ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 грудня 2019 року Справа № 923/496/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В., за участю секретаря судових засідань Зуденко Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Херсонського морського порту), м. Херсон,
до відповідача: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон,
про стягнення 403 159 грн. 97 коп.,
за участю представників:
від позивача: Подоляк О.І., представник;
від відповідача: Динюк І.Р., адвокат.
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (надалі за текстом рішення – ДП "Адміністрація морських портів України", позивач) звернулось до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (надалі за текстом рішення – ДП "Херсонський морський торговельний порт", відповідач) з позовом про стягнення 360 821,83 грн. боргу, 6 824,22 грн. інфляційних втрат, 2 893,70 грн. 3% річних та 32 620,22 грн. пені за Договором про допуск до об`єктів портової інфраструктури, укладеним сторонами 29.06.2017.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.10.2018 року позовні вимоги Держаного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт” на користь Держаного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” заборгованість за користування об`єктами портової інфраструктури за січень та лютий 2018р. у розмірі 11390,04грн., 78,64грн. в якості 3% річних, 154,27грн. втрат від інфляції, 888,43грн. пені, та судовий збір у розмірі 187,47грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Держаного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в частині стягнення з Державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт” 349431,79грн. заборгованості за користування об`єктами портової інфраструктури за листопад 2017р., 31731,79грн. пені, 2815,06грн. в якості 3% річних, 6669,95грн. втрат від інфляції.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вартість за користування об`єктами портової інфраструктури за листопад 2017, не доведено та необґрунтовано складові плати (34 9431,79 грн. з ПДВ) за користування об`єктами портової інфраструктури за листопад 2017, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за користування об`єктами портової інфраструктури за листопад 2017 у розмірі 34 9431,79грн. в т.ч. ПДВ, задоволенню не підлягають. Вимоги позивача про стягнення з відповідача за прострочення з оплати за листопад 2017 - 31731,79 грн. пені, 6669,95 грн. інфляційних втрат та 2815,06 грн. в якості 3% річних також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було доведено наявність основної заборгованості у відповідача за листопад 2017, тому відсутні правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за невнесення відповідачем плати за користування об`єктами портової інфраструктури за листопад 2017.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за користування об`єктами портової інфраструктури за січень 2018 року у розмірі 5695,02 грн. та лютий 2018 року у розмірі 5695,02 грн. є обґрунтованими та підставними і підлягають задоволенню.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 року апеляційну скаргу Держаного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 18.10.2018 року залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 19.06.2019 року касаційну скаргу Держаного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Херсонської філії (адміністрація Херсонського морського порту) задоволено частково.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 18.10.2018 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 року скасовано.
Справу № 923/496/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.
У зв`язку з направленням справи на новий розгляд, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, яким 23.09.2019 року справу розподілено судді Гридасову Ю.В.
Ухвалою суду від 24.09.2019 суддею Гридасовим Ю.В. прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін, на 15 жовтня 2019 року о 14:30.
15.10.19 у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 15 години 00 хвилин 05.11.2019 року.
Протокольною ухвалою від 05.11.19 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 28.11.2019 року об 11 годині 30 хвилин.
Протокольною ухвалою (яка занесена до протоколу судового засідання від 28.11.2019) відкладено судове засідання на 10 годину 00 хвилин 05.12.2019 року.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.12.19 до 10 години 00 хвилин 19.12.19.
У судовому засіданні 19.12.19 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позивач у позовній заяві, запереченнях (відповіді) на відзив та додаткових письмових поясненнях посилається на наступні обставини:
позов обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 29.06.2017, щодо внесення плати за використання проїзних доріг загального користування;
у запереченнях (відповіді) на відзив позивач зазначає, що спірний договір не містить умови щодо проведення з боку відповідача будь-якого авансування, стверджує про непроведення відповідачем такого авансування, про відсутність доказів, які б підтверджували зазначений факт;
на думку позивача, відповідно до п. 23 Договору сума щомісячного платежу за користування об`єктами портової інфраструктури розраховується виходячи з фактичної кількості наданих послуг у звітному місяці, що підтверджується актами наданих послуг за формою КБ-2в;
позивачем до суду подано акти звірки які, з урахуванням нового розгляду справи, прийняті судом до розгляду, у супровідному листі позивач також зазначив, що відповідачем не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення авансування, а надані акти звірки підписані відповідачем та не містять інформації про авансування, означене, за твердженнями позивача, підтверджує, що дебіторська заборгованість у позивача перед відповідачем відсутня;
крім того, на думку позивача, відповідно до актів звірок взаємних розрахунків за періоди 2016 рік, 2017 рік (окремо додаються акти за період 2 квартал 2017, липень 2017, серпень 2017) у ХФ ДП «АМПУ» не обліковується жодної заборгованості перед ДП «ХМТП»;
як стверджує позивач, відповідач у своїх поясненнях зазначає що фінансування проводилося по аналогічним договорам за користування об`єктами портової інфраструктури, отже по аналогічним договорам також мали підписуватися акти виконаних робіт та наданих послуг, виставлятися рахунки з подальшою їх оплатою, у разі ненадання послуг відповідно до заявлених в актах об`ємах відповідач не міг підписувати зазначені акти та здійснювати їх повну оплату, адже такими діями відповідач фактично завдавав би фінансової шкоди своєму підприємству, а посадові особи, які підписували акти отримання послуг при фактичному їх не отримані взагалі умисно наносили фінансові втрати підприємству, що може вважатися ознаками кримінального злочину;
як стверджує позивач, відповідач у своїх поясненнях зазначає, що сума 309702,73 грн. без ПДВ була оплачена та документально оформлена протягом 2013-2016 років, але по факту роботи проведені не були однак, фактичну оплату та документальне оформлення, оскільки це грошові кошти підприємства, мають доводити виключно первинні бухгалтерські документи, оскільки відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999, з наступними змінами і доповненнями (далі - Закон), саме первинний бухгалтерський документ містить відомості про господарську операцію та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій;
посилання відповідача на саму лише додаткову угоду до Договору як на доказ авансування, на думку позивача, є невірним оскільки договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, сам факт укладення договору чи додаткових угод до нього не є підтвердженням його фактичного виконання;
щодо включення авансування в калькуляції, позивач у своїх запереченнях вже зазначав, що калькуляція була передбачена п. 2.1. Договору, однак додатковою угодою № 3 до Договору було змінено п. 2.1. Договору, в якому посилання на калькуляцію відсутнє та яким була встановлена нова орієнтовна вартість договору, таким чином, сторонами було погоджено нову вартість Договору і розрахунки за специфікацією, яка включала в себе невідоме авансування, вже не відповідали тогочасним обставинам;
ні самим Договором, ні додатковими угодами до Договору взагалі не було передбачено здійснення будь якого авансування;
у жодному з протоколів робочих нарад відсутнє посилання на договір № 126Р/55-П-ХЕФ-17 від 29.06.2017р. (хоча на момент проведення робочих нарад його вже було укладено), не вказано на необхідність укладення жодних додаткових угод та не зазначено про домовленість про спільний огляд проїзних шляхів та складення відповідних актів;
оскільки у листопаді ремонтні роботи не проводилися, то акт за формою КБ-2 не повинен був складатися, так як ремонтні роботи проводилися у вересні та жовтні 2017 (виконувалися триваючі роботи), то саме за ці місяці і були складені і підписані сторонами акти форми КБ-2, що було відображено у рахунку за листопад місяць;
виставлення рахунку за надані послуги у листопаді не суперечить положенням діючого законодавства;
крім того, позивачем заявлялося стягнення боргу за січень-лютий 2018 року і Відповідач визнав зазначений борг, хоча акти за формою КБ-2 сторонами не складались.
Представник позивача під час судового розгляду справи по суті (у вступному та заключному слові) підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях посилається на наступні обставини:
відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що до умов договору №126Р/55-П-ХЕФ-17 від 29.06.2017р. додатковою угодою №1, укладеною сторонами 26.07.2017р., внесено зміни, та до калькуляції вартості використання проїзних доріг загального користування внесено п. 16 “Авансування по договорах 2013-2016р.р.”. Відповідачем у період 2013-2016р.р. здійснювалося авансування по утриманню об`єктів інфраструктури в належному стані, 309702,73грн. - розмір невикористаного авансування, який згідно з внесеними змінами до договору мав бути зарахований позивачем у рахунок вартості послуг з користування об`єктами портової інфраструктури, оскільки позивачем не надано відповідачу документів, які б підтверджували проведення ним робіт з утримання об`єктів інфраструктури;
на виконання вимог ухвали суду від 12.07.2018р. відповідачем з супровідним листом, на підтвердження здійснення авансування на утримання об`єктів портової інфраструктури та віднесення здійсненого авансування в рахунок вартості використання проїзних доріг загального користування за договором №126Р/55-П-ХЕФ-17 від 29.06.2017р., надано копію довідки вартості використання проїзних доріг загального користування за вересень 2017р., підписану спеціалістом ХФ ДП “АМПУ”;
як стверджує відповідач у додаткових письмових поясненнях, на протязі 2013-2016 років між сторонами діяли аналогічні договори тому договору, щодо якого виник спір;
під час існування правовідносин за вказаний період ДП «ХМТП» проводило повне фінансування по раніше укладеним аналогічним Договорам за користування об`єктами портової інфраструктури, а також вносило суми на проведення позивачем ремонтних робіт проїзних доріг, але останнім відповідні заходи не було здійснено, що відображено у протоколах робочих нарад сторін від 13.07.2017 року та 18.07.2017 року;
у свою чергу, за результатом проведених сторонами нарад, була сформована домовленість про спільний огляд проїзних шляхів та складення відповідних актів, щодо робіт, які б мали виконуватися на отримані кошти, але виконані не були;
попри те, що пункт 16 Калькуляції сторони досить не коректно стилістично виклали у Договорі, у п. 16 Калькуляції викладена домовленість сторін на безоплатне здійснення робіт на суму 309702,73 грн. без ПДВ (оскільки ця сума була оплачена та документально оформлена протягом 2013-2016 років, але по факту роботи проведені не були;
стосовно оцінки підстав відмови відповідача від підписання актів-здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2017 № 9672 на суму 384 994,7 грн. з ПДВ та рахунку на оплату від 31.12.2017№5704, відповідач зазначає, що позивач прийняв на себе обов`язок надати Відповідачу послугу з утримання проїзних доріг собівартість якої становить 538 997,67 грн., а відповідач обов`язок сплати за вказану послугу 252 224, 46 грн., тобто послуги на суму 309 702, 73 грн. згідно до укладеної сторонами Додаткову угоду № 1 від 26.07.2017 р. надаються позивачем безоплатно (538 997,67 - 309 702,73 = 229 294,96), (229 294,96 + 10% прибутку = 252 224, 46) без ПДВ), водночас аналіз суми виставленої позивачем до стягнення показує, що обсяги робіт не перевищили 309 702,73 грн. (349 431,79 - 20% ПДВ = 279 545,44) (309 702,73 - 279 545,44 = 30 157,29), оскільки позивач відмовився від погодженого способу розрахунку вартості використання проїзних доріг загального користування дана обставина і слугувала підставою для відмови відповідача від підписання актів-здачі прийняття робіт (надання послуг) та оплати рахунку позивача;
відповідно до умов п 2.3. Договору кількість наданих позивачем послуг у звітному місяці повинна підтверджуватись актами за формою КБ-2в, однак позивач вимагає оплату за послуги надані в листопаді 2017 року, при тому що акт за формою КБ-2в у листопаді 2017 року не складався та сторонами не узгоджувався;
на думку відповідача, за своєю правовою природою, в розумінні статей 6, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, укладений між сторонами Договір про допуск до об`єктів портової інфраструктури № 126Р/55-П-ХЕФ-17 є змішаним договором, оскільки містить у собі елементи договорів підряду (в частині виконання робіт) та надання послуг (в частині надання права користування проїзними дорогами загального користування).
Представник відповідача під час судового розгляду справи по суті (у вступному та заключному слові) заперечував проти позовних вимог та аргументів позивача, викладених у позові, запереченнях (відповіді) на відзив та додаткових письмових поясненнях.
Позивачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):
01.06.18 позов;
13.06.18 заява про усунення недоліків позовної заяви;
11.07.18 заперечення (відповідь) на відзив;
11.07.18 письмове клопотання про витребування доказів по справі;
12.09.18 додаткові письмові пояснення щодо наданих Відповідачем документів;
12.10.18 супровідний лист щодо долучення до справи нових письмових доказів;
08.11.18 письмове клопотання про ознайомлення з матеріалами справи;
13.11.18 письмове клопотання про видачу копії технічного запису судових засідань.
Під час нового розгляду справи:
15.10.19 письмове клопотання про витребування доказів по справі (залишено судом без задоволення протокольною ухвалою від 15.10.19);
05.11.19 додаткові письмові пояснення.
Відповідачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):
27.06.19 відзив;
02.08.18 супровідний лист щодо долучення до справи нових письмових доказів.
Під час нового розгляду справи:
11.10.19 додаткові письмові пояснення;
06.11.19 письмові заперечення на клопотання про витребування доказів;
21.11.19 письмове клопотання про відкладення розгляду справи.
Заслухавши вступне та заключне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в судовому засіданні докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
29.06.2017 між ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту) та ДП "Херсонський морський торговельний порт" (Користувач) укладено Договір про допуск до об`єктів портової інфраструктури № 1261 (надалі за текстом рішення – Договір), предметом якого є надання Користувачу послуг з користування об`єктами портової інфраструктури, які закріплені за Адміністрацією та знаходяться на її балансі, а саме: проїзні дороги загального користування, а користувач зобов`язується користуватися об`єктами портової інфраструктури відповідно до їх цільового призначення та здійснювати оплату за таке користування в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
У п. 1.2. Договору визначено, що проїзні дороги загального користування, що знаходяться на балансі Адміністрації, зазначені у Додатку № 1 до договору, який є невід`ємною його частиною.
Відповідно до п.п. 2.1 – 2.8 Договору загальна вартість договору орієнтовно становить 624 661,62грн. без ПДВ та визначається Додатком №2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України. Нарахування плати за користування об`єктами портової інфраструктури здійснюється Адміністрацією відповідно до Актів наданих послуг (Актів виконаних робіт). Сума щомісячного платежу за користування об`єктами портової інфраструктури розраховується, виходячи з фактичної кількості надання послуг Адміністрацією у звітному місяці, що підтверджується Актом наданих послуг (Актом виконаних робіт) за формою КБ-2в. Розрахунки за користування об`єктами портової інфраструктури Користувач здійснює протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами Акту наданих послуг (Акту виконаних робіт) на підставі рахунку (рахунку-фактури) Адміністрації. Обов`язок по складанню Акту наданих послуг (Акту виконаних робіт) покладається на Адміністрацію. Користувач протягом 5-ти робочих днів з дати отримання від Адміністрації наданих послуг (Акт виконаних робіт) розглядає їх, підписує та направляє на адресу Адміністрації по одному примірнику таких Актів або в цей же строк надає мотивовану відмову від їх підписання. Належним підтвердженням отримання Користувачем наданих послуг (Актів виконаних робіт) є відмітка (штамп) на супровідному листі або поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції. У випадку неповернення Користувачем наданих послуг (Актів виконаних робіт) або мотивованої відмови від їх підписання у встановлені договором строки такі Акти вважаються погодженими сторонами та підлягають оплаті. Оплата рахунків Адміністрації повинна здійснюватися користувачем з обов`язковим посиланням у платіжному дорученні на цей договір та на номер і дату відповідних рахунків, на підставі яких здійснюється оплата. Оплата по договору здійснюється шляхом перерахування Користувачем грошових коштів в національній валюті на поточний рахунок Адміністрації в безготівковій формі.
Згідно з п.п. 3.1.1, 3.1.3 Договору Користувач зобов`язався користуватись об`єктами портової інфраструктури Адміністрації відповідно до їх цільового призначення із дотриманням норм Правил безпеки праці в морських портах, правил дорожнього руху. Користувач зобов`язався на умовах та в строки, визначені даним договором, оплачувати рахунки Адміністрації.
За умовами п.п. 7.1 – 7.2 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 31.12.2017 включно. У відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умовами даного договору застосовуються до відносин, які виникли між ними до набрання даним договором чинності, а саме з 01.01.2017.
20.07.2017 між сторонами було складено та підписано протокол врегулювання розбіжностей до Договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 29.06.2017, яким було, зокрема, викладено п. п. 2.1, 2.3, 2.5 Договору у новій редакції, а саме:
п. 2.1 - загальна вартість договору орієнтовно становить 252 224,46 грн. без ПДВ, згідно калькуляції Адміністрації від 19.07.2017. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства;
п.2.3 договору - сума щомісячного платежу за користування об`єктами портової інфраструктури розраховується, виходячи з фактичної кількості надання послуг Адміністрації у звітному місяці, що підтверджується Актами наданих послуг (Актами виконаних робіт) за формою КБ-2в;
п. 2.5 договору – обов`язок по складанню Актів наданих послуг (Актів виконаних робіт) покладається на Адміністрацію. Користувач протягом 5-ти робочих днів з дати отримання від Адміністрації Актів наданих послуг (виконаних робіт) розглядає їх, підписує та направляє на адресу Адміністрації по одному примірнику таких Актів або в цей же строк надає мотивовану відмову від їх підписання. Належним підтвердженням отримання Користувачем Акту наданих послуг (Акту виконаних робіт) є відмітка (штамп) на супровідному листі або поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.
Додатковою угодою від 26.07.2017 № 1 до Договору були внесені зміни в Додаток №2 до договору (калькуляція вартості використання проїзних доріг загального користування).
Додатковою угодою від 21.08.2017 № 2 до Договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 29.06.2017 сторонами було погоджено, що додаткова угода №1 до договору набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до закінчення терміну дії договору. Відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами в рамках договору з 01.01.2017 року.
Додатковою угодою від 29.12.2017 № 3 до договору сторони погодили продовжити строк дії договору до 28.02.2018 та збільшити суму договору на 50444,89грн. без ПДВ, та у зв`язку з чим внести зміни до договору, зокрема:
загальна вартість договору орієнтовно становить 302669,35грн. без ПДВ, ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України (п. 2.1. договору);
договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 28.02.2018 включно, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.
Також сторони погодили, що зобов`язуються укласти додаткову угоду до договору після затвердження нових тарифів Адміністрацією. Нові тарифи впроваджуються з 01.01.2018.
На виконання умов Договору 04.01.2018 позивач на адресу відповідача з супровідним листом направив рахунок від 31.12.2017 № 5703, Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2017 № 9671, рахунок від 31.12.2017 № 5704, Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2017 № 9672, для проведення оплати за договором від 29.06.2017.
Відповідач листом від 05.01.2018 повідомив позивача про повернення оригіналів актів-здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2017 № 9672 на суму 384 994,7 грн. з ПДВ та рахунку на оплату від 31.12.2017 № 5704, у зв`язку з тим, що сума Акту виконаних робіт перевищує суму договору. Відповідач також просив позивача оформити Акт виконаних робіт за листопад 2017 згідно з калькуляцією вартості використання доріг загального користування, врахувавши суму авансування 2013-2016 років у сумі 309702,73 грн. без урахування прибутку і ПДВ (п. 16 калькуляції).
Спроби самостійного врегулювання питання щодо оплати відповідачем за користування об`єктами портової інфраструктури за листопад 2017, січень-лютий 2018 шляхом листування не призвели до позитивних результатів, що стало підставою для звернення позивача до суд за захистом своїх порушених прав.
Предметом спору є вимога ДП "Адміністрація морських портів України" про стягнення з ДП "Херсонський морський торговельний порт" 360 821,83 грн. боргу, 6 824,22 грн. інфляційних втрат, 2 893,70 грн. 3% річних та 32 620,22 грн. пені.
Позовні вимоги ґрунтуються на Договорі про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 29.06.2017 №1261, укладеному між ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту) та ДП "Херсонський морський торговельний порт" (Користувач).
Підставою позову є неоплата відповідачем за користування об`єктами портової інфраструктури, за Договором про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 29.06.2017 №1261, за листопад 2017, січень-лютий 2018.
Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст.11 цього Кодексу.
За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як про це вже було позначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків згідно з частиною другою наведеної статті.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків. Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Щодо правової природи Договору на підставі якого заявлено до стягнення заборгованість, судом приймаються доводи відповідача про те, що у розумінні статей 6, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України укладений між сторонами Договір про допуск до об`єктів портової інфраструктури № 126Р/55-П-ХЕФ-17 є змішаним договором, оскільки містить у собі елементи договорів підряду (в частині виконання робіт) та надання послуг (в частині надання права користування проїзними дорогами загального користування).
Щодо умов, які передбачають відшкодування за проведений ремонт проїзних доріг загального користування, порядку оформлення відповідних документів на підтвердження здійсненого ремонту та самого відшкодування судом встановлено, що пунктом 2.3 Договору узгоджено умову, за якою сума щомісячного платежу за користування об`єктами портової інфраструктури розраховується, виходячи з фактичної кількості наданих послуг Адміністрацією у звітному місяці, що підтверджується Актами наданих послуг (Актами виконаних робіт) за формою КБ-2в.
При цьому, як вірно зазначає позивач у додаткових письмових поясненнях, сам Договір (без вчинення дій направлених на його виконання) є лише домовленістю, всі дії по Договору оформлюються певними документами (актами, накладними тощо), які підтверджують фактичне виконання договору. Саме лише підписання договору не є гарантом того, що сторони вчинять дії направлені на його фактичне виконання.
Відповідно до Національних стандартів України (ДСТУ) із ціноутворення в будівництві, зокрема, ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, передбачено примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 01.01.2014 р. під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт:
форма № КБ-2 - форма акта приймання виконаних будівельних робіт,
форма № КБ-3 - довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.
При цьому, формою № КБ-2 передбачено, що поточною ціною одиниці виміру є «грн», одиницею виміру виконання робіт (витрат) є «грн».
Оскільки у листопаді 2017 року ремонтні роботи позивачем не проводилися, акт за формою КБ-2 не складався.
Враховуючи, що ремонтні роботи фактично проводилися у вересні та жовтні 2017 року (виконувалися триваючі роботи), то саме за ці місяці і були складені акти форми КБ-2, що було відображено у рахунку за листопад місяць.
Виставлення у листопаді 2017 р. рахунку за послуги фактично надані у вересні та жовтні 2017 р. не суперечить положенням діючого законодавства та умовам укладеного сторонами Договору.
Щодо підстав відмови відповідача від підписання актів-здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2017 № 9672 на суму 384 994,7 грн., з ПДВ, та підстав відмови відповідача від оплати рахунку № 5704 від 31.12.2017
Як стверджує відповідач, позивач відмовився від погодженого способу розрахунку вартості використання проїзних доріг загального користування (безоплатне здійснення робіт на суму 309 702, 73 грн.), дана обставина і слугувала підставою для відмови відповідача від підписання актів-здачі прийняття робіт (надання послуг) та виконання рахунку позивача на оплату.
Крім того, як зазначає відповідач, відповідно до п 2.3. Договору сума щомісячного платежу за користування об`єктами портової інфраструктури розраховується виходячи з фактичної кількості наданих послуг адміністрацією у звітному місяці, що підтверджується актами наданих послуг (актами виконаних робіт) за формою КБ-2в.
Відповідно до п. 2.5. Договору обов`язок по складанню актів наданих послуг (актів виконаних робіт) покладається на адміністрацію. Користувач протягом 5-ти робочих днів з дати отримання від адміністрації акту наданих послуг (актів виконаних робіт) розглядає їх, підписує та направляє на адресу адміністрації по одному примірнику таких актів або в цей же строк надає мотивовану відмову від їх підписання. Належним підтвердженням отримання актів наданих послуг (актів виконаних робіт) є відмітка (штамп) на супровідному листі або поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.
При цьому, як зазначає відповідач, позивач вимагає оплату за послуги надані у листопаді 2017 року, при тому що акт за формою КБ-2в у листопаді 2017 року не складався та сторонами не узгоджувався, що стало додатковою підставою для відмови відповідача підписати акт та оплатити рахунок.
Вказані доводи відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки:
умовами укладеного сторонами Договору не передбачено безоплатне виконання робіт (надання послуг);
посилання відповідача на п. 16 Калькуляції не відповідає умовам п. 2.1. Договору, у редакції додаткової угоди № 3 до Договору;
як зазначено вище, виставлення у листопаді 2017 р. рахунку за послуги фактично надані у вересні та жовтні 2017 р., про що складено відповідні акти за формою КБ-2в, не суперечить положенням діючого законодавства та умовам укладеного сторонами Договору.
Щодо фактичної наявності та підставності переплат за 2013-2016 роки, можливості, відповідно до умов Договору, з урахуванням внесених змін до калькуляції, зарахування такої переплати до нарахованих платежів за Договором, зокрема в рахунок відшкодування за проведений ремонт проїзних доріг судом встановлено наступне.
Калькуляція, на п. 16 якої посилається відповідач, була передбачена первісною редакцією п. 2.1. Договору, який додатковою угодою № 3 до Договору було змінено, посилання на калькуляцію вилучено та встановлена нова орієнтовна вартість договору.
Ні самим Договором, ні додатковими угодами до Договору не було передбачено здійснення авансування.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 з наступними змінами і доповненнями (далі - Закон), саме первинний бухгалтерський документ містить відомості про господарську операцію та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Авансування - це надання у розпорядження однією договірною стороною іншій коштів у рахунок майбутніх платежів, пов`язаних з проведенням певних робіт, попередніх розробок або підготовкою до відвантаження певних партій товарів.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (первинних бухгалтерських документів) щодо суми 309702,73 грн., без ПДВ, яка за твердженням відповідача була оплачена протягом 2013-2016 років у якості авансування.
Відповідно до актів звірок взаємних розрахунків за періоди 2016 рік, 2017 рік (окремо додаються акти за період 2 квартал 2017, липень 2017, серпень 2017) у ХФ ДП «АМПУ» не обліковується жодної заборгованості перед ДП «ХМТП».
Сторонами не підписувалося жодних спільних актів про огляд проїзних шляхів, де було б зафіксовано факт неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за попередніми договорами.
Аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.
Аргументи, наведені відповідачем, щодо відсутності підстав для задоволення позову, не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України: "неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання".
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України: "якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства".
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст.. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань": «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін».
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону: «розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня».
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З`ясувавши викладені обставини, дослідивши в судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даному випадку судові витрати покладаються на відповідача повністю.
З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (юридична адреса: 73000, місто Херсон, проспект Ушакова, будинок 4, поштова адреса: 73025, місто Херсон, вулиця Потьомкінська, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 01125695) на користь Держаного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) (адреса місцезнаходження: 73000, місто Херсон, проспект Ушакова, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 38728533) заборгованість на суму 403159грн.97коп., з яких: основний борг 360821грн.83коп.; пеня 32620грн.22коп.; 3% річних 2893грн.70коп.; інфляційні втрати 6824грн.22коп., а також 6047грн.40коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Дата складання повного рішення 23 грудня 2019 р.
Суддя Ю.В. Гридасов
