Справа № 738/1792/17
№ провадження 1-кп/738/37/2019
ВИРОК
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2019 року м. Мена
Менський районний суд Чернігівської області у складі:
судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання- ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2017 року за №12017270170000488, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Бреч Корюківського району Чернігівської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого: вироком Менського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2008 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; вироком Менського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2009 року за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі; вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2016 року за ч.1 ст.125 КК України до 100 годин громадських робіт
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, -
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_3
В С Т А Н О В И В:
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 21 серпня 2017 року в період часу з 01-30 годин по 02-41 годину вчинив активний опір працівникам поліції під час виконання ними службових обов`язків, а саме заступнику начальника СВ Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 та слідчому СВ Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5 , які відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронних органів.
Так, 21 серпня 2017 року в період часу з 01-30 години по 02-41 годину заступником начальника СВ Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 та слідчим СВ Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5 під час виконання ними своїх обов`язків слідчих, тобто службових обов`язків, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 40 КПК України, статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 серпня 2017 року за № 12017270170000486 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України, в господарстві по місцю проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , проведено обшук з метою вилучення легкового автомобіля ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_3 ..
Під час проведення обшуку ОСОБА_3 чинив активний опір працівникам правоохоронних органів, який виражався у невиконанні законних вимог працівників поліції. Зокрема, під час обшуку ОСОБА_3 чинив активні дії, спрямовані на знищення легкового автомобіля ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 . З цією метою взяв до рук кухонного ножа та порізав ним переднє ліве колесо автомобіля, після чого, незважаючи на законні вимоги працівників правоохоронних органів, ОСОБА_3 відкрив кришку бензобака автомобіля на намагався його підпалити.
Після неодноразових попереджень ОСОБА_6 до ОСОБА_3 відповідно до розділу 5 Закону України «Про Національну поліцію» застосовано заходи фізичного впливу та спеціальні засоби кайданки.
Такі дії ОСОБА_3 органами досудового розслідування кваліфіковані за частиною 2 статті 342 КК України як опір працівникам правоохоронних органів під час виконання ними своїх службових обов`язків.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України, не визнав та показав, що 20 серпня 2017 року до нього приїхали незнайомі особи та запропонували купити у них металобрухт, він погодився, про те, що металобрухт був крадений не знав, придбаний металобрухт разом з ОСОБА_8 відвезли на металоприймальний пункт у м. Мена. Через деякий час близько 18-00 години йому зателефонував працівник поліції ОСОБА_9 та повідомив, що його бачили на території приймального пункту мелобрухту, спитав як будемо «решать» питання, пропонував вирішити фінансово, але він відмовився й сказав, що допоможе знайти людей, у яких він купив метал, оскільки це в його інтересах. В телефонній розмові ОСОБА_9 не пропонував йому приїхати до відділу поліції для дачі пояснень та не повідомляв про приїзд працівників поліції до нього додому. Того ж дня, близько 22-15 години, коли він з дружиною вже відпочивали, до будинку «влетіли» працівники поліції ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , який знову пропонував «решать» питання, він відповів відмовою, після чого ОСОБА_6 виштовхав його дружину в іншу кімнату, де тримав близько 30 хвилин, а ОСОБА_5 та ОСОБА_9 виштовхали його з будинку на подвір`я. ОСОБА_9 ходив по всіх господарських будівлях, щось шукав, що саме, не пояснив, а ОСОБА_5 знаходився весь час біля нього. В цей час до подвір`я господарства зайшли ще двоє поліцейських. ОСОБА_6 вийшов з будинку на вулицю та близько півтори години комусь телефонував, питав, що робити далі, після чого повідомив йому, що за вказівкою прокурора ОСОБА_11 будуть вилучати у нього автомобіль. Він звичайно обурився, почувши це, та почав вимагати у працівників поліції дозвіл на проведення обушуку, на що ОСОБА_6 з впевненістю відповів, що такого дозволу немає, але завтра все буде. Його дружина також вимагала документи від поліцейських. Обвинувачений показав, що фізичної сили до будь-кого з працівників поліції не застосовував, про те, що нецензурно висловлювався не заперечував, також неодноразово повторював, що машина нікуди не поїде, хто порізав колесо його автомобіля також не знає, заперечує, що це зробив він, оскільки він не мав можливості взяти ніж, тому що біля нього весь час перебували працівники поліціїі, машина і так перебувала у несправному стані, знаходилась на колодці і це всі бачили, також заперечував і те, що він намагався підпалити автомобіль. Вважає, що кайданки наділи безпідставно. Поняті з`явилися на подвір`ї піля першої години ночі, після чого працівники поліції почали здійснювали відеофіксацію подій на власні телефони. На його запитання, що відбувається, працівники поліції пояснювали, що проводять слідчі дії, бачив, як один з працівників поліції щось писав на аркуші паперу, з будь-якими процесуальними документами його не знайомили, прав не роз`яснювали. Потім працівники поліції заштовхали його в службовий автомобіль та відвезли до лікарні на освідування, а потім до відділу поліції, протримали до ранку, а потім відпустили. Він звертався до керівника відділу поліції та в прокуратуру із скаргою на дії працівників поліції, але коли чули, що мова йде про працівників поліції, ніхто не хотів його й слухати.
Обвинувачений ОСОБА_3 вважає, що дії працівників поліції були незаконні, останні без дозволу проникли до його житла та іншого володіння, вилучили у нього транспортний засіб, документи на нього, вважає, що він мав право, за таких обставин, захищати себе та свою сім`ю.
Потерпілий ОСОБА_5 під час судового розгляду показав, що 20 серпня 2017 року він перебував у складі слідчо-оперативної групи та виїжджав до села Синявки Менського району Чернігівської області, де сталася крадіжка металевих виробів з нежилого будинку. В ході проведення першочергових слідчих дій було з`ясовано, що до крадіжки причетний житель цього села ОСОБА_3 , а саме відеокамерою спостереження на пункті прийому металу було зафіксовано, як ОСОБА_3 на автомобілі ВАЗ 2101, синього кольору, привіз металобрухт. В зв`язку з цим заступником начальника СВ Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 було прийнято рішення виїхати за місцем проживання ОСОБА_3 з метою проведення обшуку та вилучення автомобіля. Таке рішення було прийняте зважаючи на характеризуючі дані ОСОБА_3 та з метою збереження речових доказів. До господарства ОСОБА_3 приїхали приблизно о 22-15 год, до подвір`я зайшли з дозволу останнього, він стояв на ганку будинку і чекав їхнього приїзду, оскільки ОСОБА_9 в телефоній розмові повідомив ОСОБА_3 про їх приїзд, письмового дозволу на проникнення до житла та іншого володіння ОСОБА_3 немає, обшук було розпочато після першої години ночі. Перед початком слідчої дії ОСОБА_3 було роз`яснено, що обшук проводиться без ухвали слідчого судді, оскільки це був вихідний день, обшук буде узаконено в понеділок. Після того, як ОСОБА_3 повідомили, що буде вилучено автомобіль, він та його співмешканка ОСОБА_12 стали всіляко перешкоджати працівникам поліції у вилученні автомобіля, спочатку обвинувачений пошкодив колесо автомобіля кухонним ножем, відкрив капот та витяг акумулятор, а потім намагався підпалити автомобіль. Всі ці дії ОСОБА_3 та ОСОБА_12 супроводжувались нецензурною лайкою, погрозами фізичної розправи, висловлюваннями про те, що працівники поліції перебувають в стані алкогольного сп`яніння. Після цього до ОСОБА_3 були застосовані заходи фізичного впливу та спеціальні засоби, а саме одягнуті кайданки. Потім ОСОБА_12 взяла з сараю вила та розбила переднє та заднє скло автомобіля. Оскільки автомобіль був не придатний до транспортування, то було викликано евакуатор. Окрім автомобіля з місця події більш нічого не вилучалось.
Потерпілий ОСОБА_6 під час судового розгляду показав, що 20 серпня 2017 року в другій половині дня в телефонному режимі від ОСОБА_5 надійшло повідомлення про вчинення тяжкого злочину в с. Синявка Менського району, а саме крадіжки металевих речей з нежилого будинку та на підставі відео з металоприймального пункту було встановлено, що викрадені речі були здані на приймальний пункт в м. Мена ОСОБА_3 , який привіз їх на своєму автомобілі. Оскільки ОСОБА_3 на пропозицію ОСОБА_9 в телефонній розмові відмовився приїжджати до Менського відділу поліції, то керівництво дало вказівку виїжджати до ОСОБА_3 з метою отримати пояснення, провести обшук та вилучити транспортний засіб, як знаряддя вчинення злочину. Він був вдягнений у цивільний одяг та бронежилет, всі інші поліцейські були у форменному одязі. Приблизно о 24-00 годині під`їхали до господарства ОСОБА_3 , зайшли у двір, постукали у двері будинку, з будинку вийшли обвинувачений та його співмешканка, запросили їх в будинок. ОСОБА_3 роз`яснили про ситуацію, яка склалася, та про необхідність вилучення транспортного засобу, останньому було роз`яснено положення чинного законодавства про проведення обшуку та про можливість отримання ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку наступного дня. Проте, ОСОБА_3 сказав, що не віддасть автомобіль, в зв`язку з чим було прийнято рішення про невідкладне проведення обшуку та вилучення автомобіля, щоб обвинувачений його не пошкодив, було запрошено двох понятих, обшук проводився вночі з 01-00 до 02-00 години ночі, проведення слідчої дії фіксувалось працівниками поліції на відеокамери мобільних телефонів. Після того як ОСОБА_3 повідомили про вилучення ТЗ, останній почав чинити опір, намагався перешкодити у вилученні автомобіля, взяв ножа та проколов шину автомобіля, відкрив кришку бензобаку, вставив ганчірку та намагався запалити, на зауваження не реагував, в зв`язку з чим до нього було застосовано спецзасоби - кайданки, Обвинувачений погрожував йому нанесенням тілесних ушкоджень та фізичною розправою, порізав собі руку. Після цього було викликано швидку допомогу та евакуатор для транспортування транспортного засобу.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 20 серпня 2017 року він перебував у складі слідчо-оперативної групи та виїжджав до села Синявки Менського району Чернігівської області, де сталася крадіжка металевих виробів з нежилого будинку. Оскільки були підстави для підозри у вчиненні даної крадіжки ОСОБА_3 , він за вказівкою ОСОБА_6 близько 17-18 години зателефонував йому та викликав до відділу поліції для дачі пояснень, проте останній відмовився. В зв`язку з цим була створена група у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та його й вони поїхали за місцем проживання ОСОБА_3 , приїхали десь приблизно у період часу з 21 до 22 години вечора, він постукав у двері будинку, вийшов ОСОБА_3 та запросив їх до будинку, до подвір`я господарства заходили самостійно, оскільки ОСОБА_3 у телефонній розмові дозволив їм приїхати. ОСОБА_3 було роз`яснено причину їх візиту та намір вилучити транспортний засіб без ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, на що обвинувачений відреагував дуже агресивно, почав кричати, вимагав ухвалу про дозвіл на обшук, погрожувати йому та ОСОБА_6 фізичною розправою, взяв ножа та порізав колесо автомобіля, кидався на них з ножем, після чого на нього були одягнені кайданки, його дружина хотіла запалити автомобіль, потім вилами побила переднє та заднє скло автомобіля. На ОСОБА_3 були одягнені кайданки. Для проведення обшуку були запрошені поняті, питанням щодо яких займався ОСОБА_13 , поняті прибули до господарства ОСОБА_3 вже після 24-00 години. Він та інші члени групи були в форменному одязі, ОСОБА_3 знав, що вони є працівниками поліції.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що в ніч з 20 на 21 серпня 2017 року він був на чергуванні у складі групи реагування патрульної поліції разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_15 .. Перебуваючи у селі Стольне Менського району близько першої години ночі зателефонував ОСОБА_6 та дав вказівку про виїзд в с. Синявка для забезпечення охорони громадського порядку під час проведення обшуку у господарстві ОСОБА_3 .. Коли він разом з іншими членами групи приїхали до господарства обвинуваченого, останній був вдома, дозволив їм зайти на подвір`я. Заходили всі разом, він, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , поняті. ОСОБА_6 , представившись, повідомив причину їх візиту. Після цього, обвинувачений почав поводити себе агресивно, кричав, чинив опір, витягнув акумулятор з автомобіля, намагався запалити автомобіль, всунувши ганчірку в бак, порізав ножем шини автомобіля. Дружина обвинуваченого винесла вила і била ними по автомобілю. Обшук тривав близько трьох годин, вся слідча дія фіксувалась на відеокамери мобільних телефонів, ОСОБА_3 роз`яснювались мета візиту, його права під фіксацію.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що близько 01-30 години ночі 21 серпня 2017 року працівник поліції ОСОБА_13 запросив її бути понятою під час обшуку та вилучення автомобіля у ОСОБА_3 , оскільки його підозрюють у вчиненні злочину. Окрім неї, був ще понятий сусід ОСОБА_17 .. Свідок показала, що коли обвинуваченому запропонували віддати ключі від автомобіля, то він відмовився, сказав, що ключів у нього не має, запитував у працівників поліції на підставі чого вони будуть вилучати автомобіль, лаявся, але грубої лайки вона не чула. Потім вона почула звук характерний для спускання шини, поліцейські сказали, що ОСОБА_3 підійшов до автомобіля та проколов колесо, чим саме вона не знає, було темно, не бачила, щоб він ходив у будинок за ножем. Після цього на нього одягли кайданки, на думку свідка, кайданки наділи з тією метою, щоб він більше нічого не зробив з автомобілем, оскільки будь-яких інших активних дій з його сторони не було. Свідок показала, що вона не чула запаху алкоголю від працівників поліції під час спілкування з ними. Працівники поліції знімали на мобільний телефон все те, що там відбувалось.
Згідно з приписами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
У відповідності до ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Згідно зіст. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбаченихст. 91 КПК України, покладається на прокурора.
Суд обґрунтовує свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а також на інших матеріалах кримінального провадження, які були надані прокурором на підтвердження висунутого обвинувачення, та іншими учасниками судового розгляду.
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, сторона обвинувачення посилається на докази, які під час судового розгляду безпосередньо були досліджені судом, а саме на показання потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та суду надані наступні письмові докази:
рапорт заступника начальника СВ Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 , поданий 21 серпня 2017 року т.в.о. начальнику Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_18 про те, що в рамках кримінального провадження № 12017270170000486 від 20 серпня 2017 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, у господарстві по АДРЕСА_2 було проведено обшук, метою проведення якого було вилучення легкового автомобіля ВАЗ 2101 синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у володінні ОСОБА_3 .. Під час проведення обшуку ОСОБА_3 та ОСОБА_12 активно чинили опір працівникам правоохоронних органів, а саме йому та іншим співробітникам поліції, які перебували при виконанні своїх службових обов`язків, зокрема, на законні вимоги реагували неадекватно, хваталися за сторонні предмети, вили, палиці, ОСОБА_3 взяв ніж та порізав ним переднє ліве колесо автомобіля, ОСОБА_12 вхопила вила та розбила вікна в легковому автомобілі , скакала по капоту та даху автівки (а.с. 58);
витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12017270170000488, з якого вбачається, що за матеріалами правоохоронних органів відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 342 КК України, за фактом чинення ОСОБА_3 активного опоруспівробітникам правоохороннихорганів, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2017 року (а.с.54);
доручення начальника СВ Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_19 від 21 серпня 2017 року, згідно з яким проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017270170000488, було доручено слідчим СВ Менського відділу поліції (а.с.56);
доручення т.в.о. начальника відділу поліції ОСОБА_18 від 20 серпня 2017 року №55 про створення мобільної групи з метою оперативно- профілактичного відпрацювання сіл Городище та Синявка Менського району в зв`язку з посиленим варіантом службової діяльності ( а.с.59 );
витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12017270170000486, зареєстрованого 20 серпня 2017 року за фактом крадіжки з будинку заявника ОСОБА_20 по АДРЕСА_1 металевих речей (а.с.60);
ухвалу слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 23 серпня 2017 року про надання дозволу слідчому слідчого відділення Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5 на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, а саме господарства АДРЕСА_1 , що зареєстроване на ОСОБА_21 , та в якому фактично проживає ОСОБА_3 , який проведено 21 серпня 2017 року у період часу з 01 год 30 хв. по 02 год 41 хв., з метою відшукання і вилучення доказів кримінального правопорушення, а саме легкового автомобіля ВАЗ 2101 синього кольору державний номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію на вказаний транспортний засіб серії НОМЕР_2 , які є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні № 12017270170000486 (а.с.61, 62);
протокол обшуку від 21 серпня 2017 року, згідно з яким 21 серпня 2017 року у період з 01 год.30 хв. до 02 год.41 хв. за місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 було проведено обшук, під час якого було виявлено та вилучено автомобіль ВАЗ 2101 державний номерний знак НОМЕР_1 та у кишені шортів ОСОБА_3 свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.63-65);
висновок експерта № 118 від 26 вересня 2017 року, згідно з яким за результатами проведення судово-медичного дослідження у ОСОБА_3 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено (а.с.71-73);
висновок експерта № 119 від 26 вересня 2017 року, згідно з яким за результатами проведення судово-медичного дослідження у ОСОБА_12 мають місце тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці правої та лівої верхньої та нижньої кінцівок, що могли утворитись від дії тупих предметів та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров`я; тілесні ушкодження потерпілої могли утворитися внаслідок нанесення ударів кулаками та ногами по кінцівках останньої, для утворення яких достатньо нанести чотири удари; тілесні ушкодження в ділянці правої та лівої руки могли утворитись внаслідок тримання її за руки сторонньою особою; тілесні ушкодження в ділянці правої та лівої ноги могли утворитись внаслідок падіння з даху легкового автомобіля на землю (а.с.75-77);
висновки службового розслідування від 12 жовтня 2017 року за зверненнями ОСОБА_12 та ОСОБА_3 від 23 серпня 2017 року щодо неправомірних дій працівників Менського ВП ГУНП в Чернігівській області, згідно з якими викладені в зверненнях факти не знайшли свого підтвердження (а.с.104-109);
протоколи проведення слідчих експериментів від 26 грудня 2018 року із застосуванням технічних засобів фіксації з участю свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які в приміщенні та на спеціалізованому майданчику Менського ВП ГУНП в Чернігівській області показали, що були понятими під час вилучення у ОСОБА_3 працівниками поліції автомобіля, як останній проколов шину колеса автомобіля та відмовлявся віддавати його працівникам поліції (а.с. 119-120);
протокол проведення слідчого експерименту від 27 грудня 2018 року із застосуванням технічних засобів фіксації з участю свідка ОСОБА_20 , який в приміщенні Менського ВП ГУНП в Чернігівській області показав, що у нього з будинку у с. Синявка було викрадено метал, йому стало відомо, що місцевий житель с. Синявка на своєму авто возив метал продавати, потім поліція намагалася вилучити у ОСОБА_3 автомобіль (а.с. 121);
протокол проведення слідчого експерименту від 27 грудня 2018 року із застосуванням технічних засобів фіксації з участю свідка ОСОБА_15 , який в приміщенні та на спеціалізованому майданчику Менського ВП ГУНП в Чернігівській області показав, що ОСОБА_3 чинив опір поліції, не давав вилучити автомобіль, проколов колесо, хотів спалити автомобіль, витяг з нього акумулятор (а.с. 122);
постанову про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 22 серпня 2017 року, згідно з якою DVD+R, DVD-R, CD-R диски, на яких записано відеозйомку обшуку, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12017270170000488 (а.с. 103);
постанову про визнання речовим доказом від 27 грудня 2018 року, згідно з якою визнано речовими доказами DVD диск Verbatim та DVD диск VIDER, які 28 вересня 2017 року потерпілий ОСОБА_6 видав начальнику СВ Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_19 із записом проведення працівниками поліції обшуку 21 серпня 2017 року за місцем проживання ОСОБА_3 (а.с. 124);
протокол огляду дисків від 27 грудня 2018 року, згідно з яким слідчий у присутності понятих провів огляд лазерних дисків, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження та за допомогою службового персонального комп`ютера відтворив їх, при відтворенні яких встановлено, що на них зафіксовано хід проведення обшуку 21 серпня 2017 року в житлі ОСОБА_3 , на відео зафіксовані господар та його співмешканка, які чинять опір працівникам поліції, що унеможливлює вилучення автомобіля, також зафіксовано складання слідчим протоколу обшуку (а.с. 123);
постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 27 грудня 2018 року стосовно ОСОБА_12 (а.с. 127-129);
витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12017270170000611,з якоговбачається,що заматеріалами правоохороннихорганів відомостіпро кримінальнеправопорушення,передбачене ч.2ст.342КК України, зафактом чинення ОСОБА_12 активного опоруспівробітникам правоохороннихорганів, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 грудня 2018 року (а.с.130).
Спростовуючи винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК Українисторона захисту клопотала про допит свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_8 ..
Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показала, що вона є сестрою обвинуваченого. В ніч з 20 на 21 серпня 2017 року о 03-00 годині ночі їй зателефонувала ОСОБА_24 та попросила прийти но них заспокоїти дитину. Підійшовши до господарства ОСОБА_3 почула крики, коли зайшла, то побачила, що обвинувачений її брат у кайданках, ОСОБА_24 вимагала від працівників поліції показати ордер на обшук, а працівники поліції викручували їй руки. Обвинувачений сидів тихо, ОСОБА_24 сварилась з працівниками поліції, оскільки ті хотіли забрати автомобіль, ОСОБА_25 всіх заспокоював, у будинку плакала дитина, ОСОБА_6 знаходився у службовому автомобілі на вулиці, вона підходила до нього та просила припинити незаконні дії працівників поліції та показати документи про дозвіл на проведення обшуку, ОСОБА_6 відповів, що такі документи є. Спочатку понятих не бачила, а коли повторно підходила до ОСОБА_6 , то останні знаходились у службовому автомобілі разом з ОСОБА_6 , в її присутності відеозйомка не проводилась, із будь-якими документами ОСОБА_3 не ознайомлювали.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що точної дати не пам`ятає, якось влітку 2017 року він спав в машині обвинуваченого ОСОБА_3 , так як був в стані алкогольного сп`яніння . Приблизно о 23-00 годині його розбудив працівник поліції, він вийшов з автомобіля, і в цей час працівники поліції витягли з будинку ОСОБА_3 , скрутили його, останній вів себе адекватно, агресивної поведінки зі сторони ОСОБА_3 не було, хто пошкодив автомобіль не знає, бачив як обвинуваченому одягали кайданки, при цьому хтось із працівників поліції придушив його. Вранці автомобіль забрав евакуатор, а обвинуваченого повезли в відділ поліції .
Суд безпосередньо та всебічно дослідивши всі обставини кримінальногопровадження та оцінивши кожний наданий доказз точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дійшов до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочині є недоведеною і він підлягає виправданню, з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Аналогічне положення закріплено у ч. 1 ст. 214 КПК України, згідно з якою слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
У цій же процесуальній нормі в пункті шостому частини п`ятої закріплена вимога, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування.
Причому, як вбачається з п.п. 2 п. 3.1 розділу 3 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012, унесення відомостей до Реєстру здійснюється невідкладно в разі призначення слідчого, процесуального керівника або прийняття до провадження.
З системного аналізу наведених нормативних положень випливає, що проведення досудового розслідування у певному кримінальному провадженні керівник органу досудового розслідування зобов`язаний доручити конкретному слідчому, оформивши це відповідним документом дорученням чи постановою, або групі слідчих, визначивши з їх числа старшого групи та оформивши це постановою про створення слідчої групи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що фактично досудове розслідування у даній справі здійснювала група слідчих: ОСОБА_19 , який був начальником СВ Менського ВП ГУНП в Чернігівській області, слідчі ОСОБА_26 та ОСОБА_27 ..
Не дивлячись на це, керівником органу досудового розслідування постанова про створення слідчої групи взагалі не виносилася, старший групи слідчих не визначався.
Матеріали кримінального провадження містять доручення начальника СВ Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_19 від 21 серпня 2017 року, згідно з яким проведення досудового розслідування кримінального провадження було доручено слідчим СВ Менського відділу поліції. Дане доручення не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки в ньому не зазначено прізвище, ім`я та по батькові конкретного слідчого (слідчих), яким доручено проведення досудового розслідування.
Також в матеріалах кримінального провадження міститься ще доручення, згідно з яким проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12017270170000488 від 21 серпня 2017 року доручено слідчим СВ Менського відділу поліції ОСОБА_26 та ОСОБА_27 (а.с.179). Дане доручення підписане заступникомначальника МенськогоВП ГУНПв Чернігівськійобласті ОСОБА_28 , що підтвердив в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 , зазначивши про те, що він, будучи потерпілим у даному кримінальному провадженні, не мав права підписувати таке доручення, то його підписав ОСОБА_28 ..
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 3 КПК України керівник органу досудового розслідування начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.
Це положення КПК України кореспондується з пунктами 2 та 5 Розділу 1 Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 06 липня 2017 року №570, у яких також зазначено і про те, що у територіальних (відокремлених) підрозділах поліції органи досудового розслідування очолюють заступники начальників територіальних (відокремлених) підрозділів поліції - начальники слідчих відділів (відділень).
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що повноваження слідчих ОСОБА_26 та ОСОБА_27 не були оформлені в установленому процесуальним законом порядку, а тому вони не мали повноважень до проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будьякі інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
У вказаній нормі знайшло своє втілення «правило плодів отруйного дерева», згідно з яким не є допустимим доказ, отриманий з використанням іншого недопустимого доказу.
Окрім того, згідно з п.2 ч.3 ст. 87 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Як наслідок, у відповідності до ч.2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Отже, оскільки повноваження слідчих ОСОБА_26 та ОСОБА_27 не були оформлені в установленому процесуальним законом порядку, то такі не мали компетенції до проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, всі докази зібрані вказаними слідчими ОСОБА_26 та ОСОБА_27 після початку досудового розслідування і похідні від них докази є недопустимими.
Ще однією підставою для визнання протоколів проведення слідчих експериментів від 26 та 27 грудня 2018 року з участю свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_20 та доданих до них дисків з відеозаписами слідчих експериментів, протоколу огляду дисків від 27 грудня 2018 року є й те, що дані процесуальні дії вчинені слідчим після закінчення строку досудового розслідування.
Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбаченихч. 3 ст. 333 КПК України.
Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази недопустимими (ч. 8 ст. 223 КПК України).
Так,відповідно доч.1ст.219КПК України (вредакції до15березня 2018року,оскільки новаредакція відповідно доч. 4 § 2 "Прикінцеві положення" розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" не має зворотної дії в часі та застосовується лише до справ, по яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін) досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Загальний строк не може перевищувати: 1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину (ч. 2 ст. 219 КПК України).
З реєструматеріалів досудовогорозслідування таматеріалів кримінальногопровадження № 1-кп/738/133/2018 (справа №738/1792/17) вбачається, що 30 вересня 2017 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру.
13 листопада 2017 року направлено обвинувальний акт до суду.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2018 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 , після скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції від 20 червня 2018 року та направлення на новий розгляд, повернуто прокурору. Після набрання даною ухвалою законної сили 27 листопада 2018 року, обвинувальний акт прокурор отримав 06 грудня 2018 року, а не 21 грудня 2018 року, як про це зазначив прокурор, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Обвинувальний акт направлено до суду 04 січня 2019 року.
У відповідності до вимог ст. 295 КПК України слідчий не звертався з клопотанням про продовження строку досудового розслідування в межах строку, встановленого ч.2 ст. 219 КПК України.
На суд у відповідності до п.1 ч.2 ст. 87 КПК України покладений обов`язок визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу, або з порушенням його суттєвих умов.
Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
21серпня 2017року безухвали слідчогосудді булопроведено обшуку період з 01-30 години до 02-41 години за місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , під час якого було виявлено та вилучено автомобіль ВАЗ 2101 державний номерний знак НОМЕР_1 та у кишені шортів ОСОБА_3 свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Ухвалою слідчого судді від 23 серпня 2017 року надано дозвіл слідчому СВ Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5 в порядку частини третьої статті 233 КПК України на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, а саме господарства АДРЕСА_1 , що зареєстроване на ОСОБА_21 та в якому фактично проживає ОСОБА_3 , який проведено 21 серпня 2017 року у період часу з 01 години 30 хвилин по 02 годину 41 хвилину, з метою відшукання і вилучення доказів кримінального правопорушення, а саме легкового автомобіля ВАЗ 2101 синього кольору державний номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію на вказаний транспортний засіб серії НОМЕР_2 , які є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні № 12017270170000486 (а.с.61, 62).
Згідно з положеннями ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що на час проведення обшуку ухвала слідчого судді відсутня. Обвинувачений ОСОБА_3 показав, що він не давав згоду працівникам поліції проникнути до його житла та іншого володіння, останні без його дозволу серед ночі увірвалися до його будинку. Доводи ОСОБА_3 не спростовані стороною обвинувачення, письмовий дозвіл відсутній, показання потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_14 про те, що вони зайшли до господарства ОСОБА_3 зі згоди останнього, суд не бере до уваги, оскільки вони не узгоджуються між собою, як потерпілі так і свідки вказують на різний час та спосіб проникнення до житла обвинуваченого.
Відповідно до частини третьої статті 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.
У мотивувальній частині ухвали слідчого судді від 23 серпня 2017 року зазначено, що «слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду, відшукувані речі і документи знаходяться у зазначеному у клопотанні житлі чи іншому володінні особи».
Про існування передбачених кримінальним процесуальним законом невідкладних випадків, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, з наявністю яких КПК України пов`язує можливість слідчого, прокурора до постановлення ухвали слідчого судді проникнути до житла чи іншого володіння особи, в ухвалі не зазначено.
Крім того, згідно з вимогами закону обшук житла повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ним володіє (ч.2 ст.236 КПК України). Крім того, існує загальне правило, згідно з яким заборонено проводити слідчі дії у нічний час, тобто в період з 22 до 6 години (ч.4 ст.233 КПК України).
Разом з тим, існують винятки з зазначених правил щодо часу проведення обшуку їх можна не дотримуватися, якщо мова йде про невідкладний випадок, коли затримка в проведенні слідчої дії може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного, або якщо їх дотримання може суттєво зашкодити меті обшуку.
Під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено існування невідкладних випадків, за наявності яких працівники поліції мали право проникнути до господарста ОСОБА_3 до постановлення ухвали слідчого судді.
Посилання сторони обвинувачення на те, що обшук було проведено з метою вилучення транспортного засобу та збереження речових доказів у кримінальному провадженні за фактом крадіжки металевих виробів, є безпідставним, оскільки вказані обставини не є невідкладним випадком у розумінні ч. 3 ст. 233 КПК України та в порушення вимог ч.2 ст. 236, ч. 4 ст. 236 КПК України, обшук проведено у нічний час.
Не зважаючи на те, що обшукце раптовата неочікуванаподія дляосіб,у якихвін проводиться,а дляправоохоронців -заздалегідь спланований,добре підготовленийкомплекс слідчихта організаційнихдій зчітко продуманималгоритмом,який проводитьсяз метоюотримання доказівта відшукуванняосіб вкримінальному процесі, працівники поліції, прибувши до господарства ОСОБА_3 у період з 22-00 до 23-00 години, розпочали проведення обшуку лише о 01-30 годині ночі, прибули без понятих, тобто не мали заздалегідь чітко спланованого алгоритму своїх дій, що свідчить про те, що рішення про проведення обшуку з метою вилучення транспортного засобу було прийнято уже перебуваючи у господарстві ОСОБА_3 .. Це підтвердив і сам потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні.
Також, перебуваючи у господарстві ОСОБА_3 , працівники поліції бачили, що автомобіль перебуває у технічно несправному стані, стоїть на колодці, про що зазначено в протоколі обшуку, що також свідчить про відсутність нагальної потреби вилучати транспортний засіб.
Вказані обставини, як і той факт, що ОСОБА_3 з 2017 року й до теперішнього часу не вручено підозру у кримінальному провадженні за фактом крадіжки, свідчать про відсутність невідкладного випадку, який давав право працівникам поліції увійти до господарства без попереднього дозволу суду.
Окрім того, як вбачається з протоколу обшуку від 21 серпня 2017 року у ОСОБА_3 з кишені шортів вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Так, відповідно до ч.5 ст. 236 КПК України за рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.
Під час судового розгляду кримінального провадження не знайшов підтвердження той факт, що слідчим у відповідності до вказаної норми процесуального закону, приймалось рішення про проведення обшуку особи ОСОБА_3 ..
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що обшук було проведено з порушенням положень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) щодо права на повагу до приватного і сімейного життя; статті 30 Конституції України щодо недопущення проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду; приписів статей 13, 233, 234, 235 КПК України щодо недоторканності житла чи іншого володіння особи, підстав для надання слідчим суддею дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи, вимог, яким повинна відповідати ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України, а саме за чинення опору працівникам правоохоронних органів під час виконання ними своїх службових обов`язків. Під час проведення обшуку ОСОБА_3 чинив активний опір працівникам правоохоронних органів, який виражався у невиконанні законних вимог працівників поліції. Зокрема, ОСОБА_3 чинив активні дії, спрямовані на знищення легкового автомобіля ВАЗ 2101. З цією метою взяв до рук кухонного ножа та порізав ним переднє ліве колесо автомобіля, після чого, незважаючи на законні вимоги працівників правоохоронних органів, ОСОБА_3 відкрив кришку бензобака автомобіля на намагався його підпалити.
Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України, є суспільні відносини, що забезпечують додержання нормативно визначеного порядку виконання працівником правоохоронного органу службових обов`язків.
Потерпілими від злочину є, в тому числі, і працівник правоохоронного органу.
Об`єктивна сторона злочину полягає в опорі працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, тобто в момент безпосереднього виконання покладених на них обов`язків. Тому опір може бути вчинений лише у випадку, коли особа почала виконувати свої службові обов`язки (наприклад, заступила на чергування) та не припинила їх виконувати.
Опір відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року №8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоровя, гідність та власність суддів і правоохоронних органів» - це вчинення активної фізичної протидії виконанню працівником правоохоронного органу своїх обов`язків, яка спрямована безпосередньо на нього.
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 342 КК України така протидія може бути лише ненасильницькою.
Ненасильницький опір вчинення протидії потерпілому, не пов`язаної з безпосереднім фізичним або психічним впливом на нього. Такий опір перешкоджає виконати обов`язки чи ставить під загрозу їх виконання, що і становить суспільну небезпечність посягання.
Суб`єктивна сторона опору характеризується прямим умислом суб`єкт усвідомлює, що вчинює опір працівнику правоохоронного органу і бажає так чинити. Мета опору припинити або змінити виконання потерпілим своїх обов`язків. Мотивом опору є невдоволення законною діяльністю потерпілого.
Стороною обвинувачення не здобуто та не надано суду доказів, що ОСОБА_3 чинив опір працівникам правоохоронних органів під час виконання ними своїх службових обов`язків, не виконував законні вимоги працівників поліції та чинив активні дії, спрямовані на знищення автомобіля.
Зокрема, свідок ОСОБА_9 під час судового розгляду показав, що автомобіль намагалася підпалити співмешканка обвинуваченого ОСОБА_12 , а не ОСОБА_3 ..
З місця події речові докази, а саме ніж, ганчірка, не вилучалися.
Наявність зі сторони ОСОБА_3 до працівників поліції будь-яких агресивних, неадекватних дій заперечували в судовому засіданні свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_8 та ОСОБА_16 , яка, зокрема, показала, що була лайка, але вона не була грубою, обвинувачений чинив опір працівникам поліції саме при одяганні йому на руки кайданок, а не до цього.
Наданий стороною обвинувачення на пітверджння винуватості ОСОБА_3 у чиненні опору працівникам поліцї диск з відеозаписами проведення обшуку у господарстві останнього, був відтворений під час судового розгляду. Під час відтворення вказаного диску встановлено, що відеозапис не представляє собою чіткої картини подій, що мали місце 21 серпня 2017 року, відеозйомка проведена у темну пору доби, а тому при відтворенні диску нічого не видно, лише фрагменти об`єктів, осіб, чути чиїсь голоса, нецензурну лайку якоїсь жінки.
Водночас з тим,у протоколіобшуку від21серпня 2017року невказано проздійснення технічноїфіксації слідчоїдії. Підчас судовогорозгляду буловстановлено, щовідеофіксацію здійснювалипрацівники поліціїна своїмобільні телефони,але невстановлено хтосаме, ОСОБА_6 не змігпригадати в судовомузасіданні фактнадання 28 вересня 2017 року начальнику СВ Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_19 відповідних дисків, як про це зазначено слідчим ОСОБА_26 у постанові про визнання їх речовим доказом від 27 грудня 2018 року, разом з тим, із постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 22 серпня 2017 року слідчого ОСОБА_27 вбачається, що такі диски були в наявності уже станом на 22 серпня 2017 року.
На підставі викладеного, суд не бере їх до уваги.
За наслідками судового розгляду говорити "поза розумним сумнівом" про те, що мала місце активна протидія з боку обвинуваченого, спрямована на перешкоджання виконанню потерпілими своєї законної діяльності, підстав не має, поведінка ОСОБА_3 свідчить про невдоволення ним незаконною діяльністю працівників поліції та направлена на захист свого майна.
Інших доказів, які б були надані стороною обвинувачення та указували на те, що обвинувачений чинив опір, здобуто не було.
Усі сумніви за цим фактом щодо доведеності вини обвинувачного тлумачаться судом на його користь.
Згідно з ч.1ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихст. 91 КПК України, в тому числі і винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, форми вини, мотиву і мети вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до вимог ст.94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а в разі якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України ухвалюється виправдовувальний вирок.
З урахуванням викладеного, виходячи із закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, та провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1ст.337КПК України вмежах висунутогообвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень; зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, враховуючи наявністьістотних суперечностейта протиріч,у дослідженихпід чассудового розгляду доказахобвинувачення, суд дійшов висновку про виправдання ОСОБА_3 , оскільки стороною обвинувачення не доведено вчинення останнім злочину, передбаченого ч.2 ст. 342 КК країни.
Цивільні позови у даному кримінальному провадженні потерпілими не пред`явлені.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України: DVDдиск Verbatimта DVDдиск VIDER,із відеозаписомобшуку, проведеного працівниками поліції 21 серпня 2017 року за місцем проживання ОСОБА_3 , які знаходяться в матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі й запобіжні заходи, до ОСОБА_3 не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись статтями 373-374 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
ОСОБА_3 визнати невинуватим та виправдати в пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 342 КК України за недоведеності в його діянні даного складу злочину.
Речові докази: DVD диск Verbatim та DVD диск VIDER, із відеозаписом обшуку, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити ОСОБА_3 та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1
