виділені об`єкти відокремленого права.
- суди попередніх інстанцій не зазначили, яке майно утворилося внаслідок припинення часткової власності для обох співвласників житлового будинку, що унеможливлює виконання рішення суду в частині проведення припинення часткової власності та реєстрації права на утворені об`єкти відокремленого права.
- суд першої інстанції не зазначив, яка частина будинку залишилася відповідачеві, але право спільної часткової власності припинив на все домоволодіння та стягнув із відповідача на користь позивача компенсацію. Останню встановив незаконно за перевищення ідеальної частки.
- суд першої інстанції виснував про можливість виділення позивачеві частки в натурі без урахування площі та вартості прибудови, збудованої без дозвільних документів, через яку позивач влаштував вхід до частини будинку, яку йому виділив суд.
Ухвалою від 21 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою від 17 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Обґрунтував тим, що необхідно відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 8 березня 2023 року у справі № 559/1923/17, за змістом якого слід застосувати приписи статті 364 ЦК України для виділу в натурі часток у праві спільної часткової власності на майно двом співвласникам.
Ухвалою від 20 січня 2025 року Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернула справу на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Обґрунтувала тим, що висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульований у зазначеній постанові відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц. Згідно з цим висновком після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, отже, при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України.
Ухвалою від 19 лютого 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав передбачених частиною четвертою статті 403 ЦПК України для уточнення (конкретизації) правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц про те, що оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.
На думку колегії суддів Касаційного цивільного суду,проблема такого висновку полягає у тому, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України припиняється право спільної власності тільки для того співвласника, частка якого виділяється, а для інших співвласників (якщо їх двоє чи більше) зберігається режим спільної часткової власності.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду посилалась на те, що наведений вище висновок Великої Палати Верховного Суду потребує конкретизації. Зокрема, необхідно вказати, що поняття «поділ» і «виділ» не є тотожними: у разі поділу майна, яке перебуває у спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються взагалі; у разі виділу частки чи припинення права на частку в спільному майні правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, якому виділяють його частку в натурі (тобто для решти співвласників режим спільної часткової власності зберігається).
Винятком із цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, один із яких заявляє про виділ йому його частки. За такої ситуації застосовуються приписи статті 367 ЦК України про поділ цього майна між двома співвласниками, а не про виділ на підставі статті 364 ЦК України;
За наявності трьох і більше співвласників майна, що перебуває у спільній частковій власності, за бажання виділу частки з боку лише одного співвласника застосовуються приписи статті 364 ЦК України про виділ частки такого співвласника; внаслідок виділу йому індивідуально визначеного майна право спільної часткової власності припиняється саме для цього співвласника, а інші співвласники мають решту майна на праві спільної часткової власності.
Велика Палата Верховного Суду враховує, що суди неоднаково застосовують приписи статей 364 і 367 ЦК Україниу схожих правовідносинах. Касаційний цивільний суд обґрунтовував такі обставини неясністю висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц, і такі аргументи потребують перевірки при перегляді цієї справи Великою Палатою Верховного Суду по суті.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2025 року, обґрунтованими й такими, що містять підстави для прийняття справи до провадження Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у спорах про виділ(поділ) частки майна, що є у спільній сумісній(частковій) власності.
Констатуючи наявність підстав для прийняття справи до розгляду, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
Виходячи з наведеного цю справу, яка приймається до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Білоцерківської міської ради, про виділення в натурі частки будинку і встановлення порядку користування земельною ділянкою.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 23 квітня 2025 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
3. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Ткачук
Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда
Ю. Л. Власов М. В. Мазур
І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв
М. І. Гриців К. М. Пільков
О. А. Губська С. О. Погрібний
Ж. М. Єленіна О. В. Ступак
Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач
В. В. Король В. Ю. Уркевич
С. І. Кравченко Н. В. Шевцова
