КОПІЯ
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 689/26/17
Провадження № 22-ц/792/862/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2017 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого судді Купельського А.В.,
суддів: Пастощука М.М., Костенка А.М.,
за участю секретаря: Кошельника В.М.
сторін : апелянта ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду від 21 березня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю,
в с т а н о в и л а :
У січні 2017 року позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що згідно договору дарування від 15 січня 2002 року відповідач подарував їй житловий будинок №8 по вул. Червоноармійській (Чорновола) в с. Соколівка Ярмолинецького району. У вказаному договорі зазначено, що будинок розташований на землях Соколівської сільської ради. Однак, при укладенні договору відповідач приховав ту обставину, що земельна ділянка для обслуговування будинку була ним приватизована у 2000 році.
У 2014 році під час оформлення документації для передачі позивачу безоплатно у власність земельної ділянки для обслуговування будинку, у погодженні акту межових знаків земельної ділянки Соколівською сільською радою їй повідомлено, що це є неможливим, оскільки вказана земельна ділянка площею 0,25 га належить попередньому власнику будинку – ОСОБА_3
У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не може реалізувати свої права на користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку, та збільшивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану по вул. Чорновола, 8 у с. Соколівка Ярмолинецького району Хмельницької області, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ХМ№01340 на ім’я ОСОБА_3, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №22.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вважає, що рішення місцевого суду прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права, суд безпідставно відступив від правових позицій, викладених у постановах ВСУ.
Посилається на те, що судом не враховано, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак, земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності. Аналогічні правові позиції, як стверджує апелянт, викладені у постановах ВСУ від 12.10.2016 року у справах №6-2225цс16 та №6-2099цс16, від 13.04.2016 року у справі №6-253цс16, які є обов’язковими для всіх судів України.
Оскільки ОСОБА_1 набула права власності на земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, відповідно у відповідача його право власності на цю земельну ділянку припинилось, а відтак, державний акт на право власності на земельну ділянку на ім’я відповідача є недійсним.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України в редакції, чинній на січень 2002 року (на момент спірних правовідносин), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди, а тому відчуження об’єктів нерухомого майна в період з 1 січня 2002 року по 20 червня 2007 року (під час дії ст. 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року) не тягло автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями і спорудами. У таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст. 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод.
Також суд взяв до уваги й те, що позивач відмовилась від проведення будівельно-технічної експертизи, з метою встановлення площі та розташування земельної ділянки, необхідної для розташування та обслуговування житлового будинку.
Однак, з таким висновком не погоджується колегія суддів Апеляційного суду.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ№01340, виданого на підставі рішення Соколівської сільської ради від 12.12.1996 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №22 від 15.05.2000 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 0,365 га, яка розташована на вул. Червоноармійська с. Соколівка Ярмолинецького району, яка передана йому для обслуговування житлового будинку, будівель та інших споруд площею 0,25 га та ведення особистого підсобного господарства площею 0,115 га (а.с. 8).
15 січня 2002 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_5 житловий будинок, розташований по вул. Червоноармійській, 8 (Чорновола, 8) у с. Соколівка Ярмолинецького району на землі Соколівської сільської ради (а.с. 4, 5).
02 квітня 2014 року Соколівська сільська рада листом №32 відмовила ОСОБА_1, у погодженні акту встановлення меж земельних ділянок розташованих по вул. Червоноармійській, 8 (Чорновола, 8) у с. Соколівка Ярмолинецького району площею 0,25 га. та 0,0814 га, оскільки раніше був виготовлений державний акт на право приватної власності на зазначені земельні ділянки попередньому власнику ОСОБА_3 (а.с. 7).
Як вбачається з витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_3 належать на праві приватної власності дві земельні ділянки, площею 0,115 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Заяву про реєстрацію права на нерухоме майно ОСОБА_3 подав 4 серпня 2014 року ( а.с. 51, 52).
Так, відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності.
Окрім того, пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом частин першої, третьої статті 626 ЦК України двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.
Отже, правова природа двостороннього договору передбачає волевиявлення обох сторін договору на зміну, припинення або встановлення прав та обов’язків сторін цього договору.
Як вбачається зі ст. ст. 717, 718 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції неправильно застосував положення ЗК України та дійшов помилкового висновку про те, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди, а тому відчуження об’єктів нерухомого майна в період з 1 січня 2002 року по 20 червня 2007 року (під час дії ст. 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року) не тягло автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями і спорудами.
Подавши 4 серпня 2014 року заяву про реєстрацію права на нерухоме майно земельну ділянку загальною площею 0,365 га, розділивши її на дві земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,115 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Чорновола, 8 у с. Соколівка Ярмолинецького району Хмельницької області, ОСОБА_3 визначив відношення щодо цієї земельної ділянки, що вона передбачена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться на ній і зареєстрував право власності за собою.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 визначив, що для будинку, який подарований ОСОБА_1, необхідна ділянка саме такого розміру. Тому відсутня необхідність на проведення експертизи для визначення розміру земельної ділянки необхідної для обслуговування будинку ОСОБА_1
За таких обставин рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання права власності на земельну ділянку підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про визнання за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану по вул. Чорновола, 8 у с. Соколівка Ярмолинецького району Хмельницької області, кадастровий номер 6825886800:01:002:0099.
На період укладення договору дарування відповідачем позивачу будинку акт на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,365 га, яка розташована на вул. Червоноармійська с. Соколівка Ярмолинецького району, серії ХМ№01340, виданий на підставі рішення Соколівської сільської ради від 12.12.1996 року та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №22 від 15.05.2000 року, був чинний.
В даному випадку обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, скасування акту на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,365 га, не відповідає способам захисту права та законного інтересу, визначеного ст. 16 ЦК України.
Тому, у суду відсутні підстави для скасування акту на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,365 га, яка розташована на вул. Червоноармійська с. Соколівка Ярмолинецького району, серії ХМ№01340 і з цих підстав колегія суддів рішення суду в цій частині залишає без змін.
Вимоги про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно – земельну ділянку позивач не заявляла. Суд діє в межах позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
За таких обставин з ОСОБА_3 в дохід держави слід стягнути 1344 грн. судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ярмолинецького районного суду від 21 березня 2017 року в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання права власності на земельну ділянку скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану по вул. Чорновола, 8 у с. Соколівка Ярмолинецького району Хмельницької області, кадастровий номер 6825886800:01:002:0099.
Стягнути з ОСОБА_3 1344 грн. судових витрат в дохід держави.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_6
Суддя /підпис/ ОСОБА_7
Суддя /підпис/ ОСОБА_8
З оригіналом згідно:
суддя Апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_6
________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_9 Категорія: 47
Доповідач Купельський А.В.
