Справа № 463/5859/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/944/20 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 липня 2020 року про відмову у задоволенні скарги,
в с т а н о в и л а :
цією ухвалою в задоволені скарги ОСОБА_6 на бездіяльність працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Львові, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза його заявою від 04 червня 2020 року про вчинення суддею Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_7 злочинів передбачених ст.ст. 366, 375 КК України.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 липня 2020 року, скасувати вказану ухвалу, згідно якої відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза його заявою від 04 червня 2020 року про вчинення суддею Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_7 злочинів передбачених ст.ст. 366, 375 КК України. Визнати протиправним невнесення працівниками ТУ ДБР, розташованого у м.Львові відповідних відомостей на підставі заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення за вих..№72 від 04.06.2020 року до ЄРДР та порушення прав гарантованих ст.56 КПК України.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_6 покликається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що слідчий суддя порушив вимоги ст.ст.1, 2, 55, 56 КПК України, ст.8 Конституції України, чим було порушено його права, передбачені п.1 ч.2 ст.56 КПК України. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, на думку апелянта, покликається на норми КПК України, які не надають право на відмову в задоволенні його скарги. Крім того, слідчий суддя не встановив статусу ОСОБА_6 як потерпілого та не вказав доказів, які би підтверджували факт відсутності кримінального правопорушення відносно останнього.
Зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст.ст.55, 56, 214 КПК України. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, в порушення вимог ч.1 ст.214 КПК України, не обґрунтував, чому заява про кримінальне правопорушення за вих.№72від 04.06.2020року не являється повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення та чому працівники Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Львові, мали право не вносити дані відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Наголошує, що ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 10 липня 2020 року не відповідає фактичним обставинам справи, а висновки суду не підтверджуються доказами.
В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 10 липня 2020 року покликається на те, що такий пропущено з поважних причин, оскільки апелянту не було відомо про Рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року №4-рп, в якому визначено, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч.3 ст.307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
В судове засідання скаржник не з`явився, в апеляційній скарзі зазначив, що її розгляд просить проводити у його відсутності. Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце його проведення, про причини неявки не повідомив. З урахуванням наведеного та положень ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний розгляд проведено без участі осіб, які без поважних причин не з`явились до суду.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 липня 2020 року про відмову у задоволенні скарги, то матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження, а відтак колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити.
Як вбачається зі змісту скарги ОСОБА_6 , останній звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Львові, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза його заявою від 04 червня 2020 року про вчинення суддею Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_7 злочинів передбачених ст.ст. 366, 375 КК України.
Відмовляючи в задоволенні зазначеної скарги слідчий суддя в своєму рішенні зазначив, що заява скаржника від04 червня 2020 року, яка скерованадо Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Львові, не містить жодної інформації, яка б вказувала на наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 366, 375 КК України чи будь-якого іншого злочину, а зводиться до фактичного незгоди скаржника із процесуальними рішеннями судді. Отже, дана заява не являється повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, в зв`язку з чим не породжує передбачені ч. 1 ст. 214 КПК України обов`язки слідчого, щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також слідчий суддя в ухвалі зазначив, що здійснення органами досудового розслідування слідчих дій в рамках розпочатого досудового розслідування щодо надання оцінки законності судового рішення та витребування пояснень у суддів з приводу ухваленого рішення тощо при явному зловживанні учасником процесу свого законодавчого права на оскарження такого рішення до вищої інстанції не узгоджується та прямо протирічить положенням статті 124 Конституції України, оскільки делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що скаржник не погоджуються з процесуальним рішенням судді, яке вважає завідомо неправосудним.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_6 , який відбувся відповідно до вимог ст.306 КПК України, слідчим суддею постановлено ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Таке рішення, на переконання колегії суддів, відповідає фактичним обставинам справи, є належним чином обґрунтованим та вмотивованим з дотриманням положень ст.370 КПК України.
Враховуючи, що апелянт у поданій апеляційній скарзі не наводить спростування висновків слідчого судді, зроблених в оскаржуваній ухвалі, а лише безпідставно вказує про незаконність та необґрунтованість такої, а також про порушення норм матеріального та процесуального права слідчим суддею, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 немає.
В ході апеляційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, а тому, така ухвала підлягає залишенню в силі.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що ухвала слідчого судді, якою було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 , є законною, обґрунтованою та вмотивованою, і висновки викладені в ній відповідають матеріалам справи, і не вбачається жодних законних та обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 ..
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а :
Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 10 липня 2020 року.
Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 липня 2020 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Львові, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді
