Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
03 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 806/5175/14
адміністративне провадження № К/990/3918/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство юстиції України, про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Житомирської області, в якому просив:
- скасувати наказ прокурора Житомирської області №412к від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Житомирської області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Житомирської області;
- стягнути з прокуратури Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
- зобов`язати прокуратуру Житомирської області проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року зупинено провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року задоволено клопотання позивача від 03 липня 2023 року вх. №45595/23 про поновлення провадження у справі. Поновлено провадження в адміністративній справі №806/5175/14 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії.
Під час підготовчого засідання 01 травня 2025 року судом першої інстанції задоволені клопотання позивача про уточнення позовних вимог, про заміну відповідача на Житомирську обласну прокуратуру, та про залучення до участі у справі третьої особи - Міністерства юстиції України.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 листопад 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Житомирської області №412к від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області. Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Житомирській обласній прокуратурі на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області з дня звільнення. Стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 1 349 938,11 грн (один мільйон триста сорок дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять вісім гривень одинадцять копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року до 15 червня 2019 року. Зобов`язано Житомирську обласну прокуратуру надати відомості до Міністерства юстиції України про виключення ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII "Про очищення влади". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання судове рішення в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12685,68 грн.
25 грудня 2025 року засобами поштового зв`язку позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2026 року касаційну скаргу повернуто позивачеві.
23 січня 2026 року засобами поштового зв`язку позивач повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивача з органів прокуратури через застосування до нього Закону України «Про очищення влади».
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Так, за правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, постановляючи оскаржувані судові рішення, суди виходили з того, що вимушений прогул ОСОБА_1 міг мати місце лише у період з 24 жовтня 2014 року (наступний день за днем звільнення) до 15 червня 2019 року (день досягнення позивачем граничного віку перебування на посаді - 65 років), та відповідно середній заробіток має бути виплачений за цей же період у розмірі 1 349 938,11 грн.
Водночас скаржник не погоджується з мотивами судів попередніх інстанцій та зазначає, що касаційна скарга подається з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку з неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (неправильне тлумачення положень статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100). Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 щодо неможливості зменшення виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, останню правову позицію Верховного Суду у справах № № 708/447/23, 759/4052/21, 591/3739/22-ц, 520/5147/19 стосовно того, який період часу є вимушеним прогулом.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які викладені у справах № № 708/447/23, 759/4052/21, 591/3739/22-ц, позаяк правові висновки, які викладені в цих справах, сформовані за відмінних фактичних обставин, а самі справи розглядалися в порядку цивільного судочинства і не стосуються правовідносин проходження публічної служби в органах прокуратури, у яких діють спеціальні імперативні обмеження, зокрема щодо граничного віку перебування на посаді.
Також Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які викладені у справі 520/5147/19, оскільки справа, в якій подано цю касаційну скаргу, стосується проходження публічної служби в органах прокуратури, де діє спеціальне імперативне регулювання, зокрема щодо граничного віку перебування на посаді. Тому правові висновки, сформовані Верховним Судом у справах, що виникли з інших публічних правовідносин (зокрема у справі № 520/5147/19), не підлягають застосуванню через відмінність правового статусу суб`єкта, нормативно-правової бази та предмета правового регулювання.
Отже, з огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункту 1 частини першої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник зазначає, що касаційна скарга подається також з підстав, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (неправильне тлумачення положень статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці», Порядку № 100, а також застосування закону, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин: пункт 1 частини третьої статті 51, пункту 1 частини першої статті 61 Закону України «Про прокуратуру») та необхідністю відступлення від висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постановах від 06.10.2022 у справі №826/17613/14 та від 21.09.2022 у справі № 826/17802/14.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає наступне.
Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
Водночас в касаційній скарзі заявник не заначив у якій спосіб, на думку заявника, необхідно відступити від вказаного висновку Верховного Суду та не виклав обґрунтованих аргументів та причин здійснення такої (конкретної) дії.
Отже, з огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункту 2 частини першої статті 328 КАС України.
Відповідно до підпункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 2 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 листопад 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство юстиції України, про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.А. Уханенко
