23.09.19
22-ц/812/1569/19
Єдиний унікальний номер судової справи 477/2330/18
Номер провадження 22-ц/812/1569/19
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,
з секретарем судового засідання Гавор В.Б.,
за участі прокурора Волкожа С.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 ухвалу, яка постановлена Жовтневим районним судом Миколаївської області 01 серпня 2019 року, під головуванням судді Саукової А.А. в приміщені цього ж суду о 09 год. 30 хв., у цивільній справі за скаргою керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 на дії та постанови начальника Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Романчука С.М. та заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Щербатюка А.І.,
УСТАНОВИЛА:
У липні 2019 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду зі скаргою на дії та постанови начальника Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Романчука С.М. та заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Щербатюка А.І.
В обґрунтування скарги зазначено, що ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року у цивільній справі №477/2330/18 (провадження №2/477/981/18), яка змінена постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року, задоволено заяву Миколаївської місцевої прокуратури №2 про забезпечення позову.
Заборонено відчуження земельних ділянок: площею 2 га з кадастровими номерами 4823381700:13:000:0090; 4823381700:13:000:0093; 4823381700:13:000:0095; які розташовані в межах Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, в тому числі шляхом укладення будь-яких правочинів щодо передачі прав на ці ділянки, зміни розмірів та цільового призначення землі, здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо цих земельних ділянок (у тому числі у разі їх поділу чи об`єднанню з іншими ділянками).
Заборонено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов`язані із нецільовим використанням земельних ділянок з кадастровими номерами 4823381700 :13:000:0090, 4823381700:13:000:0093 та 4823381700:13:000:0095.
Виконавчий документ в частині заборони ОСОБА_3 відчуження земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 4823381700:13:000:0095, яка розташована в межах Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, в тому числі шляхом укладення будь-яких правочинів щодо передачі прав на цю ділянку, зміни розмірів та цільового призначення, за заявою Миколаївської місцевої прокуратури №2 від 11 січня 2019 року прийнято до виконання державним виконавцем Заводського районного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Заводський ВДВС) Бутенко А.В. та винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №57485224.
У подальшому, 11 травня 2019 року заступником начальника відділу Заводського ВДВС Щербатюком А.І. на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №57485224 у зв`язку з виконанням виконавчого документу повністю та фактично шляхом доведення до відома представника боржника резолютивної частини рішення щодо заборони вчинення дій.
Не погоджуючись із вказаним рішенням заступника начальника відділу Заводського ВДВС Щербатюка А.І., оскільки, як на думку прокурора, державний виконавець повинен був довести до відома саме боржника, а не його представника резолютивну частину рішення щодо заборони вчинення дій, 30 травня 2019 року Миколаївською місцевою прокуратурою №1 подано скаргу в порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» до начальника Заводського ВДВС з вимогою скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження.
11 червня 2019 року начальником відділу Заводського ВДВС Романчуком С.М. винесено постанову про перевірку законності виконавчого провадження, якою у задоволені скарги заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 відмовлено.
Посилаючись на викладені обставини, та наполягаючи на тому, що відповідно до вимог чинного законодавства державний виконавець повинен був довести зміст резолютивної частини рішення щодо заборони вчинення дій особисто ОСОБА_3 , а не її представнику, керівник Миколаївської місцевої прокуратури №1 просив:
визнати неправомірними дії начальника Заводського ВДВС Романчука С . М. щодо винесення 11 червня 2019 року постанови про перевірку законності виконавчого провадження №57485224;
скасувати постанову начальника Заводського ВДВС Романчука С.М. від 11 червня 2019 року про перевірку законності виконавчого провадження №57485224;
визнати неправомірними дії заступника начальника Заводського ВДВС Щербатюка А.І. щодо винесення 11 травня 2019 року постанови про закінчення виконавчого провадження №57485224;
скасувати постанову заступника начальника Заводського ВДВС Щербатюка А.І. від 11 травня 2019 року про закінчення виконавчого провадження №57485224.
Начальник Заводського ВДВС Романчук С.М. надав до суду відзив, в якому проти задоволення скарги заперечував. Зазначав, що відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізовувати свої права і обов`язки у виконавчому проваджені самостійно або через представників. Вказував на те, що ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року яка змінена постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року, на ОСОБА_3 покладено обов`язок утриматись від вчинення певних дій, а не вчинити їх, тому посилання прокурора на неможливість ОСОБА_3 реалізовувати свої права та обов`язки через представника суперечать положенням чинного законодавства.
ОСОБА_3 надала до суду відзив, в якому проти задоволення скарги заперечувала. Пояснила, що її представник була ознайомлена із резолютивною частиною судового рішення щодо заборони вчиняти певні дії про що повідомила особисто ОСОБА_3
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2019 року у задоволені скарги керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду скасувати.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.
За правилами ст.ст.1,5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена чинним Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ст.74 вказаного Закону України зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року у цивільній справі №477/2330/18 (№2/477/981/18), яка змінена постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року, задоволено заяву Миколаївської місцевої прокуратури №2.
Заборонено відчуження земельних ділянок: площею 2 га з кадастровим номером 4823381700:13:000:0090; 4823381700:13:000:0093; 4823381700:13:000:0095; які розташовані в межах Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, в тому числі шляхом укладення будь-яких правочинів щодо передачі прав на ці ділянки, зміни розмірів та цільового призначення землі, здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо цих земельних ділянок (у тому числі у разі їх поділу чи об`єднанню з іншими ділянками).
Заборонено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов`язані із нецільовим використанням земельних ділянок з кадастровими номерами 4823381700:13:000:0090, 4823381700:13:000:0093 та 4823381700:13 :000 :0095 (а.с.8-12,13-18).
11 січня 2019 року державним виконавцем Заводського ВДВС Бутенко А.В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження, якою прийнято виконавче провадження №57485224 з примусового виконання ухвали Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року, в частині заборони ОСОБА_3 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4823381700:13:000:0095 дії, спрямовані на нецільове використання та заборони вчиняти дії зі зміни цільового використання даного майна, тобто земельної ділянки з кадастровим номером 4823381700:13:000:0095 (а.с.19-20).
Постановою заступника начальника Заводського ВДВС Щербатюка А.І. від 11 травня 2019 року закінчено виконавче провадження №57485224 на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з виконанням виконавчого документу повністю та фактично шляхом доведення до відома представника боржника резолютивної частини рішення щодо заборони вчинення дій (а.с.21-22).
Згідно акту державного виконавця від 29 січня 2019 року державним виконавцем Заводського ВДВС Бутенко А.В. доведено до відома боржника резолютивну частину рішення щодо заборони ОСОБА_3 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4823381700:13:000:0095 дії, спрямовані на нецільове використання та заборони вчиняти дії зі зміни цільового використання даного майна, про що представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 поставила свій підпис (а.с.39).
30 травня 2019 року заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 подано скаргу в порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» до начальника Заводського ВДВС з вимогою скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження. Скарга обґрунтована тим, що державний виконавець повинен був довести резолютивну частину судового рішення щодо заборони вчинення дій до відома боржника особисто (а.с.23-25).
11 червня 2019 року начальником відділу Заводського ВДВС винесено постанову про перевірку законності виконавчого провадження, якою у задоволені скарги заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 відмовлено (а.с.27-28).
Не погоджуюсь з прийнятим рішенням, заявник звернувся до суду зі скаргою.
За правилами ст.14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, ст.51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.
Оскільки ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року, яка змінена постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року, ОСОБА_3 заборонено відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 4823381700:13: 000 : 0095 ; яка розташована в межах Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, в тому числі шляхом укладення будь-яких правочинів щодо передачі прав на цю ділянку, зміни розмірів та цільового призначення землі, здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо землі (у тому числі у разі її поділу чи об`єднанню з іншими ділянками), та заборонено вчиняти дії, пов`язані із нецільовим використанням вказаної земельної ділянки, то саме вказані дії ОСОБА_3 повинна вчинити (утриматись від вчинення) особисто, а не через свого представника.
Всі інші свої права і обов`язки у виконавчому провадженні ОСОБА_3 має право реалізовувати як особисто, так і через свого представника, у тому числі і бути ознайомленою з резолютивною частиною судового рішення.
За такого, посилання прокурора на неможливість боржником реалізовувати свої права та обов`язки через представника суперечать положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської прокуратури №1- залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: О.І. Галущенко
П.П. Лисенко
Повний текст судового рішення
складено 30 вересня 2019 року
