Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 грудня 2019 року
у справі № 751/2893/18
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про знесення об'єктів самочинного будівництва за участю органів державного архітектурно-будівельного контролю
Фабула справи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю міської ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, у якому просило зобов'язати відповідача здійснити перебудову господарської будівлі з гаражем з метою приведення їх розміщення у відповідність до будівельного паспорту забудови земельної ділянки, виданого Управлінням архітектури та містобудування міської ради.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив із того, що спір, який виник за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовим.
Мотивація касаційної скарги: Управління державного архітектурно-будівельного контролю міської ради вказує, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права.
Правова позиція Верховного Суду: Управління державного архітектурно-будівельного контролю є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює делеговані повноваження, а тому юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за участю виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад, які виникають під час виконання повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.
За змістом ст. 41 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення факту самочинного будівництва об`єкта.
Згідно із ч. 1 ст. 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Отже, орган державного архітектурно-будівельного контролю, наділений контролюючими функціями, а дії щодо видання припису є публічно-правовими, а тому звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру.
Висновки: звертаючись до суду з позовом про знесення об'єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливих суспільно значимих несприятливих наслідкам порушення відповідних норм і правил.
Правовідносини у цій справі є публічно-правовими, а тому спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція вже висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 520/10754/14-ц (провадження № 14-108цс18), від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18), від 11 квітня 2019 року у справі № 161/14920/16-а (провадження № 11-251апп18), від 22 квітня 2019 року у справі № 1527/14472/12 (провадження № 11-1456апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 904/4713/18 (провадження № 12-63гс19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 462/348/15-ц (провадження № 14-289цс19) і підстав для відступу від такої правової позиції не вбачається.
Ключові слова: дотримання правил забудови територій, порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, сфера компетенції адміністративних судів
