ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
13 січня 2021 року м. Дніпросправа № 280/4820/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року в адміністративній справі №280/4820/19 (головуючий суддя І-ї інстанції - Калашник Ю.В.) за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач 30.09.2019 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України», в якому, з урахуванням уточнень (а.с.69-79 т.1) просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради щодо встановлення позивачу III групи інвалідності, викладене у формі Акту №190 огляду медико-соціальною комісією (форма № 157/о) від 23 квітня 2019 року.
- визнати протиправним та скасувати рішення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» щодо підтвердження рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради щодо встановлення йому III групи інвалідності, зазначене у листі ДЗ «ЦМСЕК МОЗ України» від 03 вересня 2019 року №56-13/81-575;
- зобов`язати Обласну медико-соціальну експертну комісію №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради встановити йому інвалідність, на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності (II групу інвалідності безстроково) відповідно до положень частини тринадцятої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції Закону України №2318-УІІІ від 13 березня 2018 року);
- зобов`язати Обласну медико-соціальну експертну комісію №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради встановити йому II групу інвалідності безстроково з дня його огляду та встановлення інвалідності Обласною медико-соціальною експертною комісією №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, тобто з 23 квітня 2019 року відповідно до положень частини тринадцятої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції Закону України №2318-УІІІ від 13 березня 2018 року).
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що при виконанні бойового завдання в зоні проведення АТО 20.09.2014 року він отримав важке поранення та тривалий час знаходився на лікуванні та реабілітації у декількох військових шпиталях та цивільних лікарнях. Штатна ВЛК військово-медичного клінічного центру Південного регіону 08.12.2014 року провела медичне обстеження його стану здоров`я та постановила: «на підставі статті 42-6 графи III Розкладу хвороб непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення: «поранення, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби». Згідно направлення на МСЕК від 05.01.2015 року., виданого поліклінікою ВЧ НОМЕР_1 , був направлений на МСЕК з метою встановлення групи інвалідності та відсотків втрати професійної працездатності. На підставі акту огляду МСЕК №29 від 17.03.2015 року йому була встановлена III група інвалідності, з причини: поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби. Група інвалідності встановлена на строк до 01.04.2016 року. Визначено 30% ступеня втрати професійної працездатності. Відповідно до останнього огляду МСЕК №190 від 23.04.2019 року за результатами повторного огляду, обласною МСЕК №3 йому була встановлена III група інвалідності, з причини: поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби. Група інвалідності встановлена безстроково. У відповідь на звернення щодо незгоди з рішенням ОМСЕК №3, отримав лист №03К/0671 від 17.07.2019 року, яким повідомлялось, що III група інвалідності безстроково була встановлена ОМСЕК №3 відповідно до ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 року №1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року № 561. Вважає, що при встановлені йому ОМСЕК №3 III групи інвалідності є неправомірним з тих підстав, що при прийнятті рішення не були враховані вимоги Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності», що набув чинності 06.04.2018 року, згідно з яким для учасників АТО передбачений особливий порядок встановлення групи інвалідності, а саме «група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище І групи». Крім того, просив повторно розглянути заяву про перегляд встановленої ІІІ групи інвалідності безстроково, встановити ІІ групу інвалідності безстроково та повторно направити до ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України» заяву від 02.05.2019 разом з медико-експертною справою для розгляду по суті порушених питань.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у вказаній вище справі позовну заяву задоволено частково.
Зобов`язано Обласну медико-соціальну експертну комісію №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда ІІ групи з урахуванням висновків суду та Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності» від 13.03.2018 року за №2318-VІІІ.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради щодо встановлення позивачу III групи інвалідності, викладене у формі Акту №190 огляду медико-соціальною комісією (форма № 157/о) від 23 квітня 2019 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року вказану ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року скасовано та справу №280/4820/19 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року в відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради щодо встановлення позивачу III групи інвалідності, викладене у формі Акту №190 огляду медико-соціальною комісією (форма № 157/о) від 23 квітня 2019 року.
Не погодившись із рішенням суду від 24 вересня 2020 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог з підстав, зазначених в позові.
Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не подали.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку письмового провадження, а тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження, про що сторони повідомлені належним чином.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 в період з 01.06.2014 року по 25.09.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції в складі військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , що підтверджується Довідкою № 678 від 04.12.2014 року.
Військово-лікарська комісія військово-медичного клінічного центру Південного регіону 08.12.2014 року провела медичне обстеження стану здоров`я позивача та постановила: «на підставі статті 42-6 графи III Розкладу хвороб непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: Наслідки вогнепального осколкового сліпого поранення лівого стегна з пошкодженням поверхневої стегнової артерії (20.09.2014) з помірним порушенням кровообігу та функції лівої нижньої кінцівки. Стан після операцій: аутовенозного протезування поверхневої стегнової артерії ліворуч (20.09.2014), повторної хірургічної обробки ран лівого стегна (02.10.2014). Поранення, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» (а.с.18 т.1).
Згідно акту огляду МСЕК №29 від 17.03.2015 року ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності з причини: поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби. Група інвалідності встановлена на строк до 01.04.2016 року (а.с.19 т.1).
Згідно акту огляду МСЕК №15 від 04.04.2016 року за результатами повторного огляду, ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності з причини: поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби. Група інвалідності встановлена на строк до 01.05.2017 року (а.с.20 т.1).
На підставі акту огляду МСЕК №18 від 04.04.2017 року за результатами повторного огляду, ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності з причини: поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби. Група інвалідності встановлена на строк до 01.05.2018 року (а.с.21 т.1).
На підставі акту огляду МСЕК №162 від 12.04.2018 року за результатами повторного огляду, ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності з причини: поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби. Група інвалідності встановлена на строк до 01.05.2019 року (а.с.22 т.1).
Згідно акту огляду МСЕК №190 від 23.04.2019 року за результатами повторного огляду ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності з причини: поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби. Група інвалідності встановлена безстроково (а.с.23 т.1).
Судом встановлено, що позивач 02.05.2019 року звернувся до Міністерства охорони здоров`я України із заявою про перегляд встановленої йому ІІІ групи інвалідності безстроково та встановлення ІІ групи інвалідності, як це передбачено Законом України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності» (а.с.13 т.1).
Листом від 05.06.2019 року за №03.4-07-К-5975/6560-зв звернення позивача було направлено для розгляду до Департаменту охорони здоров`я Запорізької ОДА (а.с.14 т.1).
Департамент охорони здоров`я Запорізької ОДА листом №03К/0671 від 17.07.2019 року повідомив позивача, що ІІІ групу інвалідності йому було встановлено КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЗОР 17.03.2015 року, поранення, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби. У черговий термін перегляду 23.04.2019 року, враховуючи «наявну патологію та ступінь функціональних порушень зі сторони опорно-рухового апарату» та відповідно до ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 року №1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року №561, ОМСЕК №3 було встановлено позивачу ІІІ групу інвалідності, поранення, пов`язане з виконанням обов`язків військовоїх служби, безстроково (а.с.15 т.1).
Цим же листом роз`яснено, що згідно з Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.12.2009 року №1317, термін оскарження прийнятого рішення минув. Але у разі погіргшення стану здоров`я, позивач може звернутись до закладу охорони здоров`я за місцем проживання для оформлення, у разі наявності медичних показань, документів на МСЕК. У разі надходження оформлених медичних документів, МСЕК розгляне поставлене питання (а.с.15 т.1).
02.08.2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до МОЗ із заявою, в якій просив вказати Департаменту охорони здоров`я Запорізької ОДА на порушення ним порядку розгляду заяв (скарг) на рішення МСЕК, повторно зобов`язати Департамент охорони здоров`я Запорізької ОДА направити до ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України» його заяву від 02.05.2019 року на рішення медико-соціальної експертної комісії разом з його медико-експертною справою для розгляду по суті порушених питань та доручити ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України» розглянути його заяву від 02.05.2019 року про перегляд встановленої ІІІ групи інвалідності безстроково та встановлення ІІ групи інвалідності безстроково як це передбачено Законом України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності» (а.с.16 т.1).
У вказаній заяві позивач зазначив в тому числі, що оскаржував встановлену ОМСЕК №3 III групу інвалідності безстроково не з медичних підстав та критеріїв, визначених відповідними нормативно-правовими актами, а лише з тих підстав, що при прийнятті рішення не були враховані вимоги «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності», що набув чинності 06.04.2018 року, згідно з яким для учасників АТО передбачений особливий порядок встановлення групи інвалідності, а саме «група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище І групи».
Крім того, у матеріалах справи наявний лист від 03.09.2019 № 56-13/81-575, надісланий ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України» до КУ «Обласний центр МСЕ», в якому повідомляється, що по результатах вивчення стану хворого за останні роки не зазнав суттєвих змін, рішення МСЕК від 23.04.2019 оку залишено без змін, як таке, що прийняте у відповідності до вимог постанови КМУ від 03.12.2009 року №1317, Наказу МОЗ України від 05.09.2011 року № 561 (а.с.59 т.1).
Позивач, не погодившись із рішенням ОМСЕК, викладеним в акті огляду №190 від 23.04.2019 року в частині встановлення йому III групи інвалідності, оскаржив таке рішення до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що в ч.13 ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» не йдеться про встановлення саме групи інвалідності на ступінь вище. В свою чергу, відповідно до п.26 Положення №1317, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. І група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. А пункт 27 вказаного Положення визначає саме критерії встановлення групи інвалідності: ступінь здатності обмеження до самообслуговування, обмеження здатності до самостійного пересування, обмеження здатності до навчання, обмеження здатності до трудової діяльності, обмеження здатності до орієнтації, обмеження здатності до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку, тощо. Відтак, під час вирішення питання про встановлення групи інвалідності мають враховуватися ступені всіх критеріїв у сукупності. Основою для встановлення групи інвалідності є медичні показники стану здоров`я. В той же час, ч.13 ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», на яку позивається позивач, не йде мова про встановлення групи інвалідності на групу вище, а зазначається про встановлення інвалідності на ступінь вище відповідних критеріїв для встановлення такої групи інвалідності.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог та зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України від 21.03.1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту - Закон №875) інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. (стаття 3 Закону №875).
Положення про медико-соціальну експертизу затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі по тексту - Положення №1317).
Згідно із пунктом 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно із пунктом 23 Положення №1317 у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ, яке за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер (пункт 24 Положення).
Відповідно до пункту 25 Положення №1317 рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Згідно із пунктом 26 Положення №1317 про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється І, II чи III група інвалідності.
Як зазначалось вище, відповідно до свідоцтва про хворобу №1646 від 08.12.2014 року Військово-лікарською комісією військово-медичного клінічного центру Південного регіону проведено медичне обстеження стану здоров`я позивача та постановлено: «на підставі статті 42-6 графи III Розкладу хвороб непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: «Наслідки вогнепального осколкового сліпого поранення лівого стегна з пошкодженням поверхневої стегнової артерії (20.09.2014) з помірним порушенням кровообігу та функції лівої нижньої кінцівки». Стан після операцій: аутовенозного протезування поверхневої стегнової артерії ліворуч (20.09.2014), повторної хірургічної обробки ран лівого стегна (02.10.2014). Поранення, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби (а.с.18 т.1).
Відповідно акту огляду МСЕК №190 від 23.04.2019 року за результатами повторного огляду ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності безстроково з причини: поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби (а.с.23 т.1).
З тексту адміністративного позову вбачається незгода ОСОБА_1 із актом огляду МСЕК №190 від 23.04.2019 року за результатами його повторного огляду в частині встановлення III група інвалідності безстроково
Позивач вважає, що при прийнятті вказаного рішення МСЕК №3 КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної не були враховані вимоги Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності», згідно з яким для учасників АТО передбачений особливий порядок встановлення групи інвалідності, а саме «група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище І групи».
Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-VI від 06.10.2005 року (далі по тексту - Закон №2961) відповідно до Конституції України визначено основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.
Законом України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності» №2318-VIІІ від 13.03.2018 року внесено зміни до статті 7 Закону №2961, які набули чинності 06.04.2018 року.
Так, відповідно до частини 13 статті 7 Закону №2961 особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
З аналізу вказаної норми вбачається, що група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи, лише особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності.
Проте, як вбачається з наведеного вище свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 №1646 від 08.12.2014 року, останній внаслідок поранення отримав ушкодження, яке не призвело до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності.
Відтак, наведена норма Закону №2961 на позивача не розповсюджується.
Більш того, частиною 14 статті 7 Закону №2961 втановлено, що порядок проведення переогляду з метою підвищення групи інвалідності і вичерпний перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року №10 затверджено Перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до вказаного переліку, ушкодження ОСОБА_1 , отримане внаслідок поранення, відсутнє в переліку ІІ групи інвалідності, яка встановлюється без зазначення строку повторного огляду.
Відтак, вимоги позивача про визнання протиправним рішення МСЕК, викладеним в акті огляду №190 від 23.04.2019 року в частині встановлення йому III групи інвалідності, є необгрутованими та задоволенню не підлягають.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки за приписами ч.1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із ч.4 ст.257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року в адміністративній справі №280/4820/19 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року в адміністративній справі №280/4820/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддяІ.В. Юрко
суддяС.В. Білак
суддяС.В. Чабаненко
