Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 лютого 2019 року
у справі № 826/7380/15
Адміністративна юрисдикція
Щодо визнання стягнення надміру сплаченого податку на додану вартість належним способом захисту порушеного права платника податків
Фабула справи: ТОВ «Аскоп-Україна» звернулося до суду з позовом до ДПІ та ГУ ДКС України у м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність інспекції щодо неподання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна»;
- стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ та пеню , нараховану на суму такої заборгованості.
Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено. Суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги ТОВ «Аскоп-Україна».
Мотивація касаційної скарги: вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. Скаржник також зазначив, що аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 2а/0570/17001/2012. На підставі викладеного представник інспекції просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Правова позиція Верховного Суду: Велика Палата Верховного Суду врахувала, що закон не встановлює залежність виплати платнику податків бюджетного відшкодування від сплати ПДВ його контрагентами або з підстав незавершення перевірки контрагентів платника податку, а також у зв’язку з відсутністю відповідей на запити податкового органу про проведення зустрічних перевірок по ланцюгах постачання.
При цьому неподання контролюючим органом після закінчення перевірки до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв’язку із цим заборгованості з ПДВ не може позбавити платника податку права на отримання бюджетного відшкодування, за умови, якщо цей платник податку надав документи, передбачені Податковим кодексом України, та не позбавляє платника податку права пред’явити вимоги про стягнення пені.
Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за відсутності механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ.
Висновки: ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
