Єдиний державний реєстр судових рішень
22 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 369/13006/21
провадження № 51-7623км23
ОКРЕМА ДУМКА
судді Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 , сформована відповідно до ч. 3 ст. 375 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у провадженні за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року про повернення апеляційної скарги.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 22 серпня 2024 року залишила без задоволення касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 та без змін ухвалу Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року про повернення його апеляційної скарги на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2023 року.
Із цим рішенням Суду не погоджуюся, а тому висловлюю свою позицію в окремій думці.
У цьому провадженні ухвалою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 залишено без руху через те, що в ній не було зазначено його по батькові (п. 2 ч. 2 ст. 396 КПК), а також у зв`язку з відмінністю апеляційних вимог цього прокурора та прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_3 у поданих ними апеляційних скаргах, що, на думку суду, унеможливлювало визначення меж перегляду вироку в апеляційному порядку. 04 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу про повернення цієї апеляційної скарги з підстав неусунення її недоліків після залишення без руху. Заступник керівника Київської обласної прокуратури оскаржив цю ухвалу до Верховного Суду.
Перш за все зауважую, що відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Забезпечення такого права є важливою гарантією ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Приписами ст. 393 КПК передбачено право прокурора на апеляційне оскарження судових рішень. Відповідно до ч. 4 ст. 36 КПК право на подання апеляційної скарги, мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня, зокрема заступники керівника обласної прокуратури.
Згідно зі ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 424 КПК касаційне оскарження ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху самостійно не передбачено, однак заперечення проти неї можуть бути включені до касаційної скарги, зокрема на ухвалу про повернення апеляційної скарги.
Необхідно брати до уваги, що ухвали про повернення апеляційної скарги й про залишення її без руху взаємопов`язані, оскільки повернення скарги залежить від висновків суду про те, чи усунуто недоліки, зазначені у попередній ухвалі. Тому для вирішення питань чи є ухвала про повернення скарги законною та обґрунтованою, Суд має проаналізувати також законність та обґрунтованість ухвали суду про залишення скарги без руху.
Так, за ч.1 ст. 399 КПК підставами для залишення апеляційної скарги без руху може бути лише недодержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог, визначених
у ст. 396 КПК. Перелік цих вимог розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до пунктів 2 та 4 ч. 2 ст. 396 КПК в апеляційній скарзі зазначаються, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові та вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу.
Щодо вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу
Відповідно до частин 1, 3 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК.
Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України ( ч. 2 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру»). Чинне кримінальне процесуальне законодавство не встановлює обмежень на оскарження судового рішення тільки одним представником органів прокуратури (прокурором), а також не передбачає приписів щодо необхідності узгодження апеляційних вимог в апеляційних скаргах прокурорів різного рівня на етапі їх подання до суду. До того ж прокурор вправі змінити і доповнити апеляційну скаргу під час апеляційного провадження (ст. 403 КПК).
Формулювання змісту вимог до суду апеляційної інстанції є прерогативою відповідного суб`єкта, який має право подати апеляційну скаргу, з урахуванням повноважень суду за наслідками апеляційного перегляду, передбачених ст. 407 КПК. Тобто вимога має бути такою, що гіпотетично є прийнятною з огляду на те, які рішення має право ухвалити суд апеляційної інстанції.
Ту обставину, що процесуальний керівник у кримінальному провадженні та прокурор вищого рівня у межах своїх повноважень, кожен окремо, подали апеляційні скарги з різними вимогами, немає підстав вважати недоліком апеляційної скарги за змістом статей 396 та 399 КПК, з огляду на таке.
Нормативний припис щодо забезпечення єдності (узгодженості) апеляційних вимог у скаргах прокурорів не передбачений, а тому й немає законних підстав уважати недоліком неоднакові вимоги в апеляційних скаргах різних прокурорів. А отже, це не є законною підставою для залишення без руху і повернення скарги.
До того ж, неспроможним і не заснованим на кримінальному процесуальному законі є твердження апеляційного суду про неможливість, у такому разі, визначити межі апеляційного перегляду. Вважаю, що норму ч. 1 ст. 404 КПК необхідно розуміти так, що межі розгляду судом апеляційної інстанції визначаються кожною з поданих апеляційних скарг. Крім того, наявність декількох скарг з різними вимогами і їх обґрунтуваннями надає варіативності можливого процесуального результату на певному етапі здійснення правосуддя, що, відповідно, сприяє досягненню завдань кримінального провадження.
Отже, висновок апеляційного суду про те, що відмінність вимог у апеляційних скаргах прокурорів унеможливлює визначити межі перегляду судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції є неправильним.
Щодо незазначення по батькові особи, яка подає апеляційну скаргу
Варто відзначити, що припис п. 2 ч. 2 ст. 396 КПК про необхідність зазначити в апеляційній скарзі прізвище, ім`я та по батькові особи, яка подає апеляційну скаргу змістовно спрямований на забезпечення можливості ідентифікації такої особи. У кримінальному провадженні це потрібно, передусім, щоб вирішити питання чи має ця особа право на оскарження певного судового рішення, а також для процесуальної комунікації.
У цьому провадженні апеляційну скаргу подав прокурор, який за посадою (як прокурор вищого рівня, незалежно від участі в судовому провадженні) має таке право, зазначив назву посади і прізвище та ім`я. Цих даних про апелянта було достатньо для вирішення відповідних процесуальних питань і здійснення провадження. До того ж, апеляційний суд не пояснив ні в ухвалі про залишення скарги без руху, ні про її повернення, яким же чином незазначення по батькові прокурора унеможливлювало здійснити розгляд під час провадження в суді апеляційної інстанції.
Додатковим аргументом в користь того, що для залишення апеляційної скарги без руху з цієї підстави не було навіть мінімального сутнісного навантаження є і та обставина, що в касаційній скарзі цей заступник керівника Київської обласної прокуратури теж не зазначив своє по батькові, але це Суд не вважав недоліком і перешкодою для здійснення касаційного провадження за його скаргою.
Отже, за обставин цього провадження, враховуючи обсяг даних про особу, відображений в тексті апеляційної скарги, немає підстав вважати цей єдиний формально наявний недолік (незазначення по батькові) достатнім для повернення апеляційної скарги та таким, що перешкоджає відкриттю апеляційного провадження.
Це узгоджується з правозастосовною практикою Верховного Суду.
На підставі наведеного вважаю, що апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 було необґрунтовано залишено без руху та повернуто і це є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення, завадило реалізації права на апеляційне оскарження вироку та доступу до правосуддя.
За таких обставин касаційну скаргу прокурора необхідно
було задовольнити, а ухвалу апеляційного суду - скасувати на підставі п. 1 ч. 1
ст. 438 КПК та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1
