У Х В А Л А
7 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 520/7281/15-ц
Провадження № 14-49 цс 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - ГудимиД.А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) «Кей-Колект» до ОСОБА_3 (далі також - майновий поручитель), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Третя Одеська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності,
за зустрічним позовом майнового поручителя до ТзОВ «Кей-Колект» про визнання припиненим договору поруки, визнання припиненим іпотечного договору, скасування заборони відчуження на квартиру,
за касаційною скаргою відповідача на рішення Апеляційного суду Одеської області від 7 квітня 2016 року і
в с т а н о в и л а:
19 травня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- для погашення заборгованості за кредитним договором № 942-11 ДОУ 1 П від 9 листопада 2006 року, яка складає 65 234,99 доларів США, що еквівалентно згідно з курсом Національного банку України на дату розрахунку 1 410 119,54 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 (далі також - квартира), шляхом визнання на неї права власності за ТзОВ «Кей-Колект» за ціною 929 413,00 грн, визначеною на підставі оцінки квартири суб'єктом оцінювальної діяльності;
- вирішуючи питання про звернення стягнення на квартиру, ухвалити рішення про виселення всіх мешканців, які проживають та зареєстровані у квартирі;
- зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції внести запис про реєстрацію права власності ТзОВ «Кей-Колект» на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Мотиви позову пов'язані з такими обставинами:
- 9 листопада 2006 року ОСОБА_5 (далі - позичальник) та Акціонерний комерційний банк «УкрСиббанк» (далі також - АКБ «УкрСиббанк») уклали договір про надання споживчого кредиту № 942-11 ДОУ 1 П (далі також - кредитний договір);
- 9 листопада 2006 року позичальник і майновий поручитель як іпотекодавці та АКБ «УкрСиббанк» уклали договір іпотеки за реєстровим номером 4575 (далі також - договір іпотеки). Згідно з умовами цього договору з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором іпотекодавці передали в іпотеку АКБ «УкрСиббанк» квартиру, яка є їхньою власністю у рівних частках;
- 11 червня 2012 року АКБ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» уклали договір факторингу № 4, згідно з умовами якого АКБ «УкрСиббанк» відступило ТзОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитним договором, а також уклали договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки;
- ТзОВ «Кей-Колект» зверталося з позовом про стягнення заборгованості до позичальника та майнового поручителя через невиконання умов кредитного договору, але 29 липня 2014 року Київський районний суд міста Одеси залишив цей позов без розгляду;
- у жовтні 2014 року ТзОВ «Кей-Колект» довідалося про смерть позичальника й отримало копію його свідоцтва про смерть;
- ТзОВ «Кей-Колект»на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» та пункту 5 договору іпотеки (іпотечне застереження) через неналежне виконання умов кредитного договору просить звернути стягнення на квартиру шляхом визнання на нього права власності.
27 травня 2015 року Київський районний суд міста Одеси відкрив провадження у справі.
27 жовтня 2015 року майновий поручитель подала зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати припиненим договір поруки, визнати припиненим іпотечний договір, скасувати заборону відчуження на квартиру (реєстраційний № 4027853) та «скасувати іпотеку реєстраційний № 4028059», зареєстровані 9 листопада 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ГарськоюВ.В.
Мотивувала зустрічний позов тим, що порука є особистим зобов'язанням, яке нерозривно пов'язане з особою. Стверджувала, що основне зобов'язання припинене через смерть позичальника, а тому іпотека (похідне зобов'язання) також припинена.
27 жовтня 2015 року Київський районний суд міста Одеси прийняв до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву.
3 лютого 2016 року Київський районний суд міста Одеси ухвалив рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Суд вважав, що банк, знаючи про смерть позичальника, не звертався до спадкоємців з відповідними вимогами більш ніж півтора роки, порушуючи вимогу частини другої статті 1281 ЦК України. Оскільки позивач втратив право вимоги до спадкоємців щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, то і договори поруки та іпотеки, які забезпечували виконання зобов'язань за кредитним договором, мають бути припинені.
7 квітня 2016 року Апеляційний суд Одеської області ухвалив рішення, яким скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги частково, а саме щодо звернення стягнення на квартиру шляхом визнання права власності на неї та зобов'язання Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції внести запис про реєстрацію права власності на квартиру за позивачем. У задоволенні іншої частини позову та зустрічного позову суд апеляційної інстанції відмовив.
Мотивував постанову тим, що якщо позичальник є іпотекодавцем, то після його смерті до спадкоємців у разі порушення позичальником його зобов'язань переходять обов'язки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки. Стаття 1281 ЦК України регулює порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов'язань спадкодавця перед його кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, у межах якого іпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України). Стверджує, що аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-1286цс15.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував припис статті 1281 ЦК України до спірних правовідносин, а позивач не звертався до суду із заявою про застосування позовної давності. Факт смерті позичальника за наявності заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору спадкоємцем (висновок Верховного Суду України у постанові від 10 лютого 2016року у справі № 6-216цс14). Вимоги про виселення майнового поручителя з квартири не можуть бути задоволені, оскільки у кредитному договорі вказано, що кошти надавалися не на придбання квартири, а на її ремонт. Крім того, позивач не обґрунтував вимоги про виселення приписами Житлового кодексу.
20 квітня 2016 року майновий поручитель подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу. Просить скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 7 квітня 2016 року та залишити без змін рішення Київського районного суду міста Одеси від 3 лютого 2016 року.Скаржиться на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотивує скаргу тим, що суд апеляційної інстанції без жодних доказів дійшов помилкового висновку про те, що майновий поручитель фактично прийняла спадщину, оскільки проживала зі спадкодавцем-позичальником. Проте останній проживав разом з його батьком - ОСОБА_7, що підтверджується довідкою № 1780/02-14 від 12 квітня 2016 року.
Стверджує, що іпотекодержатель не пред'являв відповідну вимогу до іпотекодавця у позовному провадженні; позов про звернення стягнення на квартиру раніше до скаржника не заявлявся, а вимоги про звернення стягнення на квартиру на адресу майнового поручителя не надсилались. Оскільки позивач втратив право вимоги до спадкоємців щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, тому договори поруки й іпотеки, які забезпечували виконання зобов'язань за основним договором, мають бути припинені.
Зазначає, що у рішенні апеляційний суд вказав, що майновий поручитель не подавав заяви про застосування позовної давності. Проте у запереченні на позовну заяву майновий поручитель зазначав про позовну давність.
Крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції з порушенням статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України розглянув за правилами цивільного судочинства вимогу про зобов'язання реєстраційної служби внести запис про реєстрацію права власності на квартиру.
26 травня 2016 року майновий поручитель подав додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких вказує, що позивач 4 квітня 2016 року (ще до ухвалення 7 квітня 2016 року рішення апеляційним судом) зареєстрував право власності на квартиру, що підтверджується доданою Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14 травня 2016 року № 59082284.
6 липня 2016 року майновий поручитель подав додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких зазначає, що позивач як факторингова компанія не має права нараховувати та стягувати відсотки за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки не є кредитною установою, яка надає й обслуговує кредити в іноземній валюті. Позивач не отримував ліцензії на здійснення валютних операцій на території України і не є банківською або кредитною установою, а тому позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом і пені в іноземній валюті є незаконними.
6 травня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справухвалою відкрив касаційне провадження.
8 вересня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою призначив справу до судового розгляду.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, яким ЦПК України викладений у новій редакції.
28 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою зупинив касаційне провадження до вирішення справи № 760/14438/15-ц Великою Палатою Верховного Суду.
8 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою поновив касаційне провадження.
16 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
З огляду на те, що майновий поручитель оскаржує рішення Апеляційного суду Одеської області від 7 квітня 2016 року, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
у х в а л и л а :
1. Прийняти до розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Третя Одеська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 7 квітня 2016 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 27 лютого 2019 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік О.Р.КібенкоВ.Ю.Уркевич В.С.КнязєвО.Г.Яновська Л.М.Лобойко
