Номер провадження: 22-ц/785/6506/17
Номер справи місцевого суду: 520/15772/15-ц
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Погорєлова С. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2017 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Калараш А.А., Заїкіна А.П.
при секретарі Лопотан В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-
встановила:
Представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до відповідачів, який було уточнено, про стягнення заборгованості за кредитним договором № OD33АЕ00000029 від 31.10.2006 року з ОСОБА_3 у розмірі 139209,35 доларів США, що за курсом НБУ складає 2944277,75 гривень, з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 72655,16 доларів США, що за курсом НБУ складає 1536656,63 гривень, а також судові витрати (т. 1 а. с. 2-3, 138-141).
Ухвалою суду від 14 березня 2016 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, квартиру АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 71).
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4, постановити в цій частині нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (т. 2 а. с. 4-5).
Ухвала суду від 14.03.2016 року оскаржується лише в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4, у звязку із чим судова колегія не перевіряє правильність висновків суду першої інстанції в іншій частині ухвали.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
В порядку ст. 152 ЦПК України, способами забезпечення позову є зокрема накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Керуючись нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України які наведенні у Постанові Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за № 9 від 22 грудня 2006 року, суди при вирішенні питання про забезпечення позову мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.
Судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № OD33АЕ00000029 від 31.10.2006 року з ОСОБА_3 у розмірі 139209,35 доларів США, що за курсом НБУ складає 2944277,75 гривень, з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 72655,16 доларів США, що за курсом НБУ складає 1536656,63 гривень.
Приймаючи рішення про забезпечення позову ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції, з метою попередження ухилення відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 від виконання майбутнього рішення суду, вважав за необхідним накласти арешт на: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, квартиру АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_2
Проте, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна.
Заходи забезпечення позову, які застосовані судом першої інстанції, суперечать сенсу забезпечення і меті його застосування. Мета застосування заходів забезпечення позову полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта від 14.06.2017 року, квартира АДРЕСА_5 належить ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2003 року, реєстраційний номер 12381, зареєстрований 25.01.2005 року (т. 2 а. с. 8-10). З ксерокопії паспорта ОСОБА_2, доданої до апеляційної скарги, вбачається, що останній народився 18.02.1972 року (т. 2 а. с. 6).
Відповідач по справі ОСОБА_2 народився 04.12.1961 року, має ідентифікаційний номер НОМЕР_2, вказане дає підстави вважати, що суд першої інстанції наклав арешт на майно особи, яка не є стороною по цій справі.
З урахуванням того, що суд першої інстанції наклав арешт на квартируАДРЕСА_3, власником якої є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який не є стороною по справі, проте має таке ж прізвище, імя та по-батькові як відповідач по справі, судова колегія приходить до висновку, що арешт на квартиру АДРЕСА_3 накладений помилково, у звязку із чим ухвала Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року в цій частині підлягає скасуванню.
За таких обставин, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року скасувати в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4.
В задоволенні заяви про забезпечення позову цій частині відмовити.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Погорєлова С.О.
Судді Заїкін А.П.
ОСОБА_5
