Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 січня 2020 року
у справі № 161/17945/18
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів, які виникають між фізичними особами стосовно передачі грошових коштів з метою укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, вказуючи на те, що 19 жовтня 2017 року, він передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 151 000 грн, 27 жовтня 2017 року - 50 000 грн, 06 листопада 2017 року - 40 000 грн, 17 листопада 2017 року - 50 000 грн, 07 грудня 2017 року - 60 000 грн, 28 грудня 2017 року - 55 000 грн.
Позивач зазначає, що відповідач, отримавши вказані суми та обіцяючи вчинити певні дії, а саме укласти договір купівлі-продажу корпоративних прав або повернути ці кошти, ухилився від вчинення будь-яких дій. На даний час кошти в сумі 356 000 грн йому не повернуто і ніяких договірних стосунків між ним та відповідачем оформлено не було. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 набуті та збережені без достатньої правової підстави кошти у розмірі 356 000 грн.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 зазначає, що між сторонами у справі існують договірні правовідносини, які пов`язані із виконанням умов договору купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства «Західтренд», а тому суди неправильно визначили юрисдикцію цього спору, який виник з корпоративних відносин, відтак ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Правова позиція Верховного Суду: критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
При цьому у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленного ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.
Отже, норми ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань.
Висновки: між сторонами у цій справі, які є фізичними особами, відсутні належним чином оформлені договірні відносини щодо купівлі-продажу корпоративних прав підприємства, отже кошти у сумі, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, відповідач отримав від позивача без достатньої правової підстави. Враховуючи суб'єктний склад учасників спірних правовідносин, характер цих спірних правовідносин, які виникли між сторонами, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ключові слова: цивільна юрисдикція, господарська юрисдикція, кондикційні зобов’язання, форма правочину, правові наслідки недотримання письмової форми правочину, безпідставне набуття грошових коштів
