Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 751/5180/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/885/24 Категорія - ст.118 КК України Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
з участю: прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
захисника - ОСОБА_9
обвинуваченої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження
№12023270340001246 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 та прокурора на вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 серпня 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка с. Брусилів, Чернігівського району та області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , заміжня, освіта середня-спеціальна, не працює, раніше не судима,
визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України, та їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_10 ухвалено рахувати з моменту її фактичного затримання - з 13 квітня 2023 року.
Запобіжний захід ОСОБА_10 , до набрання вироком законної сили, залишено без змін - у виді тримання під вартою, але в межах строку 60 днів.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.04.2023 року на майно, вилучене 14.04.2023 в ході огляду трупа ОСОБА_12 , та 13.04.2023 - в ході особистого обшуку підозрюваної ОСОБА_10 .
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави 9057 грн процесуальних витрат. Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 13 квітня 2023 року впродовж дня вживав спиртні напої і перебував у стані алкогольного сп`яніння. Надалі 13.04.2023 у денний час, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_12 продовжив вживати спиртні напої спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_13 . Того ж дня, близько 13:20 год, знаходячись у приміщенні кухні квартири за вищевказаною адресою, в ході раптово виниклого конфлікту з обвинуваченою, ОСОБА_12 поводився агресивно, висловлював образи у бік ОСОБА_10 нецензурною лайкою та потягнувся до її шиї руками. У цей момент ОСОБА_13 встав між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 з метою запобігти неправомірному посяганню ОСОБА_12 щодо ОСОБА_10 . Однак ОСОБА_12 відштовхнув ОСОБА_13 , від чого той упав за межами кухні. Після чого ОСОБА_12 , продовжуючи неправомірні дії, висловлюючи погрози життю та здоров`ю ОСОБА_10 , схопив останню за шию та почав її здавлювати. При цьому ОСОБА_10 реально побоювалась за своє життя, так як ОСОБА_12 був сильніший за неї, агресивно налаштований та перебував у стані алкогольного сп`яніння. В ході конфлікту ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, взяла до рук ніж та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, маючи реальну можливість оцінити обстановку, яка склалась та передбачити наслідки від своїх дій у вигляді настання смерті ОСОБА_12 , однак вказаною можливістю не скористалася, з метою запобігання насильницьким діям та спричинення тілесних ушкоджень, реально сприймаючи при цьому загрозу від ОСОБА_12 своєму життю та здоров`ю, перевищуючи межі необхідної оборони, усвідомлюючи явну невідповідність спричиняємої нею шкоди небезпеці посягання, намагаючись звільнитись від рук ОСОБА_12 , умисно нанесла останньому один удар клинком ножа спереду назад, зверху вниз та зліва направо в область розташування життєво важливих органів, а саме в ділянку грудної клітки, чим спричинила ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді одного колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням грудини, верхнього краю другого ребра, міжреберних м`язів, верхньої долі правої легені, серцевої сорочки, аорти, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого, який у проміжок часу з 13:20 год по 13:35 год ІНФОРМАЦІЯ_3 помер на місці події.
Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_10 з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України, суд першої інстанції вказав, що під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Проте, враховуючи, що зібраними та дослідженими доказами підтверджується вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України, суд дійшов висновку про зміну правової кваліфікації дій ОСОБА_10 , оскільки це покращує її становище.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок місцевого суду та призначити ОСОБА_10 покарання за ст.118 КК України у виді позбавлення волі з часу її фактичного затримання - 13.04.2023 по час розгляду кримінального провадження Чернігівським апеляційним судом, звільнивши її з-під варти в залі суду. Послався на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок суворості. Вказав, що саме покійний ОСОБА_12 спровокував конфлікт, який закінчився трагічно. Також просив врахувати вік його підзахисної, її щире каяття, позицію потерпілого ОСОБА_8 щодо міри призначеного покарання.
Обвинувачена ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити вирок місцевого суду та призначити їй покарання за ст.118 КК України у виді позбавлення волі з часу її фактичного затримання - з 13.04.2023 по час розгляду справи Чернігівським апеляційним судом, звільнивши її з-під варти із зали суду. Доводи апеляційної скарги обвинуваченої є аналогічними доводам апеляційної скарги її захисника.
Не погоджуючись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. В обґрунтування скарги послався на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказав на безпідставну перекваліфікацію дій ОСОБА_10 з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України. Зазначив, що наявність реальної загрози заподіяння шкоди з боку потерпілого ОСОБА_12 у момент вчинення кримінального правопорушення не підтверджується доказами, дослідженими в ході судового розгляду. Вказав на суперечливі показання обвинуваченої під час досудового розслідування та під час судового розгляду щодо наявності реальної загрози її життю. Крім того, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №36 від 14.04.2023 станом на 10.20 год (через 22 години після вчинення кримінального правопорушення), у ОСОБА_10 тілесні ушкодження не виявлені. Послався на наявність доказів, які підтверджують умисел обвинуваченої безпосередньо на вбивство потерпілого ОСОБА_12 . Також вказав на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м`якості.
Заслухавши доповідь судді; обвинувачену ОСОБА_10 та її захисника, які підтримали свої апеляційні скарги, просили їх задовольнити й відмовити у задоволенні апеляційної скарги сторони обвинувачення; прокурора, котрий підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити та відмовити у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За правилами ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів вважає, що вказані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_10 дотримані.
Так, відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Крім цього, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кваліфікація злочину це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченого кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
Підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин.
Частиною 1 ст.115 КК України, за якою пред`явлено обвинувачення ОСОБА_10 , передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
З об`єктивної сторони цей злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідком, а із суб`єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Такі ж ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст.118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Згідно з ч.1 ст.36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Відповідно до положень ч.3 ст.36 КК України, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
Зазначене узгоджується з висновком Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду справа №663/2520/16-к від 01.07.2021.
В свою чергу, сторона обвинувачення, посилаючись на показання свідків та трактуючи їх зміст, вважає, що ОСОБА_10 вигадала реальність загрози її життю з боку ОСОБА_12 , намагаючись уникнути суворої кримінальної відповідальності.
Обвинувачена заперечила такі твердження та зазначила, що умислу на вбивство ОСОБА_12 не мала, удар йому ножем заподіяла, захищаючись від протиправного фізичного насильства і образ з боку останнього, погроз вбивством, які вона сприймала реально.
Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції, аналізуючи зібрані та досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази, які за своїм внутрішнім переконанням ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченої органом досудового слідства за ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство іншої людини, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Так, жодний наданий стороною обвинувачення доказ, як сам по собі, так і в сукупності, не містить беззаперечних даних про наявність у ОСОБА_10 умислу на вбивство ОСОБА_12 з підстав помсти на ґрунті раптово виниклого конфлікту.
Натомість, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності свідчать про розвиток подій конфлікту між обвинуваченою і ОСОБА_12 , під час якого у ОСОБА_10 виникли обставини необхідної оборони, межі якої вона перевищила.
Так, у судовому засіданні апеляційного суду обвинувачена ОСОБА_10 свою вину за ч.1 ст.115 КК України не визнала. Наполягала на тому, що заподіяла смерть ОСОБА_12 , завдавши йому один удар ножем, захищаючись від протиправних посягань останнього на своє життя та здоров`я.
Пояснила, що загиблий був її колишнім чоловіком, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі майже 30 років, від якого мають двох вже дорослих дітей. Впродовж шлюбу з ОСОБА_12 останній, у зв`язку з зловживанням спиртними напоями, систематично вчиняв насильство щодо неї та дітей, бив, душив її подушкою, ганявся за ними з сокирою. Через агресивні дії ОСОБА_12 вона неодноразово з дітьми йшла з дому, ночували у сусідів, на вокзалі, на зупинці громадського транспорту, де прийдеться. У зв`язку з п`янством та агресивною поведінкою ОСОБА_12 вони розлучилися, але залишилися проживати за однією адресою: АДРЕСА_1 . Обвинувачена була зареєстрована у цій квартирі та мала від неї ключі. У 2022 році вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 , з яким стала проживати у с. Ободівка Вінницької області.
13.04.2023 близько 07 год 30 хв, вона з ОСОБА_13 приїхали з с. Ободівка до м. Чернігова та направились до квартири, за місцем реєстрації обвинуваченої. Двері вона відкрила своїм ключем, у квартирі був ОСОБА_12 , який вже перебував у стані алкогольного сп`яніння. Вирішили поснідати та трохи випити спиртного, так як у ОСОБА_13 був день народження. Запросили до столу і ОСОБА_14 , разом вживали горілку. Під час вживання алкоголю між нею та ОСОБА_15 зав`язався конфлікт стосовно оплати за квартиру та комунальні послуги. В подальшому, близько 12:00 год, прийшов її брат ОСОБА_16 , однак ОСОБА_12 почав ображати його нецензурною лайкою, агресивно поводився та виганяв з квартири. Щоб не напружувати ситуацію, брат пішов, але ОСОБА_10 зателефонувала йому та попросила, щоб він повернувся, адже вони давно не бачились, привезли гостинці. Коли брат повернувся, ОСОБА_17 продовжив конфлікт з ним, у зв`язку з чим ОСОБА_16 знову покинув квартиру. Тоді агресія ОСОБА_12 перекинулась на неї. Того ж дня близько 13 год 20 хв, знаходячись у кухні, він продовжив пред`являти претензії, ображав її нецензурною лайкою та потягнувся до її шиї руками. У цей момент ОСОБА_13 встав між нею та ОСОБА_12 , намагаючись зупинити останнього. Проте ОСОБА_12 виштовхав ОСОБА_13 з кухні. Після цього ОСОБА_12 , зі словами «уб`ю», схопив її рукою за горло та почав здавлювати. При цьому обвинувачена реально побоювалась за своє життя, враховуючи попередні випадки насильства ОСОБА_12 щодо неї. Крім того, її колишній чоловік був сильніший за неї, агресивно налаштований та перебував у стані алкогольного сп`яніння. Відчувши руки ОСОБА_12 на своїй шиї, їй перекрило дихання, бажаючи припинити його дії, почала нишпорити рукою по столу та натрапила на кухонний ніж, яким завдала один удар у груди потерпілому. Коли наносила удар, то ОСОБА_12 тримав її за шию, тому вона захищалась та бажала припинити його дії. Від удару ОСОБА_18 почав опускатись на підлогу, впав біля батареї. Ніж лишався у неї в руках, але боячись виду крові, вона машинально підійшла до рукомийника та помила ніж. Зрозумівши, що накоїла, одразу зателефонувала до поліції. Такого результату вона не хотіла, бажала лише зупинити протиправні дії ОСОБА_12 щодо неї, про вчинене дуже шкодує та щиро кається.
Також обвинувачена вказала, що під час досудового розслідування, коли вона вже перебувала у слідчому ізоляторі, у неї проявились синці на руках від дій потерпілого, яких одразу 13.04.2023 та при її огляді експертом 14.04.2023 не було, про що вона повідомила своєму адвокатові, однак на клопотання останнього про її додатковий медичний огляд слідчим було відмовлено.
Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційного суду показав, що загиблий ОСОБА_12 був його батьком, а обвинувачена мати. 13.04.2023 він був у м. Херсон, йому зателефонував зять ОСОБА_19 та повідомив, що мама вбила тата. Пізніше про обставини справи йому стало відомо від слідчої. Пояснив, що з батьком у нього були нормальні стосунки, коли той тверезий, з мамою добрі. Ініціатором конфлікту, що стався 13.04.2023 був померлий батько, який неодноразово піднімав руку на матір, випадки насильства над матір`ю та дітьми з боку батька були постійно під час їх сімейного життя. Ще дітьми ОСОБА_8 з сестрою та матір`ю тікали з дому від п`яного батька, який хапався за ножі, було таке, що душив матір. Тому, уникаючи побоїв, вони вимушені були ночувати у сусідів, знайомих, на залізничному вокзалі, або просто на вулиці. Також зазначив, що не вважає, що матір умисно хотіла вбити батька. Міру покарання обвинуваченій, враховуючи обставини вчиненого, просив обрати не пов`язану з позбавленням волі. Цивільний позов він подавати не бажає, просив суворо не карати обвинувачену, врахувати її вік та стан здоров`я, наявність хвороб.
Допитаний в апеляційному суді свідок ОСОБА_13 показав, що ОСОБА_10 є його дружиною з 2022 року, а до цього 3 роки вони перебували у цивільному шлюбі жили у нього в с. Ободівка Вінницької області. 13.04.2023 близько 8-ї години ранку, вони з дружиною приїхали до м. Чернігова. Оскільки ОСОБА_10 мала ключі, то вони пішли до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де була зареєстрована обвинувачена. Коли прийшли до квартири, їх зустрів ОСОБА_12 , який вже був напідпитку. Сіли втрьох на кухні поснідати, у ОСОБА_13 був день народження, вживали горілку, яку вони привезли з собою. Обвинувачена запропонувала запросити її брата ОСОБА_16 , ОСОБА_12 був проти, потім погодився. Коли брат жінки прийшов, то ОСОБА_12 почав сваритися і брат пішов, однак ОСОБА_10 його повернула. Потім ОСОБА_16 все одно пішов через сварки ОСОБА_12 . Після цього між ОСОБА_12 та обвинуваченою почались сварки через те, хто повинен платити за квартиру. ОСОБА_12 почав агресивно поводитись, зіскочив з-за столу та схопив обвинувачену за шию. ОСОБА_13 встав поміж них, щоб розборонити, проте потерпілий відштовхнув його, і свідок відлетів до коридору. Піднявшись, побачив як ОСОБА_12 уже сідає під вікно; підійшов до нього, побачив кров на грудях. Все сталося дуже швидко. Потім ОСОБА_10 зателефонувала у поліцію та повідомила, що вбила свого колишнього чоловіка.
Свідок ОСОБА_20 - мешканка квартири АДРЕСА_4 , в суді апеляційної інстанції показала, що сім`ю ОСОБА_21 знає понад 40 років. Покійного ОСОБА_18 знала з дитинства, був запальний, з`ясовував стосунки. ОСОБА_22 знає як звичайну, хорошу жінку, вона виховувала дітей. Протягом спільного життя сім`ї ОСОБА_21 чула, що були скандали, бійки, оскільки живуть по сусідству. ОСОБА_22 скаржилась, що ОСОБА_18 її ОСОБА_23 , по молодості взагалі було часто. Напередодні 13.04.2023, звечора у квартирі АДРЕСА_5 був якийсь галас, але в той день ОСОБА_24 вона не бачила. Про вбивство ОСОБА_12 дізналась від працівників поліції, що ОСОБА_22 вдарила його ножем. У цей день вона десь о 12-й годині бачила ОСОБА_22 , зрозуміла, що вона приїхала, та була знервована, однак з їх квартири голосів, погроз не чула, оскільки у неї вікна виходять в інший бік.
Допитана у судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_25 - мешканка квартири АДРЕСА_6 , показала, що залучалась працівниками поліції в якості понятого при проведенні огляду місця події 13.04.2023 у квартирі АДРЕСА_5 , де проживали сім`я ОСОБА_21 . Якихось конфліктів напередодні вбивства ОСОБА_12 вона не чула. Також вказала, що покійний ОСОБА_12 під час подружнього життя часто бив свою дружину, вчиняв насильство над нею та дітьми. Також одного разу ОСОБА_26 з дітьми ночувала у них вдома та вона чула, що за обвинуваченою ходив ОСОБА_12 з сокирою.
Свідок ОСОБА_27 у суді апеляційної інстанції показала, що обвинувачена її мати, загиблий ОСОБА_12 - батько. Стосунки з батьками нормальні. 13.04.2023 вона була за кордоном, про те, що сталося вона дізналась по телефону від свого чоловіка. ОСОБА_27 вважає, що батько міг довести обвинувачену до такого стану, так як він часто вживав алкоголь і на цьому ґрунті дуже сильно бив матір. Колись відбив матері нирку, були й інші випадки фізичного насильства покійного над ОСОБА_10 , унаслідок чого вони з братом та матір`ю тікали з дому, ночували по сусідах. Після розлучення батьки залишились проживати в одній квартирі. Коли ОСОБА_12 був тверезий, було все нормально, але коли вживав алкоголь, то був дуже агресивний і не тільки щодо членів сім`ї.
Допитаний у суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_16 показав, що обвинувачена його рідна сестра. 13.04.2023 після 12-ї години, він заходив до ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , це квартира сестри та її колишнього чоловіка. Коли прийшов, то на кухні були ОСОБА_10 та її чоловік - ОСОБА_28 , у якого 13.04.2023 був день народження, а також ОСОБА_12 , з цього приводу випили спиртного. ОСОБА_17 вже був п`яний та буйний, дуже роздратований, почав конфліктувати з ОСОБА_16 та виганяти його, лаявся на нього нецензурними словами, тому він пішов. Після обіду йому зателефонувала обвинувачена та повідомила, що вбила ОСОБА_12 . ОСОБА_16 прибіг до них додому, там вже була поліція. Також пояснив, що ОСОБА_12 знав близько 40 років. Останній, як випивав, то був буйний, ображав обвинувачену, бив її, вона з дітьми тікала з дому, ховались від нього по сусідах та вокзалах.
Також, вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого саме ст.118 КК України, крім показань свідків, потерпілого та обвинуваченої, підтверджується сукупністю письмових доказів, які були досліджені під час апеляційного розгляду вказаного кримінального провадження.
Так, згідно з протоколом огляду місця події від 13.04.2023, проведеного з 14:53 год до 16:26 год, у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , було зафіксовано виявлення у приміщенні кухні біля вікна на підлозі труп ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Труп знаходиться в положенні сидячи на підлозі, опираючись головою та тулубом до стіни. Вдягнутий футболка синя, штани сірі, труси, на правій стопі гумовий капець. (…) По передній поверхні футболки та штанів накладання та просякнення тканини одягу речовиною бурого кольору. По передній частині футболки мається ушкодження у вигляді розрізу, під яким мається ушкодження грудної клітини у вигляді рани. При піднятті футболки до верху по передній поверхні тулуба накладання речовини бурого кольору у вигляді потьоків. Також в ході огляду місця події виявлено та вилучено: три чарки на столі, змив речовини бурого кольору з підлоги, предмет зовні схожий на ніж з речовиною бурого кольору, змив речовини бурого кольору з раковини, змив речовини бурого кольору зі стіни, труп ОСОБА_12 (т.1, а.к.п.61-73).
Протоколом огляду трупа ОСОБА_12 , проведеного 14.04.2023, в період часу з 08:45 год до 09:15 год, за адресою: АДРЕСА_7 , у приміщенні моргу, зафіксовано, що тіло ОСОБА_12 без одягу. Одяг знаходиться на нижніх кінцівках, а саме: наявна футболка темно-синього кольору зі слідами РБК та пошкодженням тканини в області грудної клітки, штани сірого кольору зі слідами РБК та труси сині із білими написами та слідами РБК. На грудній клітині тіла ОСОБА_12 наявний розріз шкіряного покриву довжиною близько 4 см та шириною близько 1 см у найширшій частині розріз розміщений по центру грудей нижче від шиї приблизно на 7 см діагональний від правого боку до лівого зверху вниз. Під час огляду трупа ОСОБА_12 вилучено: футболку темно-синього кольору зі слідами РБК, штани сірого кольору зі слідами РБК та труси сині із білими написами та слідами РБК, піднігтьовий вміст з обох рук, дактокарту та змиви з обох рук (т.1, а.к.п.79-83).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №327 проведеної з 14.04.2023 по 05.05.2023, висновку судово-токсикологічного дослідження №701 від 18.04.2023 - 19.04.2023, на трупі громадянина ОСОБА_12 виявлені наступні тілесні ушкодження: одне колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням грудини, верхнього краю 2 ребра, міжреберних м`язів, верхньої долі правої легені, серцевої сорочки, аорти. Дані тілесні ушкодження могли утворитись незадовго до смерті від дії одностороннє-гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, що мав обушок з добре вираженими ребрами (ширину клинка не менше 3 см на одному з рівнів перерізу, довжину не менше 14 см), мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, мають прямий причинний зв`язок з настанням смерті.
Раневий канал проходить спереду назад, зверху вниз та зліва направо.
Смерть настала внаслідок проникаючого поранення грудей з ушкодженням грудини, верхнього краю 2 ребра міжреберних м`язів, верхньої долі правої легені, серцевої сорочки, аорти.
Судячи з особливостей трупних явищ, смерть могла настати 13.04.2023.
Смерть з такого характеру ушкодженнями, як правило наступає в короткий проміжок часу, котрий може вимірюватись хвилинами (до 1 год). В цей період потерпілий міг перебувати в свідомості та здійснювати деякий обмежений об`єм цілеспрямованих дій, об`єм яких достеменно встановити не представляється можливим.
При судово-токсикологічному дослідженні крові, сечі трупа ОСОБА_12 у крові виявлено етанол в концентрації 3,6 г\л, що у живої людини може відповідати сильному ступеню алкогольного сп`яніння (т.1, а.к.п.179-184).
Згідно висновків судово-медичних імунологічних досліджень №234 від 17.04.2023 - 25.04.2023 (т.1, а.к.п.185), №268 від 27.04.2023 - 28.04.2023 (т.1, а.к.п.191), №273 від 06.06.2023 - 13.06.2023 (т.1, а.к.п.194-195), №272 від 05.06.2023 - 09.06.2023 (т.1, а.к.п.198-199), №269 від 05.06.2023 - 09.06.2023 (т.1, а.к.п.202-203), висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/125-23/4583-БД від 03.05.2023 (т.1, а.к.п.208-212), у змивах речовини бурого кольору з підлоги та зі стіни, в слідах на клинку ножа, вилучених протоколом огляду місця події від 13.04.2023 у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також у змиві з правої руки трупа ОСОБА_12 , вилученому, згідно з протоколом огляду трупа ОСОБА_12 , проведеного 14.04.2023, виявлено кров, яка за груповою належністю може походити від потерпілого ОСОБА_12 та від громадянки ОСОБА_10 при умові наявності в останньої ушкоджень, які могли спричинити зовнішню кровотечу.
Разом із тим, як свідчить висновок судово-медичної експертизи № 36 від 14.04.2023 (10:20) - 14.04.2023, у громадянки ОСОБА_10 тілесні ушкодження не виявлені (т.1, а.к.п.173-175).
Відповідно до висновку судово-медичного криміналістичного дослідження №41-МК від 17.04.2023 - 02.05.2023, на клапті шкіри з передньої поверхні грудної клітки від трупа ОСОБА_12 , виявлене одиничне, наскрізне ушкодження (рана), яка має ознаки колото-різаної (прямолінійна, щілиновидна форма рани, рівні неосаднені края, наявність загостреного та П-подібного кінців, дрібнобугристість, скошеність стінок), яка виникла від дії одностороннє-гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, що мав обушок з добре вираженими ребрами. По краях рани виявлені сліди заліза (т.1, а.к.п.186-188).
Згідно з аудіозаписами телефонних розмов зі служби «102», які оглянуті відповідно до протоколу огляду речей від 25.04.2023, зафіксовано розмову тривалістю 03 хв 21 с, у якій заявник ОСОБА_10 повідомляє, що вона «зарізала чоловіка бившего», просить приїхати за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.к.п.128-131).
Як слідує з відеозаписів з нагрудної камери працівників Управління патрульної поліції в Чернігівській області, оглянутими згідно протоколу огляду речей від 17.04.2023, було зафіксовані події, які відбуваються за АДРЕСА_1 , де у кухонній кімнаті виявлено тіло чоловіка на підлозі біля батареї, у положенні сидячи, встановлено що це труп ОСОБА_12 . Далі з`являється ОСОБА_10 , яка пояснює, що вона вбила чоловіка, вказала на ніж, яким нанесла удар. Також зафіксовано розмову між поліцейським та ОСОБА_13 (т.1, а.к.п.118-119).
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 01.06.2023, за участю підозрюваної ОСОБА_10 , останньою було зафіксовано на місці, підтверджено та продемонстровано обставини і механізм спричинення нею тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 13.04.2023 (т.1, а.к.п.136-137, 138).
Протоколом проведення слідчого експерименту від 05.06.2023, за участю свідка ОСОБА_13 , було зафіксовано, як останній на місці підтвердив події виникнення конфлікту між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , в ході якого заподіяно тілесних ушкоджень ОСОБА_12 13.04.2023 та настала смерть потерпілого (т.1, а.к.п.142-143,144).
Згідно з випискою № 728 з медичної карти амбулаторно хворого від 13.04.2023 КНП «ЧОПНЛ», станом на 17:15 годину 13.04.2023 ОСОБА_10 перебувала у стані алкогольного сп`яніння (0,90%) (т.1, а.к.п.112).
Отже, місцевий суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_10 за ст.118 КК України, як умисне вбивства ОСОБА_12 при перевищенні меж необхідної оборони, з чим погоджується і колегія суддів.
Викладені обставини у їх сукупності свідчать, що ОСОБА_10 з боку ОСОБА_12 зазнала суспільно небезпечного посягання достатньої інтенсивності, яке було реальним, і внаслідок попередньої поведінки потерпілого ОСОБА_12 , обвинувачена мала підстави побоюватися за своє життя і здоров`я. Під час цього посягання, яке не було закінченим, обвинувачена, не маючи через обмежений вільний простір кухні та фізичну перевагу померлого іншої можливості уникнути подальшого насильства з його боку та спричинення більш тяжкої шкоди її здоров`ю, скориставшись своїм правом на застосування захисту шляхом заподіяння фізичної шкоди нападнику, використала предмет, який знаходився у неї в руці - кухонний ніж.
Такі дії ОСОБА_10 відповідають вимогам ч.1 та ч.2 ст. 36 КК України щодо права особи на необхідну оборону з метою захисту охоронюваних законом своїх прав та інтересів шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди для припинення цього посягання.
За таких обставин, наведений стороною обвинувачення мотив дій ОСОБА_10 , а саме помста за образи, які були висловлені ОСОБА_12 на адресу обвинуваченої під час конфлікту між ними, не можна визнати обґрунтованим та таким, що відповідають вимогам кримінального закону.
Також доводи прокурора про те, що ОСОБА_12 , який був на добрячому підпитку, не міг спричинити будь-яких тілесних ушкоджень обвинуваченій, яка необґрунтовано уявила собі небезпеку з його боку, і що в ОСОБА_10 відсутні тілесні ушкодження в ділянці шиї, за яку її схопив померлий, є голослівними та спростовуються сукупністю наданих доказів.
Водночас, застосований засіб захисту (кухонний ніж) та заподіяння ним шкоди у вигляді позбавлення життя за встановлених обставин справи, не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а відтак ОСОБА_10 вийшла за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищила межі необхідної оборони.
Посилання сторони обвинувачення, як на доказ вини ОСОБА_10 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_12 , на показання свідка ОСОБА_29 , є непереконливими, так як показання даного свідка колегією суддів сприймаються критично, оскільки викладені свідком обставини не узгоджуються з показаннями інших свідків та дослідженими доказами. Зокрема, свідок ОСОБА_20 , на слова якої посилається свідок ОСОБА_29 , заперечувала у судовому засіданні, що напередодні дня вбивства бачила обвинувачену. Крім того, обвинувачена у судовому засіданні апеляційного суду категорично заперечувала висловлювання «Я убью тебя, тварь!» у бік потерпілого, та пояснила що зі свідком ОСОБА_29 у неї існують неприязні стосунки та остання обмовляє її.
Отже, на підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_10 є не доведеним за ознакою суб`єктивної сторони злочину, а саме, мотивом, визначеним в обвинувальному акті, та вважає, що суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченої ОСОБА_10 за ст.118 КК України.
Відтак, дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку на предмет належності, допустимості та в сукупності зібраних доказів - на предмет достатності для підтвердження обвинувачення, суд першої інстанції, всупереч доводів апеляційної скарги прокурора, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_10 кваліфікуючих ознак ч.1 ст.115 КК України та наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Доводи апелянтів про невідповідність призначеного ОСОБА_10 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, є непереконливими, виходячи з наступного.
Згідно положень ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінального правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_10 міру покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість скоєного кримінального правопорушення; дані про її особу, який раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, заміжня, не працює, однак перебуває на обліку як безробітна, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілого; обставини, які пом`якшують покарання - з`явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння; та дійшов правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання саме у виді позбавлення волі у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ст.118 КК України, що буде необхідним і достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки її перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.
Тому призначене ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі, визначене судом першої інстанції, з урахуванням обставин, які бралися ним до уваги при його призначенні, не становить «особистого надмірного тягаря для особи», адже воно відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
Відтак, усі обставини, на які посилаються апелянти, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_10 покарання враховані, тому доводи про суворість, а так само й м`якість призначеного покарання, не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданих апеляційних скарг у цій частині.
Порушень місцевим судом вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 та прокурора - залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 серпня 2024 року щодо ОСОБА_10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4
