ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 554/10517/16-ц
провадження № 61-34142 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави,
відповідачі: виконавчий комітет Шевченківської районної в місті Полтаві ради, Шевченківська районна в місті Полтаві рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - Полтавська міська рада,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області на рішення Октябрської районного суду м. Полтави від 29 травня 2017 року в складі судді Січиокно Т. О. та на рішення апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року в складі колегії суддів Абрамова П. С., Кузнєцової О. А., Лобова О А.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У 2016 році перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Шевченківської районної в місті Полтава раді, Шевченківської районної в місті Полтаві ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і просив:
- визнати недійсним і скасувати рішення виконавчого комітету Октябрської районної в м. Полтаві ради від 28 жовтня 2008 року № 502, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проєкту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1000 м2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (далі - земельна ділянка);
- визнати недійсним та скасувати рішення сесії Октябрської районної в м. Полтаві ради від 30 жовтня 2008 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної в м. Полтаві ради від 28 жовтня 2008 року № 502;
- визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Октябрської районної в м. Полтаві ради від 24 лютого 2009 року № 87, яким затверджено проєкт відведення та передано у власність ОСОБА_1 зі складу земель житлової чи громадської забудови міста земельну ділянку;
- визнати недійсним та скасувати рішення сесії Октябрської районної в м. Полтава ради від 26 березня 2009 року про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрського районної в м. Полтава ради від 24 лютого 2009 року № 87;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 517556 від 05 червня 2009 року;
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1000 м2, кадастровий номер 5310137000:15:017:0020, вартістю 109877 грн до земель запасу Полтавської міської ради.
В обґрунтування позову прокурор зазначав, що за результатами проведеної прокуратурою перевірки дотримання Полтавською міською радою земельного законодавства виявлено, що рішеннями Октябрської районної в м. Полтаві ради та виконавчого комітету Октябрської районної в м. Полтаві ради відчужено землі парку «Перемога» в м. Полтаві, який є об`єктом природно-заповідного фонду та пам`яткою місцевого значення садово-паркового мистецтва.
Власником даної земельної ділянки був ОСОБА_1 який продав її за договором купівлі-продажу від 15 жовтня 2012 року ОСОБА_2 .
У зв`язку з цим, прокуратура просила вирішити даний спір в судовому порядку та скасувати відповідні рішення органів місцевого самоврядування та витребувати земельну ділянку з незаконного володіння у власність держави.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що з даним позовом прокурор звернувся до суду після спливу строку позовної давності, однак, оскільки він не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, у задоволенні позову необхідно відмовити саме за недоведеністю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задоволено частково, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 травня 2017 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову в зв`язку зі спливом позовної давності.
Апеляційний суд виходив із того, щопередача органами місцевого самоврядування у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки проведена з порушенням норм земельного законодавства, однак прокурор звернувся до суду з даним позовом після спливу позовної давності, а тому наявні правові підстави для відмови в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2017 року заступник прокурора Полтавської області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року вказана справа призначена до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_2 і Шевченківської районної в місті Полтава ради, в яких вони просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави та зазначив, що діє в інтересах територіальної громади міста Полтави.
Указував, що відповідно до статей 45, 46 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подачі позову) функції контрюлю за дотриманням земельного законодавства належать Державній екологічній інспекції України, однак фактично такі функції до інспекції не перейшли, а тому Держекоінспекція України позбавлена права на звернення до суду з даним позовом.
Докази на підтвердженя факту повідомлення Держекоінспекції України та її письмової згоди на подачу даного позову в порядку, передбаченому абзацом третім частини другої статті 45 ЦПК України, частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури суду не надав.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини першої статті 45 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Згідно з частиною другою статті 45 ЦПК України в указаній редакції прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивачаю.
Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.
Згідно з абзацами першим, другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону).
Проте, при вирішенні спору суди не перевірили та не встановили наявність виключного випадку для подачі даного позову Полтавською місцевою прокуратурою Полтавської області. Зокрема, не з`ясували, який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб`єкт владних повноважень відсутній.
Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задовольнити частково.
Рішення Октябрської районного суду м. Полтави від 29 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
