Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 806/5175/14
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
12 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Житомирської області про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії , - до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції клопотання про поновлення провадження у справі, обґрунтоване тим, що 20 січня 2015 року 47 народних депутатів України звернулися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1682-VІІ. Ухвалою від 01 квітня 2015 року Перша колегія Конституційного Суду України об`єднала в одне конституційне провадження указані подання Верховного Суду України та народних депутатів. Позивач указав про відсутність офіційної інформації щодо вирішення цієї справи Конституційним Судом України, розгляд якої триває понад три роки, та наголосив на порушенні критеріїв розумності тривалості судового розгляду його справи, у зв`язку із чим просив суд поновити провадження у справі № 806/5175/14.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі з тих підстав, що оскільки Конституційний Суд України не вирішив подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону № 1682-VІІ і відповідного рішення не ухвалив, обставин, що зумовлювали зупинення провадження у справі, не усунуто, то клопотання задоволенню не підлягає.
У січні 2021 року позивач повторно звернувся до суду першої інстанції із заявою про поновлення провадження у справі, у якій, з-поміж іншого, посилався на те, що рішення Конституційного Суду України у справі (до результатів розгляду якої зупинено провадження у справі № 806/5175/14) не має впливу на вирішення цього спору по суті вимог, та послався на прийняття до провадження Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) його заяви про порушення права на розгляд справи у розумні строки.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року відмовлено в поновленні провадження у справі з аналогічних підстав, викладених у попередній ухвалі суду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року, повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року з тих підстав, що ця ухвала відсутня в переліку ухвал, визначеному статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду.
У липні 2023 року позивач знову звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про поновлення провадження у справі, яку обґрунтував тим, що впродовж 8 років справа не розглядається, а Конституційний Суд України тривалий час не розглядає конституційні подання щодо конституційності окремих положень Закону № 1682-VІІ, та одночасно послався на рішення ЄСПЛ у справі "Полях та інші проти України" як приклад наслідків порушення національним судом строків розгляду справи.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 серпня 2023 року повернув зазначену заяву без розгляду, посилаючись на її очевидну безпідставність, бо обставини, за яких зупинено провадження у справі, не змінилися.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
За результатом нового розгляду клопотання позивача про поновлення провадження у справі ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року відмовлено в його задоволенні.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року, оскільки за правилами статті 294 КАС України ухвала про відмову в поновленні провадження не включена до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а тому така ухвала оскарженню не підлягає.
Постановою Великої Палати Верховного суду від 21 листопада 2024 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року скасовано.
Справу № 806/5175/14 направлено для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Скасовуючи ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування статей 237, 293 і 294 КАС України у подібних правовідносинах, які викладено у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 640/12926/20, вказавши, що ухвали суду першої інстанції, які відсутні в переліку статті 294 КАС України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, якщо перешкоджають подальшому провадженню у справі й особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду, з урахуванням та доведеністю всіх обставин, що мають значення для справи.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
За результатом нового розгляду клопотання позивача про поновлення провадження у справі ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року відмовлено в його задоволенні.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі, суд зазначив, що можливість поновлення провадження у справі можлива виключно за умови усунення обставин, що викликали його зупинення.
Як зазначено в ухвалі суду від 20 січня 2015 року, саме за клопотанням позивача було ухвалено про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України. На даний час Конституційним Судом України не вирішено подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України і відповідне рішення не ухвалено.
Відтак, обставини, що зумовлювали зупинення провадження у справі не усунені.
ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив, що підставою звернення із заявою про поновлення провадження у справі зазначено, що внаслідок тривалої бездіяльності суду конституційної юрисдикції втрачено актуальність та ефективність такого засобу юридичного захисту як зупинення провадження у справі до прийняття рішення Конституційним Судом України щодо конституційності закону. В той же час подальше зволікання з розглядом по суті його позовних вимог порушує вимоги ст. 6 Конвенції. Відмова суду першої інстанції від розгляду спору по суті порушує право позивача на доступ до суду та право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.
Також скаржник зазначив, що 17 жовтня 2019 року ЄСПЛ прийняв рішення у справі "Полях та інші проти України" (заява № 58812/15), що стосувалася звільнення п`яти держслужбовців (двоє з яких прокурори) відповідно до Закону № 1682-VІІ. У цій справі ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції, бо тривалість внутрішнього судового розгляду понад чотири з половиною роки, з посиланням на бездіяльність Конституційного Суду України, не може вважатися "розумною".
Указане рішення ЄСПЛ стало підставою для подальшого поновлення національними судами, в тому числі і Верховним Судом, провадження у такій категорії справ. Натомість Житомирський окружний адміністративний суд ухилився від обов`язку розглянути його спір та проявив надмірний формалізм у вирішенні його питання.
Крім того, апелянт зазначив, що у зв`язку з незаконним звільненням його з органів прокуратури, восени 2017 року він також звернувся до ЄСПЛ, де підставою звернення між іншого було вказано й порушення права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку та права не ефективний засіб юридичного захисту. Листом від 07 грудня 2017 року ЄСПЛ повідомив позивача про прийняття до провадження його заяви та зобов`язав останнього надсилати до ЄСПЛ копії усіх рішень національних судів, прийнятих стосовно нього.
V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Питання щодо зупинення та поновлення провадження у справі визначені положеннями статті 236 КАС України. Зокрема, за приписами пункту 3 частини першої цієї статті суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 237 КАС України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року зупинено провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України.
Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб сайті Конституційного Суду України, станом на 31.01.2023 та на 31.10.2023 на розгляді у Конституційному Суді України перебувають конституційні подання Верховного Суду України №4/2465(14) від 20.11.2014 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України "Про очищення влади"; 47 народних депутатів України №3/113 (15) від 20.01.2015 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади"; Верховного Суду України №4/585(15) від 23.03.2015 щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади"; Верховного Суду України №4/4063(15) від 28.12.2015 щодо відповідності (конституційності) частини третьої статті 4 Закону України "Про очищення влади" положенням статті 38, частини другої статті 61, частини першої статті 62 Конституції України, що згідно з ухвалами колегії суддів Конституційного Суду України об`єднано в одне конституційне провадження та справу. Справа розглядається судом з 16.04.2015. Справа розглядається на відкритих засіданнях Суду 16.04.2015, 22.10.2015, 23.10.2015, 22.03.2016, 23.06.2020
Проте, станом на дату подання та вирішення судом клопотання позивача про поновлення провадження у справі, як і станом на дату прийняття даної постанови, судом конституційної юрисдикції остаточного рішення не прийнято.
При цьому, починаючи з серпня 2020 року суд першої інстанції чотири рази відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі, що перебуває на розгляді в Житомирському окружному адміністративному суді з 2014 року.
Отже, тривалість невирішення цього спору складає вже 10 років.
За приписами статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Питання дотримання національними судами критерію розумності строків розгляду спорів національними судами було предметом оцінки ЄСПЛ зокрема, у справах "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine), "Вольський та інші проти України" (Volskyy and others v. Ukraine) та "Буглов та інші проти України" (Buglov and others v. Ukraine) Суд установив порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, оскільки тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі "розумного строку", тому заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту.
Трудові спори за своїм характером вимагають швидкого вирішення з огляду на важливість предмету спору для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби до існування (див. рішення ЄСПЛ у справі "Фрідлендер проти Франції" [ВП], заява №30979/96, пункт 45, ЄСПЛ 2000-VII).
Водночас, як обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі, подібна справа за подібних обставин вже перебувала на розгляді в ЄСПЛ, який, установивши з боку Уряду порушення статті 6 Конвенції, у своєму рішенні у справі "Полях та інші проти України" (заява № 58812/15), з-поміж іншого, зауважив, що тривалість провадження у Конституційному Суді України повинна оцінюватися з урахуванням його конкретної ролі. Його роль охоронця Конституції України робить особливо необхідним, щоб Конституційний Суд України інколи враховував інші міркування, ніж тільки хронологічний порядок, у якому справи вносяться до реєстру, зокрема характер справи та її важливість у політичному і соціальному розумінні. Ця особливість також має враховуватися під час оцінки ефективності звернення до Конституційного Суду України як засобу юридичного захисту та тривалості провадження у ньому. Наприклад, Суд установив, що провадження тривалістю понад три роки не призвело до неефективності конституційного подання (пункт 188).
Суд також не було поінформовано про будь-який розвиток у розгляді справи Конституційним Судом України після 06 липня 2017 року, окрім того, що суд проводив обговорення. Немає жодних ознак того, що навіть до цієї дати у справі були вжиті будь-які процесуальні кроки з 22 березня 2016 року, коли суд провів засідання у справі та перейшов до обговорення (пункт 191). Також варто зазначити, хоча само по собі це не є вирішальним, що встановлені національним законодавством строки розгляду справ Конституційним Судом України було значно перевищено за відсутності переконливого пояснення (пункт 192).
Таким чином, ЄСПЛ ще у жовтні 2019 року визнав нефективним засобом юридичного захисту звернення до Конституційного Суду України (тривалість провадження у ньому), бо трудові спори за своїм характером вимагають швидкого вирішення з огляду на важливість предмета спору для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби до існування.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що питання доцільності поновлення провадження у вказаній категорії справ висловлено Верховним Судом, зокрема в ухвалі від 29 липня 2020 року у справі №820/5016/15 та в ухвалі від 29 липня 2020 року у справі №820/5016/15.
За таких обставин, зважаючи, що провадження у даній справі триває вже 10 років, що створює ситуацію, за якої позивач змушений тривалий час перебувати у стані правової невизначеності, враховуючи наявність рішення Європейського суду з прав людини від 17 жовтня 2019 року в справі "Полях та інші проти України", а також те, що тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, немає необхідності очікування рішення Конституційного Суду України за наслідками розгляду конституційного подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України для розгляду цієї справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі № 806/5175/14 до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
VI. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За змістом частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи викладене, ухвала про відмову в задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Моніч Б.С. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.
