УХВАЛА
24 січня 2019 року
Київ
справа №826/9826/16
провадження №К/9901/23283/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву третьої особи ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОН» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової Ольги Петрівни, треті особи: партнерство з обмеженою відповідальністю «Інланд Транзіт», ОСОБА_2, про визнання протиправними дій та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЄОН» (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової Ольги Петрівни (далі - Відповідач), треті особи: Партнерство з обмеженою відповідальністю «Інланд Транзіт» (далі - Третя особа 1), ОСОБА_2 (далі - Третя особа 2) про:
визнання протиправними дій щодо реєстрації 10.12.2014 року ПОВ «Інланд Транзіт» іпотекодержателем за договором іпотеки від 16.12.2010 року, укладеним між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «ЛЄОН»;
визнання протиправними дій щодо реєстрації 10.12.2014 року ОСОБА_2 іпотекодержателем за договором іпотеки від 10.12.2010 року, укладеним між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «ЛЄОН»;
скасування рішення Відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.12.2014 року, індексний номер 17888391, згідно з яким проведено державну реєстрацію відступлення права іпотеки на нерухоме майно: приміщення за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2;
скасування внесеного до державного реєстру Відповідачем запису від 10.12.2014 року о 18:45:30 про реєстрацію ОСОБА_2 іпотекодержателем нерухомого майна: приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Макарової О.П. по реєстрації 10.12.2014 ПОВ «Інланд Транзіт» іпотекодержателем за договором іпотеки від 16.12.2010, укладеним між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «ЛЄОН». Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Макарової О.П. по реєстрації 10.12.2014 ОСОБА_2 іпотекодержателем за договором іпотеки від 10.12.2010, укладеним між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «ЛЄОН». Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.12.2014, індексний номер 17888391 (17888262), згідно з яким проведено державну реєстрацію відступлення права іпотеки на нерухоме майно: приміщення за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2 Скасовано внесений до державного реєстру приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П. запис від 10.12.2014 о 18:45:30 про реєстрацію ОСОБА_2 іпотекодержателем нерухомого майна: приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для вчинення відповідачем реєстраційних дій по реєстрації іпотекодержателем нерухомого майна ПОВ «Інланд Транзіт» мав бути посвідчений відповідачем договір відступлення прав вимоги. Однак, посвідчений нотаріально договір відступлення прав вимоги, предметом якого б виступали речові права на нерухоме майно позивача та який би містив волевиявлення первісного іпотекодержателя - ПАТ «Банк Камбіо» передати такі права, відсутній. Суди першої та апеляційної інстанцій також зазначили, що нотаріальної дії з нерухомим майном, наслідком якої була б реєстрація речових прав на це майно за ПОВ «Інланд Транзіт», відповідач не вчиняв. Надані нотаріусу договори застави майнових прав та відступлення права вимоги від 11.09.2014 року, укладені між ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт», нотаріально не посвідчені, мають зовсім інший предмет, а саме відступлення прав вимоги грошових коштів по договорам інвестиційного вкладу №06д/840, №08/978EURO та не стосуються нерухомого майна або речових прав на нього та не підтверджують факт переходу речових прав на нерухоме майно до ПОВ «Інланд Транзіт». Такі договори не стосуються позивача, як власника майна, та не були належною правовою підставою для реєстрації відповідачем речового права на нерухоме майно за ПОВ «Інланд Транзіт». За таких обставин відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки без вчинення нотаріальної дії та за відсутності належної правової підстави провів реєстрацію речового права на належне позивачу майно за ПОВ «Інланд Транзіт», а тому такі дії є протиправними. Враховуючи, що реєстрація ПОВ «Інланд Транзіт» іпотекодержателем нерухомого майна проведена протиправно, то подальша реєстрація зміни іпотекодержателя на ОСОБА_2 на підставі договору відступлення прав також є протиправною.
3. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 червня 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 1 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень суд вбачає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку по справі.
Короткий зміст вимог заяви про перегляд судових рішень
5. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2, в порядку глави 3 розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подачі заяви), подав до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2017 року з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), частини другої статті 9, статті 15 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 2, 15, 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального та процесуального права. В зазначеній заяві позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2017 року та закрити провадження у справі.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
6. Заява про перегляд судового рішення обґрунтована тим, що Вищим адміністративним судом України неоднаково застосовані одні і ті самі норми статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. На обґрунтування заяви надано ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 липня 2017 року (справа № 6-3693св17), ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня, 1, 8 та 20 червня, 19 липня 2017 року (справи №№К/800/27465/16, К/800/15901/16, К/800/3301/16, К/800/4742/15, К/800/32939/16 відповідно), у яких вказано, що спір випливає з договірних відносин, позов заявлений з підстав порушення права власності певної особи на конкретне майно, тобто не є публічно-правовим та має приватноправовий характер. За суб'єктним складом та сутністю спору дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7. Відповідно до частини шостої статті 346 чинного Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
8. Підпунктом 2 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного суду України передбачено, якщо адміністративна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним адміністративним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Водночас, згідно з абзацом 2 частини другої статті 241 Кодексу адміністративного суду України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2147-VIII) якщо судове рішення в адміністративній справі оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України.
9. Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
10. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
11. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
12. Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (№ 29458/04 та № 29465/04) зазначив, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві … керується законом, що приймається парламентом»; фраза «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути «встановленим законом» є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96); суд не є встановленим законом у разі, якщо правила, які регламентують склад суду, не були додержані (Posokhov v. Russia № 63486/00, Fedotova v. Russia № 73225/01).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про те, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄОН» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової Ольги Петрівни, треті особи: партнерство з обмеженою відповідальністю «Інланд Транзіт», ОСОБА_2, про визнання протиправними дій та скасування рішення - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В.Коваленко
Судді: Я.О.Берназюк
М.І.Гриців
