Справа № 755/21889/21
Провадження №2/755/3292/24
У Х В А Л А
"23" травня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Катющенко В.П.
при секретарі: Яхно П.А.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи: Подільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляпунова Ярослава Анатоліївна, про встановлення факту батьківства та визнання права власності в порядку спадкування, посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, -
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи: Подільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляпунова Ярослава Анатоліївна, про встановлення факту батьківства та визнання права власності в порядку спадкування.
23.05.2024 у підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявив клопотання про призначення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, яке надійшло до суду 10.04.2024, у якому просив суд:
1)призначити посмертну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Комунальної установи Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи або будь-якій іншій державній експертній установі, на вирішення якої поставити питання: чи являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?
2)доручити експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи провести ексгумацію трупа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , похованого на кладовищі в селі Хотів, Києво-Святошинського району, Київської області, з відібранням біологічних зразків, необхідних для судової молекулярно-генетичної експертизи, та переданням таких зразків для проведення вказаної експертизи до Комунальної установи Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи.
3)доручити Феодосіївській громаді, Обухівського районну, Київської області та Обухівський відділ поліції ГУНП в Київській області сприяти експертам (забезпечити належні умови та безпеку) при вилученні з місця поховання біологічного матеріалу трупу ОСОБА_5 похованого на кладовищі в селі Хотів, Києво-Святошинського району, Київської області.
4)зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для надання останньою на вимогу експертів необхідних біологічних зразків.
5)надати судовому експерту Комунальної установи Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи дозвіл на повне знищення об`єкту експертизи - біологічного матеріалу трупу ОСОБА_5
6)попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок або відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.
7)витрати на проведення експертизи та ексгумацію трупа померлого ОСОБА_5 покласти на позивача ОСОБА_1 .
8)провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.
Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.09.2022 судом було призначено судово-генетичну експертизу, проведення якої було доручено Медико-генетичному центру «МАМА-ПАПА». Проте, відповідач ОСОБА_4 не виконав вимоги ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 27.09.2022 про призначення експертизи, для отримання важливого доказу, результат якого прямо впливає на вирішення справи по суті. Відповідно, останній ухиляється від проведення даної експертизи та намагається затягувати розгляд справи. На виклики для відібрання зразків, необхідних для проведення експертизи, останній не з`являвся. Державні експертні установи не мають можливості провести судово-генетичну експертизу по вирішенню питання біологічної спорідненості між братом та сестрою у зв`язку з відсутністю відповідної методики. Для проведення зазначеної експертизи необхідна наявність біологічних зразків трупа ймовірного батька. Для цього необхідним є проведення ексгумації трупа ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . На запит про отримання біологічних зразків померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Судово-медичному моргу № 1 Київського міського клінічного бюро СМЕ по вул. Оранжерейній, 9 у м. Києві де проводився розтин трупа, відповіді не отримав. Враховуючи ту обставину, що відповідач категорично заперечує факт батьківства свого батька малолітньої доньки позивачки та відмовляється від пропозиції позивача добровільно пройти тест ДНК та не виконав вимоги ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 27.09.2022 і той факт, що ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно дитини, для всебічного і повного з`ясування обставин судом, необхідно призначити у справі посмертну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 заперечив проти заявленого клопотання та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що відсутні достатні та допустимі докази, які б могли вказувати на будь який зв`язок між позивачкою та померлим. Зокрема, позивач стверджує, що певний час проживала з померлим ОСОБА_5 в одній квартирі, де вони вели спільне життя та господарство. Наведене, на думку позивача підтверджується такими письмовими доказами: довідкою №364 від 30.05.2014 про результат дослідження на наявність антитіл до ВІЛ ОСОБА_5 , яка знаходиться у медичній картці позивача; копією першої сторінки індивідуальної картки вагітної і породіллі №21 (форма №111/0), де у графі про чоловіка вагітної вказується прізвище померлого - « ОСОБА_5 », його телефон та домашня адреса. Разом з тим, довідка про результат дослідження на наявність антитіл до ВІЛ свідчить лише про стан здоров`я ОСОБА_5 та жодним чином не може доводити його спільне проживання з позивачем. Крім того, дослідження на наявність антитіл до ВІЛ за медичними рекомендаціями проводиться щодо осіб, які є або були партнерами вагітних в інтимному житті, аби не наражати її або дитину на хворобу, яка може бути передана статевим шляхом. А щодо даних, вказаних на першій сторінці індивідуальної картки вагітної і породіллі №21 (форма №111/0), вони цілком вказуються зі слів пацієнта. Так, чинним законодавством не передбачено можливість для медичних працівників при заповненні даних на першій сторінці індивідуальної картки вагітної і породіллі, вимагати документи або інші докази, на підтвердження цих даних. Медичні працівники не є особами, які встановлюють юридичні факти та не зобов`язані їх перевіряти при повідомленні від пацієнта. При цьому, позивач також підтверджує, що дані були записані з її слів, що на її думку свідчить про те, що вона не приховувала біологічного батька. Отже вказані позивачем письмові докази не є належними та достовірними доказами та не можуть свідчити про факт спільного проживання позивача з ОСОБА_5 . Також, в якості обґрунтування протилежного, позивач повідомляє, що коли в неї розпочались пологи, ОСОБА_5 викликав їй швидку на свою адресу проживання: АДРЕСА_1 , а після народження дитини, кожного дня відвідував позивача у лікарні та особисто забрав з пологового будинку до власної оселі. При цьому, позивач зазначає, що після народження дитини, вона з ОСОБА_5 продовжувала підтримувати сімейні відносини, допомагала ОСОБА_5 у догляді за його хворим батьком, допомагала оплачувати кредити. Після цього окремо, позивач розповідає про телефонний дзвінок працівника поліції, який повідомив про смерть ОСОБА_5 та обставини його поховання. Тобто, з урахуванням позиції позивача, будь-яка стороння особа, може звернутися із позовною заявою про визнання батьківства та за допомогою рішення суду про призначення експертизи дістати з могили рештки будь якої знайомої чи не знайомої людини, не маючи жодних наслідків для себе. Також, сторона позивача не довела що вжила всіх заходів для доказування своєї позиції більш гуманним шляхом. Представник позивача вводить суд в оману, стверджуючи, що 13.12.2023 ОСОБА_4 викликався для відібрання біологічних зразків з метою проведення експертного дослідження, оскільки 13.12.2023 позивач разом із донькою, взагалі не перебували на території України. Відібрання зразків проводиться одночасно і здати будь-які біологічні зразки завчасно є порушенням процедури. Також сторона відповідача вважає одноразове звернення із адвокатським запитом до моргу є недостатніми діями вжитими стороною позивача перед поданням клопотання подібного характеру.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_9 заперечила проти заявленого клопотання та просила суд відмовити у його задоволенні. При цьому, підтримала доводи представника ОСОБА_6 в частині заперечень проти клопотання про призначення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи.
Суд, вислухавши підстави та мотиви заявленого клопотання, доводи представників відповідача, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , остання просить суд:
1)встановити факт батьківства, визнавши померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рідним батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
2)внести зміни до актового запису про народження від 27.08.2014, а саме: у графі «Відомості про батька» вказати батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
3)виключити відомості про батька ОСОБА_5 ;
4)визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19.04.2021 спадкоємцю, ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляпуновою Я.А. серія та номер 373 частково недійсним, у частині права власності на 1/2 частину нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 ;
5)зупинити державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , індексний номер: 57727922 від 19.04.2021, приватний нотаріус Ляпунова Ярослава Анатоліївна, Київський міський нотаріальний округ м. Київ;
6)визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом на частину нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 ;
7)визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19.04.2021 спадкоємцю, ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляпуновою Я.А. серія та номер 372 частково недійсним, у частині права власності на частину нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 ;
8)зупинити державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , індексний номер: 57726534 від 19.04.2021, приватний нотаріус Ляпунова Ярослава Анатоліївна, Київський міський нотаріальний округ м. Київ;
9)визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом на частину нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до п. 4 ч.4 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу положень ч. 2 ст. 76 ЦПК України, ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
При цьому, згідно з ч. ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 103 Цивільного процесуального кодексу України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, обов`язки, права та відповідальність судового експерта, організація та оформлення їх результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи, потребують спеціальних знань, а також враховуючи, що обставини справи з`ясовуються на засадах змагальності, а у іншій спосіб, ніж у той, як просить позивач, необхідні обставини щодо предмета доказування встановленні бути не можуть, клопотання представника позивача про призначення у справі посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи підлягає задоволенню, ураховуючи наступне.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; за рішенням суду.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч.3 ст. 128 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст. 135 СК України (у редакції, чинній на час реєстрації народження дитини) при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.02.2020 у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок по застосуванню статті 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України».
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07.05.2009).
На підставі ст. 3 Європейської конвенції про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом, від 15.10.1975, ратифікованої Україною 14.01.2009, встановлено, що батьківство стосовно кожної дитини, народженої поза шлюбом, може бути підтверджене або встановлене шляхом добровільного визнання або за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на їм' я, набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Також, держави-учасниці гарантують рівноправність дітей (ст.2); неприпустимість будь-яких форм дискримінації (ст.2); пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що стосується дітей, так званий принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини (ст.3); принцип забезпечення захисту і турботи про благополуччя дитини (ст.5); невід`ємність і пріоритет права на життя (на держави покладається обов`язок забезпечити їх виживання і розвиток, ст.6); право дитини висловлювати свою думку, викладати інформацію про свої проблеми (діти мають право бути почутими, ст.12-15); принцип збереження індивідуальності дитини (ст.8); неприпустимість катувань та інших жорстоких, нелюдських і принижуючих гідність видів поводження і покарання (ст.37 а); принцип відповідальності батьків за виховання і розвиток дитини (ст. 18).
За нормою ч. 1 ст. 104 Цивільного процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
У відповідності до ч. 4 ст. 103 Цивільного процесуального кодексу України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Враховуючи ту обставину, що відповідач категорично заперечує факт батьківства свого батька стосовно малолітньої доньки позивачки, а також беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 року, які є обов`язковими для суду першої інстанції, для забезпечення доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а відповідач свої заперечення на позов та враховуючи, що для цього необхідні спеціальні знання, суд вважає за необхідне призначити у справі посмертну судово-медичної молекулярно-генетичної експертизу, на вирішення якої поставити питання: Чи являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ?.
Відповідно до ч. 3 ст. 103 Цивільного процесуального кодексу України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд.
Оскільки відповідач заперечує щодо призначення у даній справі експертизи, та відповідно відсутня взаємна згода сторін щодо експертної установи, яка б мала провести експертизу, суд вважає за необхідне доручивши проведення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).
У той же час, зважаючи на те, що для проведення зазначеної експертизи необхідно здійснити ексгумацію трупа, суд вважає за доцільне доручити експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи провести ексгумацію трупа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , похованого на кладовищі в селі Хотів, Києво-Святошинського району, Київської області, з відібранням біологічних зразків, необхідних для судової молекулярно-генетичної експертизи, та передання таких зразків для проведення вказаної експертизи до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
При цьому, не є необхідним дозвіл родичів та/або користувачів місця поховання ОСОБА_5 , з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, де суд у рішенні, ухваленому 13.07.2006 у справі «Яггі проти Швейцарії, постановив, що мало місце порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке виявилося у відмові проведення аналізу ДНК останків можливого батька заявника. Де суд зазначив, що людина, котра намагається встановити своє походження, реалізує життєвий інтерес, який захищається Конвенцією. Цей інтерес полягає в отриманні правдивої інформації, котра може допомагати встановити факт, що торкається важливого аспекту її особистої ідентичності».
Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що у відповідності до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, в тому числі її не оплати, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою забезпечення не тільки процесуальних прав позивача, а також для з`ясування об`єктивної істини слід провести у даній цивільній справі посмертну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу.
Згідно п.5 ч.1ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: призначення судом експертизи.
Відповідно до п.9 ч.1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 252 цього Кодексу, - на час проведення експертизи.
За таких обставин, суд вважає доцільним зупинити провадження у справі з метою недопущення порушення строків розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 103, 105, 109, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи - задовольнити.
Призначити в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи: Подільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляпунова Ярослава Анатоліївна, про встановлення факту батьківства та визнання права власності в порядку спадкування, посмертну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, на розгляд якої поставити питання:
- Чи являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ?
Проведення експертизи доручити експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вул. Джонса Ґарета, 5 м. Київ), попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
Доручити експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (вул. Докучаєвська, 4, м. Київ) провести ексгумацію трупа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , похованого на кладовищі в селі Хотів, Києво-Святошинського району, Київської області, з відібранням біологічних зразків, необхідних для судової молекулярно-генетичної експертизи, та передання таких зразків для проведення вказаної експертизи до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вул. Джонса Ґарета, 5 м. Київ).
Доручити Феодосіївській громаді Обухівського районну Київської області (вул. Панаса Мирного, буд. 2, с. Ходосівка, Обухівський район, Київська обл.) та Обухівському відділу поліції ГУНП в Київській області (вул. Київська, 22, м. Обухів, Київська обл.) сприяти експертам (забезпечити належні умови та безпеку) при вилученні з місця поховання біологічного матеріалу трупу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , похованого на кладовищі в селі Хотів, Києво-Святошинського району, Київської області.
Ексгумацію трупа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , похованого на кладовищі в селі Хотів, Києво-Святошинського району, Київської області, з відібранням біологічних зразків, необхідних для судової молекулярно-генетичної експертизи, проводити без отримання дозволу родичів та/або користувачів місця поховання ОСОБА_5 .
Зобов`язати експертів Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи завчасно, не пізніше ніж за десять днів, повідомити суд, учасників справи, Феодосіївську громаду Обухівського районну Київської та Обухівський відділ поліції ГУНП в Київській області, про проведення ексгумації трупа ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надати експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України дозвіл, у разі необхідності, на повне або часткове знищення об`єкту експертизи - біологічного матеріалу трупу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, за їх викликом, для надання останньою на вимогу експертів необхідних біологічних зразків.
Витрати по проведенню експертизи та ексгумації трупа ОСОБА_5 покласти на позивача ОСОБА_1 .
Роз`яснити сторонам положення ст.109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі у експертизі, згідно яких у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні та наслідки не оплати судової експертизи відповідно до ст. 139 ЦПК України.
Дані учасників справи: позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ; представник позивача ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 ; відповідач ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ; представники відповідача ОСОБА_6 , АДРЕСА_7 ; ОСОБА_9 , АДРЕСА_8 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 29.05.2024.
Суддя:
