Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 127/12323/22
Провадження № 1-кп/127/380/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:
судді-доповідача: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_5 ,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
законного представника потерпілих: ОСОБА_8 ,
представників потерпілих: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
дослідивши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. 1, ч. 3 ст. 301-1 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021020220000361 від 09.11.2021,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. 1, ч. 3 ст. 301-1 КК України.
Під час проведення підготовчого засідання учасниками було заявлено ряд клопотань, зокрема, прокурором було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинувачений заявив клопотання про розгляд кримінального провадження колегіально у складі трьох суддів, також захисником ОСОБА_7 було заявлено клопотання про закриття кримінального провадження та про повернення обвинувального акту.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що обвинувальний акт підсудний Вінницькому міському суду Вінницької області, підстави для закриття кримінального провадження відсутні, порушення норм КПК України під час провадження досудового розслідування та складання обвинувального акту допущено не було та вважає за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду у закритому судовому засіданні із викликом сторін кримінального провадження та свідків згідно реєстру досудового розслідування.
Крім того, прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 на шістдесят днів. Клопотання мотивоване тим, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. 1, ч. 3 ст. 301-1 КК України, серед яких є особливо тяжкі злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років. При цьому існують ризики, які полягають у тому, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зокрема, існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_6 під страхом кримінальної відповідальності та загрози призначення йому в подальшому судом реальної міри покарання переховуватиметься від суду. Запобігти вищезазначеним ризикам шляхом застосування будь-якого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не представляється можливим, адже не буде сприяти виконанню покладених на обвинуваченого обов`язків та унеможливить дотримання розумних строків судового розгляду, тому просила суд задовольнити подане клопотання.
З приводу заявлених захисником клопотань заперечував, зазначив, що вони є необґрунтованими та не підтвердженні належними доказами.
Захисник ОСОБА_7 заперечував з приводу призначення обвинувального акту до судового розгляду та заявив клопотання про закриття кримінального провадження, оскільки конкретно відносно ОСОБА_6 внесена інформація в ЄРДР, потім його було фактично затримано, тому слідчий повинен був обов`язково повідомити йому про підозру. Також, з ОСОБА_6 було проведено ряд слідчих дій, що вказує на те, що орган досудового розслідування та прокурор позиціонували його як єдиного та безальтернативного підозрюваного, таким чином досудове розслідування щодо ОСОБА_6 мало бути закінчене 07.01.2022, а насправді було закінчене лише 14.06.2022. Крім того, заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, в зв`язку з тим, що в обвинувальному акті викладені обставини, які не є ні фактичними обставинами кримінального правопорушення, ні кваліфікуючими ознаками цього правопорушення; кілька епізодів кримінального правопорушення, які наразі інкримінуються ОСОБА_6 не охоплюються диспозицією ч. 4 ст. 152 КК України; обвинувальний акт має бути, як мінімум, одночасно направлений до суду та наданий підозрюваному. Тому зважаючи на викладені обставини, обвинувальний акт складений та направлений до суду з істотними порушеннями вимог Кримінального процесуального кодексу України. З приводу заявленого прокурором клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу заперечував, зазначив, що заявлені ризики мають бути доведеними, а не лише оголошеними. Прокурором не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність ризиків. Обвинувачений, перебуваючи на волі з початку розслідування не допускав порушень та неналежної поведінки до самого затримання, тому наявні всі підстави для зміни запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника, зазначив що в ході досудового розслідування працівники поліції здійснювали на нього психологічний тиск.
Представник потерпілої ОСОБА_10 просила суд призначити обвинувальний акт до судового розгляду у закритому судовому засіданні, також просила суд продовжити строк дії раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з приводу заявлених стороною захисту клопотань покладалась на розсуд суду.
Представник потерпілої ОСОБА_9 зазначила, що наявні всі підстави для призначення обвинувального акту до судового розгляду, жодних причин для повернення обвинувального акту прокурора чи закриття кримінального провадження не має, а позицію сторони захисту щодо порядку досудового розслідування може бути вирішено лише після розгляду кримінального провадження. Крім того, підтримала заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Законний представник потерпілих ОСОБА_8 підтримала думку прокурора та представників потерплих.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали обвинувального акту в кримінальному провадженні, вважає, що кримінальне провадження підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області, підстави для прийняття будь-якого з рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутні, а тому слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Відповідно до ч. 2 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.
У підготовчому засідання обвинуваченим було заявлено клопотання про розгляд кримінального провадження колегіально.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 31 КПК України та позицію обвинуваченого кримінальне провадження слід здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.
Згідно вимог п. 2 ч. 2 ст. 27 КПК України, передбачено, що суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у разі розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Таким чином, суд вважає за доцільне проводити розгляд вищезазначеного обвинувального акту у закритому судовому засіданні.
В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, потерпілих, законного представника потерпілих, представників потерпілих, свідків зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до ст. 314-1 КПК України від учасників процесу не надійшло клопотань про складання досудової доповіді, а суд не вбачає підстав для виготовлення досудової доповіді.
З приводу заявленого прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши письмове клопотання прокурора та обвинувальний акт, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_6 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підставі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтоване та підлягає до задоволення, оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилися та продовжують існувати.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Судом враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти статевої недоторканості потерпілих, які на момент подій були неповнолітніми, за що передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, він знайомий зі свідками, потерпілими, йому відомі обставини кримінального провадження, а тому існують ризики, що обвинувачений, перебуваючи на волі може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинуваченого.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Посилання сторони захисту на певні дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 не є визначальними обставинами, які б давали підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки, такі обставини існували на час застосування та продовження строку запобіжного заходу і на теперішній час не змінилися.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
Крім того, захисником ОСОБА_7 в підготовчому засіданні було заявлено клопотання про закриття кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , однак будь-яких доказів, які б підтверджували те, що строки досудового розслідування закінчились суду надано не було.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та надані матеріали, суд приходить до переконання, що клопотання захисника ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Отже, аналіз положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України дає підстави стверджувати про те, що необхідність закриття кримінального провадження законодавець пов`язує виключно із фактом закінчення строків досудового розслідування, а не завершенням досудового розслідування, можливістю проведення слідчих дій, виконання вимог ст. 290 КПК України, тощо.
Таким чином суд приходить до переконання про необхідність відмови в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки воно є необґрунтованим та не підтверджене жодними доказами.
Що стосується клопотання захисника про повернення обвинувального акту, суд зазначає наступне.
Підстави для повернення обвинувального акту прокурору визначені в п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, яким передбачено, що суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Таким чином, вказаною нормою закону визначено виключений перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акту вимогам закону. Інші недоліки, допущені органом досудового розслідування та прокурором під час досудового розслідування, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні, відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
У ньому повно та послідовно викладені фактичні обставини інкримінованого діяння щодо обвинуваченого, які прокурор вважає встановленими, а також зазначена правова кваліфікація цього діяння.
Недоліки, які зазначені стороною захисту не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, однак вони можуть бути предметом дослідження, у разі їх заявлення захисником, після дослідження всіх наданих сторонами доказів під час прийняття кінцевого рішення у даному кримінальному провадженні, в зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 8 Конституції України, ст. ст. 7, 27, 31, 176-178, 197, 199, 314, 314-1, 331, 370-372, 376 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження відмовити.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту відмовити.
Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області в складі трьох суддів: судді-доповідача ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на підставі обвинувального акту, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. 1, ч. 3 ст. 301-1 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021020220000361 від 09.11.2021, у закритому судовому засіданні, в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 09 квітня 2024 року о 11 год. 00 хв.
У судове засідання викликати сторони обвинувачення та захисту, потерпілих, законного представника потерпілих, представників потерпілих, свідків зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Клопотання прокурора задовольнити.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, продовжити на 60 днів, - з 01 квітня 2024 року до 30 травня 2024 року включно.
Ухвала в частині відмовлення стороні захисту у задоволенні заявлених клопотань та призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту оскарженню не підлягає.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченим підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя-доповідач:
Судді:
