Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2025 року
м. Київ
справа № 463/5859/20
провадження № 51-5129 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу судді Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 09 жовтня 2024 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Слідчий суддя Личаківського районного суду міста Львова ухвалою від 28 липня 2020 року відмовив у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді від 10 липня 2020 року, оскільки кримінальним процесуальним законодавством не передбачено перегляду ухвал слідчих суддів у такому порядку.
ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вказаної ухвали слідчого судді.
Слідчий суддя Личаківського районного суду міста Львова ухвалою від 09 жовтня 2024 року відмовив у відкритті кримінального провадження за нововиявленими обставинами, оскільки ОСОБА_6 у заяві не послався на обставини, які можуть бути визнані нововиявленими відповідно до ч. 2 ст. 459 КПК України. Також в ухвалі зазначено, що рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2024 року № 5-р(ІІ)2024 у справі № 3-37/2022(75/22), на підставі якого ОСОБА_6 просив переглянути ухвалу слідчого судді, не містить положень, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, що припинилися на момент його ухвалення.
Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_6 подав на неї апеляційну скаргу.
Суддя Львівського апеляційного суду ухвалою від 28 жовтня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою ОСОБА_6 на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті провадження, необґрунтовано послався на ст. 309 КПК України, в якій визначено перелік ухвал слідчого судді, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та не врахував, що оскаржена в апеляційному порядку ухвала постановлена суддею місцевого суду, а не слідчим суддею. Тому вважає цю ухвалу судді апеляційного суду незаконною і такою, що обмежує його право на апеляційне оскарження судового рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 вважала, що підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 і скасування ухвали судді апеляційного суду відсутні.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Як визначено положеннями ч. 1 ст. 412 КПК України, істотним є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доводи ОСОБА_6 , наведені в касаційній скарзі, про допущення таких порушень під час вирішення питання про прийняття його апеляційної скарги суддею апеляційного суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
З матеріалів провадження вбачається, що в липні 2020 року ОСОБА_6 звернувся до Личаківського районного суду Львівської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді цього суду від 10 липня 2020 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність ТУ ДБР, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Ухвалою слідчого судді від 28 липня 2020 року відмовлено у відкритті провадження, оскільки кримінальним процесуальним законом не передбачено перегляду ухвал слідчого судді за нововиявленими обставинами.
Далі у вересні 2024 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про перегляд цієї ухвали від 28 липня 2020 року за нововиявленими обставинами, якими вважав висновок Львівського апеляційного суду в ухвалі від 09 вересня 2024 року у справі № 461/2373/21 про те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2024 року № 5-р(II)/2024 ухвала слідчого судді, що набрала законної сили, може бути переглянута за нововиявленими обставинами.
За наслідками розгляду вказаної заяви ОСОБА_6 той же слідчий суддя ухвалою від 09 жовтня 2024 року відмовив у відкритті провадження, оскільки ОСОБА_6 не послався на обставини, які можуть бути визнані нововиявленими відповідно до ч. 2 ст. 459 КПК України. Водночас в ухвалі наголошено і на тому, що згадане вище рішення Конституційного Суду України, на підставі якого ОСОБА_6 просив переглянути судове рішення, не містить положень, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, що припинилися на момент його ухвалення.
Суддя Львівського апеляційного суду ухвалою від 28 жовтня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді від 09 жовтня 2024 року з тих підстав, що така ухвала не входить до переліку ухвал слідчого судді, визначених у ст. 309 КПК України, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 твердить, що суддя апеляційного суду помилково вважав ухвалу від 09 жовтня 2024 року постановленою слідчим суддею, а не судом, як указано в самій ухвалі. Через це, на думку ОСОБА_6 , було безпідставно відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, чим обмежено його право на апеляційне оскарження судового рішення. Однак його доводи є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 11 ст. 35 КПК України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається.
Тож слідчий суддя ОСОБА_7 , розглядаючи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал від 10 та 28 липня 2020 року, фактично діяв тим самим складом суду, що й під час постановлення ухвали слідчого судді від 10 липня 2020 року.
Отже, суддя апеляційного суду, вирішуючи питання про можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді від 09 жовтня 2024 року, правильно застосував положенням ст. 309 КПК України. Зазначення в цій ухвалі про постановлення її судом, а не слідчим суддею, усупереч твердженням ОСОБА_6 , не призводить до необхідності застосовувати інші положення КПК, що регулюють питання про апеляційне оскарження судових рішень, ніж ті, якими керувався суддя апеляційного суду.
Більш того, ОСОБА_6 , обстоюючи право на перегляд ухвали від 28 липня 2020 року за нововиявленими обставинами, у заявах і скаргах посилається на рішення Конституційного Суду України і наполягає, що ч. 1 ст. 459 КПК України не містить заборони перегляду за нововиявленими обставинами ухвал слідчого судді. Тобто його позиція зводиться до того, що вказана ухвала постановлена слідчим суддею, тому може бути переглянута за нововиявленими обставинами. Однак у касаційній скарзі він же вважає помилковим висновок судді апеляційного суду про те, що ухвала від 09 жовтня 2024 року, постановлена за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими ухвали слідчого судді від 28 липня 2020 року, є ухвалою слідчого судді.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 10 квітня 2024 року № 5-р(ІІ)/2024 стосовно ухвал слідчих суддів, додержання принципу остаточності судового рішення зумовлює право на їх перегляд за нововиявленими обставинами лише за наявності істотних та переконливих передумов для такого перегляду.
Такими умовами Конституційний Суд України визначив потреби додержання вимог щодо розумних строків досудового розслідування, а також коли ухвала слідчого судді не відповідає вимогам справедливості та безпідставно обмежує конституційні права та свободи людини, а її подальша чинність суперечитиме меті здійснення кримінального судочинства. Перегляд ухвали слідчого судді за нововиявленими обставинами у таких випадках буде спрямований на усунення судових помилок та забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження на стадії досудового розслідування (абз. 3 п. 4.5. рішення № 5-р(ІІ)/2024).
Спираючись на висновки Конституційного Суду України в рішенні № 5-р(ІІ)/2024, об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 24 лютого 2025 року (справа № 991/7253/23) сформувала правозастосовну позицію, за якою ухвала слідчого судді може бути переглянута слідчим суддею під час досудового розслідування за нововиявленими обставинами, зазначеними в ч. 2 ст. 459 КПК України, коли вона безпідставно обмежує конституційні права та свободи людини і її подальша чинність суперечитиме меті здійснення кримінального судочинства, а також якщо вона не втратила законної сили внаслідок спливу строку її дії або внаслідок її виконання та відсутні інші засоби правового захисту цих прав і свобод (апеляційне оскарження, періодичний перегляд, нове звернення тощо). Рішення за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами може бути оскаржене в порядку, передбаченому КПК, для оскарження того рішення, перегляду якого вимагала зацікавлена особа.
Суддя апеляційного суду встановив, що ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді, якою відмовлено у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді, тоді як положеннями ст. 309 КПК України не передбачено можливості її апеляційного оскарження. Отже, ухвала судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України є законною і обґрунтованою.
Таке правозастосування узгоджується з позиціями Касаційного кримінального суду в постановах від 11 березня 2025 року у справі № 454/910/13-к та від 17 квітня 2025 року у справі № 463/5991/20.
З урахуванням наведеного, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено. Тому підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
у х в а л и в :
Ухвалу судді Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 09 жовтня 2024 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
