АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2017 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:
головуючої Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.
секретар Тодоряк Г.Д.
за участю: сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2, до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, визнання незаконними дій, відновлення становища, яке існувало до порушення права за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2017 року -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2, звернулася в суд з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, визнання незаконними дій, відновлення становища, яке існувало до порушення права.
Позовні вимоги обгрунтовувала слідуючими обставинами.
Позивач вказувала, що умова кредитного договору №CVMWGK00000003 від 05.05.2005р., укладеного між нею та ЗАТ «Приватбанк», про встановлення щомісячної комісія є такою, що суперечить нормам діючого законодавства та є несправедливою умовою договору щодо споживача відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», а отже є недійсною з моменту укладання. З цих підстав, просить застосувати правові наслідки визнання недійсною умови договору.
Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що дії відповідача щодо стягнення щомісячної комісії є незаконними.
Позивач просила визнати частково недійсним п.1.1. вищевказаного кредитного договору в частині стягнення платежів щомісячної комісії за
2-ц/794/1051/ 2017р. Провадження № 718/194/17 Головуючий у 1 інстанції Олексюк Т.І.
Категорія 19/27 доповідач Перепелюк І.Б.
розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,14% від суми наданого кредиту щомісячно в період сплати за кредитним договором; зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 зайво сплачені платежі по комісії в розмірі 5684 дол. США, що еквівалентно 154661,64 грн.; визнати незаконними дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо стягнення з 19.02.2007р. комісії відповідно до п.1.1. кредитного договору.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано умову, викладену в п.1.1. кредитного договору № CVMWGK0000003 від 05.05.2005р., укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, стосовно обов'язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту щомісяця - недійсною з моменту укладення договору.
Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 5684 дол.США, що еквівалентно 154661,64 грн., зайво сплачених платежів по комісії та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, просить рішення в оскаржуваній частині - скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт вважає рішення в частині оскарження незаконним та необґрунтованим. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою клопотання банку про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Також представникПАТ КБ «Приватбанк» зазначає, що у даному випадку розмір комісії законодавчо не встановлений, а визначений сторонами в договорі і підписанням кредитного договору без будь-яких застережень, позивач підтвердила обізнаність та згоду з усіма умовами договору. Апелянт також наголошує на тому, що позивачем жодним чином не доведено, що кошти в розмірі 5684грн. є сплаченою комісією.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення - скасувати, в задоволених позовних вимогах - відмовити з наступних підстав.
Встановлено, що 05.05.2005р. Приватбанк та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №CVMWGK00000003, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 41401 дол. США зі строком повернення до 28.04.2025р.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно та за власним розсудом.
Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено самостійне встановлення банком процентних ставок та комісійної винагороди за надані послуги.
Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
Згідно п.1.1 кредитного договору вбачається, що з отриманих ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 414101 дол. США, 35000 дол. США призначалися для придбання житлового будинку, 6401 дол. США на оплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,14 % на місяць від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п.3.114 даного договору.
Згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»( в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) під розрахунково-касовим обслуговуванням слід розуміти послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що положення умов кредитного договору щодо сплати комісії суперечить ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» і п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, згідно яким банки не мають право встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку, або що їх вчиняє банк чи споживач з метою.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що зміни до Закону України «Про захист прав споживачів» і Правила №168 від 10.05.2007р. були прийняті після укладання кредитного договору і відповідно до ст. 58 Конституції України на спірні правовідносини не розповсюджуються.
Правова позиція Верховного Суду України у справі 6-1746 цс 16 від 16.11.2016р., на яку посилався суд першої інстанції, щодо застосування положень п.22,23 ст.1,ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» і Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту №169 від 10.05.2007р. при вирішенні цієї справи не підлягає застосуванню, оскільки у наведеній постанові кредитний договір, який визнавався судом недійсним, був укладений 26.06.2008р. після затвердження вищевказаних правил.
Оскільки у спірних правовідносинах кредитний договір укладався до затвердження відповідних Правил і внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів», підстав для визнання недійсними узгоджених сторонами умов кредитного договору щодо щомісячної сплати комісії за розрахункове-касове обслуговування у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту колегія суддів не вбачає.
Крім того, суд першої інстанцїї не звернув увагу на те, що укладений між сторонами кредитний договір відповідав вимогам чинного на той час законодавства та вільному волевиявленню сторін; під час укладення кредитного договору позивач була ознайомлена з його умовами, висловила своє волевиявлення шляхом підписання договору і тривалий час (10 років) виконувала його умови, що свідчить про прийняття нею таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків.
За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно визнав недійсною умову, викладену в п.1.1. кредитного договору № CVMWGK00000003 від 05.05.2005р. щодо обов'язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту щомісяця та безпідставно стягнув з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 5684 доларів США, що еквівалентно 154661,64грн.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.
Доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку позовної давності є безпідставними, враховуючи те, що початок перебігу позовної давності не пов'язаний із моментом укладення правочину, оскільки за правилами ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому слід враховувати, що строк виконання зобов'язань визначений до 28.04.2025р., а в зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи зазначенні норми, з позивача на користь апелянта слід стягнути 3109,28грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.307, п.4 ч.1 ст.309ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2017 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання п.1.1 кредитного договору № CVMWGK00000003 від 05.05.2005р., укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 недійсним в частині обов'язку сплачувати щомісячну комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту щомісяця та стягнення комісії в сумі 5684 дол. США, що еквівалентно 154661,64грн. - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 3109,28грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуюча (підпис)
Судді:(підписи)
З оригіналом вірно :
