АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/2476/16 Справа № 202/30076/13-ц
Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Ремез В.А.
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2016 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді - Ремеза В.А.
суддів - Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.,
за участю секретаря - Синенка Є.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту ПАТ КБ «ПриватБанк»)
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2015 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Руденко Вікторія Аркадіївна про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2, треті особи: Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Руденко Вікторія Аркадіївна про визнання іпотечного договору недійсним,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2009р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстрації, посилаючись на те, що за між сторонами 11.12.2007р. було укладено кредитний договір № DNK0GІ0000002253, згідно з яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 378 750грн. зі сплатою 15 % річних.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_2 передала Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1
Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань перед банком виникла заборгованість у розмірі 403 838,07грн., а тому позивач просив в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, 3-х кімнатну квартиру загальною площею 68,9кв.м., житловою площею 42,5кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, та виселити громадянина, який зареєстрований та проживає у вказаній квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м. Дніпропетровську.
У вересні 2012р. ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання іпотечного договору недійсним посилаючись на те, що укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 11.12.2007р. договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, не відповідає вимогам закону і порушує права його малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користування вказаною квартирою.
У грудні 2014 року ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги та просив визнати іпотечний договір, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 від 11 грудня 2007 року за № DNK0GІ0000002253, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, номер за РПВН: 16638792, зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 6202303, недійсним, із виключенням із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та заборону відчуження об'єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано іпотечний договір від 11 грудня 2007 року № DNK0GІ0000002253, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, недійсним, із виключенням із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та заборону відчуження об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2.
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2015 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 11 грудня 2007 року № DNK0GІ0000002253 у розмірі 403 838, 07грн., яка утворилась станом на 16 лютого 2009 року, звернуто стягнення на належну на праві власності ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу банком вказаного предмета іпотеки, з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ним всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, з початковою ціною 505 тис. грн.
У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання іпотечного договору недійсним відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року касаційні скарги ОСОБА_3 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» скасоване та справа в цій частині справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті рішення апеляційного суду Дніпропетровської області залишене без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в частині відмови ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є позивач по справі ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNK0GІ0000002253, згідно з яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 378 750грн. зі сплатою 15 % річних, на строк до 11.12.2027р.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено іпотечний договір № DNK0GІ0000002253 від 11.12.2007р., згідно якого ОСОБА_2 передала Банку в іпотеку 3-х кімнатну квартиру загальною площею 68,9кв.м., житловою площею 42,5кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, від 01.12.2006р.
Відповідач порушила умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 16.02.2009р. виникла заборгованість у розмірі 403 838,07грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 376 626,81грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 24 743,89грн.; пені - 2 467,37грн.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, належні йому відповідно до ст. 1048, 1056-1 цього Кодексу.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.
Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1, ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, то дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.
Пунктом 2.1.5. та пунктом 3.2. іпотечного договору від 11.12.2007р. передбачено право іпотекодержателя за рахунок Предмета іпотеки задовольняти свої вимоги, у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов'язань а також в інших випадках передбачених цим Договором, у передбаченому чинним законодавством порядку.
Відповідно до пункту 4.1. Договору, звернення стягнення за цим договором здійснюється на підставі цього Договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.
Даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Цим Договором Іпотекодавець уповноважує Іпотекодержателя подавати та отримувати від імені Іпотекодавця довідки та документи, які необхідні для підготовки Предмета іпотеки до продажу, сплачувати всі необхідні платежі, підписувати договір купівлі-продажу Предмету іпотеки а також виконувати всі інші дії, які пов'язані з продажом предмету іпотеки. У разу продажу Предмета іпотеки, Іпотекодавець доручає Іпотекодержателю отримати грошові кошти, виручені від продажу та спрямувати їх на погашення витрат Іпотекодержателя та Заборгованості за Договором про іпотечний кредит.
Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Відповідно до правової позиції, що висловлена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.12.2015р. № 6-1205цс15, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам ч.6 ст.38, ст.39 Закону України «Про іпотеку» та положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Враховуючи наведені норми права, та встановлені обставини про те, що борг відповідача за кредитним договором є значним, і відповідач не виконує свої зобов'язання по погашенню кредиту, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню, і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 16.02.2009р. складає 403 838,07грн., та складається з: заборгованості за кредитом - 376 626,81грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 24 743,89грн.; пені - 2 467,37грн. звернути стягнення на нерухоме майно, 3-х кімнатну квартиру загальною площею 68,9кв.м., житловою площею 42,5кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, але на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна в м. Дніпропетровську на час продажу квартири, оскільки визначити початкову ціну у грошовому виразі колегія суддів позбавлена можливості, у зв'язку з тим, що вказана у договорі іпотеки ціна на сьогодні є замалою, а оцінку експерта у справі колегія суддів позбавлена можливості отримати, тому що жодна із сторін не бажає заявляти клопотання про проведення такої експертизи.
Що ж стосується вимог Банку про виселення громадянина, який зареєстрований та проживає в квартирі за адресою АДРЕСА_1, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
Частиною 2 вказаної Статті передбачено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Таким чином, частина друга ст. 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Враховуючи наведені обставини колегія суддів вважає, що відповідач по справі не може бути виселена з АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, оскільки спірна квартира не була придбана за кредитні кошти за кредитним договором, а тому у задоволенні позовних вимог позивачу в цій частині слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 6-39цс15.
Оскільки судом першої інстанції не вірно було встановлено обставини по справі, та невірно було застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Також з відповідача у зв'язку з задоволенням позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати по справі в порядку ст. 88 ЦПК України 1 738,50грн. + 160,58грн. + 121,80грн. + 1 827грн. = 3 847,88грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2015 року в частині відмови ПАТ КБ ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати.
Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № DNK0GІ0000002253 від 11 грудня 2007р. яка станом на 16.02.2009р. становить 403 838,07грн., та складається з: заборгованості за кредитом - 376 626,81грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 24 743,89грн.; пені - 2 467,37грн. звернути стягнення на нерухоме майно, 3-х кімнатну квартиру загальною площею 68,9кв.м., житловою площею 42,5кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 на праві власності.
Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 загальною площею 68,9кв.м., житловою площею 42,5кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу вказаної квартири іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Початкову ціну для здійснення продажу предмету іпотеки встановити на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, але на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна в м. Дніпропетровську на час продажу квартири.
В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 3 847,88грн.
Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді:
