У Х В А Л А
30 січня 2025 року місто Київ
справа № 757/31500/15-ц
провадження №2-ві/824/8/2025
Київський апеляційний суд у складі судді Шкоріної О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді - доповідачаЖелепи О.В. та судді Мазурик О.Ф.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Національного банку України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності,-
В С Т А Н О В И В :
У провадженні Київського апеляційного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Національного банку України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 15 листопада 2024 року, визначено суддів, які входять до складу колегії: Желепа О.В.- головуючий суддя, судді: Мазурик О.Ф., Немировська О. В..
20 січня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді - доповідачаЖелепи О.В. та судді Мазурик О.Ф.
Заяву про відвід колегії суддів Борзих Ю.М. обґрунтовував тим, що суддя Желепа О.В. не вжила після 15 листопада 2024 рокудодаткових заходів для витребування цивільної справи № 757/31500/15-ц із суду першої інстанції, яка була доставлена до апеляційного суду лише 1 січня 2025 року після особистого звернення заявника 27 грудня 2024 року до цивільної канцелярії суду першої інстанції для прискорення направлення цивільної справи на апеляційний розгляд. Наведена обставина викликала в заявника обґрунтоване побоювання, як у розумного спостерігача, щодо відсутності безсторонності за об`єктивним критерієм у судді Желепи О.В.
Також,підставою для відводу суддів Желепи О.В. та Мазурик О.Ф. заявник визначив скасування постанови Київського апеляційного суду від 5 жовтня 2023 року у складі суддів: Желепи О.В.,Мазурик О.Ф., Немировська О. В. постановою Верховного Суду від 3 липня 2024 року в подібних правовідносинах в межах цивільної справи № 757/43310/16-ц,предметом якої було відшкодування в окремому процесі моральної шкоди, завданої порушенням права на розгляд справи судом у розумний строк. Наведена обставина викликала у заявника обґрунтоване побоювання, як у розумного спостерігача, щодо відсутності безсторонності за об`єктивним критерієм у суддівЖелепи О.В. та Мазурик О.Ф., які явно перекручують зміст рішень ЄСПЛ на користь Держави у справах за позовом до неї громадян,що може надати можливість, Державі надалі безпідставно користуватися власністю позивача, яка йому належить на підставі остаточних судових рішень.
Обставини безпідставного затягування та невжиття колегією суддів заходів щодо розгляду апеляційної скарги упродовж розумного строку, свідчать про наявність об`єктивного критерію для відводу, коли у сторони може виникнути обґрунтований сумнів в неупередженості та небезсторонності колегії суддів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року заявлений відвід визнано необґрунтованим. Заяву передано для вирішення відводу відповідно до вимог ч.3 ст. 40 ЦПК України іншому судді, без зупинення провадження у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 січня 2025 року для розгляду питання про відвід визначено суддю Шкоріну О.І.
Питання про відвід вирішується судом у відповідності до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, та враховуючи доводи заяви про відвід, прихожу до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відводу.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.
Суд, який розглядає справу, має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року N 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто замінює докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).
Суд далі нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, "Булут проти Австрії" (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 356, п. 31, та "Томан проти Швейцарії" (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 825, п. 30). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів (п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02).
З огляду на викладене, об`єктивний критерій вимагає від особи, яка подала заяву про відвід судді, доведення доказами факту упередженості судді у розгляді справи, тобто відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Заявляючи відвід, заявник повинен навести об`єктивні дійсні обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Особиста безсторонність суддів не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12 листопада 2024 року було визначено колегію суддів у складі: Желепа О.В. (головуючий суддя), Мазурик О.Ф., Немировська О.В.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 була передана судді-доповідачу Желепі О.В. 13 листопада 2024 року.
У порядку вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі 15 листопада 2024 року суддею-доповідачем постановлена ухвала про витребування із суду першої інстанції матеріалів цивільної справи № 757/31500/15-ц (том 1 а. с. 246).
Вказана ухвала разом із супровідним листом була отримана Печерським районним судом міста Києва 21 листопада 2024 року, що підтверджується звітом про підтвердження отримання адресатом вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (том 3 а. с. 53).
Повторний запит про витребування матеріалів справи від 29 листопада 2024 не був доставлений до Печерського районного суду міста Києва з технічних причин(том 2 а. с. 248).
На запит суду матеріали цивільної справи № 757/31500/15-ц надійшли до Київського апеляційного суду 1 січня 2025 року.
Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що головуючим суддею вчинені всі необхідні процесуальні дії для витребування справи із суду першої інстанції.
Доводи ОСОБА_1 про те, що не вжиття суддею Желепою О.В. додаткових заходів для витребування цивільної справи із суду першої інстанції викликає у нього обґрунтоване побоювання щодо відсутності безсторонності у судді, є безпідставними, оскільки суддею своєчасно прийнято відповідне рішення про витребування цивільної справи із суду першої інстанції, про що був повідомлений Печерський районний суду м.Києва, який був зобов`язаний направити справу на розгляд апеляційного суду.
Направлення Печерським районним судом м.Києва справи до апеляційного суду через 41 день після отримання копії ухвали не дає підстав вважати, що головуючим суддею, який не може додатковим чином вплинути на швидкість здачі матеріалів справи до канцелярії суду першої інстанції, були допущені порушення норм процесуального права.
Посилання ОСОБА_1 на те, що справа була направлена судом першої інстанції лише після його звернення до суду першої інстанції, про що зазначає останній в своїй заяві про відвід, жодним чином не свідчить про порушення суддею Желепою О.В. норм процесуального права при витребуванні справи.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що суддя Желепа О.В. не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під часу розгляду справи.
Що стосується доводів Борзих Ю.М. в тій частині, що ухвалення суддями Желепою О.В. та Мазурик О.Ф. судового рішення в подібних правовідносинах, яке було в подальшому касаційним судом скасовано, свідчить про наявність обставин, які викликають сумніви у безсторонності суддів апеляційного суду, суд їх відхиляє також, з огляду на таке.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.36 ЦПК України)..
Отже, наведені заявником аргументи стосовно ухвалення суддями постанови в іншій справі на користь держави свідчать саме про незгоду особи з рішенням, що у значенні вказаних вище імперативних приписів ч.4 ст.і 36 ЦПК України не можу бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Таким чином, наведені ОСОБА_1 в заяві обставини не можуть бути підставами для відводу колегії суддів.
Керуючись ст. 40 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відвід судді - доповідачу Желепи О.В. та судді Мазурик О.Ф. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: О.І. Шкоріна
