У Х В А Л А
06 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 804/2823/16
Провадження № 11-433апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р ., Князєва В. С. , Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О . С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула матеріали касаційної скарги ОСОБА_5 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі № 804/2823/16 за позовом ОСОБА_5 до Національного банку України (далі - НБУ), третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної і моральної шкодита
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до НБУ, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила:
- визнати рішення та дії (незарахування до кадрового резерву, відмова в переведенні до центрального апарату, незаконне звільнення з роботи, обмеження у доступі до професії, службової діяльності та посад) НБУ, вчинені на підставі постанови Правління НБУ від 17 березня 2006 року № 96, стосовно позивача незаконними, тобто такими, що завдали дискримінації за ознаками статі, віку, освіти при реалізації права позивача на працю з порушенням положень антидискримінаційного законодавства;
- визнати дискримінацію з боку НБУ стосовно позивача за захищеними ознаками статі, віку, освіти тощо при проходженні і звільненні з державної служби на підставі Положення про формування кадрового резерву на посади державних службовців Національного банку України, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 березня 2006 року № 96;
- скасувати наказ НБУ від 26 липня 2016 року № 3202-к про звільнення ОСОБА_5 як такий, що порушує вимоги частини третьої статті 53 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), частини другої статті 14 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі - Закон № 5207-VI) та положень Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);
- поновити позивача на посаді провідного економіста сектору інспекційних перевірок відділу банківського нагляду Управління Національного банку України в Дніпропетровській області (далі - Управління НБУ) або на посаді економіста в центральному апараті НБУ за умови відсутності вакантних посад в Управлінні НБУ;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_5 заробітну плату за час вимушеного прогулу із розрахунку середньомісячної заробітної плати у розмірі 5 990 грн 51коп. (з подальшим коригуванням станом на дату винесення рішення суду);
- стягнути з НБУ на користь позивача матеріальні збитки внаслідок упущеної вигоди через дискримінацію в сумі 325 тис. 920 грн (з подальшим коригуванням станом на дату винесення рішення суду);
- стягнути з НБУ на користь позивача моральну шкоду, завдану прямою дискримінацією та порушенням прав протягом тривалого часу в сумі 38 млн. грн;
Також просила допустити до негайного виконання рішення суду щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заробітної плати за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 09 липня 2018 року задовольнив позов частково: визнав протиправними дії НБУ щодо припинення перебування ОСОБА_5 у кадровому резерві Управління НБУ. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 17 січня 2019 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким:
- закрив провадження у справі за позовними вимогами в частині: скасування наказу НБУ від 26 липня 2016 року № 3202-к про звільнення ОСОБА_5 як такого, що порушує вимоги частини третьої статті 53 Закону № 1700-VII, частини другої статті 14 Закону № 5207-VI та положень КЗпП України; поновлення ОСОБА_5 на посаді провідного економіста сектору інспекційних перевірок відділу банківського нагляду Управління НБУ або на посаді економіста в центральному апараті НБУ за умови відсутності вакантних посад в Управлінні НБУ; стягнення з НБУ на користь ОСОБА_5 заробітної плати за час вимушеного прогулу із розрахунку середньомісячної заробітної плати у розмірі 5 990 грн 51 коп. (з подальшим коригуванням станом на дату винесення рішення суду), роз`яснивши позивачу право на звернення з цими позовними вимогами в порядку цивільного судочинства;
- відмовив у задоволенні решти позовних вимог.
Не погодившись з указаною постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 березня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 17 квітня 2019 року передав цю справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), мотивувавши це тим, що позивач оскаржує судове рішення, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
За правилами частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки в касаційній скарзі позивач просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, зокрема, у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду створила учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи № 804/2823/16 шляхом надсилання копій процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статтею 44 КАС України.
Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
З огляду на те, що предметом перегляду в цій справі є судове рішення суду апеляційної інстанції, зокрема, щодо правильності застосування ним норм процесуального законодавства, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні, незважаючи на клопотання ОСОБА_5 та НБУпро розгляд справи за участю позивача та представника відповідача, Велика Палата Верховного Суду призначає розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.
Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне поінформувати учасників справи про її розгляд шляхом надіслання копій цієї ухвали.
Керуючись статтями 340, 345 і 346 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу № 804/2823/16 за позовом ОСОБА_5 до Національного банку України, третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
2. Відмовити в задоволенні клопотань ОСОБА_5 та Національного банку України про розгляд справи за участю позивача та представника відповідача.
3. Призначити справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на28 серпня 2019 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук Л. І. Рогач
Д. А. Гудима І. В. Саприкіна
В. І. Данішевська О. М. Ситнік
О. Р. Кібенко О. С. Ткачук
В. С. Князєв В. Ю. Уркевич
О. Г. Яновська
