КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 759/8676/19 Головуючий 1 інстанція -Пятничук І.В.
Провадження № 22-ц/824/10039/2019 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
П О С Т А Н О В А
іменем України
30 серпня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Сержанюка А.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу заапеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 травня 2019 року про відкриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., Товариство з обмеженою відповідальністю «Боедем» про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності,-
ВСТАНОВИЛА:
У травні ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., Товариство з обмеженою відповідальністю «БОЕДЕМ» про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 травня 2019 року відкрито провадження по даній справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановлену з порушенням норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі з підстав порушення правил підсудності.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що висновки суд першої інстанції є хибними, зроблені без урахування дійсних обставин справи. Зазначає, що даний спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, а тому Святошинським районним судом м.Києва було відкрито провадження з порушенням правил підсудності за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., Товариство з обмеженою відповідальністю «Боедем» про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1698, та скасування запису в державному реєстрі № 10721050006001764 від 22 лютого 2012 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши надані матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відкриття провадження по даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява підлягає розгляду в порядку цивільногосудочинства, а не в порядку господасрькогосудочинства та підсудна Святошинському районному суду м. Києва.
З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.
Згідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 23 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Відповідно до ст. 187 ЦПК України суддя при вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду має перевірити чи підсудна справа цьому суду.
За загальним правилом підсудності відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За таких обставин, місцевий суд, на переконання апеляційного суду, у повній мірі дотримався вимог процесуального законодавства, зокрема, правил підсудності, при постановленні оскаржуваної ухвали так, як вбачається з матеріалів справи, що позов поданий до фізичної особи місце реєстрації якого відповідно до довідки (а.с.33) АДРЕСА_1 , що територіально підсудний Святошинському районному суду м. Києва.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності.
Відповідно до ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
В даному випадку колегія суддів звертає свою увагу на те, що дії відповідача, щодо ухилення від визначення порядку поділу майна подружжя, що належало Позивачу та Відповідачу на праві спільної сумісної власності, так і щодо вчинення Відповідачем подальших дій, пов`язаних з укладенням правочину щодо відчуження зазначеного майна, порушують права Позивача, визначені Сімейним кодексом України, а отже даний спір за своєю природою є спором між подружжям щодо поділу майна.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Так, вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання за позивачем права власності є похідними від вимоги про поділ спільної сумісної власності.
Враховуючи вищевикладене, предметом даного позову є поділ майна подружжя, визнання Договору недійсним з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.ст. 60, 63, 65, 67, 70 Сімейного кодексу України та скасування державної реєстрації.
Таким чином, з огляду на дані аргументи та підстави, з якими звернувся позивач по справі до суду за захистом прав, колегія суддів приходить до висновку, що дана категорія спору не підпадає під поняття корпоративного спору, а є виключно спором в межах цивільних-правових відносин, які виникають з шлюбних правовідносин.
Відтак, провадження у справі Святошинським районним судом міста Києва відкрито з дотриманням норм процесуального законодавства, що визначають правила підсудності.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали, а також порушення норм процесуального права при її постановленні, зокрема, ст.ст. 27, 30, 187 ЦПК України, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються викладеним.
Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а постановлена ухвала відповідає вимогам процесуального права, та підстави для її скасування відсутні.
За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постановлену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування постановленої ухвали суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК Україниапеляційний суд, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 7, 355, 356, 391 ЦК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» залишити без задоволення.
УхвалуСвятошинського районного суду міста Києва від 24 травня 2019 року залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Є.М. Суханова
Судді: Н. В. Ігнатченко
А.С. Сержанюк
