Єдиний державний реєстр судових рішень
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 676/1013/23
Провадження № 11-кп/4820/679/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2024 року, у кримінальному провадженні № 120212420000001027, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 грудня 2021 року, про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Руда, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статті 185, частиною 1 статті 255-1, частиною 2 статті 289 КК України, та
В С Т А Н О В И Л А:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
У провадженні Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження №120212420000001027, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2021, за обвинуваченням ОСОБА_6 за частиною 2, 3 статті 185, частиною 1 статті 255-1, частиною 2 статті 289 КК України.
За клопотанням прокурора ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовженострок триманняпід вартоюдо 23січня 2025року включно, без визначення розміру застави, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу суду про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою та змінити зазначений запобіжний захід на домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю або заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або інший альтернативний запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.
Звертає увагу, що в матеріалах провадження відсутній протокол затримання ОСОБА_6 або ухвала слідчого судді про надання дозволу на затримання.
Вважає, що стороною обвинувачення жодним чином не підтверджено ті ризики, на які вона посилається, як на підстави для продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зокрема вказано, що досудове розслідування було закінчено та кримінальну справу передано до суду, а тому обов`язку з`являтися до органу досудового розслідування у обвинуваченого ОСОБА_6 немає.
Стороною захисту зазначено, що ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 буде перешкоджати належному здійсненню судочинства не може розцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку із країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На думку сторони обвинувачення ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 ґрунтується на тому, що ОСОБА_6 немає постійного джерела доходів, належним засобів для існування, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів.
Також стороною обвинувачення не було надано жодного доказу, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (шляхом неявки до суду) може існувати чи існує, а від так твердження сторони обвинувачення є голослівними та такими, що жодним чином не підтверджуються. Тяжкість злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_6 також не є вагомою підставою для тримання особи під вартою.
Захисником обвинуваченого зазначається й те, що незважаючи на доволі молодий вік обвинуваченого, ОСОБА_6 має суттєві проблеми із здоров`ям, зокрема у нього встановлено діагноз цукровий діабет. Перебуваючи і надалі в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор», життя та здоров`я ОСОБА_6 під загрозою, належним умов та лікування останній не отримує.
Захисник звертає увагу суду, що у обвинуваченого ОСОБА_6 наявні стійкі соціальні зв`язки, а також обвинувачений має сім`ю. До моменту затримання обвинувачений проживав разом з матір`ю, яка перебувала на його утриманні у зв`язку з тим, що остання являється особою з інвалідністю ІІ групи, крім того, ОСОБА_6 має неповнолітнього сина, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого матеріально забезпечував, дбав про його моральний та духовний стан, виховував у дусі поваги та любові до оточуючих, навколишнього світу та Батьківщини.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційні вимоги, просили оскаржувану ухвалу суду скасувати, змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю або заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або інший альтернативний запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а також показали, що подане прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 є однотипним з попередніми клопотаннями та не підтверджує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні просив залишити ухвалу суду без змін, вважав доцільним продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки інші запобіжні заходу, на його думку, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та через незначний час після звільнення з місць позбавлення волі обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, думку прокурора, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Прокурор 25 листопада 2024 року звернувся до суду з клопотаннями про продовження строків тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку з продовженням існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та неможливістю закінчити судовий розгляд на поточному етапі.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2024 року клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 23.01.2025 року включно, без визначення розміру застави, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 оскаржує зазначену ухвалу суду, бо вважає її незаконною та такою, що прийнята з порушенням вимог кримінального процесуального Закону.
Зокрема захисником зазначено, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні є необґрунтованими, а зміст клопотання однотипним із тими, які вже подавались для продовженням запобіжного заходу.
Звертає увагу суду, що при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження стороною захисту було виявлено той факт, що у вище зазначених матеріалах відсутня ухвала слідчого про надання дозволу на затримання, або ж протокол затримання.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішенняпитання судомщодо запобіжногозаходу відбуваєтьсяв порядку,передбаченомуглавою 18цьогоКодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалюючи рішення за клопотанням прокурора щодо продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів (пробаційним наглядом на строк від трьох до п`яти років або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк за ч.2. ст. 185 КК України; позбавленням волі на строк від трьох до шести років за ч.3 ст. 185 КК України; позбавленням волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна за ч.1 ст. 255-1 КК; позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої за ч.2 ст. 289 КК України), а також ступінь суспільної небезпеки злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 .
Також суд узяв до уваги, що наразі не встановлені всі обставини справи, та обсяг доказівсторони захисту,які слідще дослідити,необхідність викликув судовезасідання заклопотанням сторонизахисту длядопиту експертаТернопільського відділенняКиївського НДІСЕ ОСОБА_9 для роз`ясненнявисновку експертавід 25.11.2022року №752/22-22,а такожрозгляд заявленихстороною захистуряду іншихклопотань,які ужезаявлені стороноюзахисту таякі щепланує заявитисторона захисту,а у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину поєднаного із застосуванням насильства, суд також відкинув можливість внесення застави замість тримання особи під вартою.
Тож, суд першої інстанції дійшов висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, розгляд справи не завершений, тому застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню спробам ОСОБА_6 переховуватися від суду чи вчиняти незаконний вплив на потерпілого та свідків, з метою зміни їх показань на користь обвинуваченого.
Відтак, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 суд першої інстанції в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування саме цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Згідно з положеннями статі 199 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій статті 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.185, ч.1 ст.255-1, ч.2 ст.289 КК України з зібраними у кримінальному провадженні доказами переданий до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, судове провадження триває та доведеність або не доведеність його вини буде встановлюватися вироком суду.
До того ж, запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики доведені, які в сукупності з обґрунтованим обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, даним про особу обвинуваченого, стали підставою для продовження строку дії запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в цьому випадку.
Також колегія суддів наголошує, щоКПК Українине вимагає доказів того, що підозрюваний. обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених частиною 1статті 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваним, обвинуваченим та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в такому випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому
Відповідно до частини 2 статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого. а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню чи переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряді злочинів, які є тяжкими, і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Отже, на сьогодні продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшилися, у матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про те, що обвинувачений не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора або з`явились якісь нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зміна або застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 і виключити ризики, пов`язані зі звільненням його з-під варти.
Щодо посилань адвоката на те, що на утриманні ОСОБА_6 перебувала його матір ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом другої групи, а також неповнолітня дитина, що утримання обвинуваченого в установі попереднього утримання негативно вплинуло на його сімейне щастя, сприймаються колегією суддів критично, оскільки ОСОБА_6 мав передбачити наслідки своїх протиправних дій та можливість бути покараним і засудженим, крім того, відсутні даним про його працевлаштування, тому є сумнівним його можливість утримувати інших осіб.
Окрім того, колегія суддів бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 є вже раніше неодноразово судимим, востаннє 06.06.2018 року Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області за частиною 1 статті 121 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, маючи не зняту та не погашену судимість, після звільнення з місць позбавлення волі наразі обвинувачується у вчиненні нових умисних кримінальних правопорушень.
Зі слів прокурора, ОСОБА_6 не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків, що такожможе свідчитипро можливістьненалежного виконанняним процесуальнихобов`язків уразі обранняменш сувороговиду запобіжногозаходу,ніж триманняпід вартою,а тому на думку колегії суддів, підвищує ризик скоєння ним нових кримінальних правопорушень, в тому числі задля отримання засобів для існування.
Таким чином, зазначені захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 в апеляційній скарзі доводи про недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними та спростовуються матеріалам кримінального провадження.
Доводи про відсутність в матеріалах провадження протоколу затримання ОСОБА_6 або ухвала слідчого судді про надання дозволу на затримання, колегією суддів не перевірялися, оскільки це не є предметом цього апеляційного розгляду, відповідно до вимог ст.422-1 КПК України.
Твердження захисника ОСОБА_7 , що перебування ОСОБА_6 в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» становить загрозу для життя і здоров`я обвинуваченого через його хворобу на цукровий діабет, відсутність належних умов та лікування ОСОБА_6 є необґрунтованим, оскільки такі докази суду не надавалися, тоді як прокурор в судовому засіданні спростував ці доводи, зазначивши, що це питання під його контролем.
З урахуванням наданих матеріалів справи і встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає правильним висновок суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів (а саме, до 23 січня 2025 року включно), обмеження його права на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним, через неможливість у жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків.
На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали у цьому провадженні колегією суддів не встановлено. Отже, апеляційні вимоги захисника обвинуваченого є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюдо 23.01.2025 року включно стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статті 185, частиною 1 статті 255-1, частиною 2 статті 289 КК України,залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
