Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
13 жовтня 2020 року 12 год. 38 хв.Справа № 280/726/20 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Резніченко А.О. та учасників
від позивача: адвокат Кулинич О.О.,
від відповідача: Лютая Г.Ю.,
від третьої особи: Варфоломєєва О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до - Міністерства Юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування наказу від 24.12.2019 №4200/к, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИВ:
03 лютого 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Міністерства Юстиції України (далі по тексту - відповідач) та Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про звільнення» №4200/к від 24.12.2019 із змінами відповідно до наказу Міністерства юстиції України №6/к від 02.01.2020 з посади заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у запорізькій області;
- поновити позивача на посаді заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з 03.01.2020 або перевести на рівнозначну посаду до державного органу, якому передаються повноваження та функції такого органу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказом №4200/к від 24.12.2019 Міністерства юстиції України із змінами відповідно до наказу Міністерства юстиції України №6/х від 02.01.2020 позивача звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, відповідно до пункту 11 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. На думку позивача, відповідачем порушені норми частин 1 - 3 статті 49-2 КЗпП України, яким передбачено, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженні ям про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обійшти відповідно до своєї кваліфікації. Під час звільнення, позивачу не було надано жодної пропозицій щодо переведення на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду з моменту повідомлення його про ліквідацію територіального органу та зміну в організації виробництва і праці до дати звільнення. Окрім того порушено вимоги статті 22 Закону України «Про державну службу» де встановлюється що, у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу. Окрі того, аналіз положень Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади №1074 та постанови КМУ №870 від 09.10.2019 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції", якою визначений перелік утворених міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції та перелік ліквідованих територіальних органів Міністерства юстиції, передбачає, що видані на виконання цієї постанови накази про доручення голові ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області забезпечити передачу майна, документів га матеріалів Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області правонаступникові, свідчать про те, що відбулась реорганізація територіальних органів центрального органу виконавчої державної влади - Міністерства юстиції України. Окрім того, самою Постановою КМУ №870 від 09.10.2019 у п.3 а. 3 сказано, що: «міжрегіональні територіальні Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно пункту 1» - що суперечить положенням законодавства, оскільки правонаступники можуть існувати у разі злиття, приєднання або перетворення органів виконавчої влади, а у разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідадійний баланс. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) юридичної особи, яка ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Також акцентує увагу суду, що новоутворені міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, серед яких Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), виконуєь завдання аналогічні тим, що виконували головні територіальні управління юстиції. Звуження функції територіальних органів ще раз свідчить про те, що державні службовці, які займали керівні посади в останніх та досягали всіх поставлених Міністерством юстиції У країни цілей, цілком спроможні виконувати ті завдання і функції, які покладені на новостворені міжрегіональні управління Мін`юсту.
Дії Міністерства юстиції України стосовно звільнення, вважає прийнятим з порушенням вимог діючого законодавства у звязку з чим просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05.02.2020 позовну заяву залишено без руху та надано 10 денний термін на усунення недоліків.
У зазначений терімн позивачем подано заяву про виправлення недоліків.
Ухвалою суду від 17.02.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 16.03.2020 о 12 год. 00 хв.
Представник відповідача 16.03.2020 через канцелярію суду (вх. №11989) надав відзив у якому просив відмовити в задоволенні позову та зазначив наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, у тому числі Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області, та утворено як юридичну особу публічного права Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Наказ Міністерства юстиції України від 24.12.2019 № 4200/к із змінами відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 6/к від 02.01.2020 про звільнення ОСОБА_1 відповідає вимогам статті 87 Закону, оскільки:
по-перше, стаття 87 Закону є спеціальною нормою, що регулює питання припинення державної служби у зв`язку з ліквідацією державного органу; по-друге, підпункт 11 частини першої статті 87 Закону (ліквідація державного органу) є самостійною підставою припинення державної служби та відповідно до частини третьої статті 5 Закону виключає застосування пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України;
по-третє, підпункт 1-1 частини першої статті 87 Закону (ліквідація державного органу) як підстава припинення державної служби не є тотожним таким підставам, як «скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу»; по-четверте, з прийняттям Закону України від 19.09.2019 № 117-ІХ зі статті 87 Закону, що регулює підстави та порядок припинення державної служби у разі ліквідації, реорганізації державного органу, скорочення його штату або чисельності, виключено обов`язок суб`єкта призначення пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби або іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі навіть у випадку реорганізації державного органу.
У наведених обгрунтуваннях своїх вимог та посиланні на пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП, позивачем не враховано зміни норм Закону України «Про державну службу», які набрали чинності з 25.09.2019 та стосуються спрощення порядку звільнення з державної служби, в тому числі у зв`язку з ліквідацією державного органу.
Так, 19.09.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України № 117-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (далі - Закон № 117-ІХ), який набрав чинності з 25.09.2019, з 25.09.2019, тобто з дати набрання чинності Законом № 117-ІХ, вже не передбачена необхідність пропозиції іншої роботи (посади державної служби) як умова звільнення державного службовця у зв`язку з ліквідацією державного органу. При ліквідації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому позивач обіймав посаду начальника, законодавством не передбачена пропозиція іншої роботи, оскільки звільнення відбувається саме у зв`язку з ліквідацією державного органу на підставі спеціальної норми - пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону. При цьому посилання позивача на пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП є безпідставним, оскільки його було звільнено за спеціальною нормою Закону, а саме - за пунктом V-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (ліквідація державного органу). Враховуючи вищезазначене, вважає що позовні вимоги про поновлення па посаді та стягнення середнього заробітку є похідними від вимоги про визнання наказу протиправним, а отже задоволенню не підлягають. 18.10.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань були внесені відомості щодо перебування юридичної особи - Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 34894735) в процесі припинення. Тобто, орган виконавчої влади - Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області як юридична особа публічного права припиняє свою діяльність саме шляхом ліквідації, а не реорганізації, як про це зазначає позивач, а міжрегіональний територіальний орган виконавчої влади - Південно - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) як юридична особа публічного права створений шляхом новоутворення. Також зазначає, що Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області перебуває у стані ліквідації, тобто не припинене як юридична особа, що не позбавляє можливості залучення даного органу відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку. Таким чином, з наведеного вбачається, що саме Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області є належним відповідачем стосовно вимоги
ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 25.12.2019, а не Міністерство юстиції України як вказує позивач. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.
16.03.2020 ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 06.05.2020 о/об 10 год. 00 хв.
17.03.2020 від представника третьої особи через канцелярію суду (вх. №12267) були надані пояснення, в яких третя особа зазначає наступне. 25.09.2019 ліквідація державного органу як підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до пункту Iі частини першої статті 87 Закону, не містить будь-яких додаткових умов припинення державної служби та є самостійною та достатньою підставою для її припинення.
При ліквідації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому позивач обіймав посаду начальника, законодавством не передбачена пропозиція іншої роботи, оскільки звільнення відбувається саме у зв`язку з ліквідацією державного органу на підставі спеціальної норми - пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону. При цьому посилання позивача на пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП є безпідставним, оскільки його було звільнено за спеціальною нормою Закону, а саме - за пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (ліквідація державного органу). Посилання позивача на частину 2 статті 40 та статтю 42 КЗпП України, щодо звільнення з підстав зазначених у пунктах 1,2 і 6 статті 40 КЗпП можливе лише при неможливості переведення працівника за його згодою на іншу роботу та щодо критеріїв переважного права на залишення на роботі працівника при скороченні чисельності та штату працівників у зв`язку із змінами в організації також є безпідставними.Також хибним є посилання позивача на ст. 87 Закону України «Про державну службу» відповідно до якої, на думку позивача, звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення виходячи із наступного:
По-перше, звільнення позивача відбулося на підставі пункту 11 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», а не на підставі пункту 1 частини першої цієї статті.
По-друге, стаття 87 Закону України «Про державну службу» (станом на дату попередження про звільнення та станом на дату звільнення позивача) взагалі не містить норму зазначену позивачем.
З наведених підстав просить суд у задоволення позову відмовити.
25.03.2020 від представника позивача через канцелярію суду (вх. №142651) надана відповідь на відзив, в якій зазнчаечено наступне. Тлумачення Відповідача, щодо спеціальної норми, а саме ст. 87 Закону України "Про державну службу" зі змінами від 19.09.2019 Законів України №117-IX від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» є помилковим та таким, що порушують закріплені гарантії надані Конституцією України та іншими нормативно правовими актами, оскільки його правовідносини з Позивачем, виникли до вказаних змін, підставою їх настання є наказ №1515/к Міністерства юстиції України від 08.04.2016 де ОСОБА_1 , було призначено на посаду заступника начальника головного територіального управління з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що у трудовій книжці зроблено відповідний запис.Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі і це встановлений загальновизнаний принцип права. Цей принцип, як вже зазначалося, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, а тому дія Закону України "Про державну службу" зі змінами 19.09.2019 чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності. З наведених наполягає на задоволенні позову.
13.04.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №17159) надані заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 06.05.2020 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - відмовлено.
Ухвалою суду від 06.05.2020 витребувано від Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-кт Соборний, 164) докази, а саме завірені належним чином наступні документи: 1.1. Копію усіх наявних документів, що свідчать про передачу майна, документів та інших матеріалів Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в процедурі ліквідації, правонаступникові Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро, в тому числі структурного підрозділу Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Запорізькій області; 1.2. Копію Положення про управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області затвердженим наказом Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 27.01.2016 № 82/07 зі змінами та наказом Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 16.05.2016 № 100/07; 1.3. Поіменний перелік осіб, з зазначенням займаних посад, що працювали у Головному територіальному управлінні юстиції у Запорізькій області до видання Постанови КМУ № 870, а саме в період з жовтня 2019 року до дати їх звільнення або переведення таких працівників до іншого державного органу в періоди листопад-грудень 2019 - січень-лютий 2020 років; 1.4. Копію журналу вхідної кореспонденції Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області за період жовтень - грудень (включно) 2019 року, січень-березень (включно) 2020 року.
Ухвалою суду від 06.05.2020 витребувано від Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (пр-кт Дмитра Яворницького, 21-А, м. Дніпро, 49027) завірені належним чином наступні документи: 2.1. довідку про заробітну плату ОСОБА_1 з зазначенням усіх складових заробітної плати, із зазначенням середньомісячної заробітної плати та розміру середньоденної заробітної плат за останні 2 календарних місяців роботи що передували дати звільнення; 2.2. Копію штатного розпису Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Дніпро в тому числі структурного підрозділу Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Запорізькій області станом на січень 2020 року; 2.3. поіменний перелік осіб, що працюють у Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Дніпро в тому числі структурного підрозділу Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Запорізькій області з зазначенням займаних посад, дати прийняття на посаду або звільнення, підстави (якщо така наявна) якщо це окремі відомості на дату запиту, а саме станом на грудень 2019 року - березень 2020 року (включно); 2.4. посадову інструкцію начальника Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Дніпро зі змінами у разі наявності або інший документ затверджений відповідним органом, яким керується начальник Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Дніпро при виконанні своїх посадових обов`язків; 2.5. посадову інструкцію заступника начальника Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Запорізькій області чинна і зі змін документ у разі наявності, або інший затверджений відповідним органом, документ яким керується заступник начальника Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Запорізькій області при виконанні своїх посадових обов`язків; 2.6. Положення або інший правовий документ, що регламентує діяльність, мету, напрямки та подібне Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро; 2.7. Копію штатного розпису Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, що був актуальний на жовтень 2019 року.
Ухвалою суду від 06.05.2020 витребувано від Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора, Городецького, буд. 13) завірені належним чином копії наступних документів: 3.1 Наказ № 3193/к від 01.11.2019 Про затвердження структури міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції; 3.2 Наказ від 04.11.2019 Про затвердження штатного розпису міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції; 3.3. Наказ про призначення на посаду першого заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) ОСОБА_2 ; 3.4. Наказ про призначення на посаду першого заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) ОСОБА_3 ; 3.5. Наказ про призначення на посаду першого заступника начальника Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ОСОБА_4 ; 3.6. Наказ про призначення на посаду першого заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ОСОБА_5; 3.7. Наказ про призначення на посаду першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) ОСОБА_6
19.05.2020 від Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надійшли витребувані судом документи.
02.06.2020 від Міністретсва юстиції України надішли витребувані судом документи.
09.06.2020 ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 12.08.2020 о 14 год. 00 хв.
10.06.2020 від Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшли витребувані судом документи.
Усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 02.09.2020 о 14 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 12.08.2020 витребувано від Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (пр-кт Дмитра Яворницького, 21-А, м. Дніпро, 49027) завірені належним чином наступні документи: поіменний перелік осіб, з зазначенням займаних посад, що працювали у Головному територіальному управлінні юстиції у Запорізькій області у період з листопада по грудень 2019 року, інформацію про звільнення цих працівників або переведення цих працівників до іншого державного органу.
Ухвалою суду від 12.08.2020 витребувано від Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-кт Соборний, 164) наступні документи:
копію особової картки державного службовця на ОСОБА_1 , та відомості з особової справи про присвоєння категорій та рангу, проходження курсів підвищення кваліфікації, та якщо є відомості про заохочення, нагороди.
25.08.2020 від Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надані витребувані судом документи.
26.08.2020 від Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надані витрубвані судом документи.
02.09.2020 усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 17.09.2020 о 15 год. 25 хв.
Ухвалою суду від 17.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.10.2020 о/об 09 год. 30 хв.
У судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог та просила суд їх задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсізя.
У судовому засідання представник третьої особи просила суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення прежставників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.
08 квітня 2016 року на підставі наказу № 1515/к Міністерства юстиції України від 07.04.2016 ОСОБА_1 , було призначено на посаду заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіально о управління юстиції у Запорізькій області, про що у трудовій книжці зроблено відповідний запис №24 від 02.01.2020.
23.10.2019 позивачу вручено попередження про наступне звільнення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" прийнято рішення ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1 (п. 1 Постанови); утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 (п. 2 Постанови).
До Переліку територіальних органів Мін`юсту, що ліквідуються (додаток № 1) до постанови, включено Головне територіальне управління юстиції у Запорызькій області.
До Переліку міжрегіональних територіальних органів Мін`юсту, що утворюються (додаток № 2) до постанови, включено й Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Пунктом 3 вказаної постанови передбачено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року №3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток № 1) Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області, і утворені як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток № 2) Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Пунктом 4 наказу затверджено список голів ліквідаційних комісій з ліквідації головних територіальних управлінь юстиції.
Підпунктами 7-8 пункту 5 наказу голів ліквідаційних комісій головних територіальних управлінь юстиції зобов`язано, зокрема, забезпечити письмове персональне попередження працівників не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, про що повідомити Департамент персоналу Міністерства юстиції України до 01 листопада 2019 року, надати первинним профспілковим організаціям інформацію про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства юстиції.
18.10.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про перебування Головного територіального управління юстиції у Заопізькій області в стані припинення.
29.10.2019 проведено державну реєстрацію Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), як юридичної особи, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис 12241020000092481.
Таким чином, з дня утворення Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до нього перейшли повноваження та функції, відповідача. Станом на день розгляду справи Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області перебуває в стані припинення.
Положенням про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5, (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 759/19497) встановлено повноваження відповідача.
Згідно з наказом Міністерства юстиції від 23 жовтня 2019 року № 3228/5 у тексті Положення слова "Головне територіальне управління юстиції" в усіх відмінках і числах замінено словами "міжрегіональне управління" у відповідних відмінках і числах.
02.01.2020 наказом Міністерства юстиції України від 24.12.2019 № 4200/к із змінами відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 6/к від 02.01.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Позивач, не погодившись з наказом Міністерства юстиції України від 24.12.2019 № 4200/к із змінами відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 6/к від 02.01.2020, звернувся до суду з даним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця регулюються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015, №889-VIII /далі - Закон №889-VIII/.
Згідно частини першої - третьої статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ст. 1 Закону).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» державна служба може бути припинена за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 Закону).
Приписами пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області ліквідовано.
Також, згідно з частинами 2 та 3 ст. 5 Закону відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Отже, Закон України «Про державну службу» (далі - Закон) є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби.
Частиною першою статті 49-2 Кодексу законів про працю України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2019 №3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" наказано в.о. Державного секретаря Міністерства, директору Департаменту публічного права Кравченко Л.М. забезпечити вжиття комплексу заходів, передбачених законодавством, щодо реалізації цього наказу, у тому числі, письмове персональне попередження про звільнення керівних працівників головних територіальних управлінь юстиції в областях та місті Києві, призначення яких здійснюється Державним секретарем Міністерства, не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, у строк до 25 жовтня 2019 року.
Матеріалами справи підтверджено, що 23.10.2019 позивачу вручено попередження про вивільнення.
Відповідно до частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частинами другою та третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Разом з тим, згідно з приписами частини п`ятої статті 40 Кодексу законів про працю України (у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX від 19.09.2019) особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Таким чином, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників), а також особливості застосування до них положень частини другої статті 40 КЗпП України частини другої і третьої статті 49-2 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Станом на час прийняття оскаржуваного наказу Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року № 117-IX абзац другий частини третьої статті 87 виключено, зокрема, виключено норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Натомість, були внесені відповідні зміни, зокрема, до статті 22 та 87 Закону України "Про державну служб", якими врегульовано питання звільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
Так, частиною третьою статті 87 Закону України "Про державну службу" (у редакції чинній на час прийняття оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 23.12.2019 №4154/к "Про звільнення") встановлено, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Частиною п`ятою статті 22 цього Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом №117-IX від 19.09.2019) передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
Вказані норми закону неконституційними не визнавалися.
Суд зазначає, що у позовній заяві позивач наводить редакцію частини п`ятої статті 22 Закону України "Про державну службу", що діяла до внесення в неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року №117-IX, тобто цитує норму у редакції, що є нечинною на час виникнення спірних правовідносин та винесення оскаржуваного наказу.
Отже, Законом України "Про державну службу" (у редакції чинній на час прийняття оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2019 № 4200/к із змінами відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 6/к від 02.01.2020), який є спеціальним законом, що регулює статус державного службовця, встановлено право за рішенням суб`єкта призначення, а не його обов`язок щодо переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, без обов`язкового проведення конкурсу.
Стосовно застосування колізійних норм слід зазначити, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. Крім того, як зазначено у рішенні конституційного Суду України від 03.10.1997 № 18/183-97 конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, у спірному випадку слід застосовувати виключно спеціальний нормативно-правовий акт - Закон України «Про державну службу». До того ж, конкретні приписи зазначеного закону прийняті у часі пізніше, ніж приписи КЗпП.
Станом на час виникнення спірних правовідносин дія норм законодавства про працю, а саме, частини другою статті 40, частин другої та третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України не поширюється на державних службовців в силу приписів частини п`ятої статті 40 Кодексу законів про працю України та статей 3, 5 Закону України "Про державну службу", оскільки станом на час звільнення позивача такі правовідносини були врегульовані статтею 22 Закону України "Про державну службу", що передбачає не обов`язок, а право суб`єкта призначення за рішенням суб`єкта призначення у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу перевести державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу чи пропонувати іншу рівноцінну посаду державного службовця.
Стосовно посилання позивача на застосування до спірних відносин приписів Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) слід зазначити, що спір, який розглядається, стосується припинення державної служби (ст. 87 Закону). Оскільки в Законі відсутнє посилання, що ці відносини мають бути врегульовані також і законодавством про працю, у даному випадку мають бути застосовані виключно приписи Закону України «Про державну службу».
Крім того, Законом України «Про державну службу» чітко врегульовано підстави та процедуру припинення державної служби.
Щодо аргументів про зміни до Закону України «Про державну службу» та КЗпП прийняті та набрали чинності після її звільнення з державної служби, суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» внесено зміни до Закону України «Про державну службу» та КЗпП які стосувалися, у тому числі, процедури звільнення державних службовців. Зазначений закон прийнято Верховною Радою України 14.01.2020 та набрав чинності 13.02.2020. Позивача звільнено 02.01.2020.
Отже, вищезазначені зміни не мають відношення до предмету спору, оскільки до спірних правовідносин слід застосовувати закон, що діяв на момент їх виникнення (дана позиція відображена, зокрема, у рішенні Єворопейського суду з прав людини по справі «Дімопулос проти Туреччини»).
Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що фактично відбулася реорганізація Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, тобто Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Як вже зазначалося, 09 жовтня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції», п.1 якої вирішено ліквідувати юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, в тому числі Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області та утворити нові юридичні особи публічного права - міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Відповідно до ст. 117 Конституції України, якій кореспондує ч.1 ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Як визначено ст.20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України, серед іншого, зокрема, утворює, реорганізує і ліквідує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (яким в даному випадку є Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області) відповідно до закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання цих органів виконавчої влади.
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст.5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», зі змісту якої слідує, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються саме Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр - міністра України.
Таким чином, 16.10.2019 Міністерством юстиції України на виконання вищезазначеної Постанови Кабінету Міністрів України №870 від 09.10.2019 видано наказ № 3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України», яким ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема, Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області.
Також п. 7 зазначеного наказу Мінюсту № 3173/5 зобов`язано забезпечити вжиття комплексу заходів, передбачених законодавством, щодо реалізації цього наказу, у тому числі письмове персональне попередження про звільнення керівних працівників головних територіальних управлінь юстиції в областях та місті Києві, призначення яких здійснюється Державним секретарем Міністерства, не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, у строк до 25 жовтня 2019 року.
Так, з прийняттям Закону України від 19.09.2019 №117-IX положення статті 87 Закону, що регулює підстави та порядок припинення державної служби у разі ліквідації, реорганізації державного органу, скорочення штату або чисельності, не містять обов`язку суб`єкта призначення пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби або іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі навіть у випадку реорганізації.
Крім того, з 25.09.2019 (тобто з дати набрання чинності Законом №117-ІХ) ліквідація державного органу як підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону, не містить будь яких додаткових умов припинення державної служби та є самостійною і достатньою підставою для її припинення.
Суд критично оцінює доводи позивача про протиправність оскаржуваного наказу з посиланням на висновки Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування норм права, сформовані у постановах, перелік яких наведено у позовній заяві, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року №117-IX були внесені зміни до Закону України "Про державну службу" та до статті 40 КЗпП України (статтю 40 доповнено частиною п`ятою), а у наведених позивачем постановах Верховним Судом України та Верховним Судом не формувалися правові висновки щодо застосування норм Закону України "Про державну службу" (статей 22, 87) та статті 40 КЗпП України у редакціях після внесення до них змін Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року №117-IX.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про припинення державної служби позивача відповідає вимогам статті 22 Закону України "Про державну службу", не порушує вимог частини другої статті 40, частин другої, третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в силу приписів частини п`ятої статті 40 Кодексу законів про працю України та статей 3, 5 Закону України "Про державну службу", при цьому відповідачем дотримано вимоги частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо належного персонального попередження позивача не пізніше ніж за два місяці про наступне вивільнення, тому відсутні підстави для поновлення позивача на посаді заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з 03.01.2020 та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Міністерства Юстиції України (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області (юридична адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164, код ЄДРПОУ 02891463) про визнання протиправним та скасування наказу від 24.12.2019 №4200/к, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду в повному обсязі складено та підписане суддею 19.10.2020.
Суддя Р.В. Сацький
