Справа № 149/916/17
Провадження №11-кп/772/664/2018
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2018 року м. Вінниця
Апеляційного суду Вінницької області
в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
судів: ОСОБА_3 .? ОСОБА_4
зі секретарем: ОСОБА_5 .
розглянув «27» грудня 2017 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 120170203300000059 від 08.02.2017 року по обвинуваченню
ОСОБА_6 ,
народження ІНФОРМАЦІЯ_1
уродженця м. Вінниці українця,
громадянина України, раніше не судимого:
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника адвоката: ОСОБА_8
потерпілої: ОСОБА_9
представника потерпілої: ОСОБА_10
за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_9 , апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_8 на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року, -
В с т а н о в и в:
Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України та йому призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_9 15233, 63 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди.
Вирішена доля речових доказів.
Судомпершої інстанціївстановлено,що 08.02.2017 року о 01.00 год. ночі, ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_13 , що в АДРЕСА_1 , вчинив з останньою сварку на грунті ревнощів, при цьому розбив скло, унаслідок чого ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження, а саме порізи обличчя. З метою уникнення подальшої сварки, ОСОБА_13 босоніж та роздягнена покинула свій будинок та побігла до будинку свого сусіда ОСОБА_6 , мешканця АДРЕСА_1 . Під час перебування ОСОБА_13 в будинку ОСОБА_6 , до даного домоволодіння прийшов ОСОБА_12 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння та відчинивши вхідні двері будинку і перебуваючи на його порозі, продовжив висловлювати образи в бік ОСОБА_13 та намагався увійти в будинок ОСОБА_6 . В цей час ОСОБА_6 будучи обуреним поведінкою ОСОБА_14 відносно ОСОБА_13 , намагався виштовхнути ОСОБА_14 за двері свого будинку і так як це не вдалось, оскільки останній перебував в стані алкогольного сп`яніння, чинив супротив та наносив удари ОСОБА_6 , в результаті чого ОСОБА_6 з метою захисту від незаконного вторгнення ОСОБА_12 в його будинок та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , взявши до правої руки дерев`яну палицю, яка знаходилась при вході в будинок, перевищуючи межі необхідної оборони, наніс потерпілому ОСОБА_12 близько 5 ударів в область голови, від чого останній впав на бетонне покриття порогу будинку та втратив свідомість. Після чого обвинувачений ОСОБА_6 подзвонив в поліцію, та родичам ОСОБА_12 та повідомив, про обставини правопорушення.
З отриманими тілесними ушкодженнями у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння черепа, забою головного мозку 08.02.2017 року ОСОБА_12 госпіталізовано до відділення анестезіології та інтенсивної терапії КУ "Хмільницької центральної районної лікарні", де ІНФОРМАЦІЯ_2 о 02:41 год. від отриманих тілесних ушкоджень він помер. Відповідно до висновку експерта № 14 від 09.02.2017 року, при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 виявлено тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, ран на голові, саден та синців на голові, крововиливу в м`які тканини голови, субдурального та субарахноїдального крововиливів головного мозку, кров`янистого ліквору в шлуночках головного мозку, забою мозочка, перелому кісток основи та склепіння черепа, які виникли від дії твердого тупого предмету, що належать до тяжких тілесних ушкоджень. Також у ОСОБА_12 виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в слизову оболонку верхньої губи, синців на шиї та правій руці, саден на лівій кисті та правій гомілці, які належать до легких тілесних ушкоджень, які виникли від дії твердого предмета. Смерть ОСОБА_12 настала від вказаної відкритої черепно-мозкової травми. Між відкритою черепно-мозковою травмою, яка ускладнилась набряком і напуханням головного мозку, та смертю ОСОБА_12 є причинно-наслідковий зв`язок.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 ставиться питання про скасування вироку Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28.03.2018 року відносно ОСОБА_6 , через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості . Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд першої інстанції, у мотивувальній частині вироку не зазначив, мотиви, з яких змінює правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Зазначає, що всупереч вимогам ст. 411 КПК України висновки суду стосовно вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, тобто умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене із перевищенням меж необхідної оборони, а не кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Висновки суду в частині зміни правової кваліфікації вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, грунтуються лише на показаннях наданих обвинуваченим під час судового розгляду та повністю суперечать доказам дослідженим під час судового розгляду. На думку прокурора дані покази ОСОБА_6 вказують на те, що останній бажає уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки цілеспрямовано та з великою силою завдав кілька сильних ударів дерев`яною палицею потерпілому у життєво важливий орган голову. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 не в повній мірі виконані вимоги ч.2 ст. 65 КК України щодо призначення покарання, оскільки останній ні під час досудового розслідування, ні в судовому засіданні не розкаявся, винним себе не визнав, при цьому стверджуючи, що діяв в стані необхідної оборони.
В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 ставиться питання про скасування вироку Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28.03.2018 року щодо нього за ст. 124 КК України та виправдання його, в зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України.
Свої вимоги обвинувачений мотивував тим, що він не хотів вбивати потерпілого , а тільки наніс ушкодження останньому, оскільки захищався від його незаконних дій, так як намагався врятувати сусідку, яка в нічний час прибігла до нього. Зазначає, що є інвалідом дитинства та має захворювання органу зору та не баче без окулярів і взагалі в темну пору доби, а тому і не міг бачити куди попадали його удари, так як була ніч. Зазначивши, що ні в коридорі , ні на вулиці освітлення не було. Вказує, що він тільки захищався, а тому взяв палицю, якою підпирав двері в хаті.
Захисник адвокат ОСОБА_15 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 не погоджуючись із рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування вироку Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28.03.2018 року та винесення виправдувального вироку, щодо його підзахисного, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Вимоги захисник мотивує тим, що вирок суду першої інстанції винесений з істотним порушенням вимог ст. 370 КПК України, відповідно до якого судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, тобто ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом. На думку адвоката дані вимоги судом першої інстанції, не виконані, а тому вирок є незаконним.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 просить скасувати вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28.03.2018 року та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 9 років позбавлення волі.
Свої вимоги потерпіла мотивувала тим, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 перебував в стані необхідної оборони не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та не ґрунтується на доказах, досліджених у судовому засіданні. Вказує, що покази ОСОБА_6 щодо того, що потерпілий ОСОБА_12 намагався потрапити до його будинку та висловлював погрози на його адресу повністю спростовується показами свідка ОСОБА_13 . Зазначає, що між ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_12 ще влітку 2016 року відбувся конфлікт, та з того часу між ними склалися неприязні відносини. При оцінці дій обвинуваченого та надання їм правової кваліфікації не взято до уваги судом кількість, спосіб та характер нанесених тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки тілесні ушкодження спричинювались потерпілому у життєво важливий орган та з прикладанням фізичної сили, що говорить про умисел обвинуваченого на спричинення тяжких тілесних ушкоджень чи позбавлення життя потерпілого. Також вказує, що ОСОБА_6 свою вину у вчинені злочину не визнав, не розкаявся у скоєному та не відшкодував школу.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_15 , які підтримали свої апеляційні скарги та заперечили проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілої, потерпілу ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_10 , які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі, міркування прокурора , який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні частково та вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, просить визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, призначити покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, потерпілої, обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_8 не підлягають до задоволення.
Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним та обгрунтованим і вмотивованим. Обгрунтоване рішення це таке, що достатньо, добре аргументоване, підтверджене науково, певним досвідом, переконливими доказами, доведеними фактами.
Обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для кримінального провадження, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Обґрунтованість судового рішення полягає у правильності встановлення фактичних обставин справи та правильній оцінці доказів.
Обґрунтованим судове рішення слід вважати, якщо: 1) суд повністю встановив обставини, що мають значення для кримінального провадження; 2) ці обставини доказані; 3) висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам кримінального провадження.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди.
При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
При розгляді справ даної категоріъ, як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» №1 від 26.04.2002 року, суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Згідно з ч. 3 ст. 36 КК перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, а згідно з ч. 2 ст. 38 КК перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. У зв`язку з цим кримінальна відповідальність за такі дії настає лише у випадках, спеціально передбачених статтями 118 та 124 КК.
Коли при перевищенні меж необхідної оборони чи заходів, необхідних для затримання злочинця, заподіяно тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть, дії винного за відсутності умислу на позбавлення потерпілого життя належить кваліфікувати за ст. 124 КК.
Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягає.
На думку апеляційного суду, рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам та є законним, оскільки відповідає завданням кримінального провадження щодо захисту особи, охорони прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений та засуджений, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, вчинене із перевищенням меж необхідної оборони - є обґрунтованими.
Перекваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України - є правильною.
Посилання в апеляційних скаргах прокурора та потерпілої , що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтуються на припущеннях та що його дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 121 КК України - є безпідставними.
Також посилання в апеляційних скаргах обвинуваченого та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_8 , що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 перебував в стані необхідної оборони та в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ст.124 КК України не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та не ґрунтується на доказах, досліджених у судовому засіданні, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що судом по даному провадженню дотримано вимог кримінально процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об`єктивної істини.
В судовому засіданні першої та апеляційної інстанціях ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України не визнав та пояснив, що 08.02.2017 року в нічну пору доби, перебував у своєму будинку по АДРЕСА_1 . Вхідні двері до будинку на замок замкнені не були, так як замок замерз. До будинку забігла сусідка ОСОБА_13 , яка була в стані алкогольного сп`яніння, босоніж із окровавленим обличчям, яка повідомила, щов її очі попало скло і попросила промити їй очі, на що він погодився та допоміг ОСОБА_13 промити очі, при цьому вона повідомила йому, що це зробив ОСОБА_12 . В цей час він почув як скрипнули вхідні двері , та вийшов на коридор, де побачив, що до будинку намагається увійти ОСОБА_12 . Він виштовхнув ОСОБА_12 з будинку за вхідні двері, але останній другий раз намагався увійти до будинку, а він його не пускав та виштовхував. При цьому ОСОБА_12 наносив йому удари, у зв`язку із чим спричинив тілесні ушкодження. Коли він другий раз виштовхував ОСОБА_12 за двері, то у нього впали очки і він почав погано бачити. Коли ОСОБА_12 втретє намагався зайти до будинку, то йому показалось, що той тримає щось в руках та захищаючись від ОСОБА_12 він схопив, перше, що попало під руки, а саме дерев"яну палку, яка була в коридорі, і стоячи в пройомі вхідних дверей махав палкою перед собою, щоб ОСОБА_12 не міг зайти до будинку. При цьому він палкою кудись попадав, але куди саме він не бачив та зазначив, що він оборонявся від ОСОБА_12 , який кидався на нього намагаючись увійти до будинку. Коли все це відбувалося, позаду щось кричала ОСОБА_13 , але де саме вона в цей час перебувала, він не бачив і що саме кричала не чув. В подальшому він побачив, як перед будинком, щось лежить на снігу. Він зрозумів, що це ОСОБА_12 . Після цього він викликав поліцію, та повідомив родичам останнього, але на вулицю не виходив. Палицю, а саме зламаний держак від лопати, після даних подій поклав у кутку в коридорі.
Суд обгрунтовуючи висновки про винуватість ОСОБА_6 , послався на показання свідка ОСОБА_13 , яка була допитана в суді апеляційної інстанції та при цьому повідомила, що 07.02.2017 року увечері вона була в магазині в с. Качанівці разом з ОСОБА_12 . Вони сиділи за столиком та вживали спиртні напої. В подальшому ОСОБА_12 пішов на вулицю, а вона залишилася, а коли вона через деякий час вийшла на вулицю, то ОСОБА_16 її там чекав. Вона з ним йти не хотіла через те, що між ними виник конфлікт та втекла від нього. Але коли вона прийшла до свого будинку, по АДРЕСА_1 , то ОСОБА_12 вже чекав її біля будинку і вони разом зайшли в середину будинку, де вона сказала йому щоб він йшов, так як їй набридли його ревнощі. Він пішов з будинку, а вона за ним зачинила двері на замок. Але через деякий час він повернувся і почав стукати у вікно, розбивши одне із них , а так як вона стояла близько до вікна, то скалки скла попали їй в очі та порізали обличчя. Після чого вона босоніж та роздягнена побігла по снігу до сусіда ОСОБА_6 , який живе через дорогу, та у якого двері на замок зачинені не були та стала кликати ОСОБА_6 . Він вийшов з кімнати і дозволив їй зайти. Вона сказала йому, що в очі попало скло і що скло порізало обличчя і що їй потрібно вмитися. ОСОБА_6 завів її на кухню де зливав їй водою, а вона умивалась. При цьому вона сказала ОСОБА_6 , що це зробив ОСОБА_12 .. В цей час до будинку підійшов ОСОБА_17 , та почав щось кричати а коли вона вийшла в коридор, то побачила, як в пройомі вхідних дверей стояв ОСОБА_6 та махав палицею. Він здійснював замахи палицею із-за плеча і наносив удари вперед. Звуків ударів вона не чула. Коли вона підійшла ближче, то ОСОБА_6 повернувся і сказав, що йде викликати поліцію, а вона побачила лежачого на вулиці ОСОБА_12 , який лежав перед порогом будинку. Потім ОСОБА_6 сказав їй щоб вона поверталася додому, що вона і зробила, а коли вона повернулася до будинку ОСОБА_6 , то побачила, що обличчя ОСОБА_12 , який лежав біля входу в будинок , все у крові. Також ОСОБА_13 зазначила, що з ОСОБА_12 тільки зустрічалась.
Потерпіла ОСОБА_9 в суді першої та апеляційної інстанції показала, що ОСОБА_12 їй приходиться рідним дядьком, та був для неї був як батько. Оскільки вона сирота. 08.02.2017 року в ночі до неї та її чоловіка неодноразово телефонував по мобільному ОСОБА_6 , але її чоловік не хотів відповідати. Потім на дзвінок відповіла дочка, яка після розмови почала плакати і сказала, що щось сталося з ОСОБА_12 . Вона взяла телефон та почула, як ОСОБА_6 сказав «приїжджайте і забирайте свого ОСОБА_18 , він харчить». Коли приїхали до будинку ОСОБА_6 то побачили, що перед будинком коло порогу лежить ОСОБА_12 , який лежав головою до будинку, а ногами до дороги. У ОСОБА_12 вся голова була в крові. ОСОБА_12 на її зернення до нього не реагував, тоді вони занесли останнього в автомобіль та відвезли до лікарні. Потім їм повідомили, що ОСОБА_12 помер. Також вказала, що ОСОБА_12 протягом тривалого часу проживав з ОСОБА_13 .
Крім показань самого обвинуваченого, свідків , потерпілої, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України підтверджується іншими матеріалами кримінального провадження, які були предметом дослідження в суді першої існтанції та апеляційної інстанці, а саме:
- протоколом оглядумісця подіївід 08.02.2017року татаблицею ілюстраційдо протоколу,з якоговбачається,що у періодчасу з01:55год.до 03:00год., де по місцю проживання ОСОБА_6 було виявлено труп ОСОБА_12 (а.с.65-70).
В ході проведення слідчогоексперименту від09.02.2017року вбачається,що з 16:00години до17:10години зучастю свідка ОСОБА_13 та таблицеюілюстрацій допротоколу,остання вприсутності понятихпоказала,при якихобставинах ОСОБА_12 спричин їйпорізи обличчя,яким чиномвона віднього втікала,та шукалазахисту у ОСОБА_6 ,та прияких обставинах ОСОБА_12 нанісїй тілесніушкодження (а.с.99-114).;
- протоколом огляду трупа від 09.02.2017 року та таблицею ілюстрацій до протоколу, відповідно до якого з участю СМЕ ОСОБА_19 оглянуто труп ОСОБА_12 , на якому на голові виявлено 8 ран, 8 саден та синців (а.с.75-79);
-заявою ОСОБА_6 від 09.02.2017 року відповідно до якої ОСОБА_6 надав працівникам поліції покривало червоного кольору, яким ОСОБА_6 після нанесення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень накрив останнього щоб той не замерз (а.с.86).;
-протоколом огляду речей від 10.02.2017 року та таблицею ілюстрацій до протоколу, відповідно до якого оглянуто тканину бежевого кольору з візерунком розмірами 180 на 135 см, товщиною 0,2 см. На поверхні тканини виявлено сліди речовини бурого кольору (а.с.87-89).
Відповідно до висновку експерта 314 від 28.03.2017 року при судово- медичній експертизі трупа ОСОБА_12 виявлено тяжкі тілесні ушкодження, які стоять в безпосередній причині із настанням смерті. Між відкритою черепно мозковою травмою ОСОБА_12 , яка ускладнилась набряком та набуханням головного мозку та смертю останнього є причинно наслідковий зв`язок ( а.с.126-129 т.1).
Згідно висновку експерта №22 від 16.02.2017 року у ОСОБА_6 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден на лівій руці та грудній клітці зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень, які виникли від дії твердого тупого предмету в час вказаний в постанові слідчого 09.02. 2017 року (а.с.167, т.1).
Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо і побічно викривають обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні умисно заподіяннятяжких тілеснихушкоджень,вчинених із перевищенняммеж необхідноїоборони що спричинило смерть потерпілого.
Судом першої та апеляційної інстанцій установлена наявність ознак перевищення меж необхідної оборони, а саме, що свідок ОСОБА_13 в іншій час (01 год. ночі) в лютому місяці, роздягнена, босоніж із окровавленим обличчям прибігла до будинку ОСОБА_6 .. Під час омивання обличчя, ОСОБА_13 , повідомила, що тілесні ушкодження їй наніс ОСОБА_12 і поява ОСОБА_12 в нічній час в будинку ОСОБА_6 ,, та неодноразові наміри зайти в будинок, нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень можуть свідчити про раптовість, неготовність останнього до відбиття нападу, тому використання підручного засобу обломку держака лопати, яким він підпирав двері для відбиття нападу ОСОБА_12 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння вважається умисним заподіянням тяжкого тілесного ушкодження у разі перевищення меж необхідної оборони.
Невизнання ОСОБА_6 винуватості за ст. 124 КК України є, виключно, способом уникнення відповідальності за вчинене ним кримінального правопорушення, тому суд розцінює це, як спосіб захисту обвинуваченого.
Доводипрокурора тапотерпілої пробезпідставність перекваліфікування дій ОСОБА_6 зі ст.121на ст.124КК Україниє необґрунтованими таспростовуються показамиобвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_13 ,а такожіншими матеріаламипровадження.Судом першоїінстанції вірновстановлено,з чимпогоджується іапеляційний суд, що ініціаторомконфлікту бувсаме ОСОБА_12 ,і коли ОСОБА_6 зрозумів,що поранивпотерпілого,він припинивбудь -які дії,не продовжувавнаносити ударипалицею,а пішоввикликати швидкумедичну допомогу,поліцію таповідомив родичівпотерпілого проінцидент.Таким чином,поведінка ОСОБА_6 після відверненнянападу,однозначно свідчитьна йогокористь тапідтверджує те,що вінне мавнаміру спричинятиумисні тяжкітілесні ушкодження,що заподіялисмерть ОСОБА_12 ,який перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у нічну пору доби, намагався проникнути до приміщення ОСОБА_6 , який неодноразово виштовхував його з будинку. В свою чергу ОСОБА_6 є особою із обмеженим зором, в якого під час сутички з потерпілим впали окуляри, внаслідок чого він не міг чітко оцінювати обстановку навколо нього, перебував в стані сильного емоційного напруження, за відсутності умислу на позбавлення життя, а з метою захисту, наніс кілька ударів палицею по голові, що спричинило смерть ОСОБА_12 , після чого викликав працівників поліції, швидку допомогу, родичів потерпілого та накрив одіялом лежачого на землі ОСОБА_12 , тобто намагався будь- яким чином йому допомогти.
Суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно, розглянув усі докази з позиції достовірності та допустимості і оцінив їх в сукупності, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_6 за ст. 124 КК України та призначив покарання у виді 2 років обмеження волі.
Відповідно до вимог ст.50і ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, суд повинен врахувати сукупність тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.
Суд першої інстанції додержався у даному кримінальному провадженні вищевказаних вимог закону України про кримінальну відповідальність.
Так, призначаючи обвинуваченому покарання , суд на виконання вимог ст.50і ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 «Про практику призначення судами кримінального покарання», належно врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, особу ОСОБА_6 зокрема те, що він позбавив людину самої найголовнішої цінності - життя, крім того вину у скоєному не визнав.
Призначене обвинуваченому покарання є справедливим та обґрунтованим, яке грунтується на вимогах закону, та призначене у повній відповідності з вимогамист. 65 КК Україниі є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Допущення в ході судового розгляду даного кримінального провадження порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність ухваленого судового рішення апеляційний суд не убачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , потерпілої ОСОБА_9 обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_15 залишити без задоволення.
Вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 за ст. 124 КК України залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
Згідно з оригіналом:
